Історія справи

Постанова КЦС ВП від 30.01.2018 року у справі №726/874/15

Постанова

Іменем України

30 січня 2018 року

м. Київ

справа № 726/874/15-ц

провадження № 61-241св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,

відповідач (позивач за первісним позовом) - ОСОБА_2,

треті особи: Державна інспекція сільського господарства Чернівецької області, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на рішення апеляційного суду Чернівецької області у складі суддів Височанської Н. К., Владичана А. І., Лисака І. Н. від 31 серпня

2016 року,

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до

ОСОБА_2, треті особи: Державна інспекція сільського господарства Чернівецької області, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серія ВКО № 038294, реєстр № 4889 від 09 червня 2008 року та державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1, виданого 12 серпня 2008 року, їй на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0789 га під номером 29, кадастровий номер НОМЕР_2 в садівничому товаристві «Віраж» за адресою: АДРЕСА_1, м. Чернівці.

На підставі договору дарування від 08 жовтня 2004 року та державного акта серії НОМЕР_3 на право власності на земельну ділянку, рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 26 травня 1998 року

№ 113/3, зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів за

№ 01078090098 від 26 лютого 2007 року ОСОБА_2 належить земельна ділянка НОМЕР_4 площею 0,0558 га.

Вказувала, що ОСОБА_2 є її сусідом, їхні земельні ділянки НОМЕР_5 та НОМЕР_4 в садівничому товаристві «Віраж» є суміжними. На час придбання позивачкою земельноїділянки НОМЕР_5 в садівничому товаристві «Віраж» на земельній ділянці вже було збудовано садовий будинок і у відповідача на сусідній ділянці було також збудовано садовий будинок. Проте в порушення вимог чинного законодавства ОСОБА_2 почав здійснювати реконструкцію та прибудову до будинку. З позивачем як сусідкою питання щодо здійснення прибудови не погоджував, хоча частина прибудови фактично знаходиться на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 на праві власності.

Зазначала, що згідно висновку № 1166 від 29 грудня 2014 року СП «Західно - Український Експертно - Консультативний Центр» площа земельної ділянки

НОМЕР_5, на якій знаходиться прибудова відповідача, становить 0,0028 га.

ОСОБА_2 побудував (здійснив реконструкцію) без відповідних дозвільних документів та погоджень із державними органами прибудову до будинку, та вказана прибудова знаходиться частково на її земельній ділянці.

Ураховуючи наведене, з врахуванням уточнених позовних вимог,

ОСОБА_1 просила зобов'язати ОСОБА_2 звільнити зайняту частину земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 0,0028 га під номером 29 в садівничому товаристві «Віраж» за адресою:

АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом демонтажу самовільної прибудови.

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення її частини.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовано тим, що згідно ситуаційного плану частина земельної ділянки НОМЕР_5 по АДРЕСА_1 в

м. Чернівці знаходиться по факту на земельній ділянці НОМЕР_4 в садівничому товаристві «Віраж», власником якої є ОСОБА_2 відповідно до державного акта серії НОМЕР_3.

Вказував, що ним набуто право власності на земельну ділянку НОМЕР_4 в садівничому товаристві «Віраж» на підставі договору дарування від

28 жовтня 2004 року.

Просив усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою НОМЕР_4, яка знаходиться по АДРЕСА_1 (садівниче товариство «Віраж») шляхом звільнення її частини площею 0,0028 га, яка зайнята незаконно

ОСОБА_1

Рішенням Садгірського районного суду міста Чернівці від 16 жовтня

2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Державна інспекція сільського господарства Чернівецької області, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено.

Зобовʼязано ОСОБА_2 звільнити зайняту частину земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 0,0028 га під номером 29 в садівничому товаристві «Віраж» за адресою: АДРЕСА_1 в

м. Чернівці, яка належить на праві власності ОСОБА_1 відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1, виданого 12 серпня 2008 року, шляхом демонтажу самовільної прибудови.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в розмірі 2 624 грн 60 коп.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення її частини відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 мотивоване тим, що згідно висновку № 1166 від 29 грудня 2014 року СП «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» вбачається невідповідність меж земельної ділянки НОМЕР_5 садівничого товариства «Віраж» міста Чернівці згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від

12 серпня 2008 року та згідно фактичного користування наявне накладання земельної ділянки НОМЕР_4 садівничого товариства «Віраж» по АДРЕСА_1 (на час проведення дослідження - вул. Лукіяновича) в місті Чернівці по її фактичному користуванню на земельну ділянку НОМЕР_5 садівничого товариства «Віраж», площа накладання становить - 0,0028 га.

При цьому попередньою землевласницею та довіреною особою

ОСОБА_2 - ОСОБА_5 здійснено будівництво капітальної будівлі - житлового будинку. Частина нерухомості збудована на приватній земельній ділянці НОМЕР_5 по АДРЕСА_1) у садівничому товаристві «Віраж» в місті Чернівці, яка належить ОСОБА_1 згідно державного акта на право власності на земельну ділянку. Площа частини земельної ділянки, на якій споруджено нерухоме майно, складає - 0,0028 га.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення її частини мотивоване тим, що ОСОБА_2 не доведено заявлені позовні вимоги, оскільки згідно висновку № 1166 від 29 грудня 2014 року СП «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» вбачається невідповідність меж земельної ділянки НОМЕР_5 в місті Чернівці по АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_1, та згідно фактичного користування наявне накладання земельної ділянки НОМЕР_4 по АДРЕСА_1 (на час проведення

дослідження - вул. Лукіяновича) в місті Чернівці, власником якої є

ОСОБА_2, по її фактичному користуванню на земельну ділянку НОМЕР_5 садівничого товариства «Віраж», площа накладання становить - 0,0028 га.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 31 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого та за довіреністю діяла

ОСОБА_6, задоволено частково.

Рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 16 жовтня

2015 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до

ОСОБА_2, треті особи: Державна інспекція сільського господарства Чернівецької області, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою скасовано.

Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Державна інспекція сільського господарства Чернівецької області, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.

Рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 16 жовтня

2015 року в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення її частини залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Державна інспекція сільського господарства Чернівецької області, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою мотивоване тим, що ОСОБА_1 не доведено заявлені позовні вимоги, оскільки останньою не надано доказів встановлення меж та закріплення межовими знаками.

У частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення її частини суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що в матеріалах справи міститься лише висновок експертного земельно-технічного дослідження № 1161 від 16 січня 2015 року, з якого вбачається невідповідність меж земельної ділянки НОМЕР_5 садівничого товариства «Віраж». Разом з тим зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що діями ОСОБА_1 порушено права ОСОБА_2

14 вересня 2016 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення апеляційного суду Чернівецької області від 31 серпня 2016 року та залишити без змін рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 16 жовтня 2015 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції безпідставно не взято до уваги той факт, що по встановленню меж дії вже були здійснені попередніми власниками вказаних земельних ділянок, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_7 в момент отримання своїх державних актів, що підтверджується актами встановлення і погодження меж землекористування в натурі від 11 березня 1998 року НОМЕР_5 та НОМЕР_4.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядається спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

29 грудня 2017 року справа надійшла до Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0789 га, що розташована в садівничому товаристві «Віраж» під номером НОМЕР_5 за адресою: АДРЕСА_1 в місті Чернівці.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0558 га, що розташована в садівничому товаристві «Віраж» під номером НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_1 в місті Чернівці.

Земельні ділянки між собою межують.

За змістом частини першої статті 125 ЗК України, чинної на час видачі сторонам державних актів на право власності на земельну ділянку, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (частина третя статті 125 ЗК України, чинної на час видачі сторонам державних актів на право власності на земельну ділянку).

Частиною другою статті 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 55 Закону України «Про землеустрій», чинної на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Пунктами 2.З., 2.4. Інструкції про порядок складання, видачі реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) та тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 04 травня 1999 року №43, яка була чинна на час виготовлення і видачі ОСОБА_1 державного акта на право власності на земельну ділянку, встановлено, що межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами. Крайні поворотні точки кожної межі закріплюються довгостроковими межовими знаками встановленого зразка.

За змістом статті 10 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Аналогічні положення містяться в частинах першій, другій та третій статті

12 ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня

2017 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не надано доказів встановлення меж та закріплення їх межовими знаками на місцевості.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можливо, оскільки він не відповідає наявним в матеріалах справи доказам.

На аркушах справи № 87-96 містяться: акт встановлення і погодження зовнішніх меж землекористування в натурі від 11 березня 1998 року НОМЕР_5 щодо садової ділянки в СТ «Віраж» НОМЕР_5, акт встановлення і погодження зовнішніх меж землекористування в натурі від 11 березня 1998 року НОМЕР_4 щодо садової ділянки в СТ «Віраж» НОМЕР_4, акт прийому-передачі зовнішніх меж землекористування в натурі (місцевості) від 30 листопада 2006 року щодо земельної ділянки в СТ «Віраж» НОМЕР_4, зведений план ділянок

СТ «Віраж», акт прийому-передачі зовнішніх меж землекористування в натурі (місцевості) від 30 листопада 2006 року щодо земельної ділянки в

СТ «Віраж» НОМЕР_6, контрольні обміри земельної ділянки, зведений план ділянок СТ «Віраж», кадастровий план земельної ділянки, що знаходиться в СТ «Віраж» - земельна ділянка НОМЕР_4, акт прийому-передачі зовнішніх меж землекористування в натурі (місцевості) від 30 листопада 2006 року щодо земельної ділянки в СТ «Віраж» НОМЕР_4, контрольні обміри земельної ділянки, які не були предметом дослідження суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин справи, не надав належної правової оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи (а. с. 87-96), не зʼясував, чи відповідають фактичні межі землекористування сторін межам, що вказані в правовстановлюючих документах на земельні ділянки, питання про проведення відповідної експертизи не обговорював, а тому зробив передчасний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Пунктом 2 частини першою статті 409 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин рішення апеляційного суду Чернівецької області від

31 серпня 2016 року відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 31 серпня 2016 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Державна інспекція сільського господарства Чернівецької області, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення її частини передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення апеляційного суду Чернівецької області від 31 серпня 2016 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. М. Коротун В. І. Крат В. П. Курило