Історія справи

Постанова

Іменем України

29 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 1501/781/12-ц

провадження № 61-638св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), МартєваС. Ю., Лесько А.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 01 серпня 2017 року у складі судді Желяскова О. О. та рішення апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2017 року у складі суддів: Калараш А. А., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів.

Позов мотивовано тим, що з 25 жовтня 2003 року вона перебувала з відповідачем у шлюбі, який зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Ананьївського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 56. Від шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Сімейне життя з відповідачем не склалося, на даний час їх шлюб розірвано, діти проживають разом з позивачем та знаходяться на її утриманні. Також зазначала, що відповідач проживає окремо, останні п'ять років матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, хоча працює та має регулярний заробіток.

Посилаючись на викладені обставини та уточнивши позов, ОСОБА_4 просила стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання дітей: сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі у розмірі по 3 тис. грн щомісяця на кожну дитину, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 липня 2012 року і до повноліття дітей.

Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 01 серпня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі в розмірі по 1 500 грн щомісяця на кожну дитину, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з індексацією відповідно до закону, починаючи з 18 липня 2012 року і до повноліття дітей. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 частково понесені нею витрати за надання юридичної допомоги в розмірі 5 376 грн. Вирішено питання щодо розподілу судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач як батько зобов'язаний приймати участь в утриманні своїх неповнолітніх дітей шляхом сплати аліментів. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та визначаючи аліменти у вказаному вище розмірі, суд враховував розмір середньомісячних витрат на дітей, їх потреби, а також виходив з тих обставин, що відповідач має нерегулярний дохід, є студентом, має непрацездатних батьків пенсіонерів за віком, сестру та брата інвалідів, рухомого та нерухомого майна у власності не має.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції змінено, абзац другий резолютивної частини викладено в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітніх ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі в розмірі по 1 200 грн щомісяця на кожну дитину, починаючи з 18 липня 2012 року і до повноліття ОСОБА_7, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4, та до повноліття ОСОБА_8, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5». В іншій частині рішення залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_5 за станом здоров'я спроможний працевлаштуватися та сплачувати аліменти, однак визначена судом першої інстанції сума є надмірною для нього, оскільки відповідач також має право на повноцінне життя, витрачає кошти на харчування, сплату комунальних послуг та задоволення необхідних особистих та соціальних потреб, а тому вона пілягає зменшенню до 1 200 грн щомісячно на кожну дитину. При цьому суд врахував вік та стан здоров'я неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8, їх матеріальні потреби, матеріальне становище платника аліментів, відсутність у нього на утриманні інших дітей, непрацездатної дружини та інші обставини, що мають істотне значення. Також зазначено, що судом першої інстанції помилково в резолютивній частині рішення вказано: «не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку», оскільки такий мінімум застосовується при визначенні аліментів, що стягуються у частці від заробітної плати, всіх видів доходу, платника аліментів відповідно до статті 183 СК України, а згідно вимог статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

19 грудня 2017 року ОСОБА_5 через представника - ОСОБА_6 подав касаційну скаргу на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 01 серпня 2017 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2017 року, в якій просив скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції розглянуто справу, яка йому не підсудна, чому судом апеляційної інстанції не було надано належної оцінки. З січня 2013 року і по цей час відповідач зареєстрований та проживає за іншою адресою, ніж вказана у позові, а саме: АДРЕСА_1, а тому справа за підсудністю відноситься до Южненського міського суду Одеської області. Позивач навмисно неправильно зазначила його місце проживання, що стало причиною його необізнаності вродовж декількох років про існування позову в суді та наявність судового рішення. Також відповідач зазначав, що суд першої інстанції не з'ясував усіх обставин справи, які мають істотне значення, а саме: з приводу відсутності у нього доходів за період з 2013 року по 2016 рік, його навчання в університеті, відсутності будь-якого рухомого та нерухомого майна у власності, перебування на його утриманні непрацездатних батьків-пенсіонерів за віком та брата і сестри інвалідів. Вказував, що судом апеляційної інстанції зазначені обставини були перевірені, однак не прийняті до уваги. Суд апеляційної інстанції лише зменшив розмір аліментів, однак залишив час, з якого такий розмір має сплачуватись відповідачем, а саме - з 18 липня 2012 року. ОСОБА_5 має намір сплачувати аліменти на утримання дітей, однак на даний час з урахуванням істотних обставин його життя спроможний сплачувати з травня 2017 року лише 50 % прожиткогового мінімуму для дитини відповідного віку, а аліменти, нараховані за попередній період, у розмірі 30 % прожиткового мінімуму. На такі оставини впливає і те, що він має великі борги перед кредиторами та фізичними особами.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди встановили, що сторони у справі є батьками ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно з довідкою Ананьївської Першої сільської ради народних депутатів Ананьївського району № 547 від 30 липня 2012 року, діти знаходяться на утриманні матері ОСОБА_4, їх місце проживання зареєстровано разом з нею за адресою: АДРЕСА_2.

Встановлено, що ОСОБА_5 в період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2016 року доходів не отримував, про що свідчать відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів № 43681 від 11 травня 2017 року.

ОСОБА_5 за станом здоров'я спроможний працевлаштуватися та сплачувати аліменти.

Частинами першою, другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що держава визначає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Статтею 180 СК України та статтею 51 Конституції України передбачений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У частинах першій-третій статті 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її батька або у твердій грошовій сумі.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з частинами першою та другою статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено згідно вимог процесуального закону, врахувавши вік дітей, їх потреби, які не можуть бути меншими визначеного законодавством прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, рівність обов'язку обох батьків щодо участі в утриманні дитини до її повноліття, дослідивши майновий стан сторін, апеляційний суд визначив розмір участі ОСОБА_5 у витратах на утримання дітей в твердій грошовій сумі із правильним застосуванням статей 181, 182, 184 СК України та дотриманням норм процесуального права.

Наявність у ОСОБА_5 непрацездатних батьків, брата й сестри з інвалідністю та інші обставини, на які посиляється відповідач у касаційній скарзі, враховано судами при визначенні розміру аліментів на утримання дітей. Крім того, апеляційний суд зменшив стягнутий судом першої інстанції розмір аліментів із посиланням на те, що стягнення 1 500 грн щомісячно на кожну дитину є надмірним, а розмір відрахувань за аліментами не може перевищувати 70 % від заробітної плати.

За правилами частини 1 статті 109 ЦПК України,в редакції, яка діяла на час подання позову до суду, позови до фізичноїособи пред'являються в суд за

зареєстрованим у встановленому законом порядкумісцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

За змістом частини 1 статті 110 ЦПК України,в редакції, яка діяла на час подання позову до суду, позови про стягнення аліментів, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою адресно-довідкового підрозділу Ананьївського РС ГУ ДМС.

Таким чином, позов був пред'явлений за правилами альтернативної підсудності за місцем проживання позивача, що є його правом, а тому доводи касаційної скарги про те, що справа розглянута судом першої інстанції, якому вказана справа не підсудна, є необґрунтованими.

За змістом статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а тому період стягнення аліментів (із 18 липня 2012 року - дати звернення із позовом) у спірних правовідносинах судами визначено правильно.

Наявність у ОСОБА_5 боргів перед третіми особами за позикою не звільняє його від обов'язку утримувати неповнолітніх дітей.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_6, залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

С. Ю.Мартєв

А.О. Лесько