Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.09.2019 року у справі №308/13983/18

Постанова

Іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 308/13983/18

провадження № 61-16420 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - адвокат Шпуганич Василь Петрович;

відповідач - ОСОБА_2 ;

представник відповідача - адвокат Майстренко Наталія Миколаївна;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 травня 2019 року у складі судді Іванова А. П. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 липня 2019 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Мацунича М. В., Кожух О. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 розмістив на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook (адреса посилання ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_1 ) публікацію, яка містить такий текст: «Наглість і жадність: ОСОБА_4 повернув на роботу керівника міського майна ОСОБА_1, яку зловили на хабарі - а прокуратура злила справу. Це вершина зневажливого ставлення як до закону, так і до людей. Мало того, що зловлена на хабарі чиновниця не понесла покарання - так мер її ще і на роботу повернув, знову ділити майно міста. Два місяці тому керівника управління майна міста затримали за отримання хабаря від підприємця. За це вона обіцяла «вирішити» питання про передачу підприємцю приміщень, які належать міській раді. ОСОБА_1 помістили під домашній арешт і відсторонили від роботи. Справа набула великого резонансу. В реальне покарання, зважаючи на корумпованість правоохоронної системи, і так ніхто не вірив. Але думалось, що на роботі в мерії такий чиновник точно більше не працюватиме. Однак, цинізм як правоохоронців, так і мера не знає меж. За цей час прокуратура області змінила статтю обвинувачення - із отримання хабаря (санкція - від 5 до 10 років з конфіскацією) на шахрайство, де підозрювана може відбутися штрафом в 850 грн, або і взагалі потрапити під амністію. Крім цього, прокуратура не продовжила ОСОБА_1 відсторонення від посади - і та вчора як ні в чому не бувало з`явилась на роботі в мерії - продовжувати свої темні справи».

На цю публікацію відреагувати 1,4 тисячі осіб, прокоментували 93 особи, поширили публікацію 475 осіб.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 розмістив на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook (адреса посилання ІНФОРМАЦІЯ_2 публікацію такого змісту: «Підтримайте моє звернення до ОСОБА_5 - щоб керівник міського майна, спіймана на хабарі, була покарана - бо зараз її «відмазують» і навіть не звільнили. На жаль, сторонні особи отримали можливість впливу на закарпатську прокуратуру і це закінчилось тим, що корупціонери уникають покарання. Керівника управління майна Ужгорода в червні зловили на хабарі - взамін вона обіцяла підприємцю «порішати» з орендою і подальшим викупом міського майна - операцію провели оперативники Управління захисту економіки. Прокуратура порушила справу за відповідною статтею кримінального кодексу. Але далі почалось щось неймовірне навіть для України. Справа за хабарництво просто зникла і замість неї з`явилось просте «шахрайство» - де чиновнику загрожує лише штраф. Ми вже звикли до того, що в Україні зловлені на гарячому корупціонери зазвичай тихенько відповзають в сторону і намагаються «порішати» в судах, через рік-два, коли суспільна увага спаде. Однак, той вплив, які сторонні особи отримали на прокуратуру в Закарпатті, породив відчуття безкарності. У випадку Ужгорода справу про корупцію просто перекваліфікували, а керівник управління міського майна ОСОБА_1, яку зловили на гарячому, замість того, щоб ховатись на лікарняному чи у відпустці, наступного дня виходить на роботу - демонстративно, щоб показати можливості своєї «криші». Корупціонери і їх покровителі просто познущались з працівників прокуратури, які вели справу. А ужгородцям показали, що їх сподівання на справедливість марні. Однак, ситуацію легко виправити. Об`єктивна перевірка покаже, що справу перекваліфікували незаконно. Я спеціально консультувався з спеціалістами в галузі кримінального права. Всі вони озвучили єдиний висновок: мова йде про чисту статтю по корупції. В цій ситуації прокуратура мала б просто повернути попередню кваліфікацію - щодо корупції - і покарати чиновника».

На цю публікацію відреагувати 1,3 тисячі осіб, прокоментували 59 осіб, поширили публікацію 406 осіб.

Фактичні обставини. «Прокуратура змінила статтю обвинувачення - з корупції на шахрайство - з 5-10 років в`язниці на штраф. Прокуратура мотивувала це тим, що, нібито, керівник управління майна насправді не могла вплинути на питання, яке обіцяла «вирішити». Тому вона, нібито, просто дурила підприємця і виманювала у нього гроші. Але, насправді, все не так. Бо якщо викуп майна дійсно погоджує сесія ради, то питання оренди вирішується якраз управлінням майна (Саме оренду просив підприємець - бо лише після неї можливий викуп). Проте прокуратура «чомусь» вирішила, що начальник управління майном міста не має ніякого відношення до оренди міського майна, хоча якраз начальник управління майна входить до відповідної комісії і саме це управління готує всі необхідні матеріали. Твердження, що ОСОБА_1 , як керівник майна міста, ні на що не впливає і тому вона проста шахрайка, а не корупціонерка, не витримує жодної критики. З таким підходом прокуратура взагалі жодного корупціонера ніколи не притягне до відповідальності. P. S. ОСОБА_7 - для вас не складно відновити справедливість - як для ужгородців, так і для рядових працівників прокуратури, з яких познущались місцеві корупціонери і їх покровителі. Я був на суді і особисто бачив, як зловлена на гарячому чиновниця в обличчя сміялась представнику прокуратури, відчуваючи свою безкарність. Знаю цього працівника по іншим справам - адекватний і розумний юрист. Такі випадки вбивають мотивацію у ваших підлеглих відстоювати законність. По-різному можна оцінювати ситуацію в країні, в прокуратурі, в судах. Багато хто критично оцінює ефективність цих інститутів. Але я переконаний, що в будь-якому разі принципово не можна допускати, щоб авторитет правоохоронних ось так легко розмінювали і принижували. За будь-яких умов кримінал має знати своє місце і не забувати, що в країні є влада. Звертаюсь до вас з проханням направити в область когось з працівників, кому ви довіряєте - хто б надав вам об`єктивну інформацію по цьому випадку. Або приїжджайте особисто - після вашого останнього візиту всі корупціонери ще довго сиділи тихо, як миші. Об`єктивно - в цьому випадку лише ваше втручання може виправити ситуацію. Тож щиро запрошуємо в гості - сонце на Закарпатті все таке ж тепле, ужгородці все такі ж привітні, а бограч все такий же гострий. Ну а я завжди готовий провести вам екскурсію нашим чудовим старовинним містом, в якому, на жаль, інколи все ще зустрічаються недобрі люди».

Зазначала, що така заява є недостовірною, надуманою, не відповідає дійсності та ганьбить її честь, гідність і ділову репутацію як громадянина та працівника органу місцевого самоврядування. Публікація містить твердження відповідача про факти, а саме те, що ОСОБА_1 «спіймана на хабарі», її «в червні зловили на хабарі», « ОСОБА_1 , як керівник майна міста, ні на що не впливає і тому вона просто шахрайка, а не корупціонера», а відтак вказують на вчинення дій, які містять ознаки злочину. Тобто, відповідачем наперед зроблено висновок про її винуватість у вчиненні кримінального правопорушення.

Вказувала, що ані на день публікації, ані на час пред`явлення позову її винуватість у вчиненні кримінального правопорушення (отримання неправомірної вигоди або «хабаря») в установленому законом порядку не встановлена, тому такі інформація і твердження є негативними, недостовірними, передчасними і незаконними, оскільки створюють уявлення про неї як про особу, причетну до вчинення кримінального правопорушення, про неналежне виконання нею службових обов`язків. Поширивши інформацію про те, що «Справа за хабарництво просто зникла і замість неї з`явилось просте «шахрайство» - де чиновнику загрожує лише штраф. Ми вже звикли до того, що в Україні зловлені на гарячому корупціонери зазвичай тихенько відповзають в сторону і намагаються «порішати» в судах, через рік-два, коли суспільна увага спаде. Однак, той вплив, які сторонні особи отримали на прокуратуру в Закарпатті, породив відчуття безкарності. У випадку Ужгорода справу про корупцію просто перекваліфікували, а керівник управління міського майна ОСОБА_1, яку зловили на гарячому, замість того, щоб ховатись на лікарняному чи у відпустці, наступного дня виходить на роботу - демонстративно, щоб показати можливості своєї «криші»», відповідач, будучи публічною особою, порушив право на повагу до її честі, гідності в очах суспільства, колег, друзів та у родинному колі.

Вказувала, що поширена серед невизначеного кола осіб інформація про неї містить у формі твердження фактичні дані про її діяльність як посадової особи. Суспільство, не будучи обізнаним щодо суті відповідних питань, сприйняло таку інформацію як встановлений факт, про що свідчить реакція громадян на публікації в соціальній мережі. Інформація була умисно поширена з метою викликати суспільний резонанс у місті та зганьбити її честь, гідність і ділову репутацію, які входить до обсягу прав, гарантованих статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Поширена відповідачем інформація не є оціночними судженнями.

Зазначала, що діями відповідача їй завдано моральну шкоду, оскільки поширенням недостовірної інформації їй спричинено значних душевних переживань, принижень, вона тривалий час відчувала дискомфорт у спілкуванні з людьми, відчула образу. Розмір моральної шкоди оцінювала у 90 000 грн.

Ураховуючи наведене, посилаючись на положення статей 3, 28, 32, 34 Конституції України, статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 277, 297, 299 ЦК України, статей 1, 29, 30 Закону України «Про інформацію», статті 6 Закону України «Про прокуратуру», ОСОБА_1 просила суд визнати інформацію щодо неї, поширену громадянином ОСОБА_2 , депутатом Ужгородської міської ради в мережі Інтернет на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook, опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: «Наглість і жадність: « ОСОБА_4 повернув на роботу керівника міського майна ОСОБА_1, яку зловили на хабарі - а прокуратура злила справу, на роботі в мерії такий чиновник точно більше не працюватиме та прокуратура не продовжила ОСОБА_1 відсторонення від посади - і та вчора як ні в чому не бувало з`явилася на роботі в мерії - продовжувати свої темні справи» - негативною та такою, що є недостовірною, та зобов`язати відповідача ОСОБА_2 протягом 3-х календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили видалити вказану інформацію зі своєї персональної сторінки у соціальній мережі Facebook, розмістивши у ній текст наступного змісту: «Визнаю інформацію відносно ОСОБА_1 поширену мною, громадянином ОСОБА_2 , депутатом Ужгородської міської ради в мережі Інтернет на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook, опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_4, «Наглість і жадність: ОСОБА_4 повернув на роботу керівника міського майна ОСОБА_1, яку зловили на хабарі - а прокуратура злила справу, на роботі в мерії такий чиновник точно більше не працюватиме та прокуратура не продовжила ОСОБА_1 відсторонення від посади - і та вчора як ні в чому не бувало з`явилася на роботі в мерії - продовжувати свої темні справи» - негативною та такою, що є недостовірною»; визнати інформацію щодо неї, поширену громадянином ОСОБА_2 , депутатом Ужгородського міської ради в мережі Інтернет на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook, опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_5 , у тому числі наступні твердження: «спіймана на хабарі», «в червні зловили на хабарі», « ОСОБА_1 , як керівник майна міста, ні на що не впливає і тому вона проста шахрайка, а не корупціонера» - недостовірною та зобов`язати відповідача ОСОБА_2 протягом 3-х календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили видалити вказану інформацію зі своєї персональної сторінки у соціальній мережі Facebook, розмістивши у ній під назвою спростування текст наступного змісту: «Визнаю інформацію відносно ОСОБА_1 , поширену мною, громадянином ОСОБА_2 , депутатом Ужгородської міської ради, в мережі Інтернет на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook, опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_5, в тому числі, наступні твердження: «спіймана на хабарі», «в червні зловили на хабарі», « ОСОБА_1 , як керівник майна міста, ні на що не впливає і тому вона проста шахрайка, а не корупціонера» -недостовірною»; стягнути із ОСОБА_2 на її користь 90 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а також витрати по сплаті судового збору та документально підтверджені витрати за надання правової допомоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановлені фактичні обставини справи, офіційні повідомлення органів прокуратури та рух кримінального провадження відносно ОСОБА_1 свідчать про те, що поширена ОСОБА_2 інформація про позивача хоча і є негативною, проте, є правдивою, що виключає в діях відповідача юридичний склад цивільного правопорушення. Крім того, відповідна інформація становила суспільний інтерес, а межі критики позивача, як службовця органів місцевого самоврядування, є значно ширшими аніж для приватних осіб. Тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про захист честі, гідності та ділової репутації. Також не підлягають задоволенню і позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки вказані вимоги є похідними від вимоги про захист честі, гідності та ділової репутації.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 30 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 травня 2019 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову та зазначив також, що інформація, про спростування якої поставила питання ОСОБА_1 , не може бути кваліфікована такою, що порушує принцип презумпції невинуватості особи. Опубліковуючи відповідну інформацію, відповідач реалізував своє право на її поширення, свою позицію щодо відповідних фактів, обставин і дій, а також право на звернення до Генерального прокурора України з повідомленням, інформацією про неналежні, на його переконання, дії органів прокуратури, правоохоронних органів, інших осіб з метою їх перевірки та правової оцінки відповідно до компетенції цієї посадової особи. Та обставина, що в ході перевірки відповідна інформація, що була повідомлена особою у наведений спосіб, може не знайти свого підтвердження (повністю чи частково), сама по собі не може бути підставою для задоволення позову, що ґрунтується на факті такого звернення особи. Докази наявності у дописах відповідача завідомо неправдивої інформації, надмірності оціночних суджень, відсутні, як відсутні й підстави кваліфікувати відповідну інформацію, як подану в брутальній, принизливій чи непристойній формі. Особа не може бути притягнута до цивільно-правової відповідальності за правомірну реалізацію права на свободу вираження поглядів, поширення інформації та на звернення до прокурора, що мало місце в даному випадку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 направив до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 308/13983/18 із Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

У листопаді 2019 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшла заява про передачу справи на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правила презумпції невинуватості особи, вимоги національного та міжнародного законодавства, практику Європейського суду з прав людини в галузі захисту честі, гідності, ділової репутації особи, відшкодування моральної шкоди, поширення інформації та її оцінки. Сама по собі наявність кримінального провадження за відсутності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, не доводить факту вчинення особою злочину.

Суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано вважали перекручену відповідачем інформацію достовірною, не врахували обставин щодо руху кримінального провадження, не дали належної оцінки доказам у їх сукупності та взаємозв`язку. Зазначав, що у серпні 2018 року відповідачу було відомо про зміну обвинувачення ОСОБА_1 та перекваліфікацію її дій зі статті 368 КК України на частину першу статті 191 КК України, але він продовжував поширювати про позивача негативну та недостовірну інформацію.

Предметом позовних вимог не було спростування обставин затримання позивача чи оголошення їй підозри саме у ІНФОРМАЦІЯ_7, інформацію про які поширювала прес-служба прокуратури Закарпатської області, а було поширення з ІНФОРМАЦІЯ_4 по ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідачем інформації, яка є негативною, недостовірною, перекрученою і такою, що не містить оціночних суджень, оскільки виходить за межі критики, бо поширена депутатом Ужгородської міської ради, який добре обізнаний про стан речей у м. Ужгороді, в тому числі, у представницьких органах, і який в усіх питаннях має свою власну думку і бачення.

Суди не надали висновку тому, чи є інформація такого змісту: « ОСОБА_1 , як керівник майна міста, ні на що не впливає і тому вона проста шахрайка, а не корупціонерка» та « Наглість і жадність: « ОСОБА_4 повернув на роботу керівника міського майна ОСОБА_1, яку зловили на хабарі - а прокуратура злила справу, на роботі в мерії такий чиновник точно більше не працюватиме та прокуратура не продовжила ОСОБА_1 відсторонення від посади - і та вчора як ні в чому не бувало з`явилася на роботі в мерії - продовжувати свої темні справи» (негативним є вислів «повернув на роботу керівника міського майна ОСОБА_1, яку зловили на хабарі»), негативною та такою, що містить образливі висловлювання. Позивач не погоджується з тим, що ця інформація є оціночним судженням, не є негативною і внаслідок її поширення позивачу не завдано моральної шкоди, страждань.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Вказував, що обидві публікації в особистому профілі в мережі Facebook носять характер критики керівників Ужгородської міської ради та місцевих органів прокуратури і не спрямовані на приниження честі і гідності позивача, хоча і пов`язані з її особою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_12 в мережі Інтернет на офіційному сайті прокуратури Закарпатської області за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 була оприлюднена така інформація: «При отриманні 800 доларів США неправомірної вигоди викрито начальника управління майном міста Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради (фото, відео). Працівниками слідчого управління прокуратури Закарпатської області спільно зі співробітниками Управління захисту економіки в Закарпатській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України викрито начальника Управління майном міста Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, яка вимагала та отримала 800 доларів США неправомірної вигоди. Правоохоронцями задокументовано, як службовець вимагала та отримала першу частину неправомірної вигоди в сумі 800 доларів США за укладення договору оренди комунального приміщення, площею 32 кв м. В подальшому, за 3 тис 200 доларів США вона пообіцяла вирішити питання із приватизацією вказаного об`єкту з розрахунку по 100 доларів США за кожен квадратний метр. Кошти вона вимагала передати через її цивільного чоловіка, в якого правоохоронцями і вилучено першу частину неправомірної вигоди. Службову особу затримано в порядку статі 208 КПК України, наразі вирішується питання щодо оголошення їй про підозру за частиною третьою статті 368 КК України - вимагання та отримання неправомірної вигоди службовою особою. Прес-служба прокуратури Закарпатської області». Інформація супроводжувалася фото- і відеоматеріалами, що ілюстрували викладені в ній обставини (а. с. 131).

14 червня 2018 року прокурор відділу процесуального керівництва слідчого управління прокуратури Закарпатської області Кавка Ю. І. повідомив ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України - в одержанні неправомірної вигоди, кваліфікуючими ознаками якого є одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надав неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди та вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище (а. с. 113-116).

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 14 червня 2018 року, у справі № 308/6667/18 у клопотанні прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 відмовлено, обрано щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю та з покладенням на підозрювану певних обов`язків під час здійснення кримінального провадження (а. с. 81-85).

ІНФОРМАЦІЯ_7 в мережі Інтернет на офіційному сайті прокуратури Закарпатської області за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 була оприлюднена така інформація: «Прокуратура оскаржує рішення суду, щодо обраного запобіжного заходу чиновниці Ужгородської міської ради, затриманій при отриманні 800 доларів США неправомірної вигоди. Прокуратура Закарпатської області незгідна з рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 14 червня 2018 року щодо обраного чиновниці Ужгородської міської ради, затриманій при отриманні 800 доларів США неправомірної вигоди, запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Наразі на зазначену ухвалу готується апеляційна скарга. Також, прокуратура області звертається з клопотанням до суду про відсторонення службовця від займаної посади на час проведення досудового розслідування. Нагадаємо, правоохоронцями задокументовано, як начальник Управління майном міста Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради вимагала та отримала першу частину неправомірної вигоди в сумі 800 доларів США за укладення договору оренди комунального приміщення, площею 32 кв. м. Наразі їй оголошено про підозру за частиною третьою статті 368 КК України - вимагання та отримання неправомірної вигоди службовою особою. Подальше досудове розслідування триває. Прес-служба прокуратури Закарпатської області» (а. с. 141).

03 серпня 2018 року начальник відділу процесуального керівництва слідчого управління прокуратури Закарпатської області Дербак Ю. Ю. змінив раніше повідомлену ОСОБА_1 підозру та повідомив її про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15 та частиною першою статті 190 КК України у закінченому замаху на шахрайство, кваліфікуючими, ознаками якого є закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (а. с. 117-120).

Цього ж дня процесуальний прокурор Кавка Ю. І. затвердив обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42018070000000209 за обвинуваченням ОСОБА_1 за частиною другою статті 15 та частиною першою статті 190 КК України (а. с. 121-125).

Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області з 08 серпня 2018 року розглядається кримінальне провадження № 42018070000000209 від 06 червня 2018 року щодо ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15 та частиною першою статті 190 КК України (а. с. 78-80).

ОСОБА_2 є депутатом Ужгородської міської ради (а. с. 26, 27).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 розмістив на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 такий текст: «Наглість і жадність: ОСОБА_4 повернув на роботу керівника міського майна ОСОБА_1, яку зловили на хабарі - а прокуратура злила справу. Це вершина зневажливого ставлення як до закону, так і до людей. Мало того, що зловлена на хабарі чиновниця не понесла покарання - так мер її ще і на роботу повернув, знову ділити майно міста. Два місяці тому керівника управління майна міста затримали за отримання хабаря від підприємця. За це вона обіцяла «вирішити» питання про передачу підприємцю приміщень, які належать міській раді. ОСОБА_1 помістили під домашній арешт і відсторонили від роботи. Справа набула великого резонансу. В реальне покарання, зважаючи на корумпованість правоохоронної системи, і так ніхто не вірив. Але думалось, що на роботі в мерії такий чиновник точно більше не працюватиме. Однак, цинізм як правоохоронців, так і мера не знає меж. За цей час прокуратура області змінила статтю обвинувачення - із отримання хабара (санкція - від 5 до 10 років з конфіскацією) на шахрайство, де підозрювана може відбутися штрафом в 850 грн, або і взагалі потрапити під амністію. Крім цього, прокуратура не продовжила ОСОБА_1 відсторонення від посади - і та вчора як ні в чому не бувало з`явилась на роботі в мерії - продовжувати свої темні справи. Тут виникає питання до міського голови ОСОБА_4: незважаючи на корумпованість правоохоронців, він в рамках власних повноважень міг не допустити повернення ОСОБА_1 на роботу. Як керівник міста, ОСОБА_4 в першу чергу має непокоїтись за те, що всім майном міста розпоряджається людина, яку помітили в махінаціях на шкоду міському бюджету. Та складається враження, що ОСОБА_4 турбується якраз про зворотнє - як би ОСОБА_1 повернулась на роботу. І причина турботи зрозуміла - поки ОСОБА_1 нема, схеми по відчуженню міського майна простоюють. А це йому не підходить. Що далі? По ОСОБА_4 зрозуміло. Він уже навіть не робить вигляд, що працює в інтересах міста. Внутрішній голос, який мав би нагадувати йому про те, що слід зупинитись, що так не можна, що люди не зрозуміють - міцно спить. Повернення на роботу ОСОБА_1 показує, що меру просто наплювати на якісь моральні обмеження і він веде себе як «временщик», а не як обраний громадою керівник. По прокуратурі. Зміна звинувачення з корупції на шахрайство - незаконна. Прокуратура обґрунтувала це так: ОСОБА_1 обіцяла підприємцю викуп приміщення, а це не входило до її повноважень. Тому цей випадок не є хабарем, а є шахрайством: нібито вона не мала повноважень передати на викуп приміщення, тому просто обманула підприємця. Але при цьому прокуратура «чомусь» закрила на очі на те, що в своєму ж зверненні в суд в червні місяці згадувала факт не лише про отримання у власність, але і про оренду майна. Згідно законодавства, отримати майно у власність без аукціону можна виключно після оренди. А якраз надання майна в оренду і входить до повноважень департаменту міського господарства та управління майна міста. Тому виведення ОСОБА_1 з-під кримінального переслідування і перекваліфікація статті є явно незаконною і однозначно буде оскаржена. І як би не старались прокурори вивести ОСОБА_1 з-під покарання, як би не перекваліфіковували справу, нікуди не пропаде інший епізод - щодо оренди майна. Потрібно добиватись порушення ще однієї кримінальної справи, по іншому епізоду - за хабар. Я переконаний, що рано чи пізно ця справа буде порушена. На жаль, в нинішніх умовах це нереально. Була слабенька надія на те, що ОСОБА_4 , хоча б для вигляду, щоб не обурювати людей, не повертатиме її на роботу. Але він виявився ще більш відірваним від реальності, ніж можна було подумати. Або він просто і не задумовувався, що робить щось не так. Думаю, навіть ті, хто ще мав якісь сумніви щодо ОСОБА_4 , більше їх не матимуть і ужгородці остаточно зрозуміють - цій людині не місце в мерії. Наглість і жадність - ці два слова найкраще характеризують у справі ОСОБА_1 дії прокуратури і міського голови. Влада, яка живе під таким гаслом, приречена. І справедливості від неї не дочекатись. Доведеться почекати на нову владу. Залишилось недовго. ОСОБА_10 ».

Встановлено, що у позовній заяві (а. с. 2-13), позивач вказувала про те, що була розміщена публікація, яка закінчувалася абзацом «Крім цього, прокуратура не продовжила ОСОБА_1 відсторонення від посади - і та вчора як ні в чому не бувало з`явилась на роботі в мерії - продовжувати свої темні справи», після чого було вказано на реакцію читачів. Частина посту ОСОБА_2 , розміщена в мережі Facebook, яка починається словами «Тут виникає питання до міського голови ОСОБА_4» і далі за текстом до слів «… ОСОБА_10 » не була указана в позовній заяві. Попри те, що копія тексту, розміщеного за відповідним посиланням у мережі Інтернет, додана до позовної заяви (а. с. 14-15), таке відображення в позовній заяві поширеної в соціальній мережі інформації не відповідає її дійсному змісту.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 розмістив на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 такий текст: «Підтримайте моє звернення до ОСОБА_5 - щоб керівник міського майна, спіймана на хабарі, була покарана - бо зараз її «відмазують» і навіть не звільнили. На жаль, сторонні особи отримали можливість впливу на закарпатську прокуратуру і це закінчилось тим, що корупціонери уникають покарання. Керівника управління майна Ужгорода в червні зловили на хабарі - взамін вона обіцяла підприємцю «порішати» з орендою і подальшим викупом міського майна - операцію провели оперативники Управління захисту економіки. Прокуратура порушила справу за відповідною статтею кримінального кодексу. Але далі почалось щось неймовірне навіть для України. Справа за хабарництво просто зникла і замість неї з`явилось просте «шахрайство» - де чиновнику загрожує лише штраф. Ми вже звикли до того, що в Україні зловлені на гарячому корупціонери зазвичай тихенько відповзають в сторону і намагаються «порішати» в судах, через рік-два, коли суспільна увага спаде. Однак, той вплив, які сторонні особи отримали на прокуратуру в Закарпатті, породив відчуття безкарності. У випадку Ужгорода справу про корупцію просто перекваліфікували, а керівник управління міського майна ОСОБА_1, яку зловили на гарячому, замість того, щоб ховатись на лікарняному чи у відпустці, наступного дня виходить на роботу - демонстративно, щоб показати можливості своєї «криші». Корупціонери і їх покровителі просто познущались з працівників прокуратури, які вели справу. А ужгородцям показали, що їх сподівання на справедливість марні. Однак, ситуацію легко виправити. Об`єктивна перевірка покаже, що справу перекваліфікували незаконно. Я спеціально консультувався з спеціалістами в галузі кримінального права. Всі вони озвучили єдиний висновок: мова йде про чисту статтю по корупції. В цій ситуації прокуратура мала б просто повернути попередню кваліфікацію - щодо корупції - і покарати чиновника.

Юридичні аспекти справи. Прокуратура змінила статтю обвинувачення - з корупції на шахрайство - з 5-10 років в`язниці на штраф. Прокуратура мотивувала це тим, що, нібито, керівник управління майна насправді не могла вплинути на питання, яке обіцяла «вирішити». Тому вона, нібито, просто дурила підприємця і виманювала у нього гроші. Але, насправді, все не так. Бо якщо викуп майна дійсно погоджує сесія ради, то питання оренди вирішується якраз управлінням майна (Саме оренду просив підприємець - бо лише після неї можливий викуп). Проте прокуратура «чомусь» вирішила, що начальник управління майном міста не має ніякого відношення до оренди міського майна, хоча якраз начальник управління майна входить до відповідної комісії і саме це управління готує всі необхідні матеріали. Твердження, що ОСОБА_1 , як керівник майна міста, ні на що не впливає і тому вона проста шахрайка, а не корупціонерка, не витримує жодної критики. З таким підходом прокуратура взагалі жодного корупціонера ніколи не притягне до відповідальності. P.S. ОСОБА_7 - для вас не складно відновити справедливість - як для ужгородців, так і для рядових працівників прокуратури, з яких познущались місцеві корупціонери і їх покровителі. Я був на суді і особисто бачив, як зловлена на гарячому чиновниця в обличчя сміялась представнику прокуратури, відчуваючи свою безкарність. Знаю цього працівника по іншим справам - адекватний і розумний юрист. Такі випадки вбивають мотивацію у ваших підлеглих відстоювати законність. По-різному можна оцінювати ситуацію в країні, в прокуратурі, в судах. Багато хто критично оцінює ефективність цих інститутів. Але я переконаний, що в будь-якому разі принципово не можна допускати, щоб авторитет правоохоронних ось так легко розмінювали і принижували. За будь-яких умов кримінал має знати своє місце і не забувати, що в країні є влада. Звертаюсь до вас з проханням направити в область когось з працівників, кому ви довіряєте - хто б надав вам об`єктивну інформацію по цьому випадку. Або приїжджайте особисто - після вашого останнього візиту всі корупціонери ще довго сиділи тихо, як миші. Об`єктивно - в цьому випадку лише ваше втручання може виправити ситуацію. Тож щиро запрошуємо в гості - сонце на Закарпатті все таке ж тепле, ужгородці все такі ж привітні, а бограч все такий же гострий. Ну а я завжди готовий провести вам екскурсію нашим чудовим старовинним містом, в якому, на жаль, інколи все ще зустрічаються недобрі люди. ОСОБА_10 ».

Текст цієї публікації відображений у позовній заяві повністю за винятком заміни фрази «юридичні аспекти справи» фразою «фактичні обставини», копія тексту, розміщеного за відповідним посиланням у мережі Інтернет, додана до позовної заяви (а. с. 19-20).

Звертаючись до суду з позовом, позивач просила визнати негативною та недостовірною інформацію і твердження щодо неї з публікацій у соціальній мережі Facebook: за ІНФОРМАЦІЯ_4 : «Наглість і жадність: « ОСОБА_4 повернув на роботу керівника міського майна ОСОБА_1, яку зловили на хабарі - а прокуратура злила справу, на роботі в мерії такий чиновник точно більше не працюватиме та прокуратура не продовжила ОСОБА_1 відсторонення від посади - і та вчора як ні в чому не бувало з`явилася на роботі в мерії - продовжувати свої темні справи»; за ІНФОРМАЦІЯ_5 : «спіймана на хабарі», «в червні зловили на хабарі», « ОСОБА_1 , як керівник майна міста, ні на що не впливає і тому вона проста шахрайка, а не корупціонера» (в тексті публікації - «корупціонерка»).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно з частиною першою статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

У пунктах 1, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що беручи до уваги положення статей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.

Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в України, неодноразово наголошував, зокрема у рішенні від 28 березня 2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії», що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.

Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.

Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

У частині другій статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, згідно статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).

Разом з тим, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з статтею 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

За положеннями статті 29 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

При цьому суспільство також має право на отримання інформації яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.

За таких обставин, з огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими, ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.

Публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.

У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини.

Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод у рішеннях «Газета «Україна-центр» проти України», «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, врахувавши практику Європейського суду з прав людини, правильно встановивши обставини справи, дослідивши докази у справі в їх сукупності й надавши їм належну оцінку, визначив, що позивач не довела, що інформація у публікаціях, поширених відповідачем, була спрямована на приниження її честі, гідності та ділової репутації. Вказана інформація носить характер критики керівників Ужгородської міської ради та місцевих органів прокуратури.

Суди попередніх інстанційобґрунтовано виходили із того, що висловлювання, здійснені стосовно позивача, є оціночним судженням, а тому відсутні правові підстави для застосування положень статті 277 ЦК України. Суди дійшли обґрунтованого висновку, що у публікаціях були використані оціночні судження, що відповідно до статті 277 ЦК України та статті 30 Закону України «Про інформацію» не підлягають спростуванню. При цьому судами вірно враховано, що позивач є публічною особою, межа допустимої критики якої є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи.

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що публікації відповідача порушують принцип презумпції невинуватості особи, суди виходили з такого.

За приписами частини четвертої статті 6 Закону України «Про прокуратуру», інформація про діяльність прокуратури оприлюднюється в загальнодержавних та місцевих друкованих засобах масової інформації і на офіційних веб-сайтах органів прокуратури.

Зазначені правові вимоги узгоджуються за змістом, зокрема, із положеннями статей 1, 2, 6 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» щодо поширення офіційної інформації органом прокуратури через свою прес-службу, обов`язку надання засобам масової інформації повної інформацію про діяльність органу прокуратури тощо.

Отже, оприлюднена прокуратурою Закарпатської області ІНФОРМАЦІЯ_12 і ІНФОРМАЦІЯ_7 за відповідними посиланнями в мережі Інтернет інформація щодо ОСОБА_1 є офіційною, призначеною для інформування громадян про діяльність прокуратури та інших правоохоронних органів як безпосередньо, так і через засоби масової інформації, які, у свою чергу, вправі були поширювати зазначену офіційну інформацію.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що після оприлюднення органом прокуратури вищевказаної інформації різноманітні інформаційні інтернет-ресурси поширили цю інформацію з різним ступенем коментування та інтерпретації, які, втім, об`єднував виклад (переповідання) відповідних фактичних обставин, із заголовками, наприклад, «На хабарі 800 доларів затримано начальника управління майном Ужгорода» (ресурс « ProZak »), «При отриманні 800 доларів США хабаря затримано начальника управління майном Департаменту міського господарства Ужгорода» (ресурс «Закарпаття онлайн»), « Відпустити не можна посадити»: прокуратура проти домашнього арешту ОСОБА_1 » (ресурс «0312.ua»), «Закарпатська прокуратура прагне суворішого покарання для підозрюваної в хабарництві чиновниці Ужгородської мерії» (ресурс « Uzhgorod . in »), «Прокуратура оскаржує домашній арешт затриманої на хабарі в Ужгороді чиновниці міськради ОСОБА_1» (ресурс «Закарпаття онлайн») і тому подібними (а. с. 132-140, 142-148). Публікації містили дані та супроводжувалися фото- і відеоматеріалами, які вказували на ОСОБА_1 як на особу, яка була викрита та підозрювалася у вимаганні й отриманні неправомірної вигоди («хабаря»), як на особу, щодо якої вчинялися відповідні слідчо-оперативні та процесуальні дії.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 поширив у соціальній мережі Facebookоспорювану у позові інформацію через два і через чотири місяці відповідно після оприлюднення офіційної інформації про подію прокуратурою Закарпатської області та обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу судом. Отже, інформація, про спростування якої поставила питання ОСОБА_1 , не може бути кваліфікована як така, що порушує принцип презумпції невинуватості особи. ОСОБА_2 оперував інформацією, отриманою з офіційного джерела, яка була в подальшому поширена засобами масової інформації, не була спростована, а також з офіційних, зокрема, процесуальних, документів; у відношенні ОСОБА_1 триває кримінальне провадження, яке перебуває на стадії судового розгляду, в якому вона мала статус підозрюваного і наразі має статус обвинуваченого (підсудного), що, зокрема не виключає й можливості зміни кваліфікації кримінального правопорушення; відповідач не є посадовою особою держави чи правоохоронних органів в розумінні практики Європейського суду з прав людини, яка б зробила заяву, що порушує презумпцію невинуватості, а поширив відповідну інформацію в межах реалізації як права на її поширення, права на свою позицію щодо відповідних фактів, обставин і дій, так і права на звернення до вищої посадової особи прокуратури України з метою реагування та перевірки певних обставин; інформація була поширена про факти та обставини, які мали місце як такі, у формі, за змістом та з добором слів і формулювань, які не порушують принцип презумпції невинуватості особи, відповідач не вказував на винність позивача у вчиненні злочину як на доведений факт; відповідач діяв у контексті конкретних фактичних обставин, з якими його дії узгоджуються та мав відповідні фактичні підстави для своїх тверджень і суджень.

Наявності у дописах відповідача завідомо неправдивої інформації, надмірності оціночних суджень судами попередніх інстанцій не встановлено. Відсутні також підстави кваліфікувати відповідну інформацію, як подану в брутальній, принизливій чи непристойній формі.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки вказані вимоги є похідними від вимоги про захист честі, гідності та ділової репутації.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

При цьому доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

З урахуванням того, що вказані доводи касаційної скарги є ідентичними доводам, яким судами була надана належна оцінка, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо клопотання про передачу справу на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду

Заява про направлення справи на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиною правозастосовної практики.

Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, із обґрунтуванням підстав, визначених у частині п`ятій статті 403 цього Кодексу.

Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

Заявником у заяві не наведено, у чому саме полягає виключна правова проблема у цій справі, аналіз судової практики не свідчить про наявність протилежних і суперечливих судових рішень та глибоких і довгострокових розбіжностей у судовій практиці у справах із аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами.

Зважаючи на наведене, колегія суддів не встановила достатніх та обґрунтованих підстав для направлення справи на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про передачу справи на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 травня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович