Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.07.2020 року у справі №2-1954/2009

Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 2-1954/2009

провадження № 61-18198св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.

(суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Чернівецька міська рада,

особа, яка подає апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_2,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду,

у складі колегії суддів: Владичана А. І., Кулянди М. І., Одинака О. О.,

від 04 вересня 2019 року про закриття апеляційного провадження,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Чернівецької міської ради (далі - ЧМР) про визнання права власності на приміщення.

Позовна заява мотивована тим, що 27 березня 2006 року на прилюдних торгах нею набуто у власність нежитлові приміщення по

АДРЕСА_1, загальною площею 510,10 кв. м, для здійснення підприємницької діяльності та рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради

від 18 липня 2006 року їй надано дозвіл на переобладнання з надбудовою під магазин промислових товарів власні нежитлові приміщення площею

292,80 кв. м.

Нею була проведена реконструкція зазначених нежитлових приміщень, унаслідок чого на даний час домоволодіння складається з двоповерхової будівлі літ "А" та мансардного приміщення загальною площею 748,90 кв. м.

31 травня 2007 року між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0456 га, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1.

Право власності на незавершене будівництво - нежитлові приміщення по

АДРЕСА_1, зареєстровано Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації (далі - ЧКОБТІ).

Посилаючись на те, що зазначене будівництво здійснено з дотриманням усіх архітектурних, пожежних та санітарних вимог, без порушень будівельних норм та прав інших осіб, усі роботи проведені у відповідності до робочого проекту та в межах норм, встановлених чинним законодавством, однак площа нежитлових приміщень внаслідок реконструкції збільшилася, на підставі статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просила визнати за нею право власності на реконструйовані нежитлові приміщення - магазин промислових товарів літ. "А" (два поверхи та мансарда), загальною площею 748,90 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці, у складі судді

Стоцької Л. А., від 12 жовтня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено та визнано за нею право власності на реконструйований будинок - нежитлові приміщення: магазин промислових товарів літ "А" (два поверхи та мансарда) загальною площею 748,90 кв. м, розташовані за адресою:

АДРЕСА_1.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що реконструкція нежитлового приміщення - магазину промислових товарів літ. "А" (два поверхи та мансарда), загальною площею 748,90 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, проведена з дотриманням усіх архітектурних, пожежних та санітарних вимог, без порушень прав інших осіб, а земельна ділянка розміщена під зазначеним об'єктом нерухомості використовується ОСОБА_1 згідно її цільового призначення.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2, який не брав участі у справі, в березні 2019 року подав апеляційну скаргу на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 жовтня 2009 року в якій зазначав, що на підставі договору № 17 на участь у частковому будівництві

від 23 грудня 1998 року, угоди від 15 вересня 1999 року про його зміну і доповнення та акту приймання-передачі від 15 вересня 1999 року набув право власності на майно - 1/2 частину незавершеного будівництва вбудовано-прибудованих приміщень в будинку АДРЕСА_1. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції вирішив питання про його права на майно, не залучивши до участі у справі.

Вважав, що оцінка дотримання будівельних норм та правил не належить до компетенції суду, а є функцією державної архітектурно-будівельної інспекції.

Представник відповідача самоусунувся від представництва інтересів органу місцевого самоврядування.

В порушення вимог статей 53, 84 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд не залучив до участі у справі ЧКОБТІ, а також не витребував інвентаризаційну справу, в тому числі для встановлення статусу спірних нежитлових приміщень.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 04 вересня 2019 року апеляційне провадження у справі № 2-1954/2009 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 362 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Закриваючи апеляційне провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що оскаржуваним рішенням суд не вирішував питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_2, а вирішив питання виключно щодо майнових прав ОСОБА_1

ОСОБА_2 не спростовано презумпцію правомірності правочину, на підставі якого ОСОБА_1 стала власником спірного нерухомого майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Чернівецького апеляційного суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_2 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 04 вересня 2019 року про закриття апеляційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 2-1954/2009 та витребувано її матеріали з місцевого суду.

У листопаді 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції порушує його право на доступ до правосуддя та є незаконною.

Вважає, що апеляційний суд безпідставно самоусунувся від розгляду апеляційної скарги з мотивів не оскарження ним правочину із реалізації спірного майна з прилюдних торгів 27 березня 2006 року, оскільки оспорювання прилюдних торгів від 27 березня 2006 року за наявності рішення Першотравневого районного суду м.

Чернівців від 12 жовтня 2009 року по цій справі не призведе до захисту його порушеного права. Зазначав, що судове рішення про визнання таких прилюдних торгів недійсними не буде підставою для повторного перегляду в апеляційному порядку рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 12 жовтня 2009 року, або його перегляду за нововиявленими обставинами.

Вказує, що суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав належної оцінки поданим доказам належності йому на праві власності спірної частини вбудовано-прибудованих приміщень та наявності у нього інших майнових, немайнових прав та прав інтелектуальної власності щодо зазначеного об'єкту нерухомості.

Суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про витребування інвентаризаційної справи на спірне нерухоме майно.

Вважає, що судом було необґрунтовано відхилено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою представника ЧМР.

Стверджує, що судом апеляційної інстанції порушено положення частин 11 та 12 статті 33 ЦПК України щодо незмінності складу суду в судових засіданнях 09 липня 2019 року, 24 липня 2019 року, 31 липня

2019 року та 04 вересня 2019 року, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали на підставі пункту 1 частини 1 статті 411 ЦПК України.

Також посилався на те, що судами попередніх інстанцій неправильно встановлено характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами та норми матеріального права, що підлягали застосуванню.

Суди не дослідили правові аспекти первинного походження спірного об'єкту нерухомості, його дійсного власника та будівельні характеристики, необхідні для визнання права власності на нього та не врахували, що сторонами по справі було порушено низку норм права з питань будівництва, а саме вимоги статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 23, 24 Закону України "Про планування та забудову територій", статті 5 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 6/5 від 28 січня 2001 року, та Правил забудови та благоустрою міста Чернівці, затверджених рішенням ХХ сесії чернівецької міської ради ХХІІІ скликання № 405 від 27 квітня 2001 року.

Вважає, що оскільки спірні вбудовано-прибудовані приміщення є частиною п'ятиповерхового будинку 24-ох квартирної секції, 83-ох квартирного житлового будинку та підлягали введенню в експлуатацію єдиним пусковим комплексом судом першої інстанції було підмінено порядок введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Учасниками справи відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що на підставі акту державного виконавця про прилюдні торги від 27 березня 2006 року, складеного за результатами проведення

14 березня 2006 року прилюдних торгів по реалізації майна, належного приватному торгово-комерційному підприємству "Гольф" затвердженого начальником державної виконавчої служби у Шевченківському районі

м. Чернівці, ОСОБА_1 набула у приватну власність незавершені будівництвом вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення по

АДРЕСА_1 загальною площею 292,8 кв. м.

Рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 250/6

від 18 липня 2006 року надано дозвіл ОСОБА_1 переобладнати з надбудовою під магазин промислових товарів власні нежитлові приміщення площею

292,80 кв. м на АДРЕСА_1.

30 березня 2007 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю видано ОСОБА_1 дозвіл № 81 на виконання будівельних робіт - переобладнання з надбудовою під магазин промислових товарів власних нежитлових приміщень на АДРЕСА_1.

Після проведеного перепланування вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 складаються з двоповерхової будівлі літ "А" та мансардного приміщення загальною площею 748,90 кв. м.

31 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ЧМР укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_1 надано в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0456 га.

Між колективним виробничо-комерційним підприємством "КОРБІ" (далі - КВПП "КОРБІ"), ОСОБА_3 та ОСОБА_2 23 грудня 1998 року було укладено договір № 17 на участь у частковому будівництві та 15 вересня

1999 року укладено угоду про зміну і доповнення вказаного договору, відповідно до умов яких КВПП "КОРБІ" прийняло ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у часткове будівництво вбудовано-прибудованих приміщень за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 294,58 кв. м., а після завершення будівництва і здачі приміщення в експлуатацію частка ОСОБА_2 складатиме 50 %.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України (тут і надалі за текстом в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статі 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Стаття 12 ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Мотивуючи ухвалу про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції виходив із недоведеності заявником факту порушення рішенням Першотравневого районного суду

м. Чернівці від 12 жовтня 2009 року його прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу на рішення Першотравневого районного суду м.

Чернівці від 12 жовтня 2009 року, ОСОБА_2 вказував, що зазначеним судовим рішенням за ОСОБА_1 визнано право власності на частину належних йому вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень по АДРЕСА_1, чим порушено його право власності.

Положеннями статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Встановивши, що

- ОСОБА_1 на підставі акту державного виконавця про прилюдні торги від 27 березня 2006 року, затвердженого начальником державної виконавчої служби у Шевченківському районі м. Чернівці

Ткач Б. Н., набула у власність незавершені будівництвом вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 292,8 кв. м;

- ОСОБА_1 було проведено реконструкцію (перепланування) зазначених вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень після оформлення права власності на них у встановленому законом порядку;

- докази оскарження ОСОБА_2 результатів проведених

14 березня 2006 року прилюдних торгів з реалізації майна, належного приватному торгово-комерційному підприємству "Гольф", оформлених протоколом № 4260264/1, та/або визнання таких прилюдних торгів недійсними відсутні;

- в межах даної справи вирішувалось питання виключно щодо майна ОСОБА_1;

- належні та допустимі докази належності ОСОБА_2 частини спірних вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень по АДРЕСА_1, право власності на які визнано рішенням суду за ОСОБА_1, суду не надано,

апеляційний суд дійшов вірного висновку, що оскаржуваним рішенням суду не вирішувались питання про права, інтереси та обов'язки ОСОБА_2.

Відхиляючи аргументи ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції навів відповідні мотиви, з якими погоджується і касаційний суд.

Неявка в судове засідання представника відповідача ЧМР в силу вимог

статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи та не впливає на правильність висновків апеляційного суду викладені в оскаржуваній ухвалі.

Докази відсутності у членів колегії суддів Владичана А. І., Кулянди М. І. та Одинака О. О. повноважень щодо розгляду апеляційної скарги

ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні.

Відвід членам колегії суддів апеляційного суду ОСОБА_2 та/або його представниками не заявлявся.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічним доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка.

Європейський суд з прав людини, неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі

Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України).

Наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до помилкового тлумачення заявником норм процесуального права та незгоди із обставинами встановленими судом, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що судом неправильно застосовано норми матеріального права або допущено порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 04 вересня 2019 року про закриття апеляційного провадження залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В.

Шипович