Постанова

Іменем України

31 січня 2020 року

м. Київ

справа № 450/1383/18

провадження № 61-21447св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

представник відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області, у складі судді Мусієвського В. Є., від 11 лютого 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П., від 04 листопада 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 12 березня 1992 року ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , склав на його користь заповіт, посвідчений 12 березня 1992 року Винничківською сільською радою народних депутатів Пустомитівського району Львівської області, на все належне йому майно на день смерті, яке складається з будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,4141 га, що знаходиться на території Винничківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер 4623681200:04:000:0055, земельної ділянки площею 0,6351 га, що знаходиться на території Винничківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер 4623681200:06:000:0056.

17 січня 2014 року приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Баллод Г. А. за заявою сина померлого - відповідача ОСОБА_3 було заведено спадкову справу № 5/2014. Лише 20 червня 2015 року, з повідомлення приватного нотаріуса Баллод Г. А. № 115/02-14 від 16 червня 2015 року йому стало відомо про смерть батька. Однак, ні нотаріус, ні інші уповноважені на здійснення нотаріальних дій органи не повідомили його про наявність заповіту, складеного батьком на його користь. Оскільки він проживає в м. Одеса, то після отримання повідомлення нотаріуса про відкриття спадщини, 25 червня 2015 року уклав договір про надання юридичної допомоги з ФОП ОСОБА_6 та склав довіреність на ОСОБА_7 на вчинення від його імені дій, пов`язаних з прийняттям спадщини, визнання права власності та оформлення права власності на успадковане майно. 02 липня 2015 року за заявою його представника Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Пустомитівського районного управління юстиції у Львівській області повторно видано свідоцтво про смерть його батька ОСОБА_5 . Оскільки про наявність заповіту після смерті батька йому стало відомо вже після спливу шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, то із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , він звернувся з пропуском строку. Однак, пропущення такого строку викликано його необізнаністю про наявність заповіту. При вирішенні питання поважності пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини просив врахувати, що він не міг знати про наявність заповіту, оскільки ще в малому віці разом з матір`ю переїхав жити до м. Одеси, а з батьком майже не спілкувався. Вважає, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є об`єктивною та поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, визначити йому додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що йому не було відомо про існування заповіту. Твердження позивача, про те що саме дії нотаріуса унеможливили вчасне прийняття ним спадщини шляхом подачі заяви, суперечать нормам матеріального права, оскільки закон не пов`язує прийняття спадщини з часом, коли особа довідалась про відкриття такої, а лише фактом смерті спадкодавця (часом її відкриття). Крім цього, посилання позивача на ту обставину, що йому не було відомо про існування заповіту, не може бути прийнято судом до уваги ще і з тих підстав, що навіть при незнанні про існування заповіту, позивач повинен був подати заяву про прийняття спадщини за законом при наявності інформації про смерть спадкодавця.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 лютого 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд правильно виходив із того, що позивач не довів належними доказами, що йому не було відомо про наявність заповіту на його користь. Його доводи про те, що він не знав про наявність заповіту, спростовуються долученою ним до позову заявою від 30 червня 2015 року, поданою ним приватному нотаріусу Баллод Г. А., у якій він зазначив, що є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 за заповітом. Крім того, з копії заповіту слідує, що цей документ на звороті містить напис від 26 жовтня 2015 року про його незмінність та не скасованість, що спростовує твердження позивача про те, що йому не було відомо про існування заповіту, що є підставою для відмови у задоволенні позову про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини з підстав, що такий пропущений у зв`язку з його необізнаністю про наявність заповіту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 лютого 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що позивачу було відомо про існування заповіту. Доказом того, що позивач не знав про наявність заповіту на його користь є те, що довідки про наявність складеного заповіту та витяги із спадкового реєстру видаються тільки після смерті заповідача. Дублікат свідоцтва про смерть ОСОБА_5 позивач отримав лише 02 липня 2015 року. А вже після отримання дублікату про смерть позивач отримав заповіт. Отже, про заповіт позивачу стало відомо вже після спливу шестимісячного строку з дня смерті його батька, тому у період з 17 січня по 17 липня 2014 року останній до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертався. Судами не було застосовано положення частини третьої статті 1272 ЦК України. Ні нотаріус, ні сільська рада не давали оголошення в засоби масової інформації про смерть спадкодавця. При вирішення спору судами не було надано належної оцінки підставам та обґрунтуванням заявлених позовних вимог. Необґрунтовані є судові рішення і частині стягнення судових втрат пов`язаних з наданням правничої допомоги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень, судами правильно застосовано норми матеріального права із урахуванням встановлених обставин справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

12 березня 1992 року ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений 12 березня 1992 року Винничківською сільською радою народних депутатів Пустомитівського району Львівської області та зареєстрований в книзі нотаріальних дій за № 4, відповідно до якого все належне йому майно, де б воно не було і з чого воно б не складалось і взагалі все, що буде належати йому на день смерті і на що за законом він матиме право, заповів своєму синові ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується дублікатом свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Пустомитівського районного управління юстиції у Львівській області 02 липня 2015 року.

На підставі заяви про прийняття спадщини від 17 січня 2014 року, поданої відповідачем ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Баллод Г. А. було заведено спадкову справу № 5/2014 після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У заяві про прийняття спадщини ОСОБА_3 зазначив про наявність, крім нього, іншого спадкоємця за законом - позивача ОСОБА_1 .

Згідно матеріалів спадкової справи до складу спадкового майна належить будинок АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,4141 га, що знаходиться на території Винничківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер 4623681200:04:000:0055, земельна ділянка площею 0,6351 га, що знаходиться на території Винничківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер 4623681200:06:000:0056.

Листом 115/02-14 від 16 червня 2015 року нотаріус Баллод Г. А. повідомила позивача ОСОБА_1 про відкриття спадщини після смерті його батька.

Зазначений лист ОСОБА_1 отримав 20 червня 2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення.

Листом від 30 червня 2015 року, зареєстрованим 03 липня 2015 року за № 266/0214, представник позивача повідомив нотаріуса про те, що її довіритель, як спадкоємець за заповітом, пропустив строк подачі заяви про прийняття спадщини з поважних причин та має намір звертатись до суду за продовженням строку для прийняття спадщини.

Судами було досліджено матеріали цивільної справи № 450/1646/16 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Матеріалами справи № 450/1646/16 підтверджено, що 10 липня 2015 року позивач ОСОБА_1 вже звертався до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому зазначав, що є спадкоємцем за заповітом від 12 березня 1992 року після смерті ОСОБА_5 , а також долучив копію заповіту до матеріалів справи. Заявивши позов у справі № 450/1646/16, ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини, оскільки такий строк ним пропущено з поважної причини - не знав про смерть батька. Ухваленим у зазначеній справі рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 березня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області та постановою Верховного Суду від 27 лютого 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до загальних положень про спадкування, викладених у статтях 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу України, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, початком перебігу якого є час її відкриття.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

За положеннями частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що позивач у передбачений частиною першою статті 1270 ЦК України строк не подав заяву про прийняття спадщини ані за законом, ані за заповітом, а його доводи щодо поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини не є такими, які б свідчили про об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для спадкоємця щодо подання у передбачений законом термін заяви про прийняття спадщини.

Як встановлено судами, листом 115/02-14 від 16 червня 2015 року нотаріус повідомив ОСОБА_1 про відкриття спадщини після смерті його батька. Надісланий нотаріусом лист не містить жодної згадки про підставу спадкування (заповіт чи закон), однак листом від 30 червня 2015 року, зареєстрованим 03 липня 2015 року за № 266/0214, представник позивача повідомив нотаріуса про те, що її довіритель, як спадкоємець за заповітом, пропустив строк подачі заяви про прийняття спадщини з поважних причин та має намір звертатись до суду за продовженням строку.

Вказане свідчить про те, що позивач був обізнаний про наявність заповіту до відкриття спадщини. Вказаним обставинам надана належна оцінка судами попередніх інстанцій.

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Те, що позивач за життя не спілкувався із спадкодавцем - своїм батьком та не знав про його смерть, не є тими обставинами, які доводять поважність пропуску ОСОБА_1 строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Враховуючи те, що у задоволенні вимог позивача було відмовлено, районним судом на підставі статей 141, 133 ЦПК України обґрунтовано стягнуто із позивача на користь відповідача документально підтвердженні витрати на правничу допомогу, надану адвокатом Прудиусом О. О., у розмірі 4 840, 00 грн, розрахунок вартості яких наведений у акті виконаних робіт згідно договору-доручення про надання правничої допомоги № 6 від 19 червня 2018 року. Вартість послуг сплачена їх замовником, що підтверджується наданою квитанцією № 2-11/02/19 від 11 лютого 2019 року.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та значною мірою зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору. Судамипопередніх інстанцій правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 лютого 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович