Історія справи

Постанова КЦС ВП від 29.03.2023 року у справі №204/8492/21
Постанова КЦС ВП від 29.03.2023 року у справі №204/8492/21
Постанова КЦС ВП від 29.03.2023 року у справі №204/8492/21

Постанова

Іменем України

29 березня 2023 року

м. Київ

справа № 204/8492/21

провадження № 61-10602св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», яка підписана представником Ковриженком Сергієм Олександровичем, на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року у складі судді Мащук В. Ю., додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2022 року у складі судді Мащук В. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М., та касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Макаренком Олександром Анатолійовичем , на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (далі - АТ «Банк Кредит Дніпро») про визнання недійсними умов кредитного договору та зобов`язання здійснити перерахунок.

Позов мотивований тим, що між ОСОБА_1 та АТ «Банк Кредит Дніпро» 18 лютого 2020 року укладений кредитний договір № 22036000299558 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов`язувався надати позичальнику кредит у розмірі 119 200,00 грн. У першому абзаці кредитного договору, зазначено, що кредитний договір складається з публічної частини договору, яким є універсальний договір банківського обслуговування та індивідуальної частини.

Пунктом 1.2 кредитного договору встановлена процентна ставка, яка є фіксованою та нараховується у наступному розмірі, на строкову заборгованість за кредитом 0,001 % річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56 % річних.

Також, пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що позичальник банку сплачує щомісячну комісію за обслуговування кредиту з 18 лютого 2020 року по 17 березня 2021 року - 3% від суми кредиту, з 18 березня 2021 року по 17 березня 2022 року - 2,5% від суми кредиту, з 18 березня 2022 року по 17 березня 2023 року - 1,5% від суми кредиту, з 18 березня 2023 року по 18 лютого 2024 року - 0,925% від суми кредиту.

Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору банк формує графік платежів, який викладено в розділі 4 зазначеного договору. У стовпці № 8 графіку платежів передбачено обов`язок щомісячної сплати суми за «розрахунково-касове обслуговування» кредиту.

Пунктом 6.8.3 загальних умов кредитування розділу 6 Умов надання споживачу кредитів Універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро», в редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору зазначено: «Банк здійснює обслуговування кредиту, тобто здійснює нагадування про дати сплати заборгованості за кредитом та суму заборгованості, шляхом направлення SMS повідомлень; вносить зміни до графіку погашення у випадку здійснення клієнтом часткового дострокового погашення кредиту, за письмовою вимогою клієнта надає оновлений графік погашення або інформацію про залишок заборгованості, тощо, та стягує плату з обслуговування такого кредиту у вигляді щомісячної комісії».

Таким чином, пунктом 1.2 та розділом 4 кредитного договору № 22036000299558 від 18 лютого 2020 року позичальнику фактично було встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Надання інших послуг за вказану плату, умовами договору не передбачено.

Відповідно до довідки АТ «Банк Кредит Дніпро» від 29 липня 2021 року № 84-80 та «Перерахованого графіку погашення» станом на 29 липня 2021 року позивачем сплачено платежів на суму 82 781,96 грн, з них 24 968,44 грн - сума сплаченого тіла кредиту, 1,52 грн - проценти, 57 812,00 грн сума сплаченої щомісячної комісії.

Також відповідно до вказаної інформації в документах, залишок заборгованості по кредиту (з врахуванням тіла, відсотків та комісій) становить - 97 203,60 грн.

Позивач зазначила, що хоча законом передбачено отримання банком комісій, проте такі комісії кредитор може отримувати за додаткові та супутні послуги при наданні кредиту, а не без зазначення певних послуг чи за обслуговування кредиту, за що банк і так отримує плату у вигляді процентів.

Позивач вважала, що кредитний договір в частині встановлення комісії за обслуговування кредиту має бути визнаний недійсними та зобов`язано відповідача суму зазначених платежів врахувати у погашення інших обов`язкових платежів за кредитним договором.

Позивач просила:

визнати недійсною, з моменту укладення договору, умову пункту 1.2 кредитного договору № 22036000299558 від 18 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Банк Кредит Дніпро», в частині встановленої щомісячної комісії за обслуговування кредиту;

визнати недійсною, з моменту укладення договору, умову пункту розділу 4 кредитного договору № 22036000299558 від 18 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Банк Кредит Дніпро», в частині встановленої у графіку платежів щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування у загальному розмірі 113 359,20 грн (восьмий стовпчик графіку);

зобов`язати АТ «Банк Кредит Дніпро» здійснити перерахунок здійснених з часу укладення кредитного договору № 22036000299558 від 18 лютого 2020 року ОСОБА_1 платежів, зарахувавши сплачену комісію у рахунок інших обов`язкових платежів за кредитним договором;

стягнути з відповідача судові витрати.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Банк Кредит Дніпро» про визнання недійсними умов кредитного договору та зобов`язання здійснити перерахунок задоволено.

Визнано недійсною, з моменту укладення договору, умову пункту 1.2 кредитного договору № 22036000299558 від 18 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Банк Кредит Дніпро», в частині встановленої щомісячної комісії за обслуговування кредиту.

Визнано недійсною, з моменту укладення договору, умову пункту 4 кредитного договору № 22036000299558 від 18 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Банк Кредит Дніпро», в частині встановленої у графіку платежів щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування у загальному розмірі 113 359,20 грн (восьмий стовпчик графіку).

Зобов`язано АТ «Банк Кредит Дніпро» здійснити перерахунок здійснених з часу укладення кредитного договору № 22036000299558 від 18 лютого 2020 року ОСОБА_1 платежів, зарахувавши сплачену нею комісію у рахунок інших обов`язкових платежів за кредитним договором.

Стягнуто з АТ «Банк Кредит Дніпро» на користь держави судовий збір у сумі 908 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що особливості регулювання відносин сторін у цій справі визначаються Законом України «Про захист прав споживачів». Аналіз норм статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» свідчить, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредиту (пункт 1.2) та розрахунково-касове обслуговування кредиту (розділ 4) відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Суд першої інстанції вказав, що відповідач, встановивши в кредитному договорі оплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, не зазначив, як в самому кредитному договорі, так і в судовому засіданні, які саме послуги за встановлену комісію надаються позивачу. Будь-яких доказів на підтвердження того, що такі послуги надаються позивачу, відповідачем суду не надано, тому суд зробив висновок про наявність правових підстав для визнання пункту 1.2, розділу 4 кредитного договору недійсними.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідач нараховував, а позивач сплачувала щомісячну комісію за розрахунково-касове обслуговування розмір якої складає 57 812,00 грн, що є незаконним, у зв`язку з чим сплачена сума за розрахунково - касове обслуговування підлягає зарахуванню в рахунок інших обов`язкових платежів позивача за кредитним договором.

Суд першої інстанції посилання відповідача на те, що підписавши кредитний договір, позивач погодилася на всі його умови, у тому числі щодо сплати щомісячної комісії, деякий час виконувала умови кредитного договору, не зверталася до банку за роз`ясненнями пунктів договору, оцінив критично та зазначив, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Додатковим рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2022 року доповнено рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ «Банк Кредит Дніпро» про визнання недійсними умов кредитного договору та зобов`язання здійснити перерахунок.

Стягнуто з АТ «Банк Кредит Дніпро» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн.

Додаткове рішення мотивовано тим, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу підтверджені належними і допустимими доказами (укладеним договором, актом здачі - приймання робіт (надання юридичних послуг), розмір витрат на правову допомогу відповідає критеріям розумності та реальності, складності справи.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року апеляційну скаргу АТ «Банк Кредит Дніпро» задоволено частково.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору, якими встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про зобов`язання АТ «Банк Кредит Дніпро» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 18 лютого 2020 року № 22036000299558 з огляду на нікчемність пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту, змінено, викладено мотиви в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року та додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2022 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що дії банку, які складають обслуговування кредиту, відповідають зобов`язанням банку, визначеним пунктом 6.9.7 Загальних умов кредитування, про надання не частіше одного разу на місяць безоплатно інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, надання виписок по рахунку, щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за договором, які сплачені та які належить сплатити і дати сплати, та зобов`язанням кредитодавця про надання інформації споживачу, визначених статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому такі послуги не можуть бути оплатними. Таким чином, положення пункту 1.2 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемним.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що оскільки ОСОБА_1 встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, то умови пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором є нікчемними в силу закону, а отже, не підлягають визнанню недійсними судом.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на встановлені у справі обставини щодо нікчемності пункту 1.2 та розділ 4 кредитного договору в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту та враховуючи вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором, у цій справі підлягають застосуванню правові наслідки виконання нікчемного правочину, визначені статтею 216 ЦК України, шляхом зобов`язання АТ «Банк Кредит Дніпро» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, що забезпечить захист інтересів позивача у правовій визначеності.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн, оскільки представник позивача надав докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат на суму 8 000,00 грн у строк, передбачений законом, понесені позивачем витрати на правничу допомогу підтверджені належними і допустимими доказами (укладеним договором, актом здачі - приймання робіт (надання юридичних послуг), розмір витрат на правову допомогу відповідає критеріям розумності та реальності, складності справи.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року відмовлено в прийнятті додаткової постанови за заявою адвоката Макаренка О. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Банк Кредит Дніпро» про визнання недійсним умов кредитного договору та зобов`язання здійснити перерахунок.

Ухвала суду мотивована тим, що постановою суду апеляційної інстанції від 12 жовтня 2022 року частково задоволено апеляційну скаргу АТ «Банк Кредит Дніпро», рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, в частині позовних вимог про зобов`язання АТ «Банк Кредит Дніпро» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 18 лютого 2020 року № 22036000299558 з огляду на нікчемність пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору змінено, викладено мотиви в редакції цієї постанови, в частині судових витрат залишено без змін. Таким чином, наданий представником ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу, жодним чином не вплинув на розгляд справи по суті. За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив висновок про відсутність підстав для покладення на відповідача судових витрат внаслідок розгляду справи апеляційним судом.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У жовтні 2022 року АТ «Банк Кредит Дніпро» подало касаційну скаргу, підписану представником Ковриженком С. О. , в якій просили скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року, додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року; ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог; стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг.

У січні 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, підписану представником Макаренком О. А. , в якій просила: скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року; ухвалити нове судове рішення про стягнення з АТ «Банк Кредит Дніпро» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга АТ «Банк Кредит Дніпро» обґрунтована тим, що ця справа містить виключну правову проблему, оскільки законодавство, яке регулює порядок укладення договорів споживчого кредитування в Україні, зазнало змін в 2017 році з прийняттям Закону України «Про споживче кредитування», і суди протилежно трактують можливість встановлення в кредитному договорі комісії, в тому числі і за розрахунково-касове обслуговування за кредитним договором. Аналогічні висновки зробила колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 199/7014/20, передавши на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справу про визнання кредитного договору частково недійсним і зобов`язання вчинити дії. Велика Палата в аналогічних спорах не усунула суперечностей між висновками Верховного Суду та Верховного Суду України у аналогічних правовідносинах.

Суди при вирішенні справи порушили норми матеріального права, що полягало у застосуванні норм, що не регулюють спірні правовідносини та не застосуванні норм, що їх регулюють. Так, суди фактично не з`ясували справжнього змісту, погоджених cторонами, умов кредитного договору щодо правової природи комісійної винагороди (комісія встановлена за розрахунково-касове обслуговування, що зазначено у розділі 4 договору), не спростували правомірності нарахування комісії банком за розрахунково-касове обслуговування, не застосували основний принцип цивільного права про свободу договору, що встановлено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України, презумпцію правомірності правочину, обов`язковість договору, матеріали справи та норми діючого законодавства, що не дає підстав вважати, що дії позивача при укладанні спірного кредитного договору суперечили волевиявленню позивача та не відповідали вимогам закону. Такий вид винагороди за обслуговування кредиту, як розрахунково-касове обслуговування, не стосується надання банком інформації споживачу, визначеної статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування» та, з урахуванням Правил про споживчий кредит, затверджених Правлінням Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49, надає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Крім того, суди не зазначили недійсним/нікчемним пункт 1.1 кредитного договору, у якому безпосередньо визначено зобов`язання позивача сплатити комісію за користування кредитом, що передбачено кредитним договором.

Суд апеляційної інстанції порушив пункт 10 частини першої статті 252 ЦПК України, оскільки не задовольнив клопотання банку про зупинення апеляційного провадження до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 199/7014/20 з таких самих правовідносин, що є самостійною підставою для скасування рішення суду на підставі пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Також відповідач зазначає, що у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 552/856/18 висловлена правова позиція, відповідно до якої Пленум Верховного Суду України у пункті 20 постанови від 18 грудня 2009 року № 4 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснив, що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Таким чином, додаткове рішення суду першої інстанції не підлягатиме виконанню, адже буде таким, що втратило законну силу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням процесуального законодавства та без врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, на яку посилався суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови по суті апеляційної скарги. Так, Велика Палата Верховного Суду у пункті 45 постанови зазначила, що фактично за наслідками касаційного розгляду справи позовні вимоги задоволені (констатовано нікчемність окремих пунктів кредитного договору та проведено реституцію), а тому незалежно від форми їх заявлення питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України.

Аргументи інших учасників справи

У лютому 2023 року АТ «Банк Кредит Дніпро» подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписаний представником Ковриженком С. О. , в якому просили відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 ; ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року залишити без змін; вирішити питання щодо розподілу судових витрат відповідно до сум сплаченого судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

В обґрунтування відзиву вказують, що з аналізу пункту 5.1 статті 5 договору про надання правової допомоги від 19 вересня 2022 року вбачається, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до належного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору, але не пізніше 19 вересня 2022 року. З акту здачі-приймання (надання юридичних послуг) від 14 жовтня 2022 року вбачається, що всі правові послуги надані після закінчення строку дії договору, а тому не можуть бути підставою для покладення на відповідача витрат за послуги, надані поза межами дії строку договору про надання правової допомоги, зокрема правові послуги надані після 20 вересня 2022 року. Таким чином, суд апеляційної інстанції законно та обґрунтовано відмовив позивачу у розподілі судових витрат за результатами розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Також відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції відмовив у задоволені ОСОБА_1 двох позовних вимог, і задовольнив тільки одну вимогу, до суду апеляційної інстанції не додано детальний опис робіт, (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, акт виконаних робіт та наданих послуг не може їх замінити.

У березні 2023 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу АТ «Банк Кредит Дніпро», підписаний представником Макаренком О. А., в якому просила: касаційну скаргу АТ «Банк Кредит Дніпро» залишити без задоволення; рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року, додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року залишити без змін; судові витрати позивача понесені ним у зв`язку з касаційним провадженням у даній справі покласти на відповідача.

Відзив обґрунтований тим, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. Виключна правова проблема, на яку посилається АТ «Банк Кредит Дніпро» відсутня, оскільки була вже вирішена Великою Палатою Верховного Суду. Вказує, що банк стягує плату за обслуговування кредиту у вигляді щомісячної комісії за надання інформації клієнту, що заборонено законодавством, такі умови договору є нікчемними, про що зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року. Висновок, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, стосується інших обставин. Щодо відмови судом апеляційної інстанції у зупиненні апеляційного провадження до вирішення Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 199/7014/20 зазначає, що на момент розгляду клопотання про зупинення провадження у справі, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 було викладено висновок щодо застосування норм права у подібних обставинах, на який і послався суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові. Крім того, постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2022 року справу № 199/7014/20 повернуто на розгляд Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, тому задоволення судом апеляційної інстанції клопотання про зупинення апеляційного провадження призвело б до затягування строків розгляду справи. Суд першої інстанції законно та обґрунтовано ухвалив додаткове рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 204/8492/21 за касаційною скаргою АТ «Банк Кредит Дніпро», яка підписана представником Ковриженком С. О., витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 204/8492/21, у задоволенні клопотання АТ «Банк Кредит Дніпро» про зупинення виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року, додаткового рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2022 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 204/8492/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником Макаренком О. А .

У січні 2023 року матеріали справи № 204/8492/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2023 року заяву ОСОБА_1 , яка подана представником Макаренком О. А. , про направлення копії ухвали та касаційної скаргиповернуто.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , яке підписано представником Макаренком О. А. про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу АТ «Банк Кредит Дніпро», яка підписана представником Ковриженком С. О. відмовлено. Продовжено ОСОБА_1 строк на подання відзиву на касаційну скаргу АТ «Банк Кредит Дніпро», яка підписана представником Ковриженком С. О., на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року, додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 08 листопада 2022 року зазначено, що касаційна скарга АТ «Банк Кредит Дніпро» містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 180/1434/20, від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 03 червня 2020 року у справі № 522/856/18 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 12 січня 2023 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі ОСОБА_1 доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 18 лютого 2020 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 22036000299558.

Відповідно до пункту 1.1 договору банк надає клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені кредитним договором, а також здійснити всі інші платежі; пункт 1.2 - за цим договором банк надає клієнту грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту 119 200,00 грн, строк кредитування 48 місяців, кінцева дата повернення кредиту 18 лютого 2024 року. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту: з 18 лютого 2020 року по 17 березня 2021 року - 3% від суми кредиту, з 18 березня 2021 року по 17 березня 2022 року - 2,5% від суми кредиту, з 18 березня 2022 року по 17 березня 2023 року - 1,5% від суми кредиту, з 18 березня 2023 року по 18 лютого 2024 року - 0,925% від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується в наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом 0,001 % річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56,0 % річних.

Відповідно до пункту 6.9.3 пункту 6.9 «Загальні умови кредитування» Розділу 6 «Умови надання споживчих кредитів» Універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» версія 13.0, чинними на час укладення оспорюваного договору, послуга банку по обслуговуванню кредиту полягає у тому, що банк здійснює нагадування про дати сплати заборгованості за кредитом та суму заборгованості, шляхом направлення SMS - повідомлень; вносить зміни до графіку погашення у випадку здійснення клієнтом часткового дострокового погашення кредиту, за письмовою вимогою клієнта надає оновлений графік погашення або інформацію про залишок заборгованості, тощо.

Пунктом 6.9.7 пункту 6.9 «Загальні умови кредитування» Розділу 6 «Умови надання споживчих кредитів» Універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро», чинними на час укладення оспорюваного договору, передбачено надання не частіше одного разу на місяць безоплатно інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, надання виписок по рахунку, щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за договором, які сплачені та які належить сплатити і дати сплати.

Відповідно до розділу 4 договору сторони погодили графік платежів, щомісячно по 4 851,44 грн, сума за останній місяць 4 544,44 грн, з якої в період з 18 березня 2020 року по 18 лютого 2021 року - сума на погашення кредиту 1 275,35 грн, сума за розрахунково-касове обслуговування 3 576 грн; за період з 18 березня 2021 року по 18 лютого 2022 року - сума на погашення кредиту 1 871,37 грн, розрахунково-касове обслуговування 2 980,00 грн; за період з 18 березня 2022 року по 18 лютого 2023 року - сума на погашення кредиту 3 063,40 грн, розрахунково-касове обслуговування 1 788,00 грн; за період з 18 березня 2023 року по 18 січня 2024 року - сума на погашення кредиту 3 748,81 грн, розрахунково-касове обслуговування 1 102,60 грн, платіж 18 лютого 2024 року - сума на погашення кредиту 3 134,34 грн, розрахунково-касове обслуговування 1 102,60 грн.

Відповідно до перерахованого графіку погашення станом на 29 липня 2021 року за договором № 22036000299558 ОСОБА_1 погашено заборгованості за кредитом у розмірі 82 781,96 грн, з них: 24 968,44 грн - сума сплаченого тіла кредиту, 57 812,00 грн - сума сплаченої щомісячної комісії, 1,52 грн - проценти.

Відповідно до довідки АТ «Банк Кредит Дніпро» від 29 липня 2021 року за № 84-80 ОСОБА_1 отримала кредит готівкою за кредитним договором № 22036000299558 від 18 лютого 2020 року у сумі 119 200,00 грн.

Прострочена заборгованість станом на 29 липня 2021 року відсутня; сума погашеної частини кредиту без урахування комісії і відсотків станом на 29 липня 2021 року становить 24 968,44 грн; сума повного погашення кредиту з урахуванням комісії і відсотків станом на 29 липня 2021 року становить 97 203, 60 грн.

Позиція Верховного Суду

Щодо визнання недійсними умов пункту 1.2, розділу 4 кредитного договору в частині встановленої щомісячної комісії за обслуговування кредиту

Згідно з частиною першою статті15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.

У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третястатті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).

Згідно зі статтями11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті3, частина третя статті509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до частини п`ятоїстатті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що:

«31.14. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів»текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

31.15. Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

31.16. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

31.17. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

31.18. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування»безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

31.19. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті1 та частини другої статті8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

31.20. Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредитбанк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

31.22. Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

31.23. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

31.24. Додатком 2 до протоколу Комітету з управління активами, пасивами і тарифами ПАТ «Ідея Банк» № 119.2 від 02 жовтня 2017 року (діяв на момент укладення оспорюваного договору) затверджено тарифи банку, у тому числі щодо послуг з кредитування. Тарифи передбачають такі послуги за обслуговування кредитної заборгованості: обслуговування кредитної лінії (визначення вартості послуги обумовлено умовами договору), видача довідок про кредитну заборгованість (50 грн), надання довідки про рух по рахунку (виписка по одному рахунку) (50 грн), надання довідки про рух по всіх рахунках кредитної угоди (історія договору) (75 грн), детальна розшифровка заборгованості за кредитом (150 грн), зміна дати щомісячного чергового платежу (100 грн), надання нового графіку щомісячних платежів за зверненням позичальника (100 грн), видача завірених печаткою банку копій кредитних договорів та додатків на них (за кожну), які зберігаються в архіві (50 грн), надання термінової послуги (200 грн).

31.25. У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержания процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

31.29. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

32.3. Розмір плати за обслуговування кредиту визначений у пункті 6 кредитного договору (у графіку щомісячних платежів) та змінюється залежно від погашення кредиту: перший платіж за обслуговування кредиту становить 1 923 грн 49 коп., останній - 118 грн 61 коп.

32.2. Пунктом 1.4 кредитного договору ОСОБА_1 встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.

32.4. Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.

32.8. Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

33.5. Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

34.3. З огляду на встановлені у справі обставини, а також сформульовані у цій постанові висновки щодо нікчемності пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне у порядку застосування наслідків виконання нікчемного правочину зобов`язати ПАТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від

19 червня 2018 року № Р24.00301.004034055 з огляду на нікчемність пунктів 1.4 та 6 цього договору, що забезпечує захист інтересу позивача у правовій визначеності».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) зроблено висновок, що «під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 752/18564/20 (провадження № 61-20419св21) зазначено, що: «[…] у кредитних договорах не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за розрахунково-касове обслуговування. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»; банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваних кредитних договорів. За таких обставин положення підпункту «б» пункту 1 кредитного договору № 501152454, яким передбачено сплату ОСОБА_1 щомісяця комісійної винагороди за управління кредитом у розмірі 2 % від ціни кредиту, та підпункту «б» пункту 1 кредитного договору № 501200185, яким передбачено сплату ОСОБА_1 щомісяця комісійної винагороди за управління кредитом у розмірі 2,4 % від ціни кредиту, є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Оскільки зазначені умови є нікчемними, вимога про визнання кредитних договорів у цій частині недійсними є неналежним способом захисту».

У справі, що переглядається:

кредитний договір № 22036000299558 від 18 лютого 2020 року, укладений між позивачем і відповідачем, містить пункт 1.2, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту: з 18 лютого 2020 року по 17 березня 2021 року - 3% від суми кредиту, з 18 березня 2021 року по 17 березня 2022 року - 2,5% від суми кредиту, з 18 березня 2022 року по 17 березня 2023 року - 1,5% від суми кредиту, з 18 березня 2023 року по 18 лютого 2024 року - 0,925% від суми кредиту;

відповідно до розділу 4 договору сторони погодили графік платежів, щомісячно по 4 851,44 грн, сума за останній місяць 4 544,44 грн, з якої в період з 18 березня 2020 року по 18 лютого 2021 року - сума на погашення кредиту 1 275,35 грн, сума за розрахунково-касове обслуговування 3 576 грн; за період з 18 березня 2021 року по 18 лютого 2022 року - сума на погашення кредиту 1 871,37 грн, розрахунково-касове обслуговування 2 980,00 грн; за період з 18 березня 2022 року по 18 лютого 2023 року - сума на погашення кредиту 3 063,40 грн, розрахунково-касове обслуговування 1 788,00 грн; за період з 18 березня 2023 року по 18 січня 2024 року - сума на погашення кредиту 3 748,81 грн, розрахунково-касове обслуговування 1 102,60 грн, платіж 18 лютого 2024 року - сума на погашення кредиту 3 134,34 грн, розрахунково-касове обслуговування 1 102,60 грн;

у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за розрахунково-касове обслуговування. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»;

банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваних кредитних договорів;

таким чином положення пункту1.2 кредитного договору, яким передбачено сплату ОСОБА_1 щомісяця комісії за обслуговування кредиту: з 18 лютого 2020 року по 17 березня 2021 року - 3% від суми кредиту, з 18 березня 2021 року по 17 березня 2022 року - 2,5% від суми кредиту, з 18 березня 2022 року по 17 березня 2023 року - 1,5% від суми кредиту, з 18 березня 2023 року по 18 лютого 2024 року - 0,925% від суми кредиту та розділу 4 кредитного договору, яким сторони погодили графік платежів за яким передбачено сплату ОСОБА_1 щомісяця суми за розрахунково-касове обслуговування, є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними підпункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору, яким передбачено сплату ОСОБА_1 щомісяця комісії за обслуговування кредиту.

Щодо зобов`язання АТ «Банк Кредит Дніпро» здійснити перерахунок платежів, зарахувавши сплачену комісію у рахунок інших обов`язкових платежів за кредитним договором

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20 (провадження № 61-17825св21) зазначено, що:

«У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18).

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними».

Згідно частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За правилами вказаної статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про зобов`язання АТ «Банк Кредит Дніпро» здійснити перерахунок здійснених з часу укладення кредитного договору № 22036000299558 від 18 лютого 2020 року ОСОБА_1 платежів, зарахувавши сплачену комісію у рахунок інших обов`язкових платежів за кредитним договором;

суд апеляційної інстанції, зробивши висновок про нікчемність пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту, зробив правильний висновок про зобов`язання АТ «Банк Кредит Дніпро» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором.

Колегія суддів зазначає, що АТ «Банк Кредит Дніпро» просить скасувати додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2022 року лише з тих підстав, що підлягає скасуванню судові рішення у справі, тобто не наводить у касаційній скарзі доводів на спростування висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині відсутності підстав для стягнення з банку на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, додаткове рішення слід залишити без змін.

Щодо доводів касаційної скарги АТ «Банк Кредит Дніпро» про те, що суд апеляційної інстанції порушив пункт 10 частини першої статті 252 ЦПК України, оскільки не задовольнив клопотання банку про зупинення апеляційного провадження до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 199/7014/20 з таких самих правовідносин, що є самостійною підставою для скасування рішення суду на підставі пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України, колегія суддів зазначає таке.

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

З огляду на вимоги частини третьої статті 411 ЦПК України, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України, оскільки АТ «Банк Кредит Дніпро» у касаційній скарзі не зазначено, яким чином відмова у задоволенні клопотання про зупинення апеляційного провадження, унеможливила встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Щодо відмови судом апеляційної інстанції в ухваленні додаткової постанови за заявою адвоката Макаренка О. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 .

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четвертастатті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17, на яку посилається позивач у касаційній скарга, зазначено, що:

«Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 цього Закону).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню […]».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 303/1430/18 (провадження № 61-2451св22) зазначено, що: «Відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК Українивитрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (див. постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21), на яку посилається позивач в касаційній скарзі, зазначено, що: «Фактично за наслідками касаційного розгляду справи позовні вимоги задоволені (констатовано нікчемність окремих пунктів кредитного договору та проведено реституцію), а тому незалежно від форми їх заявлення питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України».

У справі, що переглядається:

рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Банк Кредит Дніпро» про визнання недійсними умов кредитного договору та зобов`язання здійснити перерахунок задоволено;

постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року: рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору, якими встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову; рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про зобов`язання АТ «Банк Кредит Дніпро» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 18 лютого 2020 року № 22036000299558 з огляду на нікчемність пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту, змінено, викладено мотиви в редакції цієї постанови; в іншій частині рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року залишено без змін;

адвокат Макаренко О. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 у встановленому законом порядку подав заяву про розподіл судових витрат, просив стягнути з банку на користь позивача судові витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн (т. 2 а. с.1);

відмовивши у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу через те, що наданий представником ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу, жодним чином не вплинув на розгляд справи по суті, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що фактично за наслідками апеляційного розгляду справи позовні вимоги задоволені (констатовано нікчемність окремих пунктів кредитного договору та проведено реституцію), а тому питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України;

на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано:

копію договору про надання правничої допомоги від 19 вересня 2022 року, укладеного між адвокатом Макаренком О. А. та ОСОБА_1, відповідно до якого гонорар адвоката за цим договором обчислюється у фіксованому розмірі 5 000,00 грн (пункт 4.1);

акт здачі - приймання робіт (надання юридичних послуг) від 14 жовтня 2022 року, яким встановлена фіксована сума за надані послуги у розмірі 5 000,00 грн за аналіз апеляційних скарг АТ «Банк Кредит Дніпро» на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року та додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2022 року, усну юридичну консультацію щодо поданих апеляційних скарг, підготування відзиву на апеляційні скарги, підготування клопотання про надання часу після винесення рішення на долучення доказів судових витрат у апеляційній інстанції, підготування заяви про врахування висновків Великої Палати Верховного Суду з аналогічних правовідносин, участь в судовому засіданні, підготування заяви про розподіл судових витрат у справі (т. 2 а. с. 4);

з урахуванням фактичного обсягу наданих адвокатом Макаренком О. А. юридичних послуг, співмірності суми витрат із складністю справи та відповідності суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, а також відсутності клопотання відповідача щодо зменшення судових витрат з обґрунтуванням неспівмірності заявлених вимог, колегія суддів вважає, що оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу слід скасувати, з відповідача на користь позивача стягнути витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 5 000,00 грн.

Щодо доводів відзиву АТ «Банк Кредит Дніпро» про те, що строк договору про надання правничої допомоги від 19 вересня 2022 року закінчився 19 вересня 2022 року, а тому правові послуги надані після закінчення строку дії договору не можуть бути підставою для покладення на відповідача витрат, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до розділу І договору про надання правової допомоги від 19 вересня 2022 року клієнт доручає та зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати необхідні для виконання цього договору, а адвокат приймає на себе зобов`язання здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги в обсязі та на умовах, що визначені цим договором у справі про визнання кредитного договору № 22036000299558 від 18 лютого 2020 року, укладеного клієнтом з АТ «Банк Кредит Дніпро» чи окремих його умов недійсними.

Пунктом 5.1 розділу 5 договору про надання правової допомоги від 19 вересня 2022 року визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до належного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору, але не пізніше 19 вересня 2022 року.

Таким чином, предмет договору (надання послуг з представництва інтересів клієнта у справі про визнання окремих умов кредитного договору № 22036000299558 від 18 лютого 2020 року, укладеного клієнтом з АТ «Банк Кредит Дніпро» недійсними) та вказівки - до належного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору), свідчить про існування зобов`язання здійснити адвокатом Макаренком О. А. представництво ОСОБА_1 до належного виконання своїх зобов`язань у цій справі, тому колегія суддів відхиляє аргументи відзиву АТ «Банк Кредит Дніпро».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням меж касаційного перегляду та висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 752/18564/20 (провадження № 61-20419св21), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20 (провадження № 61-17825св21), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 303/1430/18 (провадження № 61-2451св22), колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги АТ «Банк Кредит Дніпро» належить відмовити, касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині, яка залишена без змін судом апеляційної інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін, ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, стягнути з АТ «Банк Кредит Дніпро» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн, а тому судовий збір за подання касаційної скарги АТ «Банк Кредит Дніпро» покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Щодо витрат на професійну правову допомогу в суді касаційної інстанції

У відзиві на касаційну скаргу АТ «Банк Кредит Дніпро», який підписаний представником Макаренком О. А., ОСОБА_1 просила судові витрати, понесені у зв`язку з касаційним провадженням по даній справі, покласти на відповідача.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано:

копію договору про надання правничої допомоги від 11 лютого 2023 року, укладеного між адвокатом Макаренком О. А. та ОСОБА_1, відповідно до пункту 4.1 якого за послуги, що надаються адвокатом у відповідності із умовами даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 5 000,00 грн;

акт здачі - приймання робіт (надання юридичних послуг) від 09 березня 2023 року, яким встановлена фіксована сума за надані послуги у розмірі 5 000,00 грн за підготування заяви про направлення копії ухвали про відкриття касаційного провадження та касаційної скарги АТ «Банк Кредит Дніпро», аналіз касаційної скарги, підготування відзиву на касаційну скаргу АТ «Банк Кредит Дніпро»;

таким чином, з урахуванням фактичного обсягу наданих адвокатом Макаренком О. А. юридичних послуг, співмірності суми витрат із складністю справи та відповідності суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, а також відсутності клопотання відповідача щодо зменшення судових витрат з обґрунтуванням неспівмірності заявлених вимог, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді касаційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 141 400 409 410 412 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», яка підписана представником Ковриженком Сергієм Олександровичем, залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Макаренком Олександром Анатолійовичем , задовольнити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2022 року в частині, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року, додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року залишити без змін.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року скасувати.

Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної та касаційної інстанцій, в розмірі 10 000,00 грн.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції ухвала Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук