Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.06.2018 року у справі №796/55/2018

Постанова

Іменем України

27 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 796/55/2018

провадження № 61-35247ав18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Крата В. І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кривошиї О. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року у складі судді Невідомої Т. О. у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Розвитку ринку фінансових послуг» від 29 грудня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про отримання товарів на умовах лізингу (оренди),

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» (далі - ТОВ «ФК «Фангарант Груп») звернулося до суду із заявою, у якій просило видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Розвитку ринку фінансових послуг» від 29 грудня 2017 року у справі за позовом ТОВ «ФК «Фангарант Груп» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про отримання товарів на умовах лізингу (оренди).

Заява мотивована тим, що 24 жовтня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Алло» (далі - ТОВ «Алло»), постачальником, та

ОСОБА_4, клієнтом, укладено договір про отримання товарів в системі ПлатиПізніше, за умовами якого ОСОБА_4 отримала на умовах прямого лізингу мобільний телефон та зобов'язалась виплатити його вартість рівними частинами.

ОСОБА_4 взяті на себе зобов'язання не виконала, унаслідок чого виникла заборгованість за договором у розмірі 15 840,64 грн. У зв'язку з невиконанням клієнтом своїх зобов'язань за договором, ТОВ «ФК «Фангарант Груп», на користь якого в день підписання договору були відступлені всі права постачальника, звернулось до третейського суду з позовом про стягнення заборгованості.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Розвитку ринку фінансових послуг» від 29 грудня 2017 року позов ТОВ «ФК «Фангарант Груп» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про отримання товарів на умовах лізингу (оренди) задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «ФК «Фангарант Груп» заборгованість у розмірі 15 840,64 грн, а також 1 000,00 грн третейського збору.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року, як судом першої інстанції, відмовлено ТОВ «ФК Фангарант Груп» у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Розвитку ринку фінансових послуг» від 29 грудня 2017 року.

Суд апеляційної інстанції, виходячи із суб'єктного складу сторін та характеру спірних правовідносин, що були предметом розгляду у Постійно діючому третейському суді при Асоціації «Розвитку ринку фінансових послуг» за позовом ТОВ «ФК «Фангарант Груп» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про отримання товарів на умовах лізингу (оренди), дійшов висновку про те, що цей спір не підвідомчий третейському суду оскільки ці відносини регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Не погоджуючись із вказаною ухвалою ТОВ «ФК «Фангарант Груп» подало до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року та ухвалити нове рішення про задоволення заяви, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про відмову в задоволенні заяви, оскільки для визначення справи щодо захисту прав споживачів, що виключена з підвідомчості третейського суду, суду необхідно встановити чи є учасником справи споживач, чи виник спір щодо заборгованості за кредитним договором, чи розглядались у справі правовідносини щодо захисту прав споживачів, на які поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права та не звернув уваги на те, що спірні правовідносини не регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», оскільки підставою позову є невиконання боржником умов договору.

У спірних правовідносинах ТОВ «ФК Фангарант Груп» не є споживачем, оскільки звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості внаслідок неналежного виконання боржником умов договору, а тому цей спір підвідомчий третейському суду. Оскільки споживач не звертався за захистом прав споживача до третейського суду, то відповідно не виникло і правовідносин щодо захисту прав споживачів та справа за його участю не є справою щодо захисту прав споживачів.

Судом апеляційної інстанції не наведено та не встановлено наявність та розгляд третейським судом правовідносин щодо захисту прав споживачів.

ОСОБА_4 не може розглядатись як споживач фінансових послуг, у цих правовідносинах, оскільки на неї не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Відповідно до частини першої та третьої статі 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

21 серпня 2018 року від директора ТОВ «ФК «Фангарант Груп» - Деревко Ю. О. надійшло до Верховного Суду клопотання про розгляд справи призначеної на 27 серпня 2018 року на 10 год. 00 хв. за відсутності ТОВ «ФК «Фангарант Груп». Апеляційну скаргу підтримує у повному обсязі, проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_4 не заперечує.

ОСОБА_4 в судове засідання, призначене на 27 серпня 2018 року о

10 год. 00 хв. не зв?явилася. Про день, час і місце розгляду справи повідомлялася за наявною у матеріалах справи адресою. Причини неявки суд не повідомила.

Частиною другою статті 247 ЦПК України визначено, що фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Апеляційний суд установив, що 24 жовтня 2016 року між ТОВ «Алло» та ОСОБА_4 укладено договір про отримання товарів в системі ПлатиПізніше № 60058440008, за умовами якого ОСОБА_4 отримала на умовах прямого лізингу мобільний телефон Apple iPhone 5S 32 Gb Space Gray та зобов'язалась виплатити його вартість рівними частинами.

Пунктом 8.1. договору визначено, що клієнт отримує товари (послуги) у постачальника на умовах договору та згідно обраного клієнтом пакету фінансування, а постачальник забезпечує надання товарів (послуг) клієнту. В момент підписання договору всі існуючі та майбутні права постачальника за Договором відступаються на користь Процесинг-центра, яким за договором виступає ТОВ «ФК «Фангарант Груп».

При цьому пунктом 12.5. даного договору сторони погодили, що будь-який спір, що виникає щодо цього договору, або у зв?язку з ним, окрім спорів, щодо захисту прав споживачів, підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Розвитку ринку фінансових послуг». Спори щодо захисту прав споживачів вирішуються в судах загальної юрисдикції згідно чинного законодавства.

ОСОБА_4 умови договору про отримання товарів в системі ПлатиПізніше належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованості у сумі 15 840,64 грн.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Розвитку ринку фінансових послуг» від 29 грудня 2017 року позов ТОВ «ФК «Фангарант Груп» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про отримання товарів на умовах лізингу (оренди) задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «ФК «Фангарант Груп» заборгованість у розмірі 15 840,64 грн, а також 1 000,00 грн третейського збору.

Статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Відповідно до пункту 17 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

За змістом пункту 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Системний аналіз пункту 8.1. договору про отримання товарів в системі ПлатиПізніше від 24 жовтня 2016 року № 60058440008 з пунктами 17, 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави дійти висновку про те, що ОСОБА_4 укладаючи вказаний договір мала на меті отримати товар, мобільний телефон Apple iPhone 5S 32 Gb Space Gray для особистих потреб за індивідуальним замовленням.

Тобто ОСОБА_4 є споживачем за договором про отримання товарів в системі ПлатиПізніше від 24 жовтня 2016 року № 60058440008.

Тому доводи ТОВ «ФК «Фангарант Гурп» про те, що ОСОБА_4 не є споживачем є безпідставними, оскільки спростовуються нормами чинного законодавства, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами.

Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Статтею 6 зазначеного Закону визначено категорії справ, що виникають з цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонено третейськими судами.

Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судом» частина перша статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пункт 14, згідно з яким третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). ЗазначенийЗакон набрав чинності

12 березня 2011 року.

Розділом ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судом» передбачено, що після набрання чинності цим Законом третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом, про що виноситься мотивована ухвала.

Незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Наведені висновки щодо застосування приведених норм права містяться в постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року (справа

№ 6-1716цс15) та від 03 лютого 2016 року (справа № 6-2630цс15).

У справі, яка переглядається, рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Розвитку ринку фінансових послуг» про стягнення заборгованості за договором про отримання товарів на умовах лізингу (оренди), ухвалено

29 грудня 2017 року, тобто після набрання чинності Закону «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судом», розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом.

Крім того, сторони пунктом 12.5. договору про отримання товарів в системі ПлатиПізніше від 24 жовтня 2016 року № 6005840008 погодили, що будь-який спір, що виникає щодо цього договору, або у зв?язку з ним, окрім спорів, щодо захисту прав споживачів, підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Розвитку ринку фінансових послуг». Спори щодо захисту прав споживачів вирішуються в судах загальної юрисдикції згідно чинного законодавства.

У відповідності до вимог частини 4 статті 4 ЦПК України угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Провадження у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів визначено главою 4 розділу IX ЦПК України.

Відповідно до положень частини 3 статті 485 ЦПК України при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 486 цього Кодексу.

Підстави для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду зазначені у статті 486 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 486 ЦПК України суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Встановивши, що справа за позовом ТОВ «ФК «Фангарант Груп» до

ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про отримання товарів на умовах лізингу (оренди), у якій постановлено рішення третейського суду від 29 грудня 2017 року, не підвідомча третейському суду, апеляційний суд дійшов правильного правового висновку про відмову в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Керуючись статтями 24 351 368 375 486 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 27 квітня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

В. І.Крат

Повний текст постанови складено та підписано 27 серпня 2018 року.