Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.07.2018 року у справі №442/2771/17

Постанова

Іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 442/2771/17

провадження № 61-38011св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого: Сімоненко В.М.,

суддів -Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю, Петрова Є. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - Управління Служби безпеки України у Львівській області,

представник позивача - Копко Ірина Василівна ,

відповідач - виконавчий комітет Дрогобицької міської ради,

третя особа - Дрогобицьке міськрайонне управління юстиції,

третя особа - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

третя особа - ОСОБА_4 ,

третя особа - ОСОБА_5 ,

третя особа - ОСОБА_6 ,

третя особа - Служба у справах дітей виконкому Дрогобицької міської ради,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Крамара О.В., та постанову Апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів Савуляка Р.В., Крайник Н.П., Мельничук О.Я.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року Управління Служби безпеки України у Львівській областізвернулося до суду з позовом до виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: Дрогобицького міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Служби у справах дітей виконкому Дрогобицької міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 04 січня 2000 року в рахунок виконання договору № 47 від 22 березня 1999 року про будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей АТ «ЛьвівПокізол» передало благодійному фонду «Житло військовим» СБУ трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 для її заселення співробітниками Управління Служби безпеки України у Львівській області та вона отримала статус службового житла.

Розпорядженням Комісії з питань приватизації житла при виконкомі Дрогобицької міської ради (оформлене протоколом) від 06 листопада 2013 року квартиру АДРЕСА_1 було передано у приватну, спільну ( сумісну або часткову) власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

На підставі вказного розпорядження було видано Свідоцтво про право власноті від 06 листопада 2013 року.

Оскільки спірна квартира є службовим жилим приміщенням, тому її передача у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , шляхом приватизації є порушенням вимог ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та п. 3 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396.

В зв'язку з вищевказаним позивач просив суд:

1. Визнати недійсним свідоцтво про право власності від 06 листопада 2013 року на квартиру АДРЕСА_1 , яке було видане директором департаменту міського господарства, заступником міського голови, заступником голови комісії з питань приватизації житла при виконкомі Дрогобицької міської ради І.Лепким на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 .

2. Скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , яке було зареєстроване державним реєстратором Дрогобицького міськрайонного управління юстиції ОСОБА_8 за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2017 року, залишеного без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2018 року, позов Управління Служби безпеки України у Львівській області задоволено.

Поновлено Управлінню Служби безпеки України у Львівській області строк звернення до суду.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 06 листопада 2013 року на квартиру АДРЕСА_1 , яке було видане директором департаменту міського господарства, заступником міського голови, заступником голови комісії з питань приватизації житла при виконкомі Дрогобицької міської ради І.Лепким на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 .

Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , яке було зареєстроване державним реєстратором Дрогобицького міськрайонного управління юстиції ОСОБА_8 за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 .

Стягнуто з виконавчого комітету Дрогобицької міської ради на користь Управління Служби безпеки України у Львівській області судові витрати в сумі 1600,00 гривень.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2017 року виправлено описку в рішенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2017 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що спірна квартира має статус службової, оскільки рішення про виключення спірної квартири з числа службових житлових приміщень Управління Служби безпеки України не приймалось, тому ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не мали законних підстав на приватизацію службової квартири.

Окрім того, суди дійшли висновку, що позовна давність стосовно даних позовних вимог не спливла.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та її рух у суді касаційної інстанції

У червні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано із Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області цивільну справу № 442/2771/17.

У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Скаржник просив суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку, що спірній квартирі надано статус службової.

Суди дійшли помилкового висновку про те, що позивачу стало відомо про порушення його права саме 20 жовтня 2016 року без посилання на належні докази.

Суди не прийняли до уваги те, що орган опіки та піклування не надав своєї згоди на вчинення будь-яких правочинів чи їх скасування стосовно спірної квартири, оскльки в даній квартирі зареєстровані та проживають неповнолітні діти, чим було проігноровано вимоги Закону України «Про охорону дитинства» та Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і притулених дітей».

Доводи інших учасників справи

Відзив Управління Служби безпеки України у Львівській області на касаційну скаргу мотивовано тим, що касаційна скарга є необгрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки судами правильно застосовано норми матеріального права та дотримані норми процесуального права.

Інші учасники справи не скористались своїм правом для надання відзиву на касаційні скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 04 січня 2000 року в рахунок виконання договору № 47 від 22 березня 1999 року про будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей АТ «ЛьвівПокізол» передало благодійному фонду «Житло військовим» трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 для її заселення співробітниками управління служби безпеки України у Львівській області.

В той же день дана квартира була прийнята в експлуатацію Управлінням Служби безпеки України у Львівській області згідно акту прийому-передачі житлового фонду від 04 січня 2000 року (а.с.5).

Спірна квартира була поставлена на оперативний облік Управління Служби безпеки України у Львівській області як службова та облікована у відповідних формах в порядку п. 5 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженому Постановою РМ УРСР від 04.02.1988 року за №37.

Рішенням виконкому Дрогобицької міської ради №4 від 29 січня 2004 року ОСОБА_9 визнано основним наймачем квартири АДРЕСА_1 із складом сім'ї - п'ять осіб.

Протоколом Комісії з питань приватизації житла при виконкомі Дрогобицької міської ради від 06 листопада 2013 року квартиру АДРЕСА_1 було передано у приватну, спільну (сумісну або часткову) власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ( а.с.19,21).

На підставі вказного протколу Комісією з питань приватизації житла при виконкомі Дрогобицької міської ради 06 листопада 2013 року було видано Свідоцтво про право власності на спірну квартиру (а.с.22).

06 грудня 2013 року державним реєстратором Дрогобицького міськрайонного управління юстиції було проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , яке було зареєстроване за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 (а.с.23).

Судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що Управління Служби безпеки України у Львівській області будь-яких звернень стосовно виключення спірної квартири з числа службових житлових приміщень на адресу Дрогобицької міської ради не скеровувало, будь-які рішення з цього приводу не приймались ні Управлінням Служби безпеки України у Львівській області, ні керівництвом Служби безпеки України.

Згідно листів - відповідей виконкому Дрогобицької міської ради від 12 серпня 2015 року, 13 травня 2016 року та 05 грудня 2016 року на запити Управління Служби безпеки України у Львівській області квартира АДРЕСА_1 облікується за службою безпеки України у Львівській області в статусі службової (а.с.120, 132, 131).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України ( в редакції яка діяла на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що спірна квартира має статус службової, оскільки рішення про виключення спірної квартири з числа службових житлових приміщень Управління Служби безпеки України не приймалось, тому ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не мали законних підстав на приватизацію службової квартири.

Окрім того, суди дійшли висновку, що позовна давність стосовно даних позовних вимог не спливла.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Судами встановлено, що на підставі протоколу комісії з питань приватизації житла при виконкомі Дрогобицької міської ради від 06 листопада 2013 року квартиру АДРЕСА_1 було передано у приватну, спільну (сумісну або часткову) власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про що було видане комісією з питань приватизації житла при виконкомі Дрогобицької міської ради 06 листопада 2013 року Свідоцтво про право власності на спірну квартиру.

06 грудня 2013 року державним реєстратором Дрогобицького міськрайонного управління юстиції було проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , яке було зареєстроване за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 .

Також судами встановлено, що відсутні докази про те, що Управління Служби безпеки України у Львівській області будь-яких звернень стосовно виключення спірної квартири з числа службових житлових приміщень на адресу Дрогобицької міської ради не скеровувало, будь-які рішення з цього приводу не приймались ні Управлінням Служби безпеки України у Львівській області, ні керівництвом Служби безпеки України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

З аналізу статей 13, 15, 16 Цивільного кодексу України слідує, що право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальний характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб`єктивних прав. Разом з тим, законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина 3 статті 16). Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту. Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У даному спорі правовою підставою для звернення до суду позивач вважав порушення його законного права стосовно спірної квартири видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно 06 листопада 2013 року.

Видача свідоцтва про право власності передбачена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 (в редакції видачі спірного свідоцтва), що визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, у пункті 24 якого встановлено, що у випадках, установлених законом, державний реєстратор органу державної реєстрації прав після прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, відкриття відповідного розділу Державного реєстру прав та/або внесення записів до зазначеного Реєстру формує свідоцтво про право власності на нерухоме майно .

Суть державної реєстрації прав - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто, оскаржуване свідоцтво про право власності не породжує виникнення у відповідача відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

Таким чином, підставою для скасування свідоцтва про право власності на приватизоване майно має бути визнано недійсним та скасовано рішення органу приватизації на підставі якого було видано вказане свідоцтво.

Вказане кореспондується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 925/797/17 від 27 червня 2018 року.

Судами не було встановлено чи протокол засідання комісії з питань приватизації житла при виконкомі Дрогобицької міської ради від 06 листопада 2013 року, який став підставою для видачі оскаржуваного свідоцтва про право власності та реєстрації речових прав на нерухоме майно - є рішенням органу приватизації в контексті ч. 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», та не зясували чи взагалі таке рішення ухвалювалось та чинне воно чи ні.

Таким чином, судами не було надано правову оцінку чи ухвалювалось рішення органу приватизації щодо приватизації спірної квартири та чи є таке рішення на час вирішення судового спору чинним, що залежить у прямому звязку підставою для скасування спірного свідоцтва.

За таких обставин, суди дійшли передчасного висновку про наявність підстав для визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну квартиру.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи вказане, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2017 року та постанова Апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2018 року підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи, суду першої інстанції слід встановити чи було ухвалено рішення органу приватизації в контексті ч. 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» щодо приватизації спірної квартири на підставі якого було видано спірне свідоцтво та чи є таке рішення чинним, а також з урахуванням встановленого надати правову оцінку заявленим позовним вимогам з застосуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 925/797/17 від 27 червня 2018 року.

Управління Служби безпеки України у Львівській області не позбавлено можливості звернутись до суду першої інстанції з уточненням позовних вимог для ефективного способу захисту порушеного права.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2018 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик