Історія справи

Постанова КЦС ВП від 29.03.2023 року у справі №185/8356/17
Постанова КЦС ВП від 29.03.2023 року у справі №185/8356/17
Постанова КЦС ВП від 29.03.2023 року у справі №185/8356/17

Постанова

Іменем України

29 березня 2023 року

м. Київ

справа № 185/8356/17

провадження № 61-11632св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Новомосковська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Підгородненська міська рада Дніпровського району Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Вакули Інги Василівни на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позовну заяву і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Новомосковська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Підгородненська міська рада Дніпровського району Дніпропетровської області, про встановлення факту родинних відносин та визнання заповіту недійсним, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_3 . У встановлений законом строк він звернувся до Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини за законом, однак отримав відмову, мотивовану наявністю розбіжностей в написанні його прізвища та прізвища матері. Крім того, нотаріус повідомила йому про те, що за життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 12 вересня 2016 року секретарем Виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Жадан Н. С. та зареєстрований в реєстрі за № 200, яким все належне їй майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповідає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак власноручний запис у заповіті виконано не його матір`ю, а іншою особою, а також у заповіті взагалі відсутній підпис заповідача, що є порушенням загальних вимог до форми заповіту. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: встановити факт родинних відносин між ним та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, що він є її рідним сином; визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 від 12 вересня 2016 року на користь ОСОБА_2 , посвідчений секретарем Виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Жадан Н. С. та зареєстрований в реєстрі за № 200.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 заперечив проти позову та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позивач не надав доказів його звернення до Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, тобто не довів порушення своїх спадкових прав та свого права на звернення до суду з позовом. Він є сином ОСОБА_3 , а заповіт його матір склала у зв`язку з розбіжностями в їх прізвищах. На час складення заповіту ОСОБА_3 не була визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною, мала право на його складання. Крім того, заповіт ОСОБА_3 було складено в письмовій формі, особисто нею підписано шляхом написання свого прізвища, ім`я та по батькові, що заповіт прочитано нею вголос та підписаний особисто, і посвідчено посадовою особою органу місцевого самоврядування. Тому посилання позивача на те, що заповіт ОСОБА_3 було складено з порушенням загальних вимог до форми заповіту є безпідставним.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2021 року у складі суддіБондаренко В. М. позов задоволено частково. Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідним сином ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що для з`ясування обставин, які мають значення для справи, ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2018 року було призначено судову почеркознавчу експертизу, з витребуванням певних документів для її проведення, та доручено провести Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. Листом про неможливість надання висновку експерта від 04 червня 2019 року № 6395-18 судовий експерт Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Соломаха Ю. В. повідомила, що для надання висновку експерту потрібні додаткові вільні зразки почерку та підпису ОСОБА_3 , які не були надані. За клопотанням представника позивача ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2019 року було витребувано ряд документів, які могли б містити вільні зразки підпису або почерку ОСОБА_3 . Ухвалою Павлоградського мсіькрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2019 року у справі вдруге була призначена судова почеркознавча експертиза, проведення якої було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. За клопотанням судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Соломахи Ю. В. від 13 березня 2020 року ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2020 року було зобов`язано Новомосковську районну державну нотаріальну контору Дніпропетровської області, Виконавчий комітет Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області надати експерту оригінали заповітів ОСОБА_3 для проведення судової почеркознавчої експертизи. 20 жовтня 2020 року до суду надійшли письмові пояснення судового експерта Соломахи Ю. В. про те, що вирішити питання: «Чи виконаний рукописний текст у графі «Підпис» на заповіті від імені ОСОБА_3 , чи іншою особою, з наслідуванням її спражнього підпису», не є можливим у зв`язку з відсутністю в розпорядженні експерта достатньої кількості вільних зразків почерку ОСОБА_3 , тому матеріали цивільної справи були повернуті без проведення експертизи. Ухвалою Павлоградського міскрайонного суду від 24 листопада 2020 року в задоволенні клопотання представника позивача про призначення додаткової посмертної судової почеркознавчої експертизи було відмовлено. При цьому з витребуваної судом у приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Ріхтер Н. В. для проведення судової почеркознавчої експертизи довіреності від 13 лютого 2009 року, складеної за життя ОСОБА_3 , вбачається, що у графі «підпис» вона поставила власноручний підпис у формі написання прізвища, ім`я та по батькові. Наведене свідчить про те, що ОСОБА_3 в підтвердження свого волевиявлення здійснювала записи в документах у формі написання слів, без зазначення скороченого підпису, що також підтверджується її записом у спірному заповіті. Факт неможливості подання вільних зразків підписів ОСОБА_3 в достатній кількості для проведення почеркознавчої експертизи не може розглядатися як підстава для задоволення позовних вимог, так як висновок експерта не є беззаперечним доказом і повинен оцінюватися судом в сукупності з іншими доказами. Крім того, відсутність скороченого підпису заповідача не свідчить про порушення форми заповіту, так як Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок № 3306/5), в редакції, чинній на час посвідчення заповіту, передбачено, що тексти нотаріально посвідчуваних заповітів повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту заповітів, заяв, повинні бути позначені хоча б один раз словами. З тексту спірного заповіту вбачається, що посадовою особою було встановлено особу заповідача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , заповідачу роз`яснено зміст статей 1241 1254 1307 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), заповіт містить дату і час його складання, власноручний підпис заповідача у формі написання прізвища, ім`я та по батькові « ОСОБА_3 », що свідчить про те, що заповідач підписала його особисто, до підписання заповіт був нею прочитаний особисто вголос. Тому суд дійшов висновку про те, що зміст спірного заповіту відповідає вимогам законодавства і підстави для визнання його недійсним відсутні. При цьому позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин між ним та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, що він є її рідним сином,обґрунтовані, підтверджуються свідоцтвом про народження та паспортом громадянина України ОСОБА_1 , свідоцтвом про смерть та довідкою про місце проживання ОСОБА_3 , показаннями свідка ОСОБА_4 , з яких вбачається, що розбіжності у прізвищах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 пов`язані з перекладом на українську мову.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2021 року в частині визнання заповіту недійсним скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку з нікчемністю заповіту від 12 вересня 2016 року, посвідченого секретарем Виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Жадан Н. С.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновком судового експерта від 31 серпня 2022 року № 9246 за результатами проведення посмертної судової почеркознавчої експертизи в цій справі встановлено, що рукописний запис « ОСОБА_3 Заповіт прочитаний мною вголос та підписаний особисто» в заповіті від 12 вересня 2016 року, посвідченому секретарем Виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Жадан Н. С., зареєстрованому в реєстрі за № 200, в рядку «ПІДПИС:», а також рукописний запис «ОСОБА_1» в журналі реєстрації нотаріальних дій Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за 2015-2016 роки, в якому зроблений реєстраційний запис № 200, на лицьовій стороні аркуша 86, в графі 8, в рядку 200, - виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою. Ознаки, які б свідчили про виконання цих рукописних записів під впливом штучних збиваючих факторів (з наслідуванням почерку ОСОБА_3 ), - відсутні. Наведене свідчить про те, що оскаржуваний заповіт від 12 вересня 2016 року відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України є нікчемним. З огляду на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 14 травня 2018 року у справі № 756/14304/15-ц, від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 16 червня 2021 року у справі № 620/564/19, від 01 вересня 2021 року у справі № 340/374/18, від 13 вересня 2021 року у справі № 146/898/20, від 28 жовтня 2021 року у справі № 498/606/17, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, оскільки в цій справі ОСОБА_1 заявив вимогу про встановлення нікчемності заповіту без застосування наслідків його недійсності, то ця вимога не підлягає задоволенню у зв`язку з обранням неналежного способу захисту порушеного права, а не з підстав необґрунтованості та недоведеності. При цьому позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про застосування наслідків недійсності правочину. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2021 року в іншій частині (вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Новомосковська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Підгородненська міська рада Дніпровського району Дніпропетровської області, про встановлення факту родинних відносин) не оскаржувалося, а тому не переглядалося судом апеляційної інстанції.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

19 листопада 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Вакула І. В. подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389, пунктами 3, 4 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), представник ОСОБА_2 - адвокат Вакула І. В. вказала, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив єдине клопотання відповідача про призначення повторної посмертної судової почеркознавчої експертизи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, чим порушив право відповідача на судовий захист та надання доказів, що істотно порушує його права та призвело до ухвалення незаконного судового рішення. При цьому апеляційний суд безпідставно призначив посмертну судову почеркознавчу експертизу і встановив обставини, що мають суттєве значення для справи, на підставі висновку експерта від 31 серпня 2022 року № 9246, який є недопустимим доказом, так як експертизу проведено за відсутності достатньої кількості вільних та умовно вільних зразків підпису та почерку, необхідних для надання висновку. Крім того, при проведенні дослідження експерт з власної ініціативи розширив межі та об`єкт дослідження, окрім поставленого судом питання, зробив висновок про те, ким виконаний рукописний запис «ОСОБА_1» в журналі реєстрації нотаріальних дій Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за 2015-2016 роки, чим грубо порушив вимоги ухвали суду про призначення експертизи. В цій справі позивач не заявляв вимогу про застосування наслідків недійсного правочину, однак апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, зазначивши в резолютивній частині постанови суду про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з нікчемністю заповіту від 12 вересня 2016 року.

22 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Скирда В. І. подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є. від 28 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі, витребувано її матеріали з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області та зупинено дію постанови Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року.

13 січня 2023 року справа № 185/8356/17 надійшла до Верховного Суду.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 26 січня 2023 року у зв`язку з відрядженням судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Бурлакова С. Ю. до Вищої ради правосуддя призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.

За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 січня 2023 року матеріали справи № 185/8356/17 передано судді-доповідачу Стрільчуку В. А., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Карпенко С. О.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Апеляційним судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .

Відповідно до копії спадкової справи, наданої Новомосковською районною державною нотаріальною конторою, 15 грудня 2016 року ОСОБА_2 , а 17 березня 2017 року ОСОБА_1 , які є рідними синами померлої ОСОБА_3 , звернулися до зазначеної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.

Матеріали спадкової справи містять заповіт, складений 12 вересня 2016 року ОСОБА_3 , посвідчений секретарем Виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Жадан Н. С. та зареєстрований в реєстрі за № 200, яким ОСОБА_3 все належне їй майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вищенаведений заповіт складений друкованим текстом, за винятком графи, де мав бути зазначений підпис, здійснено власноручний запис такого змісту: « ОСОБА_3 Заповіт прочитаний мною вголос та підписаний особисто». У заповіті також вказано, що він був записаний та підписаний секретарем Виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Жадан Н. С. зі слів ОСОБА_3 . До підписання заповіт був прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_3 , власноручно підписаний нею у присутності секретаря сільської ради об 11 годині 15 хвилин 12 вересня 2016 року.

Крім того, вищевказаний заповіт складено у 2-х примірниках, один з яких залишився у справах Виконавчого комітету Спаської сільської ради, а другий - виданий ОСОБА_3 .

За довідкою, виданою Виконавчим комітетом Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована та проживала по день смерті одна за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 725/2412/15-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 195/1200/18, від 30 березня 2022 року у справі № 202/3816/18, від 12 серпня 2022 року у справі № 126/483/20 викладено правовий висновок про те, що нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Таким чином, на заповіт, як і на будь-який інший правочин, поширюються загальні вимоги щодо їх дійсності, додержання яких є необхідною умовою його чинності.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц вказано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Статтею 1247 ЦК України передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

За статтею 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

На час складення спірного заповіту вимоги до його форми та порядку посвідчення були визначені главою 85 книги шостої ЦК України, Законом України «Про нотаріат» та Порядком № 3306/5.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють нотаріальні дії, зокрема посвідчують заповіти (крім секретних).

Пунктом 1.2 розділу I Порядку № 3306/5 передбачено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 3306/5 в редакції, чинній на час посвідчення спірного заповіту,нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 2.3 розділу ІІ Порядку № 3306/5 при вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, визначеному статтею 43 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про нотаріат» в редакції, чинній на час посвідчення спірного заповіту, встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.

Абзацом першим пункту 2.10 розділу ІІ Порядку № 3306/5 в редакції, чинній на час посвідчення спірного заповіту, визначено, що тексти нотаріально посвідчуваних заповітів, заяв, дублікатів нотаріальних документів, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і витягів з них повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту заповітів, заяв, повинні бути позначені хоча б один раз словами. Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місця проживання та реєстраційні номери облікових карток платників податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами, - із зазначенням дати їх народження.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання заповіту недійсним, ОСОБА_1 посилався на те, що власноручний запис у заповіті виконано не його матір`ю ОСОБА_3 , а іншою особою, а також - у заповіті взагалі відсутній підпис заповідача, що є порушенням загальних вимог до форми заповіту.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Разом з тим відповідно до пунктів 3, 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

В суді апеляційної інстанції було роз`яснено права та обов`язки сторін у процесі щодо доказування.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2021 року було задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів. Витребувано в державного нотаріуса Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області: оригінал спадкової справи № 409/2016, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; оригінал спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Вищевказана ухвала суду апеляційної інстанції неодноразово направлялася для виконання, однак витребувані оригінали спадкових справ не були надані.

06 липня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Скирда В. І. звернувся до суду з клопотанням про призначення посмертної судової почеркознавчої експертизи, яке мотивоване тим, що ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2019 року у справі була призначена судова почеркознавча експертиза, проведення якої було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, однак експертиза не була проведена у зв`язку з недостатністю в розпорядженні експерта дослідницького матеріалу.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року в цій справі було призначено посмертну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса. На вирішення експертизи поставлено питання: чи виконаний рукописний текст у графі «Підпис» на заповіті від імені ОСОБА_3 , який було посвідчено 12 вересня 2016 року секретарем Виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Жадан Н. С. та зареєстровано в реєстрі за № 200, саме ОСОБА_3 , чи іншою особою з наслідування її справжнього почерку?

01 жовтня 2021 року матеріали справи було повернуто до апеляційного суду з клопотанням експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Для проведення посмертної судової почеркознавчої експертизи суду апеляційної інстанції було надано: оригінал заповіту від імені ОСОБА_3 , посвідчений 12 вересня 2016 року секретарем Виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Жадан Н. С. та зареєстрований в реєстрі за № 200; оригінал листа від імені ОСОБА_3 онучці; оригінал поштового конверта від імені ОСОБА_3 ; особову справу отримувача соціальних виплат ОСОБА_3 , прошиту та пронумеровану на 64 аркушах, не пронумеровану на 11 аркушах; декларацію від імені ОСОБА_3 про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії; заяву від імені ОСОБА_3 від 29 січня 2015 року № 85 про призначення житлової субсидії; довіреність від 13 лютого 2009 року, посвідчену приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В., реєстровий № 266; оригінал журналу реєстрації нотаріальних дій за 2015-2016 роки.

30 листопада 2021 року Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса було направлено на адресу Дніпровського апеляційного суду повідомлення № 24276 про неможливість надання висновку експерта у зв`язку з невиконанням клопотання експерта про надання додаткових матеріалів.

В подальшому за клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Скирди В. І. ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2022 року в цій справі було призначено посмертну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса. На вирішення експертизи поставлено питання: чи виконаний рукописний текст у графі «Підпис» на заповіті від імені ОСОБА_3 , який було посвідчено 12 вересня 2016 року секретарем Виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Жадан Н. С. та зареєстровано в реєстрі за № 200, саме ОСОБА_3 , чи іншою особою з наслідування її справжнього почерку?

29 червня 2022 року матеріали справи було повернуто до апеляційного суду з клопотанням експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

12 липня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Скирда В. І. подав до суду апеляційної інстанції заяву, в якій зазначив, що в нього відсутні додаткові документи, які містять вільні та умовно вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_3 , а також - відомості щодо стану здоров`я ОСОБА_3 у серпні-вересні 2016 року.

Оскільки апеляційному суду не було надано інших зразків почерку чи підпису померлої ОСОБА_3 , які можна було б використати як порівняльний матеріал під час проведення експертизи, враховуючи їх відсутність як у позивача, про що було зазначено під час розгляду справи, так і в інших установах, що підтверджено відповідями, наданими на ухвалу суду про витребування доказів, то апеляційний суд вважав за необхідне провести експертизу за документами, які наявні в матеріалах справи. У зв`язку з цим ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2022 року справу було направлено для продовження проведення посмертної судової почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2022 року. Попереджено експерта про кримінальну відповідальність, передбачену статями 384 385 Кримінального кодексу України. Доручено провести експертизу за наявним в матеріалах справи оригіналом заповіту від імені ОСОБА_3 , посвідченим 12 вересня 2016 року секретарем Виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Жадан Н. С. та зареєстрованим в реєстрі за № 200, та документами, що надані окремо від матеріалів справи, а саме: особовою справою отримувача соціальних виплат ОСОБА_3 , прошитою та пронумерованою на 64 аркушах, не пронумерованою на 11 аркушах, для дослідження аркушів 9, 11, зворот, 42, 52; декларацією від імені ОСОБА_3 про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії; заявою ОСОБА_3 про призначення житлової субсидії від 29 січня 2015 року № 85; довіреністю від 13 лютого 2009 року, посвідченою приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н. В., реєстровий № 266; журналом реєстрації нотаріальних дій за 2015-2016 роки, де на аркуші 85, зворот-86 здійснено запис № 200 від 12 вересня 2006 року про реєстрацію нотаріальної дії - складення та посвідчення заповіту від імені ОСОБА_3 та міститься підпис «ОСОБА_1». Витрати за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 . Встановлено строк проведення експертизи - один місяць з дня отримання ухвали суду. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

12 вересня 2022 року матеріали справи було повернуто до апеляційного суду з висновком судового експерта від 31 серпня 2022 року № 9246 за результатами проведення посмертної судової почеркознавчої експертизи, згідно з яким рукописний запис « ОСОБА_3 Заповіт прочитаний мною вголос та підписаний особисто» у заповіті від 12 вересня 2016 року, посвідченому секретарем Виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Жадан Н. С., зареєстрованому в реєстрі за № 200, в рядку «ПІДПИС:», а також рукописний запис «ОСОБА_1» у журналі реєстрації нотаріальних дій Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за 2015-2016 роки, в якому зроблений реєстраційний запис № 200, на лицьовій стороні аркуша 86, в графі 8, в рядку 200, - виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою. Ознаки, які б свідчили про виконання цих рукописних записів під впливом штучних збиваючих факторів (з наслідуванням почерку ОСОБА_3 ), - відсутні.

Згідно зі статтею 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

В постановах Верхового Суду від 14 травня 2018 року у справі № 756/14304/15-ц, від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 16 червня 2021 року у справі № 620/564/19, від 01 вересня 2021 року у справі № 340/374/18, від 13 вересня 2021 року у справі № 146/898/20, від 28 жовтня 2021 року у справі № 498/606/17, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, на які послався апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:

- у справі № 756/14304/15-ц: тлумачення частини другої статті 1257 ЦК України свідчить, що для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України;

- у справі № 759/2328/16-ц: тлумачення частини другої статті 215 ЦК України свідчить, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним»;

- у справі № 674/461/16-ц: підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами;

- у справі № 620/564/19: якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину;

- у справі № 916/3156/17: визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину;

- у справі № 340/374/18 Верховний Суд врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у вищенаведених постановах Верховного Суду, та не погодився з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для визнання оспорюваного заповіту недійсним, оскільки відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України він є нікчемним. При цьому Верховний Суд зазначив, що рішення суду першої інстанції також не може бути залишено в силі, оскільки суд, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, правильно встановив у мотивувальній частині рішення обставини нікчемності заповіту, однак не врахував, що визнання заповіту нікчемним у судовому порядку не є належним способом захисту прав, і безпідставно встановив його нікчемність у резолютивній частині судового рішення;

- у справах № 146/898/20, № 498/606/17 Верховний Суд також послався на вищевказані правові висновки та погодився з висновками апеляційних судів про відмову в задоволенні позовних вимог про встановлення нікчемності заповітів без застосування наслідків їх недійсності у зв`язку з обранням позивачами неналежного та неефективного способу захисту.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно з правовим висновком, викладеним в пункті 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц, якщо право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний позивачем спосіб.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши, що висновком судового експерта від 31 серпня 2022 року № 9246 за результатами проведення посмертної судової почеркознавчої експертизи в цій справі підтверджено, що рукописний запис « ОСОБА_3 Заповіт прочитаний мною вголос та підписаний особисто» в заповіті від 12 вересня 2016 року, посвідченому секретарем Виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Жадан Н. С., зареєстрованому в реєстрі за № 200, в рядку «ПІДПИС:», виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою, суд апеляційної інстанції обґрунтованого виходив з того, що цей заповіт є нікчемним в силу частини першої статті 1257 ЦК України. Оскільки в цій справі ОСОБА_1 заявив вимогу про встановлення нікчемності заповіту без застосування наслідків його недійсності, то апеляційний суд дійшов правильного висновку про скасування рішення суду першої інстанції в означеній частині, яким було відмовлено в задоволенні вказаної вимоги у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю, і ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні зазначеної вимоги ОСОБА_1 у зв`язку з нікчемністю спірного заповіту.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78 81 89 367 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно призначив посмертну судову почеркознавчу експертизу і встановив обставини, що мають суттєве значення для справи, на підставі висновку експерта від 31 серпня 2022 року № 9246, який є недопустимим доказом, так як експертизу проведено за відсутності достатньої кількості вільних та умовно вільних зразків підпису та почерку, необхідних для надання висновку, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Розуміння допустимості доказів досягається крізь призму прав, що охороняються законом: допустимим є доказ, отриманий без порушення закону. Недопустимими, відповідно, є докази, отримані з порушенням закону. Недопустимими також є докази, одержані з неправдивих показань свідка, завідомо неправдивого висновку експерта, фальшивих документів або речових доказів, тобто з порушенням процесуального порядку формування засобів доказування. Допустимість доказів характеризується органічним зв`язком процесуальної форми засобів доказування та законністю отримання інформації про той чи інший факт, який має значення для справи. Тому одержання доказів з дотриманням порядку, встановленого законом, слід розуміти як відсутність при одержанні доказів порушення норм матеріального права та норм процесуального права, як одночасне дотримання передбачених законом особистих немайнових і майнових прав та процесуальної форми.

Встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість доказу не є очевидною. Сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу. Якщо суд дійде висновку, що доказ є недопустимим, він не бере цей доказ до уваги, тобто не може обґрунтовувати ним своє рішення. Разом з тим суд повинен в мотивувальній частині рішення зазначити, чому саме він цей доказ відхиляє.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 110 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Матеріалами справи підтверджується, що висновок судового експерта від 31 серпня 2022 року № 9246 за результатами проведення посмертної судової почеркознавчої експертизи було складено на виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2022 року про призначення вказаної експертизи та ухвали цього суду від 14 липня 2022 року, якою доручено провести експертизу за наявним в матеріалах справи оригіналом заповіту від імені ОСОБА_3 , посвідченим 12 вересня 2016 року секретарем Виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Жадан Н. С. та зареєстрованим в реєстрі за № 200, та рядом документів, що надані окремо від матеріалів справи.

Вищевказаний висновок експерта містить чітку та однозначну відповідь на поставлене судом питання, а саме, що рукописний запис « ОСОБА_3 Заповіт прочитаний мною вголос та підписаний особисто» у заповіті від 12 вересня 2016 року, посвідченому секретарем Виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Жадан Н. С., зареєстрованому в реєстрі за № 200, в рядку «ПІДПИС:», виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою. При цьому відповідач не надавбудь-яких доказів, які спростовували б зазначений висновок судового експерта. Матеріали справи також не містять інформації та будь-яких доказів про те, що наведений висновок експерта було визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності. Тому апеляційний суд правомірно послався на нього при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

При цьому апеляційний суд з дотриманням вимог процесуального закону оцінив висновок судового експерта від 31 серпня 2022 року № 9246 за результатами проведення посмертної судової почеркознавчої експертизив сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, в оскаржуваному судовому рішенні навів відповідні мотиви щодо необхідності його врахування, тобто виконав свій процесуальний обов`язок, встановлений ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури (рішення ЄСПЛ у справі «Дульський проти України» (заява №61679/00 від 01 червня 2006 року).

Статтею 102 ЦПК України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Згідно з частинами першою-шостою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Питання, які ставляться перед експертом, мають бути сформульовані чітко, ясно і таким чином, щоб вони виключали неоднозначне їх розуміння й тлумачення та відповідали тим об`єктам і матеріалам, які направляються на експертизу.

Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.

В абзаці четвертому пункту 3.3 розділу III Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08 жовтня 1998 року (далі - Інструкція), зазначено, що орієнтовний перелік питань, що можуть бути поставлені при проведенні відповідного виду експертизи, наведено в Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки і призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03 листопада 1998 року за № 705/3145 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5) (далі - Рекомендації).

Згідно із пунктом 1.1. Розділу І Рекомендацій основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Об`єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

ЦПК України не передбачений обов`язок суду зазначати в ухвалі про призначення експертизи увесь перелік документів із вільними та експериментальними зразками почерку. Разом з цим, суд не позбавлений можливості зазначити вказаний перелік.

Відповідно до частини шостої статті 72 ЦПК України експерт має право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи; 2) заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів і зразків, якщо експертиза призначена судом; 3) викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання; 4) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об`єктів дослідження; 5) для цілей проведення експертизи заявляти клопотання про опитування учасників справи та свідків; 6) користуватися іншими правами, що надані Законом України «Про судову експертизу».

Права судового експерта визначені також статтею 13 Закону України «Про судову експертизу» та пунктом 2.1 розділу ІІ Інструкції.

Згідно з пунктом 1.13. Рекомендацій достатність та якість наданих для проведення експертизи зразків почерку та підпису особи визначаються експертом у кожній конкретній експертній ситуації. Критерієм достатності обсягу порівняльного матеріалу вважається надання такої його кількості, за якою можливо виявити індивідуальність, варіаційність та стійкість ознак в досліджуваному об`єкті і зразках почерку (підпису) певного виконавця.

Отже, під час проведення судових експертиз експерт має цілий обсяг прав, якщо під час проведення експертного дослідження виникне необхідність у отриманні додаткових документів чи вирішенні певних обставини та питань, разом з цим має право викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання.

Враховуючи викладене, посилання заявника в касаційній скарзі на те, що експертизу проведено за відсутності достатньої кількості вільних та умовно вільних зразків підпису та почерку, необхідних для надання висновку, а також, що експерт з власної ініціативи розширив межі та об`єкт дослідження, окрім поставленого судом питання, зробив висновок про те, ким виконаний рукописний запис «ОСОБА_1» в журналі реєстрації нотаріальних дій Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за 2015-2016 роки, чим грубо порушив вимоги ухвали суду про призначення експертизи, є неспроможним.

Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив єдине клопотання відповідача про призначення повторної посмертної судової почеркознавчої експертизи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, чим порушив право відповідача на судовий захист та надання доказів, що істотно порушує його права та призвело до ухвалення незаконного судового рішення, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Так, 25 жовтня 2022 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Вакули І. В. про призначення повторної посмертної судової почеркознавчої експертизи, мотивоване тим, що наданий за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи висновок експерта від 31 серпня 2022 року № 9246 не може бути належним доказом у справі, оскільки є необґрунтованим, необ`єктивним і експертизу проведено судовим експертом з порушенням вимог закону, на підставі обмеженої кількості дослідницьких матеріалів, відсутності достатньої кількості вільних та умовно вільних зразків підпису та почерку, необхідних для надання висновку про те, чи виконаний рукописний запис на заповіті ОСОБА_3 чи іншою особою, що ставить під сумнів результати проведеної експертизи.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року в задоволенні вказаного клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Вакули І. В. було відмовлено. Зазначена ухвала мотивована тим, що повторна судова експертиза призначається лише у разі обґрунтованих сумнівів у правильності висновку експерта та порушень у її проведенні. Однак висновок судового експерта від 31 серпня 2022 року № 9246 за результатами проведення посмертної судової почеркознавчої експертизимістить чітку та однозначну відповідь на поставлене судом питання. Експерт був повідомлений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок відповідно до статей 384 385 Кримінального кодексу України. Порушень порядку призначення і проведення експертизи також не встановлено, а твердження сторони відповідача про сумніви у правильності висновку експерта не підтверджені належними та допустимими доказами.Крім того, повторне призначення експертизи призведе до необґрунтованого затягування строків розгляду цивільної справи.

Згідно зі статтею 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Абзацом четвертим підпункту 1.2.14 пункту 1.2 розділу I Інструкції визначено, що повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, у зв`язку з чим суд має обговорити питання про призначення додаткової або повторної експертизи залежно від обставин справи.

При складанні висновку від 31 серпня 2022 року № 9246 за результатами проведення посмертної судової почеркознавчої експертизиексперт вийшов за межі питань, поставлених ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2022 року, і дослідив не тільки рукописний запис « ОСОБА_3 Заповіт прочитаний мною вголос та підписаний особисто» у заповіті від 12 вересня 2016 року, посвідченому секретарем Виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Жадан Н. С., зареєстрованому в реєстрі за № 200, в рядку «ПІДПИС:», а й рукописний запис «ОСОБА_1» у журналі реєстрації нотаріальних дій Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за 2015-2016 роки, в якому зроблений реєстраційний запис № 200, на лицьовій стороні аркуша 86, в графі 8, в рядку 200. Стороною відповідача не наведено у клопотанні належних та достовірних доказів, які б дали можливість суду дійти висновку про наявність підстав для недовіри попередньому висновку. При цьому висновок експерта містить чітку та однозначну відповідь на поставлене судом питання, і апеляційним судом не встановлено обставин, які б свідчили про необґрунтованість висновку експерта, що він суперечить іншим матеріалам справи чи викликає сумніви в його правильності.

Факт відмови в задоволенні вищевказаного клопотання не свідчить про порушення місцевим судом принципу змагальності сторін, так як серед обов`язків суду, встановлених частиною п`ятою статті 12 ЦПК України, окрім сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, також визначено запобігання зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини справи встановлені судом апеляційної інстанції на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто апеляційний суд дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

З урахування викладеного Верховний Суд в цій справі дійшов висновку про необґрунтованість наведеної в касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 389, пунктами 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Аргументи касаційної скарги про те, що в цій справі позивач не заявляв вимогу про застосування наслідків недійсності правочину, однак апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, зазначивши в резолютивній частині постанови суду про відмову в задоволенні позову у зв`язку з нікчемністю заповіту від 12 вересня 2016 року, є неспроможними, так як не спростовують правильних висновків апеляційного суду про відмову в задоволенні позову в частині визнання заповіту недійсним. При цьому зазначення апеляційним судом про нікчемність спірного заповіту як в мотивувальній, так і в резолютивній частинах судового рішення не вплинуло на правильність правового результату вирішення справи в означеній частині. Тому ці недоліки не можуть бути підставою для скасування правильного по суті і законного судового рішення апеляційного суду з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного суду.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки дію постанови Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року було зупинено ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2022 року, то у зв`язку із залишенням касаційної скарги без задоволення необхідно поновити її дію.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Вакули Інги Василівни залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк В. А. Стрільчук