Історія справи

Постанова КЦС ВП від 30.10.2018 року у справі №243/306/17

Постанова

Іменем України

29 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 243/306/17-ц

провадження № 61-23608св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ЛеськоА. О., ШтеликС.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Фонд державного майна України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 квітня 2017 року в складі судді Гусинського М. О. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 10 травня 2017 року в складі колегії суддів:

КраснощоковоїН. С., АзевичаВ. Б., Новосядлої В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Фонду державного майна України про стягнення індексації заробітної плати.

Позовна заява мотивована тим, що до 05 вересня 2001 року він працював у Відкритому акціонерному товаристві «Содовий завод» (далі - ВАТ «Содовий завод»). Під час його роботи підприємство несвоєчасно та не в повному обсязі виплачувало заробітну плату, не розрахувалося з ним після звільнення й до сьогодні.

Рішенням Слов'янського міського суду Донецької області від 06 жовтня 1997 року стягнуто з ВАТ «Содовий завод» на користь позивача заборгованість із заробітної плати в сумі 979,39 грн.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20 березня 2000 року стягнуто з ВАТ «Содовий завод» на користь позивача заборгованість із заробітної плати з урахуванням інфляційних втрат в сумі 1 564,93 грн.

У січні 2013 року ОСОБА_4 отримав лист Фонду державного майна України в Донецькій області, в якому зазначено, що станом на 01 січня

2013 року в Реєстрі державних корпоративних прав по Донецькій області обліковується державний пакет акцій у розмірі 100 % статутного капіталу

ВАТ «Содовий завод».

Постановою Господарського суду Донецької області від 04 вересня 2003 року ВАТ «Содовий завод» визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура.

Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Слов?янського міськрайонного управління юстиції виніс постанови про закінчення виконавчих проваджень. Всі виконавчі документи згідно з актом передачі виконавчих документів від 21 березня 2013 року передані арбітражному керуючому ВАТ «Содовий завод».

У серпні 2012 року ОСОБА_4 була виплачена заборгованість із заробітної плати в сумі 2 234,89 грн, однак індексація заборгованості виплачена не була.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 09 грудня 2016 року стягнуто з ВАТ «Содовий завод» на користь позивача індексацію заробітної плати у розмірі 7 110,00 грн.

Оскільки частка державної власності у статутному капіталі ВАТ «Содовий завод» становить 100 %, за його дії має нести субсидіарну відповідальність Фонд державного майна України відповідно до статті 619 ЦК України, тому згідно зі статтею 625 ЦК України ОСОБА_4 просив стягнути з відповідача на свою користь індексацію заробітної плати у сумі 7 110,00 грн.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що законом не передбачено додаткової відповідальності Фонду державного майна України за борги ВАТ «Содовий завод».

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 10 травня 2017 року рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 квітня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що Фонд державного майна України на підставі положень статті 619 ЦК України несе субсидіарну відповідальність за невиплачену заробітну плату.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд установив, що ОСОБА_4 працював у ВАТ «Содовий завод» з 01 серпня 1979 року до 05 вересня 2001 року.

Рішенням Слов'янського міського суду Донецької області від 06 жовтня 1997 року стягнуто з ВАТ «Содовий завод» на користь ОСОБА_4 заборгованість із заробітної плати в сумі 979,39 грн.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20 березня 2000 року стягнуто з ВАТ «Содовий завод» на користь ОСОБА_4 заборгованість із заробітної плати з урахуванням інфляційних втрат у розмірі 1 564,93 грн.

Постановою Господарського суду Донецької області від 04 вересня 2003 року ВАТ «Содовий завод» визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура.

У серпні 2012 року ОСОБА_4 виплачена заборгованість із заробітної плати в сумі 2 234,89 грн.

За змістом частини першої статті 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 176 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною третьою статті 96 ЦК України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Результат аналізу наведених положень законодавства дає підстави дійти висновку про те, що стаття 176 ЦК України закріплює загальне правило про розмежування відповідальності публічно-правових утворень за своїми зобов'язаннями та створених ними юридичних осіб. ЦК України передбачає загальне правило, згідно з яким держава, інші публічно-правові утворення (Автономна Республіка Крим, територіальні громади) не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб. Ця норма направлена на конкретизацію положень частини третьої статті 96 ЦК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

За змістом частини другої статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому у першу чергу задовольняються вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі.

Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів встановили, що ВАТ «Содовий завод» є акціонерним товариством, яке самостійно відповідає за своїми зобов?язаннями, між сторонами у справі не існувало будь-яких зобов?язань, тому правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що Фонд державного майна України не несе поряд із відповідальністю боржника додаткову (субсидіарну) відповідальність перед позивачем. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 10 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

А.О. Лесько

С.П. Штелик