Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.02.2018 року у справі №748/415/16

Постанова

Іменем України

31 січня 2018 року

м. Київ

справа № 748/415/16-ц

провадження № 61-724св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_4,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 вересня

2016 року в складі судді Меженнікової С. П., рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2016 року в складі судді Меженнікової С. П. та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від

11 листопада 2016 року у складі колегії суддів Страшного М. М.,

Євстафіївої О. К., Шарапової О. Л.,

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до

ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що вона з 24 листопада 2007 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 Шлюб розірваний рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 вересня 2015 року.

За час перебування у зареєстрованому шлюбі, сторонами придбано: автомобіль марки ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_1, 1986 року випуску, вартістю 17 386 грн, телевізор «Samsung» вартістю 2 500 грн, холодильник «Samsung» вартістю 2 100 грн, пральну машину «LG» вартістю 5 000 грн, мультиварку «Philips» вартістю 1 728 грн, кухонний комбайн «Moulinex» вартістю 1 500 грн.

Оскільки вказане майно в добровільному порядку поділити не вдалося, ОСОБА_4 просила визнати за нею право власності на автомобіль марки ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_1, 1986 року випуску, виділивши даний автомобіль їй в натурі та припинити за ОСОБА_5 право спільної сумісної власності на цей автомобіль, визнати за ОСОБА_5 право власності на телевізор «Samsung», холодильник «Samsung», пральну машину «LG», мультиварку «Philips», кухонний комбайн «Moulinex», виділивши йому дане майно в натурі.

У березні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та просив визнати за ним право власності на телевізор «Samsung», холодильник «Samsung», пральну машину «LG», мультиварку «Philips», кухонний комбайн «Moulinex», а за ОСОБА_4 визнати право власності на автомобіль марки ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_1, 1986 року випуску, та стягнути з ОСОБА_4 на свою користь кошти за перевищення частки у спільному майні подружжя.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2016 року зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя залишено без розгляду на підставі положень пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України (в редакції 2004 року).

Ухвала мотивована тим, що належним чином повідомлений позивач та його представник повторно не з'явилися в судове засідання і від них не надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя задоволено.

Поділено між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 майно, що є обʼєктом права спільної сумісної власності подружжя, виділивши у власність:

ОСОБА_4 автомобіль ВАЗ 21063, 1986 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю 19 600 грн 61 коп., припинивши право власності ОСОБА_5 на цей автомобіль.

ОСОБА_5 телевізор «Samsung» вартістю 2 000 грн, , холодильник «Samsung» вартістю 3 800 грн, пральну машину «LG» вартістю 2 800 грн, мультиварку «Philips» вартістю 1 346 грн 40 коп., кухонний комбайн «Moulinex» вартістю 300 грн, всього на загальну суму 10 246 грн 40 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 4 677 грн 10 коп. різницю між вартістю частки майна, отриманого ОСОБА_4 в результаті його поділу і вартістю 1/2 частини спільного сумісного майна подружжя.

Вказану суму коштів внесено ОСОБА_4 на депозитний рахунок суду.

Рішення суду мотивоване тим, що за час перебування в зареєстрованому шлюбі сторонами набуто рухоме майно, вартість якого була визначена судовими експертизами, яке підлягає поділу, шляхом виділення у власність ОСОБА_4 легкового автомобіля, а у власність ОСОБА_5 - іншого майна (побутову техніку), із стягненням на користь останнього грошової компенсації за неотриману частку у майні.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 11 листопада 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_5 відхилено.

Ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2016 року та рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2016 року залишено без змін.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_5 суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

09 грудня 2016 року ОСОБА_5 подано касаційну скаргу.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2016 року, рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 11 листопада 2016 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно визнали, що

ОСОБА_5 та його представник були належним чином повідомлені.

Судами попередніх інстанцій порушено приписи статті 365 ЦК України та статті 71 СК України, оскільки ОСОБА_5 не надавав згоди на присудження йому компенсації у вартості частки у спільному майні подружжя від особи, на користь якої таке присудження здійснюється.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядається спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

04 січня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Пунктом 3 частини першої статті 207 ЦПК України встановлено, що суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду, у разі відсутності клопотання позивача про слухання справи за його відсутності.

Ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_8, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, повністю ґрунтується на вимогах цивільного процесуального законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що належним чином повідомлений позивач, не подавши заяви про розгляд справи за його відсутності, повторно не з'явився в судове засідання. Факт належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи на 18 серпня 2016 року о 14 год 00 хв. року та на

23 вересня 2016 року о 10 год. 00 хв. підтверджується поштовою кореспонденцією (а. с. 104, 115, 116).

За змістом частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною першою статті 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Положеннями частини першої статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до приписів частин другої та пʼятої статті 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (стаття 365 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 10 ЦПК України

(в редакції 2004 року) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами другою та третьою статті 212 ЦПК України (в редакції

2004 року) жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України) на підставі положень статей 60, 70, 71 СК України, статті 365 ЦК України дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4, а також стягнення з ОСОБА_4 різниці між вартістю частки майна, а саме автомобіля марки ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_1, 1986 року випуску, який належить на праві власності ОСОБА_5, отриманого

ОСОБА_4 в результаті його поділу і вартістю 1/2 частини спільного сумісного майна подружжя в розмірі 4 677 грн 10 коп., яка була внесена нею на депозитний рахунок суду, оскільки згода на отримання такої компенсації не вимагається.

Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Зазначені висновки відповідають установленим обставинам справи та нормам матеріального права, а доводи, викладені ОСОБА_5 у касаційній скарзі, цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_5залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2016 року, рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від

23 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від

11 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська