Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.08.2018 року у справі №490/1315/18

Постанова

Іменем України

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 490/1315/18

провадження № 61-41094св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Фонд державного майна України,

третя особа - приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Миколаївської області від 10 липня 2018 року у складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т.

М., Кушнірової Т. Б.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Фонду державного майна України про визначення незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Позов мотивовано тим, що 25 січня 2017 року на сайті Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) було розміщено інформацію щодо оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади генерального директора ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ".

ОСОБА_1 скористався своїм правом, подав відповідні документи для участі у конкурсі.

Позивача та решту претендентів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано учасником конкурсу, що підтверджується протоколом № 2 від 13 грудня 2017 року.

19 грудня 2017 року відбулося засідання постійної конкурсної комісії ФДМУ з проведення конкурсного відбору по заміщенню посади генерального директора ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ". Переможцем конкурсу визнано ОСОБА_8, про що складено протокол № 3.

На думку позивача даний конкурс відбувся з порушенням процедури проведення, а тому вважає, що рішення прийняті конкурсною комісією є незаконними. Зокрема, позивач вказував, що при визначенні кандидатів, що братимуть участь у конкурсі на зайняття посади директора ТЕЦ було допущено порушення Порядку проведення конкурсу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 777 від 01 січня 2015 року (далі - Порядок).

Так, рішенням № 2 від 13 грудня 2017 року учасниками конкурсного відбору визнано сімох осіб, однак тільки по відношенню до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначено, що їх визнано учасниками за умови підтвердження досвіду роботи не менше 10 років, у тому числі, досвіду роботи на керівних посадах не менше 5 років.

В порушення пункту 10 Порядку, на момент відбору цих осіб, в тому числі

ОСОБА_9 не надано всіх необхідних документів для участі в конкурсному відборі.

Це свідчить проте, що конкурсна комісія всупереч вимогам Порядку визнала цих претендентів учасниками конкурсного відбору на заміщення вакантної посади.

За таких обставин, рішення № 2 від 13 грудня 2017 року є незаконним. І як наслідок незаконним є рішення ФДМУ № 3 від 19 грудня 2017 року про обрання переможцем конкурсного відбору ОСОБА_3.

Крім того, конкурсною комісією порушено пункт 13 Порядку щодо обов'язкової умови конкурсу - відкритості та не вбачається за якими критеріями комісія визначала переможця конкурсного відбору. Результати конкурсу свідчать про упереджене ставлення членів комісії до кандидатів, оскільки одноголосно всім складом комісія прийняла рішення за ОСОБА_3, тоді як за інших проголосовано проти.

За наведених обставин, ОСОБА_1 просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення конкурсної комісії Фонду державного майна України з проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання по заміщенню вакантної посади генерального директора ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", прийняте за результатом розгляду документів та голосування питання щодо визнання учасниками конкурсного відбору претендентів, оформлене протоколом від 13 грудня 2017 року № 2;

- визнати незаконним та скасувати рішення постійної конкурсної комісії Фонду державного майна України, прийняте за результатами проведеного конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання по заміщенню вакантної посади генерального директора ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", оформлене протоколом

від 19 грудня 2017 року № 3;

- зобов'язати Фонд державного майна України доручити постійній конкурсній комісії Фонду державного майна України прийняти рішення про повторне проведення конкурсного відбору по заміщенню вакантної посади генерального директора ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ".

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 29 березня

2018 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору залучено ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 травня

2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення постійної конкурсної комісії Фонду державного майна України з проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання по заміщенню вакантної посади генерального директора ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" оформлене протоколом № 2 від 13 грудня 2017 року.

Визнано незаконним та скасовано рішення постійної конкурсної комісії Фонду державного майна України з проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання по заміщенню вакантної посади генерального директора ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" оформлене протоколом № 3 від 19 грудня 2017 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із незаконності рішень постійної конкурсної комісії Фонду державного майна України з проведення конкурсного відбору у зв'язку із чим такі підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 10 липня 2018 року апеляційну скаргу Фонду державного майна України задоволено.

Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 409,60 грн та на користь Фонду державного майна України - 3 171,60 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд зробив висновок про недоведеність існування порушення трудових права позивача рішеннями відповідача, оскільки під час проведення конкурсу були відсутні порушення, які б вплинули на права позивача. Як претендент на участь у конкурсному відборі ним надано відповідні документи, його допущено до участі в конкурсі та заслухано на засіданні комісії, за результатами якої прийнято відповідне рішення.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

20 липня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Миколаївської області від 10 липня 2018 року і залишити в силі рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 травня

2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги висновки суду першої інстанції щодо незаконність складу комісії, оскільки на її засіданні 13 грудня 2017 року брала участь секретар комісії Єсипенко Л. М., яка не була членом комісії. У протоколі засідання комісії не вказано про відсутність іншого члена комісії, замість якої брала участь Єсипенко Л. М.

Висновки суду апеляційної інстанції щодо дискреційних повноважень комісіє є необґрунтованими, оскільки базуються на неправильному тлумаченні вимог пункту 14 Порядку та вказують про недопустимість втручання в дії відповідача, фактично узаконюючи його незаконне рішення.

Доводи інших учасників справи

11 вересня 2019 року Фонд державного майна України через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а постанову апеляційного суду Миколаївської області від 10 липня 2018 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Центрального районного суду міста Миколаєва.

05 вересня 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Миколаївської області від 10 липня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону

від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно правил частини 3 статті 403 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 2 статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених частини 2 статті 414 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

За викладених положень, Верховний Суд під час касаційного перегляду справи не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що наказом № 1335 від 16 серпня 2017 року затверджено склад Постійної конкурсної комісії ФДМУ з проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки.

Наказом ФДМУ № 1576 від 18 жовтня 2017 року оголошено конкурсний відбір претендентів на заміщення вакантної посади генерального директора ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ".

Зазначеним наказом також установлено, що заяви від осіб, які виявили бажання взяти участь у конкурсному відборі, приймаються протягом 30 календарних днів після дати оприлюднення оголошення про проведення конкурсного відбору на офіційному веб-сайті ФДМУ.

Позивачем було направлено на електронну та поштову адресу ФДМУ пакет документів для участі у конкурсному відборі на посаду керівника ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ".

Всього до конкурсної комісії надійшло 7 заяв від кандидатів на зайняття вакантної посади генерального директора ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ".

Конкурсною комісією розглянуто документи, надані особами, що виявили бажання взяти участь у конкурсному відборі на їх відповідність встановленим законодавством вимогам.

На засідання постійної комісії ФДМУ від 13 грудня 2017 року, оформленого протоколом № 2 визнано учасниками конкурсного відбору на заміщення вакантної посади генерального директора ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" сімох претендентів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 (за умови підтвердження ним загального досвіду роботи не менше 10 років, у тому числі досвіду роботи на керівних посадах не менше 5 років).

Наказом № 1335 від 16 серпня 2017 року затверджено склад Постійної конкурсної комісії ФДМУ з проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки із 10 осіб: Державін В. В. - голова комісії, Асташев Є. В. - заступник голови комісії та члени комісії:

Візір О. С., Герц В. І., Босенко Є. Ю., Денисенко В. М., Погорілко Н. М.,

Мельник В. В., Лепявко І. М., Костенко В. М.

Для забезпечення роботи комісії призначено секретарем комісії Єсипенко Л. М., яка обіймає посаду заступника начальника відділу забезпечення діяльності органів управління господарських товариств Управління корпоративних прав держави Департаменту управління ДП та корпоративними правами держави ФДМУ.

19 грудня 2017 року відбулося засідання конкурсної комісії, яке оформлено протоколом № 3, де було заслухано всіх учасників конкурсного відбору, розглянуто пропозиції всіх претендентів, та з врахуванням результатів обговорення конкурс визнано таким, що відбувся. Переможцем конкурсного відбору на заміщення вакантної посади генерального директора ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" визнано ОСОБА_3.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

У статті 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Отже у Конституції України визначено, що у разі виникнення спору між будь-якими особами, він має розглядатися у національних судах з урахуванням правил юрисдикції та підсудності.

Єдине обмеження, встановлене Конституцією України, це пряма Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" про обов'язковий досудовий порядок урегулювання такого спору.

У разі відсутності такої вказівки, будь-які обмеження доступу до суду є недопустимими й протирічать як міжнародним зобов'язанням України, яка ратифікувала Конвенцію, так і Конституційним засадам.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантією дотримання вказаними органами та їх посадовими особами таких вимог і є можливість оскарження цих рішень, дій чи бездіяльності до суду, оскільки у іншому випадку ця норма Конституції буде ілюзорною, а вказані органи та їх посадові особи, які мають широкий вплив на права як юридичних, так і фізичних осіб, матимуть можливість чинити свавілля.

Саме можливість судового розгляду, доступ до правосуддя і є тією основною гарантією законності дій державних органів та їх посадових осіб, як і законодавчо закріплений принцип відшкодування шкоди, спричиненої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю таких органів чи їх посадових осіб.

Тобто необхідно розмежовувати вимоги позивача до Фонду державного майна України, які мають публічно-правову природу та виникли щодо дотримання належної процедури призначення керівника ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", що вплинуло безпосередньо на права позивача.

У поданому у лютому 2018 року до суду в порядку цивільного судочинства позові ОСОБА_1 просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення конкурсної комісії Фонду державного майна України з проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання по заміщенню вакантної посади генерального директора ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", прийняте за результатом розгляду документів та голосування питання щодо визнання учасниками конкурсного відбору претендентів, оформлене протоколом від 13 грудня 2017 року № 2;

- визнати незаконним та скасувати рішення постійної конкурсної комісії Фонду державного майна України, прийняте за результатами проведеного конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання по заміщенню вакантної посади генерального директора ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", оформлене протоколом

від 19 грудня 2017 року № 3;

- зобов'язати Фонд державного майна України доручити постійній конкурсній комісії Фонду державного майна України прийняти рішення про повторне проведення конкурсного відбору по заміщенню вакантної посади генерального директора ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ".

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Питання стосовно справ, що відносяться до юрисдикції загальних судів, врегульоване у статті 19 ЦПК України, якою передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Разом із цим у статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У пунктах 9, 15 частини 1 статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Предметом спору ОСОБА_1 у цій справі є визнання незаконним та скасування рішень конкурсної комісії Фонду державного майна України, який є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, що згідно з пунктами 9, 15 частини 1 статті 19 КАС України підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

Подібні висновки зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 635/551/17 (провадження № 14-79цс20).

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно визначили предметну юрисдикцію спору, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених частини 1 статті 414 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 750/3192/14 (провадження № 14-439цс19) вказано, що "зміни до ЦПК України, внесені ~law41~, пов'язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини 4 статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. ~law42~ вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з ~law43~ абзац перший частини 1 статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: "Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної частини 1 статті 256 ЦПК України, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі". Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, з 08 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. З огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду вирішила на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, вона відповідно до частини 1 статті 256 ЦПК України у редакції ~law44~ роз'яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Великої Палати Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції".

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вирішив на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини 1 статті 256 ЦПК України, у редакції ~law45~, роз'яснює позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду, протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови він може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 255, 409, 400, 414 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 256 (в редакції, чинній з 08 лютого 2020 року) 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 10 липня 2018 рокускасувати.

Провадження у справі № 490/1315/18 за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, третя особа - приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль", про визначення незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії закрити.

Повідомити ОСОБА_1, що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Роз'яснити ОСОБА_1, що у нього наявне право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутись до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 травня 2018 року та постанова апеляційного суду Миколаївської області від 10 липня 2018 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В.

М. Коротун