Постанова

Іменем України

28 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 755/901/18

провадження № 61-19450св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Національний банк України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуНаціонального Банку України на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 липня 2019 року, ухвалене в складі судді Катющенко В. П. та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року, прийняту в складі колегії суддів: Семенюк Т. А, Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Національного банку України (далі - НБУ) про поновлення на роботі, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що наказом НБУ

від 11 грудня 2017 року № 3967-к "Про звільнення ОСОБА_1", її звільнено із посади директора Департаменту інспекційних перевірок банків (далі - Департаменту) на підставі пункту 3 статті 40 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором. Підставою прийняття наказу стало незабезпечення нею загального керівництва діяльністю Департаменту, неналежним чином організацію та координацію діяльності його структурних підрозділів, контролю розгляду документів, що надходять до Департаменту і стосуються інвестування банків та підготовки в установленому порядку відповідей на них, що виявилося, зокрема, у несвоєчасному виконанні доручення в. о. голови НБУ Смолія Я. В. від 29 серпня 2017 року № 9-д, а також раніше застосовані до неї заходи дисциплінарної відповідальності, відповідно до наказу

від 08 вересня 2017 року № 2867-к.

Оскаржуваний наказ НБУ від 11 грудня 2017 року № 3967-к вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на відсутність систематичного невиконання покладених на неї посадових обов'язків.

Вказувала, що відповідно до доручення в. о. голови НБУ Смолія Я. В.

від 29 серпня 2017 року № 9-д окремим структурним підрозділам НБУ, зокрема, Департаменту, доручено опрацювати Опитувальник, який наданий Світовим банком для розробки "Білої книги" щодо заходів з подальшого приведення нормативно-правової та законодавчої бази України в частині відновлення та врегулювання неплатоспроможності банків у відповідність до сучасної міжнародної практики та надати Департаменту методології відповіді на запитання відповідно до компетенції підрозділів. Термін виконання доручення встановлено 04 вересня 2017 року.

На виконання зазначеного доручення Департаментом опрацьовано Опитувальник та листом від 04 вересня 2017 року № В/21-0004-/79252, за її підписом, надано відповідь за визначеними питаннями Департаменту методології.

11 вересня 2017 року о 10.20 год. нею отримано доручення в. о. голови НБУ Смолія Я. В. від 11 вересня 2017 року № 12-д про надання в термін до 18.00 год. 11 вересня 2017 року письмових пояснень щодо причин несвоєчасного надання Департаменту методології відповідей на запитання за результатами опрацювання Опитувальника (пункт 1 доручення

від 29 серпня 2017 року № 9-д).

Однак, у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, 11 вересня

2017 року вона звернулася до лікаря та станом на 15.30 год. цього дня перебувала на лікарняному, про що повідомила в. о. голови НБУ у письмових поясненнях.

У перший робочий день після лікарняного - 11 грудня 2017 року їй було вручено наказ від 11 грудня 2017 року № 3467-к про звільнення за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором. Стверджувала, що всупереч вимогам статті 149 КЗпП України, надати пояснення їй запропоновано не було.

Вказувала, що фактично підставою для звільнення її став лише наказ НБУ від 08 вересня 2017 № 2867-к, що оскаржується нею в рамках іншої цивільної справи.

За таких обставин позивач просила суд:

визнати незаконним та скасувати наказ НБУ від 11 грудня 2017 року № 3967-к "Про звільнення ОСОБА_1";

поновити її на посаді директора Департаменту інспекційних перевірок банків НБУ.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 17 липня

2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ НБУ від 11 грудня 2017 року № 3967-к "Про звільнення ОСОБА_1". Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту інспекційних перевірок банків Національного Банку України з 12 грудня 2017 року.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допущено до негайного виконанню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено систематичного невиконання без поважних причин позивачем своїх функціональних обов'язків, за яке її притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року апеляційну скаргу НБУ залишено без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 липня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність повторного здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов'язків після того, як до нього вже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. А оскільки відповідач, приймаючи рішення про звільнення позивача, пов'язував таке звільнення, зокрема, з наказом про оголошення догани ОСОБА_1, який судом визнаний незаконним та скасований, то відповідачем не доведено систематичного невиконання без поважних причин позивачем своїх функціональних обов'язків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року НБУ звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня

2019 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Одночасно представником НБУ подано клопотання про залишення без розгляду позову, поданого в інтересах ОСОБА_1 адвокатом Петришак М. Я., на підставі положень статті 257 ЦПК України, які передбачають, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позов в інтересах ОСОБА_1 поданий адвокатом Петришак М. Я., однак додана до позову копія ордеру на надання правової допомоги не містить підпису адвоката, який надає правову допомогу, а отже адвокат не мала повноважень на подання позовної заяви в інтересах ОСОБА_1, а позов подано до суду невстановленою особою.

Вказує, що договором про надання правової допомоги не надано право адвокатському об'єднанню підписувати позовну заяву. Згідно пункту 1.1 договору про правову допомогу ОСОБА_1 надає адвокатському об'єднанню право тільки подавати від її імені позов, а не підписувати його.

Стверджує що позивач не заперечувала факту порушення нею трудової дисципліни, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанції, якими скасовано наказ НБУ від 08 вересня 2017 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, яке стало також підставою встановлення триваючого порушення трудової дисципліни позивачем, є такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, тому оскаржені НБУ в касаційному порядку.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив, в якому просила залишити без задоволення касаційну скаргу, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року залишити без змін.

Звертає увагу, що адвокат Петришак М. Я. уповноважена на представництво її інтересів в судах. За умовами договору, укладеного нею з адвокатським об'єднанням "Статніков та партнери", до якого входить адвокат

Петришак М. Я., об'єднанню надано право, зокрема, подавати від її імені позовні заяви, розписуватися за клієнта, а також виконувати всі інші дії, пов'язані з виконанням цього договору. Жодних обмежень на вчинення представником окремих процесуальних дій договір не містить.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 755/901/18 та витребувано її матеріали із Дніпровського районного суду міста Києва.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом в. о. голови НБУ Смолія Я. В. від 11 грудня 2017 № 3967-к ОСОБА_1, директора Департаменту інспекційних перевірок банків, звільнено з роботи 11 грудня 2017 року за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором

(пункт 3 статті 40 КЗпП України).

За змістом наказу від 11 грудня 2017 року № 3967-к ОСОБА_1 було надано доручення від 29 серпня 2017 № 9-д в. о. голови НБУ Смолія Я. В. опрацювати в термін до 04 вересня 2017 року, в межах компетенції її Департаменту, питання опитувальника Світового банку для розробки "Білої книги" щодо заходів з подальшого приведення нормативно-правової та законодавчої бази України в частині відновлення та врегулювання неплатоспроможності банків у відповідність до сучасної міжнародної практики. Натомість зазначене доручення фактично було виконане

06 вересня 2017 року, що свідчить, про те, що ОСОБА_1 не забезпечує загальне керівництво діяльністю Департаменту, неналежним чином організовує та координує діяльність його структурних підрозділів, контролює розгляд документів, що надходять до Департаменту і стосуються інспектування банків, та підготовку в установленому порядку відповідей на них. ОСОБА_1 не надала пояснень, які б виправдовували її бездіяльність. До ОСОБА_1 раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, а саме: наказом НБУ від 08 вересня 2017 року № 2867-к за порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 оголошено догану.

11 вересня 2017 року в. о. голови НБУ Смолієм Я. В. видано доручення № 12-д на ім'я ОСОБА_1 про надання письмових пояснень щодо причин несвоєчасного надання Департаменту методології відповідей на запитання за результатами опрацювання Опитувальника, який наданий Світовим банком для розробки "Білої книги" про заходи з подальшого приведення нормативно-правової та законодавчої базу України в частині відновлення та врегулювання неплатоспроможності банків у відповідність до сучасної міжнародної практики (пункт 1 доручення від 29 серпня

2017 року № 9-д). Термін виконання - до 18.00 год. у день отримання цього доручення. Доручення отримано ОСОБА_1 11 вересня

2017 року.

Цього ж дня заступником директора Департаменту на ім'я в. о. голови НБУ Смолія Я. В. направлено електронне повідомлення № В/21-0004/81258 про те, що ОСОБА_1 із 11 вересня 2017 року перебуває на лікарняному.

Із письмових пояснень ОСОБА_1 на ім'я в. о. голови НБУ

Смолія Я. В. встановлено, що вона 11 вересня 2017 року о 10-20 год. отримала Доручення від 11 вересня 2017 року № 12-д, однак у зв'язку із ДТП того ж дня звернулась до лікаря і станом на 15.30 год. перебуває на лікарняному.

Згідно листків непрацездатності серія АДВ № 969454, серія АДІ № 462688, серія АДІ № 417103, серія АДІ № 230329, серія АДІ № 270675, серія АДІ № 312058 встановлено, що ОСОБА_1 була звільнена від роботи у період з 11 вересня 2017 року по 08 грудня 2017 року у зв'язку з загальним захворюванням.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 липня 2018 року у справі № 755/14434/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року, задоволено позов ОСОБА_1 до НБУ про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Визнано незаконним та скасовано наказ НБУ "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 08 вересня 2017 року № 2867-к, яким було оголошено догану ОСОБА_1.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 -5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному частини 1 -5 статті 263 ЦПК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Виходячи зі змісту даної норми, для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 липня 2018 року у справі № 755/14434/17, яке набрало законної сили, скасовано наказ НБУ "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 08 вересня

2017 року № 2867-к, яким ОСОБА_1 оголошено догану та який, у тому числі, став підставою для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Таким чином правильними є висновки суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, про недоведеність відповідачем правових підстав для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої

статті 40 КЗпП України, а саме систематичного невиконання без поважних причин ОСОБА_1 обов'язків, покладених на неї трудовим договором.

Посилання у касаційній скарзі на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 755/14434/17 оскаржені в касаційному порядку не спростовують висновків судів у розглядуваній справі.

Крім того за даними Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Верховного Суду від 01 липня 2020 року рішення Дніпровського районного суду м.

Києва від 03 липня 2018 року та постанова Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року у справі № 755/14434/17 залишені без змін.

Доводи касаційної скарги про наявність підстав для залишення без розгляду позову ОСОБА_1, як такого, що поданий особою, яка не має повноважень на ведення справи підлягають відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 -2 статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.

Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката.

Позовна заява ОСОБА_1 подана та підписана адвокатом

Адвокатського об'єднання "Статніков та партнери" Петришак М. Я.

В матеріалах справи (т.1 а. с. 53) наявний витяг із договору про надання адвокатських послуг № 20/09/2017 від 20 вересня 2017 року, укладеного між Адвокатським об'єднанням "Статніков та партнери" і ОСОБА_1, за умовами якого Клієнт доручає, а Об'єднання бере на себе зобов'язання представляти інтереси Клієнта зокрема в судах України, для чого Клієнт надає Об'єднанню право, у тому числі подавати позовні заяви та розписуватись за Клієнта.

Судами встановлено, що Петришак М. Я. є адвокатом АО "Статніков та партнери".

До позову додана копія ордеру на надання правової допомоги серії КВ № 192479 від 20 вересня 2017 року, підписаного керівником АО "Статніков та партнери" адвокатом Статніковим Д. Д. та засвідченого печаткою

АО "Статніков та партнери", згідно із яким адвокат Петришак М. Я. на підставі договору про надання правової допомоги № 20/09/2017-01

від 20 вересня 2017 року уповноважена надавати правову допомогу ОСОБА_1 в НБУ та у судах України (т.1 а. с. 51).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1, поданим в її інтересах адвокатом АО "Статніков та партнери"

Петришак М. Я. ОСОБА_1 не заперечувала повноважень адвоката Петришак М. Я. на представництво її інтересів в суді у справі № 755/901/18, у тому числі на подання та підписання позову.

Адвокат Петришак М. Я. у лютому 2018 року зверталась до НБУ із адвокатським запитом, вказуючи що діє на підставі договору

від 20 вересня 2017 року № 20/09/2017-01, надаючи до свого запиту ордер на надання правової допомоги (т.1 а. с. 105-106). Вказаний запит був розглянутий НБУ по суті, про що надана відповідь від 14 лютого

2018 року, в якій відсутні будь-які заперечення щодо повноважень

Петришак М. Я., як представника ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 112).

Не зазначено про відсутність повноважень особи, яка підписала позовну заяву і у відзиві НБУ на позов ОСОБА_1.

Вперше про недоліки ордеру на надання правової допомоги від 20 вересня 2017 року представником НБУ було заявлено в судовому засіданні

20 червня 2019 року, тобто більш ніж через рік після відкриття провадження у справі.

Аналізуючи в сукупності вказані обставини, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав передбачених пунктом 2 частини 1 статті 257 ЦПК України, для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

За встановлених у розглядуваній справі обставин, залишення позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі без розгляду з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 257 ЦПК України, очевидно було б проявом надмірного формалізму та призвело б до порушення права позивача на справедливий суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду.

Суди попередніх інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення ухвалені із правильним застосування норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 липня

2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта