Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року

м. Київ

справа № 523/22514/23

провадження № 61-4724св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне підприємство «Морський торговельний порт «Південний»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бондар Максим Олександрович, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси у складі судді Сувертак І. В. від 21 червня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М., від 19 лютого 2025 року,і ухвалив таку постанову.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. 20 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ДП «МТП «Південний» про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що з 12 квітня 2019 року він обіймав посаду головного енергетика ДП «МТП «Південний» , з якої його було звільнено за наказом № 725-ос від 21 листопада 2023 року на підставі наказу № 362 від 21 листопада 2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення ОСОБА_1 » на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, за прогул без поважних причин 01, 02, 04,

09 травня 2023 року, з посиланням на те, що він був відсутній на робочому місці та на території підприємства понад три години.

3. Позивач посилався на те, що свої службові обов`язки виконував згідно з посадовою інструкцією головного енергетика, затвердженою наказом від 14 липня 2015 року № 728. У зоні обслуговування відділу головного енергетика, крім об`єктів, що розташовані на основній території підприємства, знаходяться інші об`єкти, мережі, енергоустановки на значній відстані, а саме: ВНС, КНС-3, БРЛС, база відпочинку «Лагуна», підсобне господарство, які забезпечують безперебійну роботу підприємства. Його відсутність за фіксованим робочим місцем за умови, що він виконує трудові обов`язки на території підприємства, не є прогулом. Характер його роботи не передбачає його присутності безпосередньо на робочому місці протягом усього робочого дня через виконання службових обов`язків, які він також здійснює поза робочим місцем, так і поза самою роботою. В оскаржуваних наказах не вказано конкретної адреси вчинення прогулу без поважних причин.

4. Позивач вважав недоведеними та нічим не підтвердженими факти прогулів, за які він поніс дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

5. Посилався на те, що протиправними діями відповідача йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок прийняття роботодавцем оскаржуваних наказів. Діями відповідача було підірваного його авторитет, він мусив вживати додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки був змінений звичний уклад його життя.

6. З урахуванням викладеного, позивач просив: визнати незаконним та скасувати наказ № 362 від 21 листопада 2023 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення; визнати незаконним та скасувати наказ № 725-ос від 21 листопада 2023 року про його звільнення; поновити його на посаді головного енергетика ДП «МТП «Південний»; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 листопада 2023 року по день ухвалення рішення по справі; стягнути з відповідача на його користь 20 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21 червня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «МТП «Південний» про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди залишено без задоволення.

8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щопозовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки матеріалами справи підтверджується, а позивачем не спростовується, що він у зазначені робочі дні був відсутній на робочому місці без поважних на те причин більше ніж три години протягом 01, 02, 04 та 09 травня 2023 року, що підтверджується встановленими обставинами. Будь-яких підтверджуючих документів з приводу відсутності на робочому місці у зазначені дати головний енергетик ОСОБА_1 не надав. Відповідачем, з урахуванням положень частини першою статті 148 КЗпП України, не було порушено встановленого строку для притягнення позивача до відповідальності.

9. Позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували протиправну поведінку відповідача при притягненні його до дисциплінарної відповідальності. Відповідачем у повному обсязі дотримані вимоги діючого законодавства при винесені оскаржуваного наказу, оскільки належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, доведено, що позивач допустив прогул, був відсутнім на робочому місці без поважних причин, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування наказів про звільнення та поновлення на роботі є такими, що не підлягають задоволенню. Вимоги позивача щодо стягнення завданої моральної шкоди, яку оцінено у розмірі 20 000 грн, визнані безпідставними і недоведеними, такими що не підлягають задоволенню. Позивач не надав доказів як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності відповідача, так і доказів спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 червня 2024 року - без змін.

11. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідачем у повному обсязі дотримані вимоги діючого законодавства при винесені оскаржуваного наказу. Належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, доведено, що позивач допустив прогул, підтверджено відсутність позивача на робочому місці без поважних причин, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування наказів про звільнення та поновлення на роботі є такими, що не підлягають задоволенню. Позивач не надав доказів як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності відповідача, так і доказів спричинення йому моральної шкоди.

Узагальнені доводи касаційної скарги

12. 11 квітня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бондар М. О., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 червня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

13. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 489/1609/17, від 06 червня 2022 року у справі № 367/569/23, від 11 квітня 2024 року у справі № 127/29246/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

14. Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не застосував до спірних правовідносин положення пункту 1

статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

15. Зауважує, що перебування працівника на іншому об`єкті роботодавця не може вважатися прогулом. Посадовою інструкцією не передбачена необхідність проходження системи управління доступом на територію об`єктів та мереж, розташованих на значній відстані, а саме: ВНС, КНС-3, БРЛС, база відпочинку «Лагуна», підсобне господарство, оскільки електрична мережа відповідача є більш ширшою, аніж територіальна огорожа підприємства. Висновок апеляційного суду про те, що кожен об`єкт, який належить відповідачу, також має пропускну систему, а його прохід за період його прогулів на територію не зафіксовано, нічим не підтверджений, оскільки сторона відповідача про це зазначала лише на словах, не надавши належних доказів. Відповідач не довів, що він не знаходився на вказаних об`єктах у робочий час у дні прогулу. Судами також не надано належної оцінки табелю робочого часу за травень 2023 року, який, на думку заявника, є сфабрикованим.

16. Заявник стверджує, що оскільки проступок було вчинено 09 травня

2023 року, то в силу положень статті 148 КЗпП України останнім днем притягнення його до дисциплінарної відповідальності у розумінні статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»

є 09 листопада 2023 року, проте його було притягнуто до відповідальності лише 21 листопада 2023 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17. Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 523/22514/23, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

18. Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

19. У поданому відзиві на касаційну скаргу ДП «МТП «Південний» посилається на те, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі повно досліджених доказів по справі, а доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують. Позивача було звільнено з дотримання вимог трудового законодавства у зв`язку з відсутністю на роботі більше трьох годин протягом робочого дня. Вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що роботодавцем не було порушено встановленого законом строку для притягнення позивача до відповідальності, враховуючи тимчасову непрацездатність працівника.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20. З 12 квітня 2019 року ОСОБА_1 перебував на посаді головного енергетика ДП «МТП «Південний».

21. Наказом ДП «МТП «Південний» № 150 від 15 травня 2023 року визнано відсутність на робочому місці та на території підприємства понад три години головного енергетика ОСОБА_1 , а саме: 01 травня 2023 року протягом 3 год. 3 хв; 02 травня 2023 року протягом 4 год. 15 хв; 04 травня 2023 року протягом

4 год. 11 хв; 09 травня 2023 року протягом 5 год. 30 хв - прогулами без поважних причин.

22. Цим же наказом визначено, що питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності головного енергетика ОСОБА_1 необхідно вирішити після його виходу на роботу.

23. Позивач, починаючи з 12 травня 2023 року по день звільнення (21 листопада 2023 року) з перервами у кілька днів, перебував на лікарняному (був непрацездатним).

24. 21 листопада 2023 року, у перший день після виходу позивача з лікарняного, відповідачем було видано накази № 362 та № 725-ос про звільнення ОСОБА_1 за прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

25. Відповідно до оскаржуваного наказу ДП «МТП «Південний»

від 21 листопада 2023 року № 362, а також наказу ДП «МТП «Південний» № 150 від 15 травня 2023 року головний енергетик ОСОБА_1 01, 02, 04 та 09 травня 2023 року був відсутній на робочому місці та на території підприємства понад три години, а саме: 01 травня 2023 року - 3 год. 3 хв; 02 травня 2023 року - 4 год. 15 хв; 04 травня 2023 року - 4 год. 11 хв; 09 травня 2023 року - 5 год. 30 хв, про що свідчить інформація з системи контролю управління доступу (фіксування входу, виходу, заїзду, виїзду працівників підприємства, сторонніх осіб, транспортних засобів, на/з території підприємства).

26. Відсутність на роботі протягом вищезазначеного періоду 01 травня

2023 року - 3 год. 3 хв; 02 травня 2023 року - 4 год. 15 хв; 04 травня 2023 року - 4 год. 11 хв; 09 травня 2023 року - 5 год. 30 хв підтверджується службовими записками відповідача № 1734788 від 12 травня 2023 року та № 174-05/4795

від 12 травня 2023 року, а також роздруківками із системи «integrity» (система «Скуд») щодо входу/виходу на/з території підприємства ОСОБА_1

27. Систему «Скуд» введено в експлуатацію відповідачем у складі КПП-13 та КПП-10, що підтверджується інвентарною карткою обліку об`єктів основних засобів, вказана система застосовується до всіх працівників, та є інструментом обліку робочого часу на підприємстві.

28. Відповідно до наданих стороною відповідача електронних доказів (відеозаписів з камер спостереження, встановлених на зазначених вище КПП-13 та КПП-10) зафіксовано точний час входу/виходу ОСОБА_1 на територію/з території підприємства, який є ідентичним часу, який зазначено у роздруківках із системи «integrity» (система «Скуд»).

29. Згідно з копією службової записки начальника відділу охорони СМБ

від 19 березня 2023 року № 169-05/5224, копії витягів з журналів з КПП № 9, 7, 9, 12, головний енергетик ОСОБА_1 01, 02, 04, 09 травня 2023 року на територію підрозділів ДП «МТП «Південний»: портофлот, ВНС, база відпочинку «Лагуна», не заходив.

30. Факт відсутності на робочому місці позивача зафіксовано в уточненому табелі за травень 2023 року, в якому міститься інформація щодо відсутності ОСОБА_1 на робочому місці протягом більш ніж 3 годин 01, 02, 04, 09 травня 2023 року.

31. Також факт відсутності ОСОБА_1 на території підприємства та на робочому місці в зазначений вище час, підтверджується службовою запискою заступника директора з безпеки (начальника служби морської безпеки) до головного інженера від 12 травня 2023 року № 4786.

32. Відповідно до пункту 1.4 посадової інструкції головного енергетика, затвердженої наказом ДП «МТП «Южний» від 14 липня 2015 року № 728

(ПІ 207-10125) (далі - посадова інструкція головного енергетика), головний енергетик у своїй роботі, зокрема, керується Кодексом законів про працю України, правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «МТП «Южний», які є додатком № 15 до колективного договору ДП «МТП «Южний» на 2020-2025 роки, цією посадовою інструкцією.

33. Відповідно до абз. 2 пункту 1.5 правил внутрішнього трудового розпорядку ДП «МТП «Південний» обов`язок кожного працівника підприємства - сумлінна праця по обраній ним спеціальності (професії), дотримання трудової дисципліни.

34. Згідно з пунктом 3.1 правил внутрішнього трудового розпорядку, працівники зобов`язані своєчасно до початку зміни прибути на робоче місце та приготуватися до виконання посадових обов`язків, а також працювати чесно та сумлінно, додержуватись встановленого режиму роботи, трудових дисципліни тощо.

35. Відповідно до пункту 3.4 правил працівники зобов`язані дотримуватись обов`язків, передбачених колективним договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «МТП «Южний».

36. Відповідно до пункту 5.10 правил у разі необхідності відлучитися з робочого місця працівник зобов`язаний попередити про це свого безпосереднього керівника.

37. Згідно з пунктом 6.1 посадової інструкції, головний енергетик несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання посадових завдань та обов`язків, передбачених даною посадовою інструкцією.

38. Відповідно до пункту 6.2 посадової інструкції головний енергетик несе відповідальність за порушення правил внутрішньою трудового розпорядку для працівників ДП «МТП «Южний».

Позиція Верховного Суду

39. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

40. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

41. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

42. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

43. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

44. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

45. Згідно з статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.

46. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

47. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

48. Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

49. Разом з цим, відповідно до сталої судової практики у такій категорії спорів причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я. Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази (постанови Верховного Суду від 22 грудня 2023 року у справі

№ 756/8875/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 486/78/23, від 05 жовтня 2023 року у справі № 671/2022/22, від 20 вересня 2023 року у справі № 309/399/22).

50. Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

51. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 757/45015/20-ц.

52. Відсутність працівника на роботі може бути зафіксовано відповідним актом. Законодавство не встановлює вимог до форми акта, тому він подається у довільній письмовій формі та підписується не менш ніж двома працівниками (наприклад, бухгалтером та директором). В акті має бути зафіксовано факт відсутності працівника на роботі протягом робочого дня.

53. Акт про відсутність працівника на роботі оформлюється безпосередньо в день нез`явлення працівника на роботі. У таких документах обов`язково зазначаються не тільки дата, а й певний час відсутності працівника.

54. Законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин. Вочевидь, поважними причинами мають бути об`єктивні обставини, які об`єктивно перешкоджали працівнику з`явитися на роботу і не могли бути ним усунуті.

55. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 761/48981/19, від 14 червня 2023 року у справі

№ 727/3770/21.

56. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України).

57. Водночас правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

58. Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

59. За правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

60. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

61. Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

62. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, обґрунтовано виходив з того, що звільнення позивача з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, є законним, оскільки позивач допустив прогули, був відсутнім без поважних причин на роботі та не надав доказів, які могли б свідчити про поважність причин відсутності на роботі у зафіксований роботодавцем період.

63. Факт відсутності головного енергетика ДП «МТП «Південний»

ОСОБА_1 на роботі більше трьох годин 01, 02, 04, 09 травня 2023 року підтверджено службовими записками працівників відповідача № 1734788 від 12 травня 2023 року, № 174-05/4795 від 12 травня 2023 року, роздруківками із системи «integrity» (система «Скуд») щодо входу/виходу на/з території, відеозаписами з камер спостереження. Відповідачем також надано копії службової записки начальника відділу охорони СМБ від 19 березня 2023 року № 169-05/5224, копії витягів з журналів з КПП № 9, 7, 9, 12.

64. Вказаних обставин позивачем не спростовано, а від надання письмових пояснень роботодавцю з цього приводу ОСОБА_1 відмовився, що підтверджується складеним актом від 12 травня 2023 року, а також актом про відмову ОСОБА_1 від підписання акту про відмову від надання пояснень.

65. Позивачем також не надано доказів на підтвердження того, що у вказаний період часу він перебував на території підрозділів підприємства (портофлот, ВНС, база відпочинку «Лагуна») з метою виконання своїх трудових обов`язків.

66. Судами встановлено, що 12 травня 2023 року ОСОБА_1 було відкрито листок непрацездатності. У подальшому, з перервами у кілька днів, позивач продовжував строки перебування на лікарняному (був непрацездатним). Питання про виявлення порушення трудової дисципліни та притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності вирішувалося наказом ДП «МТП «Південний» № 150 від 15 травня 2023 року, тобто у межах строків, визначених статтею 148 КЗпП України. Цей наказ позивач не оскаржував.

67. Таким чином, встановивши, що позивач допустив прогул без поважних причин, що відповідач підтвердив належними й достовірними доказами, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок про те, що звільнення ОСОБА_1 з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, проведено з дотриманням вимог закону.

68. Під час вирішення спору апеляційним судом правильно застосовано до спірних правовідносин приписи пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, а також частини першою статті 148 КЗпП України.

69. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

70. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях суду першої та апеляційної інстанцій (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судами сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої та апеляційної інстанцій.

71. Слід також зазначити, що висновки Верховного Суду, на які послався заявник у касаційній скарзі, не входять у суперечність з висновками судів попередніх інстанцій.

72. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

73. З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженим судових рішень.

Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бондар Максим Олександрович,залишити без задоволення.

2. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 червня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2025 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович