Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №686/4557/18 Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №686/45...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

Постанова

Іменем України

29 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 686/4557/18

провадження № 61-39516св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Управління Державної казначейської служби України в місті Хмельницькому, Департаменту патрульної поліції,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2018 року у складі судді Чевилюк З. А. та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 07 червня 2018 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Спірідонової Т. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України в місті Хмельницькому, Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст обставин справи

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Державної казначейської служби України в місті Хмельницькому, Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди в розмірі 46 661,50 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Позов мотивовано тим, що 28 жовтня 2016 року посадовими особами департаменту патрульної поліції щодо нього складено 2 протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 124 та частиною четвертою статті 130 КУпАП України.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 23 січня 2017 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та частиною четвертою статті 130 КУпАП України та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 400,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 14 березня 2017 року зазначену постанову Хмельницького міськрайонного суду скасовано, а матеріали справи повернуто до Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому на доопрацювання та для належного оформлення.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 07 липня 2017 року справу вдруге повернуто до Управління поліції у м. Хмельницькому на доопрацювання.

В подальшому постановою Хмельницького міськрайонного суду від 06 січня 2018 року провадження у справі закрито у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Позивач вказував, що незаконним притягненням до адміністративної відповідальності йому було завдано моральну шкоду, яка проявилась у стражданнях через порушення звичних для нього життєвих зв`язків, необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема оспорювати незаконну постанову, ходити по судах та доводити свою невинуватість у вчиненні інкримінованих правопорушень. З урахуванням положень статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди оцінює за 14 місяців 15 днів перебування під слідством та судом помножених на мінімальну заробітну плату у 2018 році - 3 723,00 грн, а всього складає 46 661,50 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької від 02 квітня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 07 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2018 року без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позивача не виникло визначеного Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» права на відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу. Дії органів та посадових осіб, що виносили рішення щодо позивача в рамках цієї справи протиправними не визнані.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Латюк П. Я. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 07 червня 2018 року в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, а у справі ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позву дійшли до помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

Представник заявника вказує, що винуватим у вчиненні правопорушень, передбачених статтею 124 та частиною четвертою статті 130 КУпАП України позивача визнано не було.

Провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності було закрито. Представник заявника вказує, що санкція, передбачена частиною четвертою статті 130 КУпАП України за своєю суттю схожа з санкцією за кримінальні правопорушення, отже, на його думку, ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

В жовтні 2018 року до Верховного Суду від представника Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції - Рисюк П. В. надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 у якому представник відповідача просив у задоволенні скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на її необґрунтованість та неправильне тлумачення заявником норм Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

Згідно з розпорядженням від 13 квітня 2020 року № 1021/0/226-20 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», відповідно до пунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями та рішенням зборів суддів касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя» призначено повторний автоматизований розподіл судових справ за касаційними провадженнями. Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Литвиненко І. В.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що згідно протоколів про адміністративні правопорушення від 28 жовтня 2016 року та 12 червня 2017 року, ОСОБА_1 28 жовтня 2016 року близько 17 - 30 год на території гаражного кооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що на АДРЕСА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Деу» номерний знак НОМЕР_1 , не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив наїзд на велосипед, що належав ОСОБА_2 , що спричинило пошкодження автомобіля та велосипеда, чим порушив пункт 13.1 Правил дорожнього руху, крім того в порушення пункту 2.10 (є) Правил дорожнього руху після ДТП з його участю до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння вжив алкогольні напої, чим вчинив правопорушення, відповідальність за які передбачена за статтею 124 та частиною четвертою статті 130 КУпАП.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 23 січня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124, та частиною четвертою статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 400,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 14 березня 2017 року постанову Хмельницького міськрайонного суду від 23 січня 2017 року скасовано, а матеріали справи для доопрацювання та належного оформлення направлено до Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 07 липня 2017 року матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 124, та частиною четвертою статті 130 КУпАП направлено на доопрацювання.

Постановою судді Хмельницького міськрайонного суду від 31 жовтня 2017 року матеріали адміністративної справи знову було направлено на доопрацювання для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині постанови.

16 січня 2018 року постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 124, та частиною четвертою статті 130 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Частиною другою статті 1 вказаного Закону встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування (повернення) сум, сплачених за надання йому юридичної допомоги.

Статтею 4 Закону № 266/94-ВР встановлено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Пункт 2 частини другої статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Разом з тим згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

Відповідно до пункту 3 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, право на відшкодування шкоди у громадянина, який був незаконно засуджений судом, виникає у випадку повної його реабілітації.

Отже, право на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» виникає в особи у випадку повної реабілітації.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18).

Судами встановлено, що 16 січня 2018 року постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 124 та частиною четвертою статті 130 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

В ході судових засідань фактів незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу відносно ОСОБА_1 встановлено не було.

Колегія суддів зазначає, що закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Вищенаведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду викладеними у постановах: від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц, від 07 лютого 2018 року у справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18.

З огляду на вищенаведене, колегій суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.

З огляду на вищенаведене колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши доводи касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 07 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська

logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати