Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.06.2018 року у справі №442/7666/15

Постанова

Іменем України

30 травня 2018 року

м. Київ

справа № 442/7666/15

провадження № 61-4716св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Хопти С. Ф.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 березня 2016 року у складі судді Гарасимків Л. І. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 18 травня 2016 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Зверхановської Л. Д., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 10 грудня 2004 року по 10 червня 2013 року він перебував у шлюбі із ОСОБА_2, від якого мають двох спільних дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 березня 2014 року вирішено стягувати з нього на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/3 частини від його доходів.

Позивач указує на зміну його сімейного стану, оскільки він створив нову сім'ю, а ІНФОРМАЦІЯ_3 у нього народилась дочка ОСОБА_5, яка проживає разом з ним та яку він утримує.

Крім цього, відповідно до частини другої статті 84 СК України він утримую свою дружину до досягнення дитиною трьох років.

За таких обставин виникли підстави для зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього. Вказує, що завдяки аліментам він самостійно забезпечує своїм дітям необхідний прожитковий мінімум, в той час як відповідач не бажає брати участі в їх утриманні, що грубо порушує принцип рівної відповідальності батьків за утримання та виховання дітей.

Оскільки після постановлення судового рішення істотно змінилися обставини й у нього на утриманні з'явилась ще одна дитина, то він має право на зменшення розміру аліментів до 1/6 частини від його доходів.

З огляду на викладене вважає за можливе зменшити розмір аліментів, визначених рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 березня 2014 року, з 1/3 частини його доходів до 1/6, оскільки такий розмір забезпечуватиме понад 50 % від затвердженого прожиткового мінімуму на дітей та відповідатиме принципу рівної відповідальності батьків за утримання дітей.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 березня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не надав суду доказів погіршення його майнового стану з часу ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів, а посилання позивача на той факт, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у нього народилася донька ОСОБА_6 від іншого шлюбу та на утриманні знаходиться дружина ОСОБА_6 до досягнення дитиною трьох років, не дає підстав для зміни розміру аліментів.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 18 травня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що доводи апеляційної скарги щодо наявності правових підстав для задоволення позову не підтверджені позивачем належними та допустимими доказами. Натомість, суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обгрунтоване рішення.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою доводи позивача щодо перебування на його утриманні малолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та дружини ОСОБА_6 Зазначає на невідповідність наявних у сторін обов'язків щодо утримання дітей, оскільки він фактично самостійно забезпечує їх матеріально, у той час як відповідачка такі обов'язки не виконує. Також указує на односторонній розгляд справи судами попередніх інстанцій та прояв дискримінації стосовно нього, що суперечить прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Ухвалою від 28 листопада 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів призначено до судового розгляду.

У запереченнях на касаційну скаргу, поданих до суду у грудні 2016 року, ОСОБА_2 зазначає, що доводи позивача щодо зміни його матеріально стану не відповідають дійсним обставинам справи. Також указує на наявність заборгованості у ОСОБА_1 зі сплати аліментів у розмірі понад 7 000 грн.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

31 січня 2018 року вказану справу передано до Верховного Суду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 березня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів змінено розмір аліментів, визначений рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 травня 2013 року, та стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

Звертаючись до суду із позовом про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 посилався на те, що визначений за рішенням суду розмір аліментів перевищує необхідний прожитковий мінімум для дітей відповідного віку та є достатнім для їх належного утримання, яке він здійснює фактично самостійно.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789Х11 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України та приписів пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при визначенні розміру аліментів судом враховуються наступні обставини: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частиною першою статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як роз'яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Вирішуючи спір, суди визначили та дослідили обставини, передбачені статтею 182 СК України, і дійшли обгрунтованого висновку про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів на підставі статті 192 СК України, оскільки позивач не надав доказів погіршення його матеріального стану.

Доводи касаційної скарги щодо неврахування наявності на утриманні у позивача малолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та дружини ОСОБА_6 на висновки судів не впливають та їх не спростовують. Визначений судом розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства України, а його зменшення у зв'язку з наявністю на утриманні доньки ОСОБА_5 та дружини ОСОБА_6 без підтвердження погіршення матеріального стану позивача не буде спрямовано на належне забезпечення дітей від шлюбу з ОСОБА_2 та суперечитиме їхнім інтересам.

Крім того, встановлено, що розмір аліментів, який стягується на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 березня 2014 року, не перевищує 50 % заробітної плати відповідача, а тому порушення частини третьої статті 70 Закону України від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» відсутні.

Колегія суддів також відхиляє доводи касаційної скарги щодо наявності ознак одностороннього та дискримінаційного ставлення до позивача, оскільки заявником не конкретизовано: у чому саме проявилось таке ставлення з боку судів попередніх інстанцій до нього.

Посилання заявника у касаційній скарзі на рішення Європейського суду з прав людини від 07 жовтня 2010 року у справі «Константін Маркін проти Росії» (Konstantin Markin v. Russia) колегія суддів не бере до уваги, оскільки обставини вказаної справи не є подібними до обставин у справі про зменшення розміру аліментів.

Аргументи, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених у суді обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди заявника з мотивами судових рішень, які наведені в їх обґрунтування та які заявником у процесі розгляду справи не спростовані, а також переоцінки доказів, що на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК України не передбачено.

Таким чином, доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до частини першої статті 415 ЦПК України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги приймає постанову відповідно до правил, встановлених статтею 35 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з особливостями, зазначеними в статті 416 цього Кодексу.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 18 травня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С. Ф. Хопта

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є.В. Синельников

Ю.В. Черняк