Історія справи

Постанова КЦС ВП від 31.01.2019 року у справі №759/3761/17

Постанова

Іменем України

31 січня 2019 року

м. Київ

справа № 759/3761/17

провадження № 61-18727св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Правобережне об'єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Києві,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року у складі судді: Миколаєць І. Ю. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2017 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Панченка М. М., Волошиної В. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_5 звернулася з позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві (далі - Управління) про стягнення боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішеннями Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2011 року та 21 жовтня 2011 року, залишеними без змін Київським апеляційним адміністративним судом, було зобов'язано Управління у Святошинському районі м. Києва провести перерахунок та виплату пенсії.

Посилаючись на невиконання судових рішень, лист відповідача від 17 грудня 2015 року, в якому вказано дві суми заборгованості у розмірі 6 676,16 грн та 9 601,55 грн, просила стягнути з відповідача зазначену заборгованість.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що відповідачем у межах своїх повноважень виконані рішення суду, а задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів, що підлягають до стягнення за іншими рішеннями судів, ухвалених у справах адміністративної юрисдикції, та які набули законної сили, призведе до подвійного стягнення цих сум.

Аргументи учасників справи

У липні 2017 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення і увалити нове про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що задоволення позову не призведе до подвійного стягнення сум пенсії. Вказує, що рішеннями судів лише зобов'язано відповідача перерахувати пенсію, але не стягнуто конкретних сум.

У серпні 2017 року Правобережне об'єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Києві через представника Ященко М. Ю. надало заперечення на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Заперечення мотивовані тим, що Управління у межах своїх повноважень виконано рішення адміністративних судів. Вказує, що Управління не є належним відповідачем у справі.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління про визнання права та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, якою скасовано постанову Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2011 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Зобов'язано Управління здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», взявши за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01 травня 2010 року, з урахуванням проведених виплат.

На виконання вказаного рішення суду Управлінням у межах своїх повноважень здійснено перерахунок та ОСОБА_4 нараховано 9 601,55 грн з урахуванням виплачених сум.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахування і зобов'язання зробити перерахунок основної пенсії та доплат, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року, зобов'язано Управління перевести ОСОБА_4 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та призначити ОСОБА_4 державну пенсію, згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що повинна становити 6 мінімальних пенсій за віком з 25 березня 2011 року.

На виконання вказаного рішення суду, Управлінням переведено ОСОБА_4 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Призначено ОСОБА_4 державну пенсію, згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що повинна становити 6 мінімальних пенсій за віком з 25 березня 2011 року.

Управлінням на виконання вказаного рішення суду, в межах своїх повноважень, ОСОБА_4 нараховано 6 676,16 грн з урахуванням виплачених сум.

17 жовтня 2014 року на адресу Управління надійшов лист-повідомлення про прийняття до обліку рішення, виконання якого гарантується державою, від 09 жовтня 2014 року з Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві на ім'я ОСОБА_4 на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2011 року.

На виконання вказаного повідомлення від 09 жовтня 2014 року Управлінням сформовано довідку про здійснення нарахування на виконання рішення суду. Після чого, 24 листопада 2014 року сформовано нову довідку № 17539/11 на заміну попередньої.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 452/3296/16-ц міститься висновок, що «правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, урегульовані Законом України «Про виконавче провадження», а тому несплачена позивачеві сума пенсії, що підлягає стягненню на його користь за рішенням суду, не може вважатися майновою шкодою в розумінні статті 1166 ЦК України, а є сумою нарахованої пенсії, яка підлягає виплаті в порядку виконання постанови суду, відтак зазначені норми права не застосовуються до спірних правовідносин».

Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VI від 05 червня 2012 року встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», а також особливості їх виконання.

У статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником яких є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності в зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440.

За таких обставин суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н.О. Антоненко

В.І. Журавель