Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.03.2018 року у справі №275/542/17

Постанова

Іменем України

28 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 275/542/17

провадження № 61-10904св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

СтрільчукаВ.А. (суддя-доповідач), КарпенкоС.О., КузнєцоваВ.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Озерська сільська рада Брусилівського району Житомирської області,

третя особа - ОСОБА_5,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2017 року у складі судді Руденка В. О. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 03 січня 2018 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У липні 2017 року ОСОБА_4звернувся до суду з позовом до Озерської сільської ради Брусилівського району Житомирської області(далі - Озерська сільська рада), третя особа - ОСОБА_5,про скасування рішення дев'ятої сесії сьомого скликання Озерської сільської ради від 11 жовтня 2016 року, посилаючись на те, що рішенням п'ятої сесії сьомого скликання Озерської сільської ради від 29 березня 2016 року № 17 йому було надано дозвіл на тимчасове користування земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення 09 квітня 2016 року між ним та Озерською сільською радою був укладений договір на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди. Разом з тим, оспорюваним рішенням дев'ятої сесії сьомого скликання Озерської сільської ради від 11 жовтня 2016 року ОСОБА_5 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. Вказана земельна ділянка є тією ж самою ділянкою, яка була виділена йому. Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просив скасувати рішення дев'ятої сесії сьомого скликання Озерської сільської ради від 11 жовтня 2016 року.

Заочним рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що спірна земельна ділянка не була сформована, а тому не існує як об'єкт цивільних прав. Позивач не зареєстрував у встановленому законом порядку право оренди земельної ділянки, тобто не довів, що оспорюваним рішенням сільської ради порушуються його права. Крім того, на час подання позову Озерська сільська рада припинила свою діяльність у зв'язку з утворенням об'єднаної територіальної громади -Брусилівської селищної ради.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 03 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Заочне рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У лютому 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати заочне рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 03 січня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що він набув право користування спірною земельною ділянкою на підставі договору на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди від 09 квітня 2016 року, який був зареєстрований у книзі реєстрації договорів Озерської сільської ради. Тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що оспорюваним рішенням сільської ради не порушуються його права. Озерська сільська рада не припинила свою діяльність у зв'язку з утворенням об'єднаної територіальної громади - Брусилівської селищної ради, оскільки відомості про вказану сільську раду не виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 20 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

03 квітня 2018 року справа № 275/542/17 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що рішенням п'ятої сесії сьомого скликання Озерської сільської ради від 29 березня 2016 року № 17 «Про надання дозволу на тимчасове користування земельною ділянкою» ОСОБА_4було надано дозвіл на тимчасове користування земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1. Розмір земельної ділянки не зазначений.

На підставі вказаного рішення 09 квітня 2016 року між ОСОБА_4та Озерською сільською радою було укладено договір на право тимчасового користування земельною ділянкою площею 0,50 га строком на три роки на умовах оренди.

Рішенням дев'ятої сесії сьомого скликання Озерської сільської ради від 11 жовтня 2016 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою» ОСОБА_5 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по вулиці Коростишивській в селі Биків Брусилівського району Житомирської області.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_4 посилалася на те, що виділена Озерською сільською радою ОСОБА_5 земельна ділянка є тією ж самою ділянкою, яка була надана йому в користування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних рішення суду першої інстанції (далі - ЦПК України 2004 року), та частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частинами першою-сьомою, дев'ятою статті 79-1 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття125 ЗК України).

Згідно зі статтею 60 ЦПК України 2004 року, статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що надана ОСОБА_4в оренду земельна ділянка не була сформована як об'єкт цивільних прав (не визначено її площі, меж) та право оренди на неї не зареєстровано у встановленому законом порядку, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що позивачем не доведено факту порушення його прав оспорюваним рішенням Озерської сільської ради, яким ОСОБА_5 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, у зв'язку з чим дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання ОСОБА_4 на те, що він набув право користування спірною земельною ділянкою на підставі договору на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди від 09 квітня 2016 року, який був зареєстрований в книзі реєстрації договорів Озерської сільської ради, не заслуговують на увагу, оскільки право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Доводи касаційної скарги про те, що Озерська сільська рада не припинила свою діяльність у зв'язку з утворенням об'єднаної територіальної громади -Брусилівської селищної ради, оскільки відомості про вказану сільську раду не виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, є неспроможними з огляду на таке.

Відповідно до частин першої - третьою статті 8 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» об'єднана територіальна громада вважається утвореною за цим Законом з дня набрання чинності рішеннями всіх рад, що прийняли рішення про добровільне об'єднання територіальних громад, або з моменту набрання чинності рішенням про підтримку добровільного об'єднання територіальних громад на місцевому референдумі та за умови відповідності таких рішень висновку, передбаченому частиною четвертою статті 7 цього Закону. Повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, завершуються в день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою. Об'єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою. З дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об'єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об'єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом. Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об'єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою.

Брусилівська селищна об'єднана територіальна громада була утворена 18 грудня 2016 року (постанова Центральної виборчої комісії від 07 жовтня 2016 року № 437 «Про перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів 18 грудня 2016 року»), тобто до моменту звернення заявника до суду з цим позовом.

Крім цього, судом першої інстанції фактично було відмовлено в задоволенні позову у зв'язку з недоведенням позивачем обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а не через пред'явлення позову до неналежного відповідача.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Заочне рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 03 січня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов