Історія справи

Постанова КЦС ВП від 28.05.2025 року у справі №465/4824/21
Постанова КЦС ВП від 23.04.2025 року у справі №465/4824/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

28 травня 2025 року

м. Київ

справа № 465/4824/21

провадження № 61-5259св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк», ОСОБА_3 , Державне підприємство «Сетам», приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи заяву представника приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича - адвоката Кусого Андрія Васильовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк», ОСОБА_3 , Державного підприємства «Сетам» Міністерства юстиції України, приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про визнання недійсними електронних торгів, протоколу та акта про проведення електронних торгів, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, визнання права власності на 1/2 транспортного засобу, витребування з володіння добросовісного набувача транспортного засобу,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» (далі - ПАТ «Укргазбанк»), ОСОБА_3 , Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), приватного виконавця виконавчого округу Львівської області (далі - приватний виконавець) Білецького І. М. про визнання недійсними електронних торгів, протоколу та акта про проведення електронних торгів, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, визнання права власності на 1/2 транспортного засобу, витребування транспортного засобу з володіння добросовісного набувача.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 21 липня 2023 року

в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Франківського районного суду м. Львова від 01 серпня 2023 року стягнено з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Білецького І. М. витрати на професійну правничу допомогу в сумі

10 000,00 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 04 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 липня 2023 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсними електронні торги, проведені ДП «Сетам» 11 червня

2021 року з реалізації арештованого майна за лотом № 435260, а саме: транспортного засобу марки «Mercedes-Benz GLE 350D», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , сірого кольору, об?єм двигуна 2 925 см куб., дизель; протокол № 542366 проведення електронних торгів від 11 червня 2021 року з реалізації арештованого майна за лотом № 435260; акт про проведення електронних торгів арештованого нерухомого майна від 18 червня 2021 року, затверджений приватним виконавцем Білецьким І. М.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Mercedes-Benz GLE 350D», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 сірого кольору, об?єм двигуна - НОМЕР_3 см куб., дизель, реєстраційний номер НОМЕР_4 , що видане на ім?я ОСОБА_3 .

Витребувано з володіння ОСОБА_3 транспортний засіб «Mercedes-Benz GLE 350D», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , сірого кольору, об?єм двигуна НОМЕР_3 см куб., дизель та передано його

ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 серпня

2023 року скасовано та увалено нове судове рішення, яким представнику приватного виконавця Білецького І. М. - Кусому А. В. відмовлено

у задоволенні заяви про стягнення 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 15 квітня

2024 року доповнено постанову Львівського апеляційного суду від 04 березня 2024 року абзацом, згідно з яким визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини транспортного засобу «Mercedes-Benz GLE 350D», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , сірого кольору, об?єм двигуна

2 925 см куб., дизель.

Постановою Верховного Суду від 23 квітня 2025 року касаційні скарги представника приватного виконавця Білецького І. М. - Кусого А. В.

і ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 04 березня 2024 року

та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 15 квітня 2024 рокускасовано.

Залишено в силі рішення Франківського районного суду м. Львова від

21 липня 2023 року зі зміною його мотивувальної частини шляхом викладення

її в редакції постанови Верховного Суду, та додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 серпня 2023 року.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Білецького І. М. 23 971,20 грн судових витрат.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 29 964,00 грн судових витрат.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

05 травня 2025 року представник приватного виконавця Білецького І. М. - адвокат Кусий А. В. подав до Верховного Суду заяву, у якій просить вирішити питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу та стягнути

з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Білецького І. М. судові витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 40 000,00 грн.

Заява мотивована тим, що в касаційній скарзі приватний виконавець Білецький І. М. просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі

40 000,00 грн, проте у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2025 року питання вказаних витрат не вирішено. На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу надано договір № 71П про надання правової допомоги від 09 квітня 2024 року, який укладено між приватним виконавцем

Білецьким І. М. і адвокатом Кусим А. В., у пункті 3.2 якого сторони погодили, що надання правової допомоги в суді касаційної інстанції у справі, визначеній в пункті 1.3 цього договору, становить 40 000,00 грн, що сплачується протягом 5 днів з моменту отримання клієнтом рахунка.

До заяви долучено докази направлення копії заяви про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на адресу:

АДРЕСА_1 (адреса вказана ОСОБА_1

у процесуальних документах), ОСОБА_3 на адресу: АДРЕСА_2 , і квитанції про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС - ДП «Сетам», приватного виконавця Білецького І. М. і ПАТ АБ «Укргазбанк».

Щодо заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення

08 травня 2025 року Верховний Суд направив ОСОБА_1 копію заяви про ухвалення додаткового рішення.

Заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу не надходили.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основними рішеннями, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або не вирішені всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних

з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі

№ 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних

з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Установлено, що у касаційній скарзі представник приватного виконавця Білецького І. М. - адвокат Кусий А. В. просив стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Білецького І. М. витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 40 000,00 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу, заявник до касаційної скарги долучив договір від 09 квітня 2024 року № 71П про надання правової допомоги, укладений між приватним виконавцем Білецьким І. М. і адвокатом Кусим А. В. у пункті 3.2 якого сторони узгодили, що вартість правової допомоги в межах надання правової допомоги в суді касаційної інстанції

у справі визначеній в пункті 1.3 цього договору, становить 40 000,00 грн, що сплачуються протягом 5 днів з моменту отримання клієнтом розрахунку.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності втілено, зокрема,

у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку тільки тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України

Висновок за результатом розгляду заяви

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом Кусим А. В. послуг, відсутність заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, та те, що під час ухвалення постанови від

23 квітня 2025 року питання про витрати на професійну правничу допомогу не вирішено, колегія суддів вважає, що заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції підлягає задоволенню у сумі 40 000,00 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони.

Керуючись статтями 133 141 270 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича - адвоката Кусого Андрія Васильовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича

40 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили

з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов