Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.04.2018 року у справі №751/1413/17

Постанова

Іменем України

28 січня 2019 року

м. Київ

справа № 751/1413/17

провадження № 61-17106св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 13 грудня

2017 року у складі судді Маслюк Н. В. та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року у складі колегії суддів:

Висоцької Н. В., Бобрової І. О., Шитченко Н. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_5 про встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім?єю без шлюбу та визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_4 з квітня 2000 року проживав з ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, однією сім'єю, перебуваючи з останньою у фактичних шлюбних відносинах. З 14 листопада 2002 року вони разом проживали в АДРЕСА_1, яку вони придбали за спільні кошти, оформивши її на ОСОБА_10

Перед смертю ОСОБА_10 сильно хворіла, потребувала сторонньої допомоги, оскільки ОСОБА_4 її доглядати не міг внаслідок свого похилого віку та стану здоров'я, а дітей та близьких родичів у ОСОБА_10 не було, остання користувалася послугами соціального працівника.

Після смерті ОСОБА_10 позивач дізнався, що 01 листопада 2016 року ОСОБА_10 нібито уклала з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_10 не могла власноруч підписати вказаний договір, оскільки б це суперечило її волі та здоровому глузду. Вона знаходилась в тяжкому хворобливому стані. Договір купівлі-продажу квартири було укладено за півтора місяці до смерті ОСОБА_10, що викликає обґрунтований сумнів щодо законності дій ОСОБА_5 на підставі чого згідно заяви

від 27 грудня 2016 Чернігівським відділом поліції ГУНП в Чернігівській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом скоєння злочину, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України, в якому ОСОБА_4 визнаний потерпілим.

ОСОБА_4 просив суд встановити факт проживання ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, та ОСОБА_4 однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу з квітня 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 01 листопада 2016 року укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_5

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 17 жовтня

2017 року, на підставі заяви ОСОБА_4, позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу залишено без розгляду.

Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 13 грудня

2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, однією сім'єю без перебування у шлюбі між собою з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 320,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_10 однією сім'єю без перебування у шлюбі між собою з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року підтверджується матеріалами справи та наданими доказами. Відмовляючи в задоволенні позову в частині встановлення факту проживання однією сім'єю без перебування у шлюбі між собою у період з квітня 2000 року по 31 грудня 2003 року суд прийшов до висновку з посиланням на статтю 58 Конституції України, а також зазначив, що факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу набув юридичного значення після набрання чинності СК України та ЦК України з 01 січня 2004 року. Кодекс про шлюб та сім'ю Української РСР не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживали разом без реєстрації шлюбу.

Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 13 грудня

2017 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі:

02 квітня 2018 року ОСОБА_5 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 13 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що висновки зроблені судами попередніх інстанцій не відповідають зібраним доказам, наявних у матеріалах справи.

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи

№ 751/1413/17 з Новозаводського районного суду міста Чернігова.

Зупинено виконання постанови апеляційного суду Чернігівської області

від 21 лютого 2018 року, якою залишено без змін рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 13 грудня 2017 року, до закінчення касаційного провадження.

У травні 2018 року матеріали цивільної справи № 751/1413/17 надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи:

Згідно договору купівлі-продажу від 14 листопада 2002 року ОСОБА_10 була власником квартири АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_10 померла.

За життя ОСОБА_10 заповіла вищевказану квартиру ОСОБА_5

01 листопада 2016 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу цієї ж квартири.

У встановлений законом строк ОСОБА_5 звернулася до приватного нотаріуса Амбарнової Л. М. із заявою про прийняття спадщини.

09 червня 2016 року до приватного нотаріуса Амбарнової Л. М. із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_4

Згідно довідки виконавчого комітету Коропської селищної ради Чернігівської області від 06 липня 2017 року та акта встановлення факту спільного проживання від 06 липня 2017 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_10 проживали разом в АДРЕСА_2 з

2000 року по 2003 рік.

Відповідно до копії довідки лікарсько-консультативної комісії лікарні

від 28 липня 2015 року № 4 ОСОБА_10 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду, не здатна до самообслуговування.

У зв'язку з чим між ОСОБА_10 та територіальним центром соціального обслуговування укладено договір про соціальне обслуговування одинокого непрацездатного громадянина з IV групою рухової активності відділенням соціальної допомоги вдома.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини:

За приписами частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до статті 27 СК України проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу не є, за загальним правилом, підставою для виникнення у них прав і обов'язків подружжя.

Статтею 74 СК України регулюється право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. З аналізу цієї статті випливає, що майно, набуте жінкою та чоловіком, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя.

Пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень Сімейного кодексу України визначено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року.

Таким чином, факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу набув юридичного значення після набрання чинності СК України та ЦК України з 01 січня 2004 року. Кодекс про шлюб та сім'ю УРСР не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживала разом без реєстрації шлюбу.

За правилами частини другої статті 256 ЦПК України, в редакції 2004 року, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша статті 179 ЦПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій).

Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги:

Аналіз норми частини другої статті 3 СК України у системному зв'язку пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», дає підстави дійти висновку про те, що для встановлення факту проживання однією сім'єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов'язків.

За таких обставин колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, оскільки позивачем надано належні та допустимі докази, які судами попередніх інстанцій були дослідженні, на підтвердження того, що між позивачем та ОСОБА_10 склалися відносини, що притаманні сім'ї. Крім того, такий факт підтвердили свідки. А відтак, висновок судів попередніх інстанцій є правильним.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2018 року зупинено виконання постанови апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року, якою залишено без змін рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 13 грудня 2017 року, до закінчення касаційного провадження.

Враховуючи те, що касаційна скарга ОСОБА_5 підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює виконання постанови апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року, якою залишено без змін рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 13 грудня

2017 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 13 грудня

2017 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року, якою залишено без змін рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 13 грудня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська