Історія справи

Постанова КЦС ВП від 28.07.2023 року у справі №278/2568/21
Постанова КЦС ВП від 28.07.2023 року у справі №278/2568/21

Постанова

Іменем України

28 липня 2023 року

м. Київ

справа № 278/2568/21

провадження № 61-3637св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 17 січня 2023 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Коломієць О. С., Шевчук А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позов мотивований тим, що з 19 вересня 1992 року до 13 вересня 2008 року він перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2

26 червня 1992 року йому видано ордер на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Це житлове приміщення було приватизоване, у зв`язку з чим 14 квітня 2008 року відділ приватизації державного житлового фонду Житомирської міської ради видав свідоцтво про право власності, згідно з яким він та відповідачка набули у власність по частці цієї квартири.

Після припинення шлюбних стосунків він обрав інше місце проживання,

а його колишня дружина продовжує проживати у квартирі

АДРЕСА_1 .

Позивач вказував, що на час звернення до суду з позовом сторони не можуть дійти згоди щодо спільного користування зазначеним житлом, яке неможливо поділити в натурі. Тому, на думку позивача, належним способом захисту його прав є поділ спільного сумісного майна та стягнення на його користь грошової компенсації за належну йому частку у цьому майні.

ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просив зобов`язати відповідачку внести на депозитний рахунок суду вартість належної йому частини спірної квартири та припинити його права власності на це нерухоме майно.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 05 липня 2022 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що вартість майна, яке підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

На підтвердження вартості спірної квартири позивач надав довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 03 грудня 2021 року, згідно з якою оціночна вартість квартири становить 663 501,49 грн. Проте суд не взяв до уваги зазначену довідку, оскільки вона не містить відомостей про особу, яка її склала, а сам документ не засвідчений належним чином.

Між сторонами як колишнім подружжям не погоджено вартість належної їм на праві спільної часткової власності квартири, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази дійсної її вартості на час розгляду справи.

У зв`язку з недоліками позовної заяви, у тому числі неконкретизованим змістом заявлених у прохальній частині позовних вимог, ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 16 вересня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків. На виконання вказаної ухвали позивач надав до суду позовну заяву від 02 грудня 2021 року і заяву про уточнення позовних вимог від 02 грудня 2021 року, які надійшли до суду 03 грудня 2021 року. Проте в уточнених позовних вимогах не зазначений розмір грошової компенсації вартості частки спірного нерухомого майна, а також уточнені позовні вимоги не відповідають способам захисту цивільних прав, передбачених у статті 16 ЦК України та статті 71 СК України.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на нормах закону, а суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав для їх задоволення немає.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 17 січня 2023 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди задоволено.

Затверджено мирову угоду, укладену 10 січня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру

АДРЕСА_1 .

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частини квартири в сумі 329 100,00 грн.

Наслідки укладення мирової угоди, зміст статей 207 208 ЦПК України сторонам роз`яснено.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 липня 2022 року визнано нечинним.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя закрито.

Апеляційний суд зазначив, що у суді апеляційної інстанції сторони подали

спільну заяву, в якій повідомили суд про укладення мирової угоди та просили затвердити її.

У статті 373 ЦПК України передбачено, що в суді апеляційної інстанції сторони мають право укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про цю процесуальну дію незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо мирова угода сторін відповідає вимогам статті 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір щодо поділу квартири АДРЕСА_1 . Вказане житлове приміщення в рівних частках належить ОСОБА_1

і ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло.

Оскільки умови мирової угоди, укладеної між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , стосуються лише їхніх прав та обов`язків, не суперечать закону й можуть бути виконані сторонами, а в матеріалах справи відсутні докази того, що умови цієї угоди порушують права чи охоронювані законом інтереси третіх осіб, суд зробив висновок про затвердження мирової угоди, визнання нечинним рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі.

Аргументи учасників справи

У березні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

у період знаходження справи в провадженні апеляційного суду відповідачку спонукали до переговорів з позивачем з метою врегулювання спірних правовідносин та вирішення цього спору. Особисто вона з позивачем не спілкувалась, а через свого представника погодилась на те, щоб право власності на квартиру перейшло до неї, і саме вона буде займатись питанням її продажу, оскільки у позивача в зв`язку з хворобою такої можливості немає. Сторони домовились, що після продажу спірної квартири відповідачка сплатить позивачу 329 100,00 грн. Після цього була оформлена мирова угода, яка надалі затверджена апеляційним судом. Разом з цим, ухвала апеляційного суду про затвердження мирової угоди є незаконною, оскільки під час її постановлення суд порушив норми процесуального права;

відповідно до частини третьої статті 207 ЦПК України до ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Апеляційний суд в оскарженій ухвалі зазначив, що наслідки укладення мирової угоди, зміст статей 207 208 ЦПК України сторонам роз`яснено, але це не відповідає дійсності. 17 січня 2023 року засідання з участю сторін у справі не проводилось, тому суд не роз'яснював та не міг роз`яснити наслідки укладання мирової угоди. Крім того, зміст першої сторінки мирової угоди, яка не містить підпису відповідачки, не відповідає фактичним домовленостям сторін та умовам мирової угоди. У разі дотримання апеляційним судом норм частини третьої статті 207 ЦПК України відповідачка убезпечила б себе від укладання мирової угоди на невигідних для неї умовах;

згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними. Суд апеляційної інстанції не з`ясував усіх обставин справи, оскільки умови цієї мирової угоди фактично є невиконуваними. Відповідачка наголошувала, що вона ніколи не мала, не має і навряд чи матиме коштів у сумі 329 100,00 грн, тому не зможе виконати судове рішення, яким затверджено мирову угоду про сплату грошових коштів.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду, відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини справи

З 19 вересня 1992 року до 15 вересня 2008 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували в шлюбі.

14 квітня 2008 року відділ приватизації державного житлового фонду Житомирської міської ради видав сторонам у справі свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 28,86 кв. м у рівних частках.

Відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно від

01 липня 2021 року, на підставі зазначеного свідоцтва за позивачем та відповідачкою зареєстровано право приватної власності на частини однокімнатної квартири

АДРЕСА_1 .

16 січня 2023 року до апеляційного суду сторони подали спільну заяву,

в якій повідомили суд про укладення мирової угоди та просили затвердити її

на наступних умовах:

припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію вартості

частини квартири в сумі 329 100,00 грн;

після цієї мирової угоди всі майнові претензії сторін до вищевказаного майна вважаються врегульованими;

у зв`язку з тим, що спір врегульовано мировою угодою, сторони просили закрити провадження у справі № 278/2568/21 та постановити ухвалу про затвердження мирової угоди;

ця мирова угода складена в трьох екземплярах, по одному для кожної із сторін і для Житомирського апеляційного суду. Мирова угода набуває законної сили після її затвердження судом;

наслідки укладення мирової угоди та закриття провадження у справі, передбачені статтею 207 ЦПК України, сторонам відомі та зрозумілі.

Зазначена мирова угода підписана позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 .

Позиція Верховного Суду

Згідно з частинами першою, другою статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі (частина третя, четверта статті 207 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє

У пункті 5 частини першої статті 255 ЦПК України зазначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Згідно з статтею 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

У справі, що переглядається:

між сторонами виник спір щодо поділу квартири

АДРЕСА_1 . Це житлове приміщення в рівних частках належить ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 14 квітня 2008 року відділом приватизації державного житлового фонду Житомирської міської ради;

16 січня 2023 року до апеляційного суду сторони подали спільну письмову заяву, в якій повідомили суд про укладення мирової угоди та просили затвердити її.

У тексті мирової угоди від 10 січня 2023 року сторони зазначили, що наслідки укладення мирової угоди та закриття провадження у справі, передбачені статтею 207 ЦПК України, їм відомі та зрозумілі (а. с. 201);

умови мирової угоди, укладеної 10 січня 2023 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , стосуються лише їхніх прав та обов`язків, не суперечать закону і є виконуваними. У матеріалах справи відсутні докази того, що умови цієї угоди порушують права чи охоронювані законом інтереси третіх осіб;

ухвалою Житомирського апеляційного суду від 17 січня 2023 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди задоволено. Мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , затверджено на умовах, які визначено сторонами. У тексті оскарженої ухвали апеляційного суду зазначено, що наслідки укладення мирової угоди, зміст статей 207 208 ЦПК України сторонам роз`яснено (а. с. 205-206).

За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для затвердження мирової угоди, яка підписана та подана до суду сторонами у справі.

Посилання відповідачки на те, що умови мирової угоди є невиконуваними, оскільки ОСОБА_2 не має грошових коштів у сумі 329 100,00 грн, неприйнятні. Відповідачка погодилась з умовами мирової угоди від 10 січня

2023 року, зокрема сплатити грошові кошти у сумі 329 100,00 грн за частки квартири, яка належить ОСОБА_1 , і за умовами мирової угоди переходить

у її власність.

Аргумент ОСОБА_2 про те, що засідання апеляційного суду 17 січня

2023 року за участю сторін у справі не проводилось, тому суд не роз'яснював та не міг роз`яснити наслідки укладання мирової угоди між сторонами, є безпідставним. Відповідачка була належним чином повідомлена про дату і час судового засідання 17 січня 2023 року через свого представника (а. с. 195, 197), проте у судове засідання не з`явилась, подала спільну з позивачем заяву про затвердження мирової угоди (а. с. 200) та саму мирову угоду (а. с. 201), в якій вказано, що наслідки укладення мирової угоди та закриття провадження у справі, передбачені статтею 207 ЦПК України, сторонам відомі та зрозумілі.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена без додержанням норм процесуального права. Тому колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 400 401 406 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 17 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар