Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.01.2020 року у справі №1316/175/11

Постанова

Іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 1316/175/11

провадження № 61-281св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Гланс», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

особи, які подавали апеляційну скаргу: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П., від 07 жовтня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

У березні 2010 року публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «Перший Український Міжнародний Банк») звернулосьдо суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Гланс» (далі - ТОВ «Гланс»), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначало, що відповідачі не виконують умови кредитного договору № 7.4-28 від 16 жовтня 2007 року з врахуванням додаткових угод до нього №1 від 13 березня 2007 року, № 2 від 11 грудня 2008 року, № 3 від 10 квітня 2009 року, а також зобов`язання за договором поруки № ЮР/07-50/7.4-28/П-1 від 16 жовтня 2007 року з врахуванням додаткових угод до договору № 1 від 11 грудня 2008 року та № 2 від 13 квітня 2009 року та договору поруки № ЮР/07-50/7.4-28/П-2 від 13 квітня 2009 року. Вимоги банку щодо дострокового погашення заборгованості відповідачі не виконали.

Враховуючи наведені обставини АТ «Перший Український Міжнародний Банк» просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 7.4-28 від 16 жовтня 2007 року у розмірі 562 810,79 доларів США та 1 012 609,81 грн, судові витрати в розмірі 173,83 доларів США та 432,80 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 червня 2012 року, у складі судді Мусієвського В. Є., позов задоволено, стягнуто солідарно з ТОВ «Гланс», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь

АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість в розмірі

562 810,79 доларів США та 1 002 218,32 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі свої зобов`язання за кредитним договором з врахуванням додаткових угод до нього, а також зобов`язання за договорами поруки з врахуванням додаткових угод, належним чином не виконували, у зв`язку із чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року закрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 червня 2012 року.

Закриваючи апеляційне провадження, апеляційний суд виходив з того, що оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалось питання про права, свободи, інтереси та/або обов`язки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки договори поруки, укладено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не в інтересах своїх сімей, а в інтересах ТОВ «Гланс».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалу сулу від 07 жовтня

2019 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвала апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 останньою в касаційному порядку не оскаржується, а тому касаційним судом в цій частині не переглядається.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

28 грудня 2019 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_4 подала касаційну скаргу у цивільній справі № 1316/175/11 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 рокупоновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження, а ухвалою від 03 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали цивільної справи № 1316/175/11 із місцевого суду.

У лютому 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_4 обґрунтована тим, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 червня 2012 року вирішено її права як дружини поручителя, оскільки вона має законний інтерес у тому, щоб з її чоловіка за незаконним рішенням не стягувалися кошти, які є їх спільною сумісною власністю. Вважала, що закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції позбавив її права на доступ до правосуддя та дійшов помилкового висновку про відсутність права на оскарження судового рішення.

Крім того просила врахувати, що в суді апеляційної інстанції справу розглянуто неповноважним складом суду, оскільки суддя Цяцяк Р. П. входив до складу колегії суддів Апеляційного суду Львівської області, яка прийняла ухвалу

від 11 лютого 2013 року про відхилення апеляційної скарги її чоловіка

ОСОБА_1 на рішення суду від 22 червня 2012 року.

Доводи особи, які подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2020 року АТ «Перший Український Міжнародний Банк» подало відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Фактичні обставини справи встановлені судами

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що 16 жовтня 2007 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ТОВ «Гланс» укладено кредитний договір та з додатковими угодами №1 від 13 березня

2008 року, № 2 від 11 грудня 2008 року, № 3 від 10 квітня 2009 року, згідно яких банком передано позичальнику кошти в розмірі 600 000 доларів США та 600 222 грн, а позичальник зобов`язався сплачувати відсотки за користування кредитом за ставкою 11,5% для кредиту в доларах США та за ставкою 16,9% для кредиту в українській гривні. Строк повернення кредиту 11 жовтня

2011 року.

Для забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Гланс» за кредитним договором № 4.4-28 від 16 жовтня 2007 року, були укладені договори поруки №ЮР/07-50/7.4-28/П-1 від 16 жовтня 2007 року з додатковими угодами №1

від 11 грудня 2008 року та № 2 від 13 квітня 2009 року між ОСОБА_1 та АТ «Перший Український Міжнародний банк», а також договір поруки

№ЮР/07-50/7.4-28/П-2 від 13 квітня 2009 року між ОСОБА_2 та

АТ «Перший Український Міжнародний банк».

Позиція Верховного Суду

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі по тексту, у редакції Кодексу чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 352 ЦК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_4 посилалась на те, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 червня 2012 року порушені її права та вирішено питання про її обов`язки, оскільки вона є дружиною ОСОБА_1 та в процесі виконання вказаного рішення суду в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 7.4-28 від 16 жовтня 2007 року звернуто стягнення на майно ОСОБА_1 , яке є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України, частини першої статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Частиною четвертою статті 65 СК України передбачено, що укладений одним із подружжя договір створює обов`язки для другого з подружжя лише в тому разі, якщо договір укладено в інтересах сім`ї, а майно, одержане за цим договором, використане для задоволення потреб сім`ї.

За зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби (частини перша-друга статті 73 СК України).

Встановивши, що договір поруки укладено ОСОБА_1 не в інтересах своєї сім`ї, а в інтересах ТОВ «Гланс», оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 червня 2012 року на ОСОБА_4

не покладено обов`язку зі сплати заборгованості за кредитним договором та не вирішено питання про її права, свободи, інтереси та/або обов`язки, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої

статті 362 ЦПК України

Доводи ОСОБА_4 про те, що під час виконання рішення суду виконавець звертає стягнення на майно, яке вона вважає спільним майном подружжя, висновків апеляційного суду не спростовують.

Механізм захисту прав особи, яка вважає, що майно, на яке в ході виконавчого провадження накладено арешт, належить їй, а не боржникові передбачено, зокрема, частиною першою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», а порядок визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами - статтею 443 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги щодо недопустимості участі судді Цяцяка Р. П. при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_4 суперечать положенням

статті 37 ЦПК України, а тому колегією суддів відхилені.

Стаття 37 ЦПК України не містить заборони для судді, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, брати участь при розгляді в цій же справі апеляційної скарги іншої особи.

Матеріали справи не містять відомостей про подання ОСОБА_4 заяв про відвід судді Цяцяка Р. П.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного суду та ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм процесуального права.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду прийнята із дотриманням норм процесуального права, відповідністю висновків обставинам та матеріалам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали апеляційного суду без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта