Історія справи

Постанова

Іменем України

28 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 334/815/21

провадження № 61-18824 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Кримської О. М., Дашковської А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном.

Позовна заява мотивована тим, що всі вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , а саме йому належить 37/100 частки вказаної квартири, а відповідачам - 63/100 частки.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2020 року у справі № 334/676/20 його позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено. Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 . Виділено йому у користування ізольовану кімнату № НОМЕР_1 , площею 10,7 кв. м (за планом квартири АДРЕСА_2 ), у спільному користуванні співвласників залишено: кухню, коридор, комору, ванну кімнату, вбиральню (туалет), інші приміщення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відповідачі чинять йому перешкоди у користуванні спільним майном, не впускають його до квартири, провокують бійки, ображають, погрожують фізичною розправою, унаслідок чого у добровільному порядку вселитися до квартири він не може.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд усунути йому перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , вселивши його у вказану квартиру.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2021 року у складі судді Бредіхіна Ю. Ю. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2020 року у справі № 334/676/20 визначено порядок користування спільною частковою власністю сторін, позивач визнав, що відповідачі його дотримуються, оскільки вони не займали виділену йому кімнату та надавали доступ до квартири. Отже, відсутні докази того, що відповідачі чинили позивачу перешкоди у користуванні квартирою, у тому числі змінили замки на дверях, чи зайняли виділену ОСОБА_1 кімнату.

Фактично між сторонами існує неузгодженість у правилах сумісного проживання і дотримання норм добросусідства та, можливо, неприязні стосунки, проте відповідачами не чинились позивачу перешкоди у користуванні майном.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2021 року заяву представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати на правову допомогу у розмірі 4 051 грн. У задоволені решти вимог відмовлено.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2021 року та додаткове рішення від 23 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким задоволено позов. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , вселивши його у кімнату АДРЕСА_3 , площею 10,7 кв. м, вказаної квартири. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір по 756,67 грн з кожного. Відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 у стягненні з позивача витрат на правову допомогу.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що спірна квартира належить позивачу та відповідачам на праві спільної часткової власності, ОСОБА_1 , як власнику 37/100 частки квартири, відповідачами чиняться перешкоди у користуванні нею, чим порушено його права, які підлягають захисту шляхом усунення перешкоди у користуванні квартирою, вселивши позивача у неї.

Невизнання відповідачами позову ОСОБА_1 , заперечення проти вселення останнього свідчить про існування між співвласниками неприязних стосунків і порушення житлових прав одного із співвласників спірного житла, а саме позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 334/815/21 з Ленінського районного суду м. Запоріжжя.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що невизнанням позову ОСОБА_6 відповідачі заперечували факт порушення прав позивача на користування спірною квартирою. Позивачем належними доказами не підтверджено, що протиправними діями відповідачів порушено його права.

Апеляційний суд 19 жовтня 2021 року розглянув справу без участі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 чим порушено їх процесуальні права. Суд апеляційної інстанції вселив позивача у його кімнату АДРЕСА_3 , яка розташована у спірній квартирі, а ОСОБА_7 просив суд вселити його саме у квартиру, тобто суд вийшов за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, ОСОБА_4 у касаційній скарзі порушено клопотання про розподіл судових витрат, в якому він просив стягнути з позивача на його користь судовий збір сплачений ним за подачу касаційної скарги.

Доводи особи, яка подала відзив

У січні 2022 року ОСОБА_7 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на його законність не впливають. Відповідачі чинять позивачу перешкоди у користуванні спірною квартирою, унаслідок чого апеляційний суд дійшов правильного висновку про усунення таких перешкод. Відповідачі заперечували проти задоволення позову, що підтверджує існування вказаних перешкод.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить 37/100 частки квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором міни від 05 квітня 2007 року, укладеним між позивачем та ОСОБА_8 (а.с. 9).

Відповідачі є співвласниками 63/100 частки квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 06 вересня 2000 року № НОМЕР_2 (а.с. 36).

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2020 року у справі № 334/676/20 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено. Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 . Виділено ОСОБА_1 у користування ізольовану кімнату № НОМЕР_1 , площею 10,7 кв. м (за планом квартири АДРЕСА_2 ), у спільному користуванні співвласників залишено: кухню, коридор, комору, ванну кімнату, вбиральню (туалет), інші приміщення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Положеннями статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частин першої та третьої статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до статті 8 Конвенціїкожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Загальні положення про право власності викладені у главі 23 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Права власника житлового будинку, квартири визначені статтями 317 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливе лише з підстав, передбачених законом. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна при наявності дій осіб, спрямованих на перешкоджання вільного користування та розпорядження власником своїм майном, вимагати усунення таких перешкод.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про усунення ОСОБА_1 перешкод у користуванні спірною квартирою, вселивши його у виділену рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2020 року у справі № 334/676/20 кімнату № 3, площею 10,7 кв. м, спірної квартири, оскільки відповідачі перешкоджали йому у користуванні та розпорядженні житлом, що свідчить про порушення прав ОСОБА_1 .

При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що саме по собі звернення позивача до суду з відповідним позовом про усунення перешкод у користуванні власністю й заперечення відповідачів щодо його задоволення, свідчить про наявність таких перешкод, що спростовує доводи касаційної скарги у частині недоведення ОСОБА_1 своїх позовних вимог.

Посилання касаційної скарги на те, що апеляційний суд розглянув справу без участі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 чим порушено їх процесуальні права, на увагу не заслуговують, оскільки відсутні докази того, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 уповноважили ОСОБА_4 представляти їх інтереси у суді касаційної інстанції, а судові рішення вони не оскаржили.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог, так як вселив позивача у його кімнату № НОМЕР_1 , яка розташована у спірній квартирі, є безпідставними, оскільки вказана кімната № НОМЕР_1 розташована у спірній квартирі та відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2020 року у справі № 334/676/20 саме її виділено позивачу у користування.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник