Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.03.2021 року у справі №522/21240/19

Постанова

Іменем України

23 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 522/21240/19

провадження № 61-2777св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Оріон",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2020 року у складі судді Літвіненко Т. Я. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 січня 2021 рокуу складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В., Темнікової В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Оріон" (далі - ТОВ "ФК "Оріон") про захист прав споживача шляхом визнання несправедливою та недійсною заборгованість за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що згідно договору купівлі-продажу від 26 березня 2008 року позивач придбав квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 року з нього стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" (далі - ПАТ "Кредитпромбанк") заборгованість за кредитним договором від 26 березня 2008 року у розмірі 401 142,47 грн.

У 2013 році між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (далі - ВАТ "Кредитпромбанк ") та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") укладений договір про відступлення права вимоги, зокрема права вимоги ВАТ "Кредитпромбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Кредитпромбанк") до нього, яке випливає з невиконання останнім кредитного договору від 26 березня 2008 року № 10/24/08-І, а також укладений договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором № 10/24-3/08-І, посвідченим 26 березня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М., реєстровий номер 4091.

08 серпня 2019 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Оріон" укладені договори про відступлення прав за зазначеними вище кредитним та іпотечним договорами.

05 грудня 2019 року скориставшись відсутністю позивача, як власника квартири, представники ТОВ "Оріон", прибули до квартири та шляхом заміни замків на вхідних дверях позбавили його можливості користування своєю власністю.

З реєстру боржників позивачу стало відомо, що заборгованість за кредитним договором перед ТОВ "ФК "Оріон" склала на 08 серпня 2019 року 834 179,31 грн.

Позивач просив визнати несправедливою та недійсною суму заборгованості перед ТОВ
"ФК "Оріон" в розмірі 834 179,31 грн за кредитним договором від 26 березня 2008 року № 10/24-08-I, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "Кредитпромбанк".

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "ФК "Оріон" про захист прав споживача шляхом визнання несправедливою та недійсною заборгованість за кредитним договором відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ТОВ ФК "Оріон" на підставі договору купівлі-продажу права вимоги з ПАТ "Дельта-Банк" за кредитним договором від 26 березня 2008 року і договором іпотеки від 26 березня 2008 року набув права вимоги до ОСОБА_1 суми заборгованості саме 834179,31 грн і додатково ніяких нарахувань не здійснював, а тому суд зробив висновок, що позов пред'явлено до неналежного відповідача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2020 року змінено в частині правового обґрунтування.

В іншій частині вказане рішення залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач фактично звернувся за захистом порушеного його права власності на спірну квартиру, яка є предметом іпотеки. В той же час, визнання несправедливим та неправомірним нарахування заборгованості не відновлює права позивача, як власника нерухомого майна і саме по собі не тягне правових наслідків. Оскільки обраний позивачем спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права та не призведе до відновлення порушених прав, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що такий спосіб захисту не можна вважати ефективним, а тому заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 не можуть бути задоволені через обрання ним неналежного способу захисту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 січня 2021 року, задовольнити позовні вимоги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач, як власник квартири АДРЕСА_1 позбавлений можливості в доступі до квартири, в користуванні своїми особистими речами, меблями, побутовою технікою, які знаходяться у квартирі. Твердження суду першої інстанції, що вимога про усунення порушень кредитного договору була належним чином вручена ОСОБА_1 02 жовтня 2019 року не відповідає дійсності.

Зміна власника квартири АДРЕСА_1 відбулась під час перебування її під арештом та за подвійним стягненням суми боргу (401 142,47 грн та 834 174,31 грн) за одним і тим же договором іпотеки та кредитним договором. Крім того, відповідно пункту
1.2 кредитного договору № 10/24/08-I від 24 березня 2008 року, сукупна заборгованість позичальника перед банком за кредитами, наданими відповідно до цього договору, не може перевищувати 404 000,00 грн, тобто тіла кредиту. Отже, заборгованість у розмірі 834 179,31 грн є несправедливою та недійсною.

Позиція інших учасників справи

У серпні 2021 року ТОВ "ФК "Оріон" подало відзив на касаційну скаргу за підписом представника Байдеріна О. А., у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 січня 2021 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що позивач за текстом касаційної скарги не тільки не зазначає щодо застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а жодним чином не обґрунтовує неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, не зазначає, в якій саме частині судами неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягає застосуванню, або, навпаки, не застосовано закон, який підлягає застосуванню, не зазначає які саме докази не досліджено судами або які досліджено неправильно.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 522/21240/19, витребувано справу з суду першої інстанції.

У квітні 2021 року справа № 522/21240/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного суду від 23 грудня 2021 року продовжено ТОВ "Фінансова компанія "Оріон" строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 15 березня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1 , 3 статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 26 березня 2008 року між ВАТ "Кредитпромбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Кредитпромбанк") та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 10/24/08-І.

Згідно пункту 1.1. банк відкрив позивачу невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію у національній валюті України в межах загальної суми 404 000,00 грн, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути наданий кредит не пізніше 25 березня 2033 року (включно).

Відповідно до пункту 2.1. кредитного договору, кредитні кошти надаються на такі цілі: купівлю нерухомості, споживчі цілі, в тому числі, на купівлю двокімнатної квартири, загальної площею - 53,5 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно з договором купівлі-продажу № 4085 від 26 березня 2008 року.

Згідно договору купівлі-продажу від 26 березня 2008 року посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М., зареєстрованого в реєстрі за № 4085, ОСОБА_1 придбав квартиру яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Право власності зареєстровано в КП "ОМБТІ та РОН" 28 березня 2008 року, номер запису 209 в книзі 641пр-99, номер витягу 18285134.

26 березня 2008 року з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов'язань за зазначеним вище кредитним договором, між ВАТ "Кредитпромбанк" та позивачем укладений договір іпотеки № 10/24-3/08-І, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М., зареєстрований в реєстрі за № 4090.

Відповідно до умов договору іпотеки, ОСОБА_1 передано в іпотеку придбане ним за рахунок кредитних коштів нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 53,5 кв. м., житловою площею 29,6 кв. м., яка відповідно належала позивачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М. від 26 березня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4085.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Кредитпромбанк" стягнуто заборгованість за кредитним договором від 26 березня 2008 року в сумі 401 142,47 грн.

В 2013 році між ВАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладений договір про відступлення права вимоги, зокрема, права вимоги ВАТ "Кредитпромбанк" до ОСОБА_1, яке випливає з невиконання останнім кредитного договору № 10/24/08-І від 26 березня 2008 року і договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 10/24-3/08-І від 26 березня 2008 року.

08 серпня 2019 року між ПАТ "Дельта Банк" (як кредитором та іпотекодержателем на той момент) та ТОВ "ФК "Оріон" укладений договір № 1665/К купівлі-продажу прав вимоги, зокрема права вимоги до ОСОБА_1, яке випливає з невиконання останнім кредитного договору №10/24/08-І від 26 березня 2008 року і договір відступлення права вимоги за договором іпотеки № 10/24-3/08-І від 26 березня 2008 року який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М. та зареєстровано в реєстрі за № 4090.

Згідно пункту 1.1 за цим договором в порядку на та умовах, визначених цим договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність права вимоги, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають, зокрема: право вимоги до боржників. Майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або інших підставах наведених у Додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до Додатку № 1 відповідач значиться як боржник за вказаними вище кредитним та іпотечним договорами, сума заборгованості становить 834 179,31 грн.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження за індексним номером 176786662 від 08 серпня 2019 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки за індексним номером 176785098 від 08 серпня 2019 року вбачається, що 08 серпня 2019 року ТОВ "ФК "Оріон" набуло прав кредитора та іпотекодержателя за кредитним договором та договором іпотеки по відношенню до боржника ОСОБА_1

01 жовтня 2019 року підприємством ТОВ "ФК "ОРІОН", як новим кредитором, у зв'язку з порушеннями взятих ОСОБА_1 на себе кредитних зобов'язань за кредитним договором, направлено вимогу за вих. № 16-08 від 16 серпня 2019 року про усунення порушень кредитного договору від 26 березня 2008 року за № 10/24/08-І, повернення грошових коштів (сплату заборгованості за тілом кредиту), сплату заборгованості за процентами, комісією та оплату штрафів.

За змістом вказаної вимоги ТОВ "ФК "Оріон", як кредитор та іпотекодержатель, вимагав від позивача усунути відповідні порушення кредитних зобов'язань у тридцятиденний строк з дня вручення такої вимоги. ТОВ "ФК "Оріон" зазначало, що відповідно до розрахунку заборгованості станом на 08 серпня 2019 року за кредитним договором заборгованість позивача за тілом кредиту та процентами складає 679 951,34 грн, пеня - 129 987,97 грн, штраф - 24 240,00 грн, а загалом - 834 179,31 грн. Крім того, відповідач попередив ОСОБА_1 про те, що ТОВ "ФК "Оріон" вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, в порядку встановленому статтями 36,37,38 Закону України "Про іпотеку", з можливістю прийняття товариством у власність квартири як предмету іпотеки.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) вказано, що "Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших..Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76)".

У постанові Великої Палата Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначено, що "застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам".

Під час розгляду справи, встановивши, що обраний позивачем спосіб захисту щодо визнання несправедливим та неправомірним нарахування заборгованості не відновлює права позивача, як власника нерухомого майна, і не забезпечує реального захисту прав, тобто не є ефективним, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені частини 4 статті 263 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 3 статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції прийнята без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, оскаржене судове рішення без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук