Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.11.2019 року у справі №638/9834/18

Постанова

Іменем України

17вересня 2020 року

м. Київ

справа № 638/9834/18

провадження № 61-20543св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: прокуратура Харківської області, Державна казначейська служба України,

треті особи: слідчий прокуратури Харківської області Жеваго Вадим Віталійович, прокурор прокуратури Харківської області Сорока Микола Костянтинович

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу прокуратури Харківської області на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 липня 2019 року в складі судді Семіряд І. В. і постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року в складі колегії судді: Яцини В. Б., Кіся П. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Харківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади, в якій просив суд стягнути з відповідача Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України компенсацію моральної шкоди у розмірі 2 300 000,00 грн, спричинену йому співвідповідачем прокуратурою Харківської області внаслідок протиправної бездіяльності, яка полягає у відсутності процесуального керівництва, що призвело до прийняття протиправних рішень під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Позовні вимоги мотивовані тривалою бездіяльністю відповідача, який допустив тяганину у досудовому розслідуванні його заяви у скоєнні злочину, внаслідок чого позивачу завдано моральної шкоди.

Так, у 11 вересня 2017 року позивач подав до відповідача - прокуратури Харківській області заяву про вчинення кримінального правопорушення службовими особами прокуратури Харківської області слідчим ОСОБА_2 і прокурором ОСОБА_3, однак відповідач, у порушення статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), не вніс його повідомлення в єдиний реєстр досудових розслідувань (далі - ЄРДР), у зв'язку з чим він вимушений оскаржувати бездіяльність відповідача у судовому порядку. Прокуратурою Харківської області на підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2017 року, внесені відомості до ЄРДР за його заявою від 11 вересня 2017 року про вчинення відповідних кримінальних правопорушень.

Слідчим прокуратури Харківської області Жеваго В. В. 19 лютого 2018 року без проведення необхідних слідчих дій у кримінальному провадженню винесено постанову про його закриття на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях слідчого прокуратури Харківської області ОСОБА_2 і прокурора прокуратури Харківської області ОСОБА_3 складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 364, частиною 1 статті 365, частиною 1 статтю 366, частиною 1 статтю 367, частиною 3 статтю 382 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 березня 2018 року скарга позивача на зазначену постанову слідчого про закриття кримінального провадження задоволена, постанова слідчого прокуратури від 19 лютого 2018 року скасована у зв'язку з її незаконністю та непроведенням у кримінальному провадженню процесуальних дій, передбачених КПК України.

Слідчим прокуратури Харківської області Жеваго В. В. 20 березня 2018 року без проведення необхідних слідчих дій у кримінальному провадженню та без усунення недоліків зазначених в ухвалі слідчого судді, винесено постанову про закриття зазначеного кримінального провадження, на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях слідчого прокуратури Харківської області ОСОБА_2 та прокурора прокуратури Харківської області ОСОБА_3 складу вказаних кримінальних правопорушень.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 червня 2018 року скарга позивача на зазначену постанову слідчого про закриття кримінального провадження задоволена, постанова слідчого прокуратури від 19 лютого 2018 скасована у зв'язку з її незаконністю та непроведенням у кримінальному провадженню процесуальних дій, передбачених КПК України.

Незаконним рішенням посадової особи прокуратури Харківської області, яка є органом державної влади, з приводу незаконного закриття зазначеного кримінального провадження, тривалого та неефективного проведення досудового розслідування, відсутності належного процесуального керівництва з боку відповідного прокурора, позивачу завдано душевних страждань від порушення його прав потерпілого, спричинені тим, що на протязі тривалого часу, був вимушений звертатися та відвідувати суди та прокуратуру, з метою захисту та поновлення своїх прав, як потерпілого.

У результаті незаконних дій посадових осіб відповідача - прокуратури Харківської області, стан здоров'я позивача значно погіршився. Крім того, внаслідок вказаних неправомірних дій відповідача порушений звичайний лад життя позивача, що призвело до погіршання та позбавлення можливості реалізувати свої звички та бажання, принизило його честь, гідність та ділову репутацію, що в свою чергу вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 липня 2019 року частково задоволено позов ОСОБА_1, стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів у розмірі 5 000,00 грн з єдиного казначейського рахунку на відшкодування моральної шкоди, стягнуто з Державної казначейської служби України та прокуратури Харківської області на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 352,40 грн з кожного, в іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи характер і обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач ОСОБА_1 їх глибину, тривалість, характер немайнових витрат, тяжкість вимушених змін у його житті, обґрунтованим, розумним і справедливим розміром відшкодування позивачу ОСОБА_1 спричиненої неправомірними діями прокуратури Харківської області моральної шкоди є сума в розмірі 5 000,00 грн.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року апеляційну скаргу прокуратури Харківській області залишено без задоволення, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 липня 2019 року - залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до наданих позивачем ОСОБА_1 на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди висновків спеціаліста від 09 липня 2018 року, складеного психологом ОСОБА_5, ситуація в якій опинився позивач ОСОБА_1 протягом тривалого часу та внаслідок неправомірних дій прокуратури Харківської області є психотравмуючою для останнього та такою, що призвела до заподіяння шкоди, а саме моральних і душевних страждань.

У заяві про порушення кримінальної справи та згідно з витягу з ЄРДР № 42017220000001385 прямо зазначено посадову особу, яку потерпілий звинувачує у порушенні його прав під час проведення слідчих дій у кримінальному провадженню № 42014170000000291, а також - зміст таких дій.

Досудове розслідування триває більше дев'яти місяців, що пов'язано з неодноразовою бездіяльністю службових осіб відповідача, що спричинило правову невизначеність у питанні підтвердження чи спростування звинувачення посадових осіб, яке стосується прав потерпілого ОСОБА_1, зокрема, на відшкодування шкоди, - не можна вважати розумним строком у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає позитивний обов'язок держави організувати діяльність досудових органів таким чином, щоб право кожного на справедливий суд впродовж розумного строку не було ілюзорним.

Відповідачем не було спростовано презумпцію неправомірності тривалості досудового розслідування.

Оскільки здійснення всіх необхідних заходів для повного та об'єктивного розслідування кримінальної справи та виконання вимог кримінально-процесуального законодавства належить до посадових обов'язків слідчого, зазначене вище свідчить про наявність підстав, передбачених частиною 1 статті 1174 ЦК України, а саме прийняття незаконних рішень і бездіяльність посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень.

За правилами зазначеної статті шкода, яка при цьому завдана фізичній або юридичній особі, відшкодовується державою незалежно від вини посадової чи службової особи.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 травня 2019 року, прийнятої за наслідками розгляду справи № 638/876/17-ц, яка є аналогічною за обставинами справі, що наразі переглядається апеляційним судом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14 листопада 2019 року прокуратура Харківської області надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою прокуратури Харківської області.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що вивченням ухвал Чернозаводського районного суду м. Харкова від 06 березня 2018 року та 07 червня 2018 року про задоволення вимог заявника щодо скасування постанов слідчого про закриття кримінального провадження встановлено, що зазначені рішення виносилися судом з формальних міркувань, їх описові частини не містять вказівок на будь-які конкретні недоліки та прорахунки у проведенні досудового слідства. Суд не визнав дії прокуратури незаконними. Ухвали суду підтверджують лише реалізацію позивачем права на оскарження дій чи бездіяльності органів досудового розслідування.

Тому суди дійшли неправильного висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), застосовуються норми статті 1173, 1174 ЦК України.

Позивач мав надати докази протиправності дій слідчого (прокурора), наявності причинно-наслідкового зв'язку між цими діями та заподіяною шкодою. Позивач також має довести заподіяну йому шкоду та її розмір.

Задоволення скарг позивача судом на постанови про закриття провадження самі по собі не свідчать про незаконність прийнятих прокуратурою постанов. Про це вказується в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року в справі № 638/9752/15, постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року № 638/9055/15, від 31 жовтня 2018 року № 646/5224/17, від 10 жовтня 2018 у справі № 640/3837/17, від 04 липня 2018 року у справах № 641/2328/17,638/14260/16, від 13 березня 2019 року в справі № 638/12193/16 та від 11 вересня 2019 року № 336/5519/18.

Моральна шкода позивачем недоведена.

Позиції інших учасників

У грудні 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивований тим, що апеляційним судом правильно встановлено обставини справи, а прокуратура подала касаційну скаргу з формальних міркувань, посилаючись на факти, досліджені судами.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачу та її наслідковий зв'язок з порушеннями прокуратурою, допущеними під час досудового слідства, є встановленими судами.

Позов поданий на підставі статей 3, 56 Конституції України, статей 23, 1174 ЦК України і правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 25 червня 2018 року, від 11 липня 2018 року, від 25 липня 2018 року, від 19 вересня 2018 року, від 10 жовтня 2018 року, від 14 листопада 2018 року, від 12 грудня 2018 року, від 17 грудня 2018 року, від 10 січня 2019 року, від 27 березня 2019 року, від 25 квітня 2019 року, від 15 травня 2019 року, від 29 травня 2019 року.

Позивач має право на відшкодування моральної шкоди відповідно до практики Європейського суду з прав людини.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судом

11 вересня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача - прокуратури Харківській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення службовими особами прокуратури Харківської області слідчим ОСОБА_2 і прокурором ОСОБА_3, однак відповідач у порушення статті 214 КПК України не вніс його повідомлення в ЄРДР, у зв'язку з чим позивач оскаржив бездіяльність відповідача у судовому порядку.

Прокуратурою Харківської області на підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2017 року внесені відомості до ЄРДР від 29 листопада 2017 року № 42017220000001385 за заявою ОСОБА_1 від 11 вересня 2017 року про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 364, частиною 1 статті 365, частиною 1 статті 366, частиною 1 статті 367, частиною 3 статті 382 КК України.

Слідчим прокуратури Харківської області Жеваго В. В. 19 лютого 2018 року без проведення необхідних слідчих дій у кримінальному провадженню винесено постанову про закриття зазначеного кримінального провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діях слідчого прокуратури Харківської області ОСОБА_2 і прокурора прокуратури Харківської області ОСОБА_3 складу кримінальних правопорушень.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 березня 2018 року скарга ОСОБА_1 на зазначену постанову слідчого про закриття кримінального провадження задоволена, постанова слідчого прокуратури від 19 лютого 2018 року скасована у зв'язку з її незаконністю та непроведенням у кримінальному провадженню процесуальних дій, передбачених КПК України.

Слідчим прокуратури Харківської області Жеваго В. В. 20 березня 2018 року без проведення необхідних слідчих дій у кримінальному провадженню та усунення недоліків, зазначених в ухвалі слідчого судді, винесено постанову про закриття зазначеного кримінального провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях слідчого прокуратури Харківської області ОСОБА_2 і прокурора прокуратури Харківської області ОСОБА_3 складу кримінальних правопорушень.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 червня 2018 року скарга ОСОБА_1 на зазначену постанову слідчого про закриття кримінального провадження задоволена, постанова слідчого прокуратури від 19 лютого 2018 року скасована у зв'язку з її незаконністю та непроведенням по кримінальному провадженню процесуальних дій, передбачених КПК України.

Відповідно до наданих позивачем ОСОБА_1 на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди висновків спеціаліста від 09 липня 2018 року, складених психологом ОСОБА_5, ситуація в якій опинився позивач ОСОБА_1 на протязі тривалого часу та внаслідок неправомірних дій прокуратури Харківської області, є психотравмуючою для останнього та такою, що привела до заподіяння шкоди, а саме душевних страждань. Розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу ОСОБА_1 внаслідок неправомірний дій прокуратури Харківської області, за період часу з 11 вересня 2017 року по 07 червня 2018 року в загальній сумі становить 2 300 000,00
грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Доводи касаційної скарги про те, що суди безпідставно стягнули відшкодування моральної шкоди з огляду на відсутність протиправності у діях співробітників прокуратури, є безпідставними.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини 2 статті 16 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме, у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

За загальним правилом, підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблений висновок, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Згідно із статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Відповідно до 23,1174 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю посадової особи при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

У частинах 1 -3 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановивши факти тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб відповідача щодо проведення необхідної перевірки заяви позивача про злочин, надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні за його заявою, неодноразове прийняття слідчими прокуратури рішень про закриття кримінального провадження у спосіб, який вочевидь для заявника демонструє ігнорування його доводів, суди правильно застосували норми матеріального права та зробили обґрунтований висновок про заподіяння позивачу моральної шкоди, визначивши її розмір відповідно до характеру та розміру душевних страждань, завданих потерпілому, враховуючи вимоги розумності і справедливості.

При цьому суди обґрунтовано відхили доводи відповідача про те, що скасування судом процесуальних рішень слідчого (прокурора) про закриття кримінального провадження кримінального провадження не є безумовною підставою для висновку про порушенням прав позивача, не свідчить про протиправність дій або бездіяльність органу досудового розслідування, оскільки у цій справі підставою відшкодування шкоди є систематичне прийняття відповідних рішень без проведення відповідно до вимог КПК України перевірки заяви позивача про злочин, що свідчить про протиправну бездіяльність посадових осіб відповідача, надмірну тривалість досудового розслідування. З таким висновком погоджується і колегія суддів Верховного Суду.

За таких обставин суди зробили правильний висновок про часткове задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, у чому числі судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу прокуратури Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко В. С. Жданова В. О. Кузнєцов