Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.02.2018 року у справі №321/216/17

Постанова

Іменем України

28 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 321/216/17

провадження № 61-128 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),

ОлійникА. С.,

Погрібного С. О.,

УсикаГ. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Міністерство оборони України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 6 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Онищенка Е. А., Полякова О. З.,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - МОУ) про відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що в період з 25 березня 1983року по 28 квітня 1985 рік він проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан. У 1984 році при виконанні службових обов'язків у Демократичній Республіці Афганістан він отримав множинні осколкові поранення голови, лівої верхньої та лівої нижньої кінцівок (контузія головного мозку), наслідком яких стали рубці на шкірі, що підтверджено витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 20 вересня 2013 року № 2268, що призвело до погіршення стану здоров'я - змушений тривалий час знаходитись на лікуванні, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури. У зв'язку з цим порушено його нормальний життєвий стан, він позбавлений можливості реалізувати свої нормальні життєві функції, навички та бажання, не має можливості працювати, відчуває себе втраченим для родини, оскільки не може матеріально забезпечувати її на достатньому рівні. Згідно виписки із акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 21 жовтня 2013 року йому була встановлена ІІІ група інвалідності, що пов'язана з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні у країні, в якій велися бойові дії. Значна частина пенсії, яку він отримує, витрачається на придбання ліків та на оздоровлення, постійні медичні огляди, санаторне лікування. Оцінюючи завдану йому моральну шкоду, враховуючи тривалість і глибину своїх душевних страждань, чисельні негативні наслідки для нього, а також значне погіршення стану здоров'я, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 62 350 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 19 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з МОУ на користь ОСОБА_4 25 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до положень статей 23, 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), наявні правові підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди, оскільки сам факт поранення, одержаного в період проходження військової служби, та наслідки такого поранення, а також інші захворювання, що пов'язані з виконанням позивачем обов'язків військової служби під час перебування у країнах, в яких велися бойові дії, спричинили позивачу втрати немайнового характеру у вигляді психологічного дискомфорту, душевних страждань.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 6 грудня 2017 року рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 19 квітня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив з того, що спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування такої шкоди, однак на час проходження позивачем військової служби не діяв Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», прийнятий 20 грудня 1991 року, та ЦК України в редакції 2003 року. Законодавство, чинне на момент отримання позивачем ушкодження здоров'я, не містило положень щодо відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована доводами, наведеними у позовній заяві, а також тим, що, на його думку, рішення апеляційного суду не відповідає нормам чинного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судове рішення відповідає вимогам статей 213, 214 ЦПК України у редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень, щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що з 25 березня 1983 року по 28 квітня 1985 року ОСОБА_4 проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан у складі діючої армії в період бойових дій.

У 1984 році при виконанні службового обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан ОСОБА_4 отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови, лівої верхньої та лівої нижньої кінцівок (контузія головного мозку), наслідком яких стали рубці на шкірі у зазначених анатомічних ділянках, що в подальшому призвело до розвитку: «Змішаної енцефалопатії II ст. (посттравматичної, дисциркуляторної) з порушенням гемо і ліквородинаміки, вираженим вестибуло-атактичним синдромом, помірними емоційно-вольовими і мнестичними розладами, церебростенічним синдромом, частими кризовими станами, центральної вестибулярної дисфункції ІІ-ІІІ ст.; панічного розладу; епізодичних пароксизмальних атак; ІХС; стенокардії напруження; ФК II; дифузного кардіосклерозу, синусової тахікардії, СН II А ст.; ГХ II ст., ст. 3, високий кардіоваскулярний ризик, облітеруючого атеросклерозу артерій нижніх кінцівок; хронічна ішемія 1-2 А ст., а також захворювання: хронічний гастродуоденіт з підвищеною кислотоутворюючою функцією шлунку, фаза ремісії; рубцево-виразкова деформація ЛДГЖ, вторинний панкреатит; ЖКХ; хронічний, калькульозний холецистит, фаза ремісії», що підтверджується витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 20 вересня 2013 року № 2268.

Висновком медико-соціальної (експертної) комісії від 21 жовтня 2013 року ОСОБА_4 встановлено ІІІ групу інвалідності в зв'язку з хворобою, пов'язаною з проходженням військової служби.

Відповідно до частини першої та пункту 2 частини другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (стаття 1167 ЦК України).

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з пунктами 2, 3 рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної сили в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди, необхідно з'ясовувати, коли виникли правовідносини сторін, коли заподіяна моральна шкода.

Ураховуючи наведене, висновок суду апеляційної інстанції про те, що спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди, є обґрунтованим.

Законодавство, що було чинним на момент отримання позивачем ушкодження здоров'я (1983-1985 роки), не містило положень щодо відшкодування моральної шкоди.

Виходячи з викладеного, застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм права, які на час їх виникнення не були чинними, є помилковим.

Апеляційним судом обґрунтовано зазначено про те, що

військовослужбовці та особи, на яких поширюється дія законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» користуються усіма правами і свободами людини і громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України.

Суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, в результаті чого дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про право позивача на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, отриманого в 1984 році, не спростовують висновків апеляційного суду, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Ці доводи не дають підстав вважати, що апеляційним судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не допускаються.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 6 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді : В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

С.О. Погрібний

Г.І. Усик