Історія справи

Постанова КЦС ВП від 27.09.2024 року у справі №204/5176/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 204/5176/22

провадження № 61-2978св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Гапонець Анни Антонівни на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2023 року, ухвалене у складі судді Чудопалової С. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Канурної О. Д., Космачевської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У липні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних витрат.

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 мотивували тим, що між ними та відповідачем 21 листопада 2018 року укладений договір позики грошових коштів, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іванютіним-Сандомирським Л. О. Відповідно до умов договору позикодавці надали у власність, а позичальник прийняв грошові кошти в сумі 1 988 000,00 грн, що на день підписання цього договору становить еквівалент 71 000,00 доларів США за курсом комерційного банку, обраного за погодженням сторін, станом на 21 листопада 2018 року, строком до 21 листопада 2018 року. Позичальник порушив умови договору позики грошових коштів, не повернув позикодавцям грошові кошти в сумі 1 988 000,00 грн (основна сума боргу).

Крім того, відповідач має сплатив на користь позикодавців, передбачені договором та положеннями статей 549 625 ЦК України пеню у розмірі 770 466,15 грн, 3 % річних - 179 083,40 грн, інфляційні витрати - 406 148,40 грн, що і стало підставою для звернення із цим позовом до суду.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили суд:

- визнати поважними причини пропуску строку позовної давності на звернення із цим позовом у частині стягнення пені за період з 22 грудня 2018 року до 22 червня 2019 року, 3 % процентів річних та інфляційних втрат за період з 22 грудня 2018 року до 19 липня 2019 року та поновити строк позовної давності на звернення з цим позовом про cтягнення заборгованості за договором позики грошових коштів від 21 листопада 2018 року у частині стягнення пені за період з 22 грудня 2018 року до 22 червня 2019 року, 3 % річних та інфляційних втрат за період з 22 грудня 2018 року до 19 липня 2019 року;

- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за договором позики грошових коштів від 21 листопада 2018 року у розмірі 1 287 521,39 грн, із яких: 355 661,37 грн - заборгованість за сумою пені за порушення строків сплати основної суми позики (за період з 22 грудня 2018 року до 22 червня 2019 року); 60 037,60 грн - інфляційними нарахуваннями (за період з 22 грудня 2018 року до 19 липня 2019 року); 658 425,60 грн - інфляційні нарахуваннями (за період з 20 липня 2019 року до 20 липня 2022 року); 34 313,42 грн -3 % річних (за період з 22 грудня 2018 року до 19 липня 2019 року); 179 083,40 грн -3 % річних (за період з 20 липня 2019 року до 20 липня 2022 року).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних витрат задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за договором позики грошових коштів від 21 листопада 2018 року у розмірі 1 287 521,39 грн, із яких: 355 661,37 грн - заборгованість за сумою пені за порушення строків сплати основної суми позики (за період з 22 грудня 2018 року до 22 червня 2019 року); 60 037,60 грн - інфляційні нарахуванням (за період з 22 грудня 2018 року до 19 липня 2019 року); 658 425,60 грн - інфляційні нарахування (за період з 20 липня 2019 року до 20липня 2022 року); 34 313,42 грн - 3 % річних (за період з 22 грудня 2018 року до 19 липня 2019 року); 179 083,40 грн - 3 % річних (за період з 20 липня 2019 року до 20 липня 2022 року).

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 12 405,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що між сторонами існують договірні відносини, які відповідач належним чином не виконував, тому позивачі мають право на отримання пені, 3 % річних та інфляційних втрат, передбачених статтями 549 625 ЦК України та пунктом 5 договору позики від 21 листопада 2018 року.

При цьому суд указав, що у справі № 201/13740/18 про визнання недійсним договору позики грошових коштів від 21 листопада 2018 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 подали 25 березня 2020 року зустрічну позовну заяву про стягнення із ОСОБА_4 заборгованості за договором позики, пені, 3 % річних та інфляційних втрат, у прийнятті якого судом відмовлено у квітні 2022 року. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачі звернулися із позовом про стягнення заборгованості за договором позики шляхом подачі зустрічного позову у межах трирічного строку позовної давності. Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2022 року поновлено ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 строк позовної давності на звернення з цим позовом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2023 року змінено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 заборгованість за договором позики грошових коштів від 21 листопада 2018 року 989 046,18 грн, із яких: 353 755,00 грн - пеня за період з 22 грудня 2018 року до 22 червня 2019 року, інфляційні нарахування за період з 22 грудня 2018 року до 28 липня 2020 року - 109 553,24 грн та за період з 29 липня 2020 року до 23 лютого 2022 року - 338 752,66 грн, 3 % річних за період з 22 грудня 2018 року до 28 липня 2020 року - 94 190,04 грн та за період 29 липня 2020 року до 23 лютого 2022 року - 92 795,17 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 9 529,25 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 4 313,61 грн.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів, підлягає зменшенню, а саме: заборгованість пені за період з 22 грудня 2018 року до 22 червня 2019 року до 353 755,07 грн, сума інфляційних витрат за період з 22 грудня 2018 року до 28 липня 2020 року до 448 305,90 грн, сума 3 % річних до 186 985,21 грн, загалом сума заборгованості за рішенням підлягає зменшенню до 989 046,18 грн, оскільки встановлено, що розрахунок заборгованості позивачами та судом першої інстанції було зроблено без врахування суми погашення заборгованості та без врахування змін до законодавства щодо стягнення штрафних санкцій на період воєнного стану.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивачі пропустили строк позовної давності, апеляційний суд указав, що суд першої інстанції правомірно поновив позивачам строк для звернення до суду із цим позовом, оскільки обставини, відповідно до яких останні пропустили строк, не залежали від них, а тому апеляційний суд вважав, що позивачі пропустили строк з поважних причин.

Короткий зміст касаційної скарги

У лютому 2024 року представник ОСОБА_4 - адвокат Гапонець А. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

14 березня 2024 року ухвалою Верховного Суду, поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

12 квітня 2024 року ухвалою Верховного Суду задоволено клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката Гапонець А. А., зупинено виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2024 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

У вересні 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Чернецької О. А. надійшло клопотання про скасування зупинення виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2024 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), у постановах Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19, від 13 січня 2022 року у справі № 914/1962/19 та у постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-3006цс15.

Посилаючись на положення статті 258 ЦК України, заявник указував, що позивачі пропустили позовну давність за вимогою про стягнення пені, яка обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня.

Отже, перебіг позовної давності для звернення із позовом про стягнення заборгованості, у позивачів почався 22 грудня 2018 року і сплив 22 грудня 2019 року.

Посилаючись на неправильне застосування норм права та порушення норм процесуального права, заявник указує, що 12 жовтня 2022 року відповідач заявив про застосування наслідків спливу строку спеціальної позовної давності до позовних вимог. Однак ухвалою від 09 вересня 2022 року суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська відкрив провадження у справі та поновив строк позовної давності на звернення з цим позовом у частині стягнення пені за період з 22 грудня 2018 року до 22 червня 2019 року, 3 % річних та інфляційних витрат за період з 22 грудня 2018 року до 19 липня 2019 року, чим порушив вимоги частини першої статті 187, статті 185 ЦПК України, частини другої - п`ятої статті 267 ЦК України.

З огляду на викладене, суд зобов`язаний у будь-якому випадку, в разі подання заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, розглянути її, і якщо позовна давність спливла - відмовити в позові у зв`язку з її закінченням за відсутності наведених позивачем поважних причин пропуску вказаного строку.

Позивачі звернулись до суду 25 липня 2022 року, отже, з огляду на положення пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України, у разі наявності для цього законних підстав, з урахуванням положень пункту 18 Перехідних положень ЦК України, період, за яким могло бути нараховано пеню, становить з 25 липня 2021 року до 23 лютого 2022 року.

Відзив на касаційну скаргу у визначений Верховним Судом строк не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 листопада 2018 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , з однієї сторони, та позичальник ОСОБА_4 , з іншої сторони, уклали між собою договір позики грошових коштів, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іванютіним-Сандомирським Л. О. та зареєстровано у реєстрі за № 114.

Пункт 1 договору позики передбачає, що діючи без будь-якого на них тиску та примусу, позикодавці надали у власність, а позичальник прийняв грошові кошти у сумі 1 988 000,00 грн, що на день підписання цього договору становить еквівалент 71 000,00 доларів США за курсом комерційного банку, обраного за погодженням сторін, станом на 21 листопада 2018 року, строком до 21 грудня 2018 року.

Згідно з пунктом 2 договору позики позичальник зобов`язується повернути позикодавцям суму позики у розмірі 1 988 000,00 грн, але в будь-якому разі не менше суми, що на день повернення грошових коштів становитиме еквівалент 71 000,00 доларів США за курсом комерційного банку, у строк, зазначений у пункті 1 договору. Підтвердженням повного виконання зобов`язань за договором позики буде заява позикодавців про повний розрахунок за договором позики.

Відповідно до пункту 4 договору позики грошова сума, вказана у пункті 1 договору позики, передана позичальнику до підписання цього договору.

Згідно з пунктом 8 договору позики сторони засвідчили, що договір не укладений під впливом обману, насильства або під впливом тяжкої обставини.

Сторони підтвердили, що: цілком розуміють, що несуть відповідальність та юридичні наслідки вчиненого правочину (пункт 9 договору позики); договір прочитаний сторонами, зміст його зрозумілий і відповідає волі сторін (пункт 14 договору позики); сторонам нотаріусом роз`яснено правові наслідки приховування реальної суми позики, зміст статей 229 230 234 1046 1047 1048 1050 1051 1052 1053 ЦК України, статей 57 59 60 СК України (пункт 11 договору позики).

Встановлено, що позичальник порушив пункти 1 та 2 договору позики від 21 листопада 2018 року та положення статті 1046 ЦК України і не повернув позикодавцям ОСОБА_1 , ОСОБА_6 і ОСОБА_3 до 21 грудня 2018 року суму позики у розмірі 1 988 000,00 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2023 року у справі № 201/13740/18, яке постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року залишено без змін, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Іванютін-Сандомирський Л. О., про визнання договору позики від 21 листопада 2018 року недійсним.

Судовими рішеннями у справі № 201/13740/18 встановлено: «Зі змісту договору позики грошових коштів від 21 листопада 2018 року вбачається, що цей договір відповідає як загальним, так і спеціальним вимогам до договору позики, які закріплені у ЦК України, зокрема, зміст договору не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; укладаючи договір позики як позичальник, так і позикодавці мали повний обсяг дієздатності договір посвічений нотаріально та нотаріус встановив сторін правочину, а також перевірив обсяг їх дієздатності та дійсність намірів; договір підписаний із досягненням усіх істотних умов (визначено предмет договору сума позики у розмірі 1 988 000 грн, строк повернення позики до 21 грудня 2018 року включно, у договорі позики зазначено, що грошова сума позики передана позичальнику до підписання цього договору, тощо); форма договору позики письмова, договір нотаріально посвідчений. Зважаючи на викладене вище, суд дійшов до висновку, що договір позики грошових коштів від 21 листопада 2018 року, укладений між сторонами - позичальником ОСОБА_4 та позикодавцями ОСОБА_1 , ОСОБА_6 і ОСОБА_3 відбувся; сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору і в тексті договору обумовлено про те, що передачу коштів за договором було здійснено до підписання вказаного договору, передбачені умови щодо повернення коштів, строку виконання зобов`язання, тощо; сторонами не заперечується факт підписання договору позики від 21 листопада 2018 року.»

Пунктом 5 договору позики передбачено, що у разі неповернення боргу у сумі і строки, передбачені цим договором, позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення повернення грошових коштів.

Пеня розрахована за формулою: [пеня] = [сума боргу] ? [розрахункова ставка (%)] / 100% ? [кількість днів] / [кількість днів у році], де:[сума боргу] - сума простроченого боргу; [розрахункова ставка (%)] - розрахункова ставка пені в процентах річних; [кількість днів] - кількість днів прострочення зобов`язання, [кількість днів у році] - кількість днів у календарному році.

Враховуючи зазначені умови договору позики, пеня у зальному розмірі за період з 22 грудня 2018 року до 22 червня 2019 року становить 353 755,07 грн, а саме:

- період розрахунку з 22 грудня 2018 року до 31 грудня 2018 року - 10 днів, [розрахункова ставка] = 18,000% (облікова ставка НБУ) ? 2,000 = 36,000%, [пеня] = 1 988 000,00 грн. (сума боргу) ? 36,000% (розрахункова ставка) / 100% ? 10 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 19 607,67 грн;

- період розрахунку з 01 січня 2019 року до 25 квітня 2019 року - 115 днів, [розрахункова ставка] = 18,000 % (облікова ставка НБУ) ? 2,000 = 36,000%,[пеня] = 1 988 000,00 грн (сума боргу) ? 36,000 % (розрахункова ставка) / 100 % ? 115 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 225 488,22 грн;

- період розрахунку з 26 квітня 2019 року до 06 червня 2019 року - 42 дні, [розрахункова ставка] = 17,500 % (облікова ставка НБУ) ? 2,000 = 35,000%,[пеня] = 1 988 000,00 грн (сума боргу) ? 35,000% (розрахункова ставка) / 100% ? 42 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 80 064,66 грн;

- період розрахунку з 07 червня 2019 року до 21 червня 2019 року - 15 днів, [розрахункова ставка] = 17,500 % (облікова ставка НБУ) ? 2,000 = 35,000%,[пеня] = 1 988 000,00 грн (сума боргу) ? 35,000% (розрахункова ставка) / 100% ? 15 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 28 594,52 грн.

Суму для розрахунку штрафних санкцій позивач визначив у розмірі 1 988 000 грн.

З матеріалів справи встановлено, що 27 грудня 2018 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н. В. видала виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі № 5150, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 суму за договором позики грошових коштів, посвідченого 21 листопада 2018 року приватним нотаріусом, у розмірі 1 988 000,00 грн (том 1 а.с.24)

Згідно з виконавчим провадженням № НОМЕР_3, відкритим 28 липня 2020 року на виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса № 5150, виданого 27 грудня 2018 року, приватним виконавцем 19 жовтня 2020 року здійснено реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів через веб-сайт, реєстраційний номер лота № НОМЕР_1 , а саме: легкового автомобіля NISSAN QASHQAI, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , що належить боржнику ОСОБА_4 , для погашення заборгованості перед позивачами за договором позики від 21 листопада 2018 року, що підтверджується актами про проведення електронних торгів від 22 жовтня 2020 року за лотом № 445589.

Встановлено, що станом на 28 липня 2020 року нестягнута сума склала 1 964 948,71 грн, тому взято її для розрахунку заборгованості за період з 29 липня 2020 року до 23 лютого 2022 року.

Суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції правильно розрахував заборгованість розміру пені за період з 22 грудня 2018 року до 22 червня 2019 року, однак зробив арифметичну помилку та стягнув 355 661,37 грн замість правильної суми - 353 755,07 грн.

Позивачі не спростували того, що суму заборгованості частково погашено за рахунок продажу автомобіля відповідача.

Для розрахунку заборгованості за інфляційними витратами та 3 % річних взято період з 22 грудня 2018 року до 28 липня 2020 року із суми у розмірі 1 988 000 грн, період з 29 липня 2020 року до 23 лютого 2022 року із у розмірі 1 964 948,71 грн.

Інфляційні збитки розраховано за формулою: ІІС = (ІІ1 : 100) x (ІІ2 : 100) x (І3 : 100) x ... (ІІZ : 100) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,. ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Період 1: IIc (101,00 : 100) x (100,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) = 1.05510726

Інфляційне збільшення: 1 988 000,00 x 1.05510726 - 1 988 000,00 = 109 553,24 грн.

Період 2: IIc (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.17239771

Інфляційне збільшення: 1 964 948,71 x 1.17239771 - 1 964 948,71 = 338 752,66 грн.

Загалом сума інфляційних витрат за спірний період становить 448 305,90 грн.

Розрахунок 3 % річних: сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення:

Із 22 грудня 2018 року до 31 грудня 2019року 1 988 000,00 x 3 % x 375 : 365 : 100 сума = 61 273,97 грн;

Із 01 січня 2020 року до 20 липня 2020 року 1 988 000,00 x 3 % x 202 : 366 : 100 сума = 32 916,07 грн;

Із 29 липня 2020 року до 31 грудня 2020 року 1 964 948,71 x 3 % x 156 : 366 : 100 сума = 25125,57 грн;

Із 01 січня 2021 року до 23 лютого 2022 року 1 964 948,71 x 3 % x 419 : 365 : 100 сума = 67669,60 грн.

Всього заборгованість за 3 % річних - 186 985,22 грн.

Заборгованість за сумою пені за період з 22 грудня 2018 року до 22 червня 2019 року - 353 755,07 грн, сума інфляційних витрат за період з 22 грудня 2018 року до 28 липня 2020 року - 448 305,90 грн, сума 3 % річних - 186 985,21 грн.

У позовній заяві позивачі просили визнати поважними причини пропуску строку позовної давності на звернення із цим позовом в частині стягнення пені за період з 22 грудня 2018 року до 22 червня 2019 року, 3 % річних та інфляційних втрат за період з 22 грудня 2018 року до 19 липня 2019 року, поновити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 строк позовної давності на звернення з цим позовом.

У справі № 201/13740/18 про визнання недійсним договору позики ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 25 березня 2020 року подали зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4 про стягнення з нього заборгованості за договором позики, пені, 3 % річних та інфляційних втрат, у прийнятті якої ухвалою суду першої інстанції від 08 квітня 2022 року відмовлено.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2022 року поновлено ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 строк позовної давності на звернення з цим позовом.

У відзиві на позовну заяву, поданому 13 жовтня 2022 року, ОСОБА_7 виклав заяву про застосування строків позовної давності.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - адвоката Гапонець А. А. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції у незмінній судом апеляційної інстанції частині та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 цього Кодексу).

За змістом статей 525 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За приписами статей 611 612 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

За змістом положень параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення позики чи сплати процентів за позикою) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18)).

Згідно зі статтею 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються.

Згідно частиною першою статті 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України (частина перша статті 1050 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, дійшла до висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог у одній справі не є обов`язковим.

У справі, що переглядається, сторони погодили у пункті 5 договору позики, що у разі неповернення боргу в сумі і строки, передбачені цим договором, позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення повернення грошових коштів.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що між сторонами укладений договір позики, умови якого відповідач в установлені строки не виконав, тому за заявою позивачів приватний нотаріус видав виконавчий напис про стягнення боргу у розмірі 1 988 000,00 грн, який пред`явлено до примусового виконання, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про стягнення пені за період з 22 грудня 2018 року до 22 червня 2019 року, 3 % річних та інфляційних втрат за період з 22 грудня 2018 року до 28 липня 2020 року та з 29 липня 2020 року до 23 лютого 2022 року, тобто за час порушення виконання грошового зобов`язання.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції допустив порушення процесуального закону та поновив строк позовної давності позивачам під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що має наслідком незаконність та необґрунтованість ухваленого судового рішення, колегія суддів спростовує з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18) зазначено, що «позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не встановлює, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропуску позовної давності поважними. Як правило, це відбувається за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити і від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі».

Крім того, подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову), не перериває перебігу позовної давності, проте з урахуванням конкретних обставин справи може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати касаційного господарського суду від 15 травня 2020 року в справі № 922/1467/19).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що право позивача порушене, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, при цьому вважав, що строк звернення до суду позивачі пропустили за обставин, які не залежали від них, тому правильно вважав, що позивачі пропустили цей строк з поважних причин.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Посилання представника ОСОБА_4 - адвокатаГапонець А. А. як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14- 456цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), у постановах Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19, від 13 січня 2022 року у справі № 914/1962/19 та у постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-3006цс15,не заслуговують на увагу, оскільки не суперечать висновкам, викладеним у цій постанові.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незміненій судом апеляційної інстанції частині та постанову апеляційного суду залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою суду касаційної інстанції від 12 квітня 2024 року зупинено виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, тому підлягає поновленню виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2023 року у незміненій судом апеляційної інстанції частині та постанови Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2024 року.

Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Чернецької О. А. про скасування зупинення скасування задоволенню не підлягає, оскільки поновлення виконання рішення підлягає згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Чернецької Олени Анатоліївни залишити без задоволення.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Гапонець Анни Антонівни залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2023 року у незміненій судом апеляційної інстанції частині та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2024 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2023 року у незміненій судом апеляційної інстанції частині та постанови Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2024 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник