Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.03.2019 року у справі №332/1766/17
Постанова КЦС ВП від 09.07.2019 року у справі №332/1766/17

Постанова

Іменем України

28 травня 2020 року

м. Київ

справа № 332/1766/17

провадження № 61-13758св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

треті особа (за первісним позовом): ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

відповідачі (за зустрічним позовом): ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

третя особа (за зустрічним позовом) - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Ніколаєвська Людмила Борисівна,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_8 , поданою представником ОСОБА_9 , на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2018 року у складі судді Федоренка О. і. та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 травня 2019 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Бєлки В. Ю., Дашковської А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила виселити його з будинку АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначала, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2016 року витребувано на її користь і на користь третіх осіб ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які є членами її сім`ї, із незаконного володіння ОСОБА_2 будинок АДРЕСА_1 . На підставі вищевказаного рішення суду позивач і треті особи зареєстрували за собою право власності на спірний будинок. У відповідача немає правових підстав користуватись зазначеним будинком, проте він ухиляється від добровільного звільнення будинку.

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та просив розірвати укладений з ОСОБА_8 договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 06 червня 2012 року, стягнути з неї 214 216 грн, які він сплатив їй за будинок в рахунок відшкодування збитків, а також стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 6 920 грн на відшкодування вартості проведених ремонтних робіт в житловому будинку.

Зустрічний позов мотивовано тим, що 06 червня 2012 року він уклав з ОСОБА_8 договір купівлі-продажу, за умовами якого остання продала, а він придбав за 214 216 грн житловий будинок АДРЕСА_1 . Протягом 2012 - 2016 років він здійснив ремонтні роботи в будинку на суму 6 920 грн. Рішенням суду від 21 жовтня 2016 року вказаний будинок витребуваний з його володіння на користь попередніх власників на підставах, що виникли до його продажу.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2018 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_14 задоволено.

Розірвано договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений 06 червня 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Ніколаєвською Л. Б., зареєстрований в реєстрі за № 694.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 214 216 грн в рахунок відшкодування збитків.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_2 вартість проведених ремонтних робіт в сумі 6 920 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 вселився у спірний будинок на законних підставах, його не попереджено письмово про необхідність звільнити займане ним житло, а тому у відповідності до статті 109 ЖК УРСР він не може бути виселений без надання іншого жилого приміщення.

Ухвалюючи рішення про розірвання договору купівлі-продажу житлового будинку і стягненню з ОСОБА_8 214 216 грн збитків, суд першої інстанції, керуючись статтею 651 ЦК України, виходив з того, що продавець суттєво порушила умови договору, внаслідок чого покупцю завдано шкоду. Оскільки придбаний за договором будинок витребувано у покупця на користь третьої особи, продавець ОСОБА_8 на підставі статті 661 ЦК України має відшкодувати покупцю збитки, повернувши кошти, які вона отримала від продажу будинку. Особи, на користь яких витребувано будинок із незаконного володіння ОСОБА_2 , на підставі статті 1213 ЦК України зобов`язані відшкодувати останньому понесені ним витрати на поліпшення житлового будинку в солідарному порядку.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 29 травня 2019 року рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2018 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про виселення ОСОБА_2 та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу житлового будинку, відшкодування збитків скасовано.

Позов ОСОБА_1 задоволено. Виселено ОСОБА_2 з будинку АДРЕСА_1 .

Зустрічний позов ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу житлового будинку і про відшкодування 6 920 грн вартості ремонтних робіт залишено без задоволення.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з набранням законної сили рішення про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 спірного житлового будинку його право власності на цей будинок припинилося, тому відповідно до положень статей 317, 346 ЦК України він втратив право користування житлом і підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення.

Порядок розрахунків при витребуванні майна із чужого незаконного володіння визначений статтею 390 ЦК України, якою передбачено право добросовісного або недобросовісного набувача вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів, тому відсутні підстави для солідарного стягнення з власників будинку на користь ОСОБА_15 вартості шпалер і міжкімнатних дверей в порядку статей 1212, 1213 ЦК України.

Ухвалюючи рішення про розірвання договору купівлі-продажу, суд першої інстанції виходив з того, що спірний будинок витребувано у ОСОБА_15 на користь ОСОБА_1 , що завдало істотних збитків покупцю і є підставою для застосування наслідків, передбачених статтею 651 ЦК України.

Проте суд першої інстанції не врахував, що на момент пред`явлення відповідного позову право власності ОСОБА_2 на спірний будинок вже припинено, останній не є власником товару за договором, який він вимагає розірвати. Поза увагою суду залишилася і та обставина, що ОСОБА_8 як сторона правочину його умови не порушувала, а витребування товару з чужого незаконного володіння покупця не є підставою для розірвання договору купівлі-продажу. Відповідальність продавця у разі відсудження товару у покупця передбачена статтею 661 ЦК України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2019 року представник ОСОБА_8 - ОСОБА_9 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 травня 2019 року в частині задоволення позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8 про стягнення в рахунок відшкодування збитків 214 216 грн і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що відповідно до частини першої статті 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Проте витребування спірного житлового будинку з володіння ОСОБА_2 згідно заочного рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2016 року відбулося на підставі, яка виникла після продажу товару, а саме рішення Апеляційного суду Запорізької області від 04 червня 2015 року.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності передбачених статтею 1166 ЦК України підстав, зокрема: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

На момент укладення ОСОБА_2 та ОСОБА_8 договору купівлі-продажу спірного будинку ОСОБА_8 була законним власником вказаного майна, а отже мала право розпоряджатися ним.

Позивач не довів протиправність дій ОСОБА_8 , наявність причинного зв'язку між шкодою, заподіяною ОСОБА_2 , і діями відповідача, її розмір, а також вину ОСОБА_8 в її заподіянні.

Судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про виселення та позовних вимог ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу і відшкодування вартості проведених ремонтних робіт в касаційному порядку не оскаржувалися та не переглядаються.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із Заводського районного суду м. Запоріжжя.

13 серпня 2019 року справа № 332/1766/17 надійшла до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що предметом спору у цій справі є житловий будинок АДРЕСА_1 , власником якого до січня 1999 року була ОСОБА_8

06 січня 1999 року ОСОБА_8 уклала з ОСОБА_16 , яка діяла за згодою батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_17 , а також ОСОБА_1 , ОСОБА_17 , які діяли від свого імені та від імені неповнолітніх дітей ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 .

Заочним рішення Заводського районного суду від 03 лютого 2010 року задоволено позов ОСОБА_8 до ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , визнано недійсним договір купівлі-продажу спірного житлового будинку від 06 січня 1999 року, скасовано реєстрацію права власності покупців на будинок визнано за ОСОБА_19 право власності на нього.

Вказане заочне рішення переглядалося за заявою відповідачів судом першої інстанції, проте повторним заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06 січня 2012 року задоволено позов ОСОБА_8 .

Відновивши своє право власності на спірний будинок, 06 червня 2012 року ОСОБА_8 уклала з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, за умовами якого продала останньому будинок АДРЕСА_1 за 214 216 грн.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 04 червня 2015 року заочне рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06 січня 2012 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_8 відмовлено. Вказаним судовим рішенням фактично відновлено право власності ОСОБА_1 і третіх осіб на спірний будинок.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2016 року, яке набрало законної сили 11 листопада 2016 року, витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 будинок АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4

15 березня 2017 року на підставі зазначеного судового рішення державним реєстратором внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на будинок зареєстровано в рівних частках за позивачем ОСОБА_1 і членами її сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 .

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, у тому числі є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частини першої статті 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

У разі, якщо позов власника про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено, покупець цього майна має право відповідно до статті 661 ЦК України звернутися до суду з вимогою до продавця про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу.

У постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі № 6- 1376цс16 викладено правовий висновок про те, що статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на майно, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу його не можна витребувати в нього; одним із чинників дотримання принципу пропорційності при втручанні у право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України.

Враховуючи наведене, суди дійшли правильного висновку про задоволення вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_8 214 216 грн в рахунок відшкодування збитківоскільки встановленим законом способом захисту прав покупця, який не знав і не міг знати про неможливість відчуження майна продавцем, є відшкодування заподіяних йому збитків з підстав, передбачених статтею 661 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_8 , подану представником ОСОБА_9 , залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 травня 2019 року в оскарженій частині залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_8 , поданою представником ОСОБА_9 , залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 травня 2019 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_8 про стягнення 214 216 грн в рахунок відшкодування збитків залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук