Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.04.2019 року у справі №312/275/17

Постанова

Іменем України

27 червня 2019 року

м. Київ

справа № 312/275/17

провадження № 61-7443св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Петрова Є.В., Мартєва С. Ю.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство «Агрофірма «Гюнівська»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Великобілозерська районна державна адміністрація Запорізької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Гюнівська» на постанову Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2019 року в складі колегії суддів: Воробйової І.А., Бєлки В.Ю., Онищенка Е.А.,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2017 року Приватне акціонерне товариство «Агрофірма «Гюнівська» (далі - ПАТ «Агрофірма «Гюнівська») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди, який уточнили в процесі розгляду справи.

Позов мотивовано тим, що 16 грудня 2013 року між ПАТ «Агрофірма «Гюнівська» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі б/н. Враховуючи, що 05 квітня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» № 191-VIII від 12 лютого 2015 року, яким, зокрема, викладена нова редакція ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як сім років, позивач, керуючись також вимогами ст. 93 Земельного кодексу України, звернувся 27 квітня 2017 року до відповідача з письмовою пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди землі. Згідно вказаної додаткової угоди, відповідачу було запропоновано змінити умови п.8 та п.9 договору, встановивши строк дії договору оренди землі - сім років та орендну плату в розмірі 23000 грн. на рік (без утримання податків та зборів). Пропозиція позивача щодо зміни правовідносин шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, залишена відповідачем без задоволення. Оскільки протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди землі, відповідач не направив на адресу позивача повідомлення про заперечення у поновленні вказаного договору, позивач до цього часу продовжує користуватися земельною ділянкою та виконувати свої зобов`язання за договором оренди землі, в силу приписів ст. 33 Закону України «Про оренду землі», вищезазначений договір оренди землі вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором оренди землі. Отже, позивач вважає, що існують законні підстави для зміни правовідносин між сторонами шляхом визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди, яка встановлює строк дії договору оренди землі сім років та орендну плату в розмірі 23000 грн. на рік, починаючи з 2017 року.

У зв`язку з вищезазначеним, ПАТ «Агрофірма «Гюнівська» просив визнати договір оренди землі б/н від 16 грудня 2013 року укладеним між ПАТ «Агрофірма «Гюнівська» та ОСОБА_1 , поновленим на умовах додаткової угоди, запропонованої позивачем.

Рішенням Великобілозерського районного суду Запорізької області від 31 липня 2018 року позов ПАТ «Агрофірма «Гюнівська» задоволено.

Визнано договір оренди землі б/н від 16 грудня 2013 року укладеним між ПАТ «Агрофірма «Гюнівська» та ОСОБА_1 поновленим на умовах додаткової угоди наступної редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

до Договору оренди землі б/н від 16 грудня 2013 року

село Гюнівка Великобілозерського району Запорізької області

Орендодавець: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 28 лютого 1997 року Великобілозерським РВ УМВС України в Запорізькій області, адреса: АДРЕСА_1, з одного боку, та

Орендар: Приватне акціонерне товариство «Агрофірма «Гюнівська», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00849273, місцезнаходження: 71410, Запорізька область, Великобілозерський район, село Гюнівка, вулиця Поштова, будинок № 12, в особі директора ОСОБА_2 , діючого на підставі Статуту, з другого боку, вирішили внести наступні зміни до договору оренди землі б/н від 16 грудня 2013 року, номер запису про інше речове право: 5672211, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4:

1.Пункт 8 розділу «Строк дії договору» викласти в наступній редакції:

«Строк дії договору - до 15 травня 2021 року. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію».

2.Пункт 9 розділу «Орендна плата» викласти в наступній редакції:

«Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 23000 грн. 00 коп. (двадцять три тисячі гривень 00 коп.) на рік за об`єкт оренди, без утримання податків та зборів».

3.Всі інші умови Договору оренди землі залишаються без змін і Сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

4.Дана Додаткова угода складена в двох ідентичних екземплярах, які мають однакову юридичну силу, по одному екземпляру для кожної із Сторін.

5.Дана Додаткова угода є підставою для реєстрації Державним реєстратором Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області або іншою особою, уповноваженою законодавством України здійснювати реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Гюнівська» оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_4 , на умовах даної Додаткової угоди.

6.У пункті 12 Договору оренди слова «та надання послуг» виключити, слова «видатковими відомостями» замінити словом «актами».

7.У пункті 13 Договору оренди в абзаці третьому слова «розмірів земельного податку» замінити словами «граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України».

8.Розділ «Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду» Договору оренди виключити.

Орендодавець: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 28 лютого 1997 року Великобілозерським РВ УМВС України в Запорізькій області, адреса: АДРЕСА_1 .

Орендар: Приватне акціонерне товариство «Агрофірма «Гюнівська», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00849273, місцезнаходження: Запорізька область, Великобілозерський район, село Гюнівка, вулиця Поштова, будинок № 12, в особі директора ОСОБА_2 . Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що після закінчення строку дії договору оренди землі б/н від 16 грудня 2013 року, позивач продовжував користуватися земельною ділянкою, яка належить відповідачу, а відповідач протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не повідомила позивача щодо свого небажання поновлювати договір оренди землі.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2019 року, рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 31 липня 2018 року скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «Агрофірма «Гюнівська» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 2400 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи ПАТ «Агрофірма «Гюнівська» в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що у позивача відсутнє переважне право перед іншими особами на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк за встановлених обставин. Крім того, апеляційний суд виходив з того, що фактично обраний позивачем спосіб захисту порушених цивільних прав суперечить ч.3 ст.626 ЦК України та ч.1 ст.627 ЦК України за якою, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

08 квітня 2019 року Приватне акціонерне товариство «Агрофірма «Гюнівська» подало касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2019 року, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові не встановив всі фактичні обставини справи та дав неналежну правову оцінку, а саме, оскільки протягом місяця після закінчення строку договору оренди землі відповідач не звернувся до позивача з відповідним листом-повідомленням щодо своєї незгоди в поновленні вказаного договору оренди землі, ПАТ «Агрофірма «Гюнівська» до цього часу продовжує користуватися земельною ділянкою та виконувати свої зобов`язання за договором оренди землі, зокрема, обробляє земельну ділянку, нараховує та сплачує відповідачу орендну плату за користування земельною ділянкою. Вважає, що в розумінні ст. 33 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі є поновленим. В той же час, оскільки умови поновленого договору не відповідають вимогам ст. 19 Закону України «Про оренду землі», і строк дії договору оренди землі становить менше семи років, позивач вважає, що існують законі підстави для зміни правовідносин між сторонами, шляхом визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди, яка встановлює строк дії договору оренди землі сім років та орендну плату в розмірі 23000 грн. на рік, починаючи з 2017 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано справу з Великобілозерського районного суду Запорізької області справу № 312/275/17.

У квітні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла вищезазначена справа.

Відзив до Верховного Суду не надходив.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Так, відповідно до положення частини 1 статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Стаття 13 Закону України «Про оренду землі» закріплює норму, згідно якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно вимог частини 1 статті 210 Цивільного кодексу України, статті 125 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 10,97 га, розташованої на території Гюнівської сільської ради Великобілозерського району Запорізької області. Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4 .

Як встановлено судами, 16 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Агрофірма «Гюнівська» було укладено договір оренди землі б/н (а.с.4-12). Державна реєстрація права оренди земельної ділянки була проведена 15 травня 2014 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.13).

Судами встановлено, що відповідно до змісту п. 1 договору оренди землі б/н від 16 грудня 2013 року, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування об`єкт оренди - земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Пунктом 8 вказаного договору оренди землі, договір укладено на три роки, з урахуванням ротації культур, згідно з проектом землеустрою. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до умов пункту 20 договору оренди землі, передача земельної ділянки орендарю здійснюється в триденний строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі об`єкта оренди.

Судами встановлено, що на підтвердження того, що позивач після закінчення строку дії договору оренди землі продовжує користуватися земельною ділянкою відповідача, обробляє її та вирощує сільськогосподарські культури, позивачем надано суду довідку, із змісту якої вбачається, що в 2017 році на земельній ділянці, що належить відповідачу, посіяно озиму пшеницю, після збору врожаю планується обробіток під ярові культури. Позивачем вкладено додаткові кошти в обробіток поля по рекультивації - додатково внесено мінеральні добрива та проведено додаткову глибоку культивацію культиватором «Кейс» по знищенню нижніх бур`янів (а.с.70-75).

Позивачем також було нараховано відповідачу ОСОБА_1 орендну плату за землю, в розмірі та в строки, які встановлені в договорі оренди землі (а.с.66-67).

Апеляційним судом встановлено, що листом від 22 грудня 2017 року позивач повідомив відповідача про необхідність отримання орендної плати за землю за 2017 рік в розмірі 3779 грн. 30 коп. (а.с.88).

Як встановлено судами, відповідаючи на пропозицію позивача щодо отримання орендної плати за землю за 2017 рік, відповідач надіслала на адресу позивача лист-відповідь, який отримано позивачем 04 січня 2018 року.

Як досліджено судами, в даному листі відповідач ОСОБА_1 зазначає про неправомірні дії позивача, які позбавили його можливості вільно розпоряджатися, володіти та користуватися належною їй земельною ділянкою протягом «2017 сільськогосподарського року» і вимагає останнього змінити призначення запропонованої суми коштів на «відшкодування шкоди, завданої внаслідок фактичного позадоговірного користування земельною ділянкою» (а.с.89,92).

10 травня 2017 року ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» надіслав цінним листом на адресу відповідача лист від 27 квітня 2017 року, який містить пропозицію позивача укласти додаткову угоду до договору оренди землі, а також проект додаткової угоди до договору оренди землі від 16 грудня 2013 року (а.с.14-15).

Судами встановлено, що за змістом листа відповідача ОСОБА_1 від 26 травня 2017 року, остання, посилаючись на статті 8, 14, 41, 55, 68 Конституції України та статті 33, 34 Закону України «Про оренду землі», відмовляється підписувати додаткову угоду до договору оренди землі.

Згідно з положеннями ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

За статтею 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 34 договору оренди землі зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

Згідно із вимогами ст. 41 Конституції України, ст. ст. 316, 319, 373 ЦК України власник самостійно визначає спосіб та порядок користування та розпорядження належною йому власністю, зокрема на свій розсуд обирає контрагента за договором та визначає умови договору з ним.

Відповідно до Закону України "Про оренду землі" укладання договору оренди не може бути примусом і передбачає право, а не обов`язок на переукладання договору оренди, ураховуючи при цьому положення ст. ст. 6, 627 ЦК України щодо свободи договору, укладання його при наявності вільного волевиявлення особи, непорушність права власності та здійснення при цьому права власником відповідно до закону на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, необхідності згоди обох сторін при укладенні чи зміні договору

Згідно із статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Відповідно до ст. ст. 319, 626 ЦК України реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Крім того, ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстави, передбаченої ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди: орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 4 ЦПК України, буде порушене при дотриманні процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Таким чином, апеляційний суд відмовляючи у позові ПАТ "Агрофірма Гюнівська" прийшов до обґрунтованого висновку про те, що у позивача відсутнє переважне право перед іншими особами на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк за встановлених обставин.

Апеляційний суд встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши всі матеріали дійшов до обґрунтованого висновку про те, що фактично обраний позивачем спосіб захисту порушених цивільних прав суперечить ч.3 ст.626 ЦК України та ч.1 ст.627 ЦК України за якою, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Гюнівська» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв