Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.06.2018 року у справі №621/59/18

Постанова

Іменем України

27 березня 2019 року

м. Київ

справа № 621/59/18

провадження № 61-36617св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Зміївська ТЕС публічного акціонерного товариства «Центренерго» НАК «Енергетична компанія України»,

представники відповідача: Бабенко Ігор Анатолійович, Рєпнікова Олена Володимирівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С. від 12 квітня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Зміївської ТЕС публічного акціонерного товариства «Центренерго» НАК «Енергетична компанія України» про зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати та видачі довідки.

Позов мотивований тим, що з 27 травня до 19 червня 1986 року він виконував державне завдання по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, отримав посилену дозу іонізуючого випромінювання, внаслідок чого є інвалідом ЧАЕС ІІ групи, віднесений до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

21 жовтня 2017 року він звертався до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок заробітної плати відповідно до норм нормативно-правових актів колишнього Союзу PCP, Кабінету Міністрів Української РСР, Держкомпраці України та Укрпрофради відносно оплати праці в зоні відчуження ЧАЕС під час ліквідації наслідків аварії та видати для пред'явлення в Пенсійний фонд України довідку про заробітну плату встановленого зразку (згідно листа Мінсоцзахисту населення України від 27 лютого 1996 року № 01-3/244-013-2) за роботу в зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 27 травня 1986 року по 19 червня 1986 року, що складається із виплаченої заробітної плати за роботу в зоні відчуження та 400 крб. премії.

У грудні 2017 року він отримав відповідь, що йому була видана довідка згідно рішення суду з урахуванням всіх законодавчих норм, які вказані у його листі. Щодо премії 400 крб., то відповідно підпункту 3 пункту першого Постанови РМ Української РСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207-7 вказано: «Держплану СРСР і Міністерству фінансів СРСР доручено передбачити необхідні кошти на ці цілі». Інформація про фактичне виділення цих коштів та на які саме підприємства - відсутня.

Посилаючись на те, що він, як особа, яка безпосередньо приймала участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, має право на виплату премії в розмірі 400 крб., хоча таку премію протиправно не нараховували, просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок заробітної плати відповідно до норм нормативно - правових актів колишнього Союзу PCP, Кабінету Міністрів Української РСР, Держкомпраці України та Укрпрофради відносно оплати праці в зоні відчуження ЧАЕС під час ліквідації наслідків аварії та видати для пред'явлення в Пенсійний фонд України довідку про заробітну плату встановленого зразку за роботу в зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 27 травня 1986 року по 19 червня 1986 року, що складається із виплаченої заробітної плати за роботу в зоні відчуження та 400 крб. премії та інших, визначених довідкою сум.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 15 лютого 2018 року позов задоволено. Зобов'язано ТЕС ПАТ «Центренерго» НАК «Енергетична компанія України» здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_4 відповідно до норм нормативно-правових актів колишнього Союзу PCP, Кабінету міністрів Української РСР, Держкомпраці України та Укрпрофради відносно оплати праці в зоні відчуження ЧАЕС під час ліквідації наслідків аварії та видати ОСОБА_4 довідку про заробітну плату встановленого зразку за роботу в зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 27 травня 1986 року по 19 червня 1986 року, що складається із виплаченої заробітної плати за роботу в зоні відчуження та 400 крб. премії та інших, визначених довідкою сум.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач має право на оплату праці за роботу по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження в період з 29 травня 1986 року по 19 червня 1986 року, по підвищеним до 100 % тарифним ставкам і посадовим окладам, а також право на виплату премії в розмірі 400 крб.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції задоволено частково. Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 15 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що підставою для внесення до довідок даних про кількість днів роботи у зоні відчуження, номер зони, де проводилися такі роботи, кратність оплати праці, про нараховану та виплачену заробітну плату є первинні документи, проте доказів нарахування та виплати ОСОБА_4 премії у розмірі 400 крб. матеріали справи не містять.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У липні 2018 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому Зміївська ТЕС ПАТ «Центренерго» НАК «Енергетична компанія України» просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 червня 2018 року поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження постанови апеляційного суду, відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 621/59/18 з Зміївського районного суду Харківської області.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що у разі, коли підприємством було неправильно проведено оплату праці осіб, які в період 1986-1990 роки брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, ці підприємства повинні провести перерахунок заробітної плати згідно з чинним законодавством, що прямо передбачено листом Міністерства праці, Мінчорнобиля і Мінфіну України від 29 жовтня 1992 року № 09-3751. Враховуючи, що відповідач не міг фізично правильно розрахувати суми, тобто нарахувати премію через засекреченість нормативно-правових актів, позивач вважав, що його позов підлягає задоволенню.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що постанова апеляційного суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доводів, яким апеляційним судом надана належна правова оцінка.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 24 вересня 1979 року ОСОБА_4 прийнятий в електричний цех електрозварником 5 розряду до Зміївської ДРЕС «Харківенерго», правонаступником якого є Зміївська ТЕС.

З 27 травня по 19 червня 1986 року ОСОБА_4 приймав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та його віднесено до осіб, які постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 25 серпня 2016 року зобов'язано Зміївську ТЕС ПАТ «Центренерго» видати ОСОБА_4 довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження у 1986 році, зразок якої затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 12 жовтня 2012 року № 644.

Довідка отримана позивачем 13 вересня 2016 року.

21 жовтня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку заробітної плати та надання довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження у 1986 році, встановленого зразку, з урахуванням премії у розмірі 400 крб.

19 грудня 2017 року Зміївською ТЕС ПАТ «Центренерго» надано відповідь, згідно якої позивачу вже видана відповідна довідка з урахуванням рішення суду від 25 серпня 2016 року. Щодо премії 400 крб., то інформація про фактичне виділення коштів, передбачених Постановою РМ Української РСР Укрпрофради від 10 червня 1986 року та на які саме підприємства відсутня.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Пунктом 7 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи № 1210, передбачено, що пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди; за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4,1 - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Відповідно до пунктів 1, 3 постанови Ради Міністрів Української РСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7, вирішено виділити в розпорядження Міністерства енергетики та електрифікації СРСР для заохочення працівників підприємств, організацій та установ (незалежно від їх відомчої підлеглості), які безпосередньо брали участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у розмірі 1 млн. карбованців до повного завершення цих робіт. Розмір премії, що виплачується одному працівникові за рахунок вказаних коштів, не повинен перевищувати 400 крб. в місяць більше максимальних розмірів премій.

Статтею 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).

Відповідно до пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював заявник.

Підставою для внесення до довідок даних про кількість днів роботи у зоні відчуження, номер зони, де проводилися такі роботи, кратність оплати праці, про нараховану та виплачену заробітну плату є первинні документи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2018 року у справі № 686/5131/17 та від 11 лютого 2019 року у справі № 212/7204/14-ц зроблено висновок, що підставою для видачі довідки про заробітну плату особи є первинні документи про фактично відпрацьований позивачем час та розмір отриманої заробітної плати в зоні відчудження по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Апеляційний суд встановив, що у матеріалах справи відсутні письмові відомості про нарахування позивачу премії 400 крб. та відомості про фактичне надходження до відповідача коштів на виплату премії, передбаченої постановою Ради Міністрів Української РСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7, тобто первинні документи, у зв'язку із чим зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:В. М. Коротун В. П. Курило