Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.06.2018 року у справі №465/7684/15

Постанова

Іменем України

30 травня2018 року

м. Київ

справа № 465/7684/15

провадження № 61-7652св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Погрібного С. О.,

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Військова частина - польова пошта В3720,

треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Нор НадіяМиколаївна, відділ державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Військової частини - польова пошта В3720 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 18 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до військової частини - польова пошта В3720, треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М., відділ державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що при вчиненні виконавчого напису про стягнення з нього на користь військової частини - польова пошта В3720 суми матеріальної відповідальності в розмірі 119 634,30 грн нотаріус порушила правила вчинення нотаріальної дії, оскільки нею не було перевірено безспірність вказаної заборгованості. При цьому він відмовився підписати акт про ознайомлення його із наказом «Про результати службового розслідування», за яким його притягнуто до вищезазначеної відповідальності, оскільки із цим наказом його не ознайомлювали.

Враховуючи наведене, позивач просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу НорН. М. 20 жовтня 2015 року за № 1180 про стягнення з ОСОБА_3 на користь військової частини - польова пошта В3720 боргу в сумі 122 134,30 грн.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 21 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, що заборгованість за вчиненим виконавчим написом не є безспірною. Крім того, на момент вчинення виконавчого напису наказ командира військової частини, згідно з яким ОСОБА_3 притягнуто до матеріальної відповідальності, був чинним та позивачем не оскаржувався. Також нотаріусу для одержання виконавчого напису була надана довідка командира (начальника) військової частини про суму заборгованості, що підлягає стягненню з позивача.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 18 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М. 20 жовтня 2015 року за № 1180 про стягнення з ОСОБА_3 на користь військової частини - польова пошта В3720 боргу в сумі 122 134,30 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази, що військова частина - польова пошта В3720 зверталася до ОСОБА_3 з вимогою добровільного відшкодування заподіяної шкоди, що підтверджувало б його ознайомлення із сумою шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

У вересні 2016 року військова частина - польова пошта В3720 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Львівської області від 18 серпня 2016 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, заявник зазначав, що ОСОБА_3 знав про притягнення його до матеріальної відповідальності, а тому мав можливість оскаржити прийняте відповідачем рішення. Крім того, довідка командира військової частини про суму заборгованості, яка надана нотаріусу, відповідає вимогам пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі.

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 подано заперечення на касаційну скаргу, в яких останній просив відхилити касаційну скаргу та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

У лютому 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ указану справу передано Верховному Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідних положень» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта В3720 від 10 липня 2015 року № 1085 «Про результати розслідування» ОСОБА_3 притягнуто до матеріальної відповідальності у трикратному розмірі вартості втраченого військового майна (монокуляра нічного бачення) на загальну суму 119 634,30 грн.

Пунктами 1, 4 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95 (далі - Положення), передбачено, що це положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовослужбовців, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами. Відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення

їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду.

Наказом командира військової частини - польова пошта В3720 від 28 вересня 2015 року № 210 ОСОБА_3 звільнено з військової служби.

Відповідно до пункту 32 Положення на притягнутих до матеріальної відповідальності звільнених з військової служби військовослужбовців і військовозобов'язаних після закінчення зборів, які не відшкодували заподіяної ними державі шкоди, в 10-денний термін після дня вибуття їх з військової частини до суду за місцем їх постійного проживання (роботи) надсилаються виконавчі написи органів, що виконують нотаріальні дії. Для отримання виконавчого напису командир (начальник) військової частини подає органам, що виконують нотаріальні дії, довідки про суму заборгованості, яка підлягає стягненню.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні за змістом положення містяться у пункті 1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

При цьому пунктом 3.2 Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).

Пунктом 7 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з притягнутих до матеріальної відповідальності звільнених з військової служби військовослужбовців і військовозобов'язаних після закінчення зборів, які не відшкодували заподіяної ними державі шкоди, подається довідка командира (начальника) військової частини про суму заборгованості, що підлягає стягненню.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

З огляду на наведене захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Як встановлено судом, для вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріусу було надано довідку, видану тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини - польова пошта В3720 майором Барбаричем В. М. від 02 жовтня 2015 року № 4486, в якій зазначена сума заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь військової частини.

20 жовтня 2015 року на підставі поданої довідки приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_3 на користь військової частини - польова пошта В3720 суми заборгованості в розмірі 119 634,30 грн та витрати по вчиненню виконавчого напису в сумі 2 500,00 грн.

Сума заборгованості 119 634,30 грн підтверджена вищезазначеною довідкою, а тому не потребує додаткового доказування при вчиненні нотаріальної дії, оскільки є документом, який підтверджує безспірність заборгованості відповідно до пункту 7 Переліку.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 57, частини першої статті 58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 131, 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач, звертаючись до суду із позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не довів, що заборгованість за виконавчим написом не є безспірною, при цьому відповідач довів, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису надані необхідні документи, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Розглядаючи зазначений позов, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому підстави для його зміни або скасування відсутні.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що відсутність у матеріалах справи доказів звернення відповідача до позивача з вимогою про добровільне відшкодування шкоди свідчить, що сума заборгованості не є безспірною - є хибним, оскільки не відповідає змісту наведених вище положень закону.

Безспірність заборгованості при вчинені нотаріусом виконавчого напису була перевірена у відповідності до пункту 3.2 Порядку, який не передбачає необхідність подання нотаріусу підтвердження направлення вимоги про добровільне виконання зобов'язання. Необізнаність позивача, з його слів, про розмір заборгованості на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису саме по собі не може свідчить про те, що сума заборгованості є спірною. При цьому, судом враховано, що позивач відмовився від ознайомлення з наказом від 10 липня 2015 року «Про результати розслідування».

Про те, що сума заборгованості не є безспірною позивач повинен довести в судовому порядку при оскарженні виконавчого напису нотаріуса.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, а тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військової частини - польова пошта В3720 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 18 серпня 2016 року скасувати, рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 березня 2016 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді: С. О. Карпенко С. О. Погрібний О. В. Ступак Г. І. Усик