Постанова

Іменем України

31 січня 2019 року

м. Київ

справа № 686/23104/17

провадження № 61-46638св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), БілоконьО. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Апеляційного суду Хмельницької області, у складі колегії суддів: П'єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І., від 24 вересня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, у якому, уточнивши позовні вимоги, просила поділити спільне майно подружжя, виділивши їй у власність

1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та автомобіль Ford Transit, 2007 року випуску, а також поділити товари домашнього вжитку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 листопада 2008 року між сторонами було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20 червня

2017 року. У період шлюбу до фактичного припинення шлюбних відносин сторонами було набуто у власність нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, автомобільFord Transit,

2007 року випуску, а також товари домашнього вжитку.

У грудні 2017 року ОСОБА_5 пред'явив зустрічний позов до ОСОБА_4 про визнання права особистої власності на квартиру.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період шлюбу 30 грудня 2014 року між ним та житлово-будівельним кооперативом «Ранковий» було укладено договір № 18/12 пайової участі у будівництві, відповідно до якого 27 листопада 2015 року він отримав у власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Зазначав, що грошові кошти, які були витрачені на покупку спірної квартири, не є спільним майном подружжя, а є його приватною власністю.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, у складі судді Приступи Д. І.,від 25 квітня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано квартиру АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_5

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, а саме не довела, що спірна квартира придбавалась за спільні кошти подружжя. Вирішуючи спір у частині поділу іншого майна подружжя, суд виходив із того, що позивач не надала доказів місцезнаходження рухомого майна, не підтвердила його вартість, також не заявляла клопотань про визначення дійсної вартості спірного майна та варіанти поділу. Задовольняючи зустрічний позов, суд виходив із того, що ОСОБА_5 за особисті кошти придбав спірну квартиру у період шлюбу, а тому таке нерухоме майно є його особистою приватною власністю, що підтверджується показами свідка та розписками про позику грошових коштів.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня

2018 року, з урахуванням ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 28 вересня 2018 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог щодо поділу майна подружжя: духової шафи Pyramida F84, робочої поверхні Pyramida PFG 647, холодильника Samsung RB 37, автомобіля Ford Transit та квартири АДРЕСА_1, а також у частині задоволення зустрічних позовних вимог та вирішенні питання щодо розподілу судових витрат скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення. Виділено у власність ОСОБА_4 холодильник Samsung RB 37 вартістю

4 800 грн. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину автомобіля Ford Transit, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 61 784,80 грн та право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1,

вартістю 160 165 грн. Загальна вартість майна становить 226 749,80 грн.Виділено у власність ОСОБА_5 духову шафу Pyramida F84 вартістю

7 729 грн, робочу поверхню Pyramida PFG 647 вартістю 5 669 грн. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину автомобіля Ford Transit,

2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 61 784,80 грн. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, вартістю

160 165 грн. Загальна вартість майна становить 235 347,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 компенсацію різниці вартості часток у розмірі 4 229 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що квартира АДРЕСА_1 набута подружжям за час шлюбу, за спільні кошти на підставі правочинів, які не визначають зазначене майно як особисту приватну власність чоловіка, тому є їхньою спільною сумісною власністю і підлягає поділу шляхом виділу кожному з подружжя по 1/2 ідеальної частки. Щодо поділу іншого майна подружжя, то його вартість підтверджена квитанціями та визнавалась сторонами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не взято до уваги сталу судову практику Верховного Суду України, відповідно до якої суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна сумісна праця подружжя. Для придбання спірної квартири були використані не спільні кошти подружжя, а кошти, які ОСОБА_5 позичив у ОСОБА_6 та повинен їх повернути особисто. Апеляційний суд провів поділ трьох предметів домашнього вжитку (холодильника, духової шафи та робочої поверхні), зазначивши лише, що відповідач визнає придбання цих предметів, при цьому не взявши до уваги, що заявник не погоджувався з вартістю майна.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_5 без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 16 листопада 2008 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20 червня 2017 року у справі

№ 675/114/17. Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

30 грудня 2014 року між житлово-будівельним кооперативом «Ранковий-2» та ОСОБА_5 було укладено договір пайової участі у будівництві

№ 18/12, відповідно до якого останній зобов'язався прийняти пайову участь у будівництві будинку з метою отримання у власність двокімнатної квартири АДРЕСА_1. Вартість пайового внеску визначена в розмірі 323 008 грн. До укладання зазначеного договору подружжя власного житла не мало.

27 листопада 2013 року за згодою сторін було внесено зміни до зазначеного договору та вартість пайового внеску визначена в розмірі 320 330 грн.

Згідно з довідкою житлово-будівельного кооперативу «Ранковий-2»

від 27 листопада 2015 року № 12/18 станом на 27 листопада 2015 року ОСОБА_5 здійснив повне внесення пайового внеску на новозбудоване житло.

27 листопада 2015 року за актом приймання-передачі квартири ОСОБА_5 отримав квартиру загальною площею 62,2 кв. м.

26 січня 2016 року ОСОБА_5 зареєстрував право власності на спірну квартиру і є власником вказаної квартири відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 8).

На підставі договору позики від 30 грудня 2014 року ОСОБА_5 взяв у позику у ОСОБА_6 149 000 грн, на підставі договору позики

від 06 січня 2015 року - 150 тис. грн, за договором позики від 08 січня

2015 року - 24 тис. грн, за договором позики від 27 квітня 2015 року -

11 тис. грн.

Погашення позики проводилось у 2015-2016 роках за рахунок заробітної плати ОСОБА_5, яка є спільним сумісним майном подружжя.

У період шлюбу сторони придбали: духову шафу Pyramida F84 вартістю

7 729 грн, робочу поверхню PyramidaPFG 647 вартістю 5 669 грн, холодильник Samsung RB37 вартістю 4 800 грн, автомобіль Ford Transit, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 123 569,60 грн. Вартість майна підтверджується квитанцією від 30 квітня 2016 року

№ 001-012153.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Частиною першою статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частиною першою статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня

2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина четверта

статті 65 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Якщо наявність боргових зобов'язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов'язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

У подружжя, крім права спільної сумісної власності на придбану за рахунок позичених грошових коштів квартиру, внаслідок укладення договору позики виникає також і зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення позиченої грошової суми, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники, оскільки договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Вирішуючи спір, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірна квартири придбана під час перебування сторін у шлюбі, а тому належить подружжю на праві спільної сумісної власності. Спірна квартира буда придбана за рахунок отриманих у позику під час шлюбу грошових коштів, а погашення позики проводилось за рахунок заробітної плати ОСОБА_5, отриманої у 2015-2016 роках, тобто під час перебування сторін у шлюбі, про що сам ОСОБА_5 зазначив у запереченнях на заяву про уточнення позовних вимог. ОСОБА_5 не спростував презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу. Не погоджуючись із вартістю предметів домашнього вжитку, які апеляційний суд виділив сторонам у власність, відповідач не надав доказів іншої вартості цього майна, ніж та, яку встановив суд апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, значною мірою спрямовані на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 24 вересня

2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О. В. Білоконь

С. Ф. Хопта