Історія справи

Постанова КЦС ВП від 02.04.2019 року у справі №711/3287/17

Постанова

Іменем України

27 березня 2019 року

м. Київ

справа № 711/3287/17

провадження № 61-29947св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідачі: комунальне підприємство «Служба утримання будинків «Митниця» Черкаської міської ради, Черкаська міська рада,

представник Черкаської міської ради- Стойко Анатолій Юрійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5,на рішення Придніпровського районного суду

м. Черкаси від 07 серпня 2017 року в складі судді Степаненка О. М. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 05 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Бондаренка С. І., Храпка В. Д.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом докомунального підприємства «Служба утримання будинків «Митниця» (далі - КП «СУБ «Митниця»), Черкаської міської ради про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації частини заробітної плати, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що він працював двірником в КП «СУБ «Митниця». Наказом від 10 листопада 2016 року його було звільнено за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України. Цього ж дня ним був отриманий наказ про звільнення та трудова книжка. На день звільнення йому було нараховано, але не виплачено дохід за листопад 2016 року в сумі 2 300,02 грн.

У зв'язку з невиплатою здійснених нарахувань, позивач та інші колишні працівники підприємства зверталися з даним питанням до директора КП «СУБ «Митниця» та до Черкаської міської ради, на що їм було повідомлено про наявність рішення Черкаської міської ради від 28 жовтня 2016 року № 1412 «Про внесення змін до рішення виконкому Черкаської міської ради від 21 жовтня

2007 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг населенню м. Черкаси», за яким КП «СУБ «Митниця» більше не обслуговує населення

м. Черкаси, господарської діяльності не веде, а тому не має джерел виплати заборгованості із заробітної плати.

Крім того, колишні працівники підприємства зверталися до міського голови та директора департаменту щодо невиплати заробітної плати, на що їм було надано відповідь, що департаментом розроблено проект рішення про надання КП «СУБ «Митниця» фінансової підтримки для виплати заборгованості із заробітної плати, який винесено на розгляд депутатських комісій і в подальшому буде запропоновано на розгляд депутатському корпусу Черкаської міської ради.

Оскільки заборгованість із заробітної плати не виплачено, позивач вказував, що відповідачі повинні виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

Також до виплати підлягає компенсація втрати частини заробітної плати, у зв'язку з затримкою термінів її виплати.

Позивач вважав, що такими діями відповідачів йому завдано моральної шкоди, оскільки неотримання заробітної плати призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і додаткових зусиль для організації свого життя, родина вимушена відмовлятися від задоволення життєво-важливих потреб. Зазначав, що відповідачі зобов'язані відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 200,00 грн за кожен повний місяць прострочення оплати, а всього на дату подання позову 1 000,00 грн.

З урахуванням викладеного, уточнених позовних вимог та заяви про відмову від вимог про стягнення моральної шкоди, ОСОБА_4 просив суд: стягнути солідарно з Черкаської міської ради та КП «СУБ «Митниця» на свою користь суму нарахованого та невиплаченого доходу за листопад 2016 року в сумі

2 300,02 грн; середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день винесення рішення у справі, за період з 10 листопада 2016 року по 07 серпня 2017 року в сумі 36 634,44 грн, компенсацію частини заробітної плати (інфляційні втрати) в сумі 155,77 грн.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області

від 05 жовтня 2017 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з КП «СУБ «Митниця» Черкаської міської ради на користь

ОСОБА_4 нараховану та невиплачену заробітну плату в розмірі 2300,02 грн з відрахуванням обов'язкових платежів.

Стягнуто з КП «СУБ «Митниця» Черкаської міської ради на користь

ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 35 975,10 грн.

У частині вимог ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди провадження закрито у зв'язку з відмовою позивача від вимог.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення про стягнення заробітної плати в частині виплати за один місяць допущено до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що позовні вимоги в частині стягнення виплат з відповідача КП «СУБ «Митниця» є законними й обґрунтованими. Відмовляючи у задоволенні позову до Черкаської міської ради, суди з посиланням на частину першу статті 176 ЦК України виходили з того, що територіальні громади не несуть відповідальність за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, стягнути солідарно з КП «СУБ «Митниця» Черкаської міської ради та Черкаської міської ради суму в розмірі 35975,10 грн.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що саме Черкаська міська рада, як власник КП «СУБ «Митниця», вчинило дії, що унеможливили виплату комунальним підприємством заробітної плати позивачці при звільненні, останнє не має сфери діяльності, рухомого або нерухомого майна, інших джерел виплати заробітної плати. Отже, за аналогією закону Черкаська міська рада має відповідати за борги по заробітній платі комунального підприємства, яке нею повністю контролюється, як фінансово, так і адміністративно. Тому відповідати мають солідарно і КП «СУБ «Митниця», і Черкаська міська рада за аналогією закону.

Відзив відповідачем на касаційну скаргу не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що ОСОБА_4 до 10 листопада 2016 року працював на посаді двірника КП «СУБ «Митниця».

Наказом від 10 листопада 2016 року № 321-к ОСОБА_4 був звільнений з роботи за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

Відповідно до довідки КП «СУБ «Митниця» від 15 грудня 2016 року № 116 ОСОБА_4 нарахована та не виплачена заробітна плата за листопад

2016 року складає 2 300,02 грн.

Згідно з розрахунком середньої заробітної плати ОСОБА_4, його середньоденний заробіток складає 162,05 грн.

Згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України КП «СУБ «Митниця» не перебуває в стані припинення.

Згідно з пунктом 1.8 статуту КП «СУБ «Митниця» підприємство має статус юридичної особи з моменту державної реєстрації, має самостійний баланс, а відповідно до пункту 1.6 Статуту підприємство здійснює свою діяльність на принципах господарського розрахунку, власного комерційного ризику, бюджетного фінансування цільових програм, прийнятих Черкаською міською радою, з правом найму працівників.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до її державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 176 ЦК України держава, АвтономнаРеспубліка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що оскільки позивачу при звільненні з роботи КП «СУБ «Митниця» було нараховано заробітну плату, але не виплачено її, тому слід стягнути з комунального підприємства, як роботодавця ОСОБА_4, як із самостійної юридичної особи, на користь останнього середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні. Сам по собі факт відсутності коштів на підприємстві не є підставою для відмови у стягненні цих коштів.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що позов ОСОБА_4 у частині вимог до Черкаської міської ради задоволенню не підлягає, так як територіальна громада в особі міської ради не відповідає за зобов'язаннями створеної нею юридичної особи, КП «СУБ «Митниця», що узгоджується з нормами права та Статутом комунального підприємства. Отже, на неї не може бути покладена відповідальність за невиплату комунальним підприємством позивачці заробітної плати.

Доводи касаційної скарги про те, що саме Черкаська міська рада як власник КП «СУБ «Митниця», вчинило дії, що унеможливили виплату комунальним підприємством заробітної плати позивачу при звільненні, безпідставні, так як спростовуються вищевказаними встановленими судами обставинами.

Посилання касаційної скарги на необхідність застосування аналогії закону, оскільки нормами КЗпП України не передбачено солідарної відповідальності підприємства за порушення трудового договору та його власника (стаття 8 ЦПК України 2004 року), безпідставні, так як аналогія закону застосовується у разі, якщо спірні відносини не врегульовані законом. Проте нормами КЗпП України чітко врегульовано відповідальність роботодавця за несвоєчасну виплату заробітної плати працівнику, а нормами ЦК України чітко врегульовано межі відповідальності юридичних осіб та держави.

У зв'язку з наведеним є безпідставним та безсистемним посилання на порушення статті першої Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо мирного володіння своїм майном, оскільки права позивача захищені у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Посилання представника позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду в справі № 5023/4388/12 (провадження № 12-102гс18) та на рішення Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Єршов проти Російської Федерації», є безпідставними, оскільки в зазначених справах встановлено інші, ніж у даній справі обставини, а саме що діями територіальної громади створене ним комунальне підприємство доведено до банкрутства, що відповідно до норм чинного законодавства є підставою для субсидіарної відповідальності міської ради за зобов'язаннями цього підприємства в межах ліквідаційної процедури.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5,залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

В. П. Курило

М. Є. Червинська