Історія справи

Постанова КЦС ВП від 27.02.2025 року у справі №345/1489/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 345/1489/23

провадження № 61-8655св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Савчук Роман Романович, на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2024 року в складі судді Юрчака Л. Б. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 травня 2024 року в складі колегії суддів Василишин Л. В., Мальцевої Є. Є., Фединяка В. Д. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ нерухомого майна в натурі,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ нерухомого майна в натурі.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначала, що 23 листопада 1995 року між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який розірвано 27 березня 2008 року.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2009 року за сторонами визнано право власності по 1/2 частці торгового центру, який знаходиться на АДРЕСА_1 (далі - торговий центр).

Після виділення часток торгового центру, ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2011 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у якій було визначено порядок користування торговим центром. Проте, не зважаючи на ті обставини, що позивач та відповідач визначили між собою порядок користування спірним майном, позивач бажає поділити це майно в натурі.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд провести реальний поділ торгового центру та встановити порядок користування земельною ділянкою для його обслуговування згідно з варіантом поділу № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 19 вересня 2023 року № 3/23.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області рішенням від 07 лютого 2024 року позов задовольнив.

Вирішив провести реальний поділ об`єкта нерухомості - торгового центру, згідно з варіантом поділу № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 19 вересня 2023 року № 3/23.

Виділив ОСОБА_1 приміщення торгового центру загальною площею 834,7 кв. м, вартістю 4 165 153,00 грн, що складає 1/2 ідеальну частку.

Виділив ОСОБА_2 у власність приміщення торгового центру, загальною площею 834,7 кв. м, вартістю 4 165 153,00 грн, що складає 1/2 ідеальну частку.

Зобов`язав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 провести роботи із реконструкції та перепланування торгового центру:

- на першому поверсі: влаштувати перегородку по межі поділу у приміщенні № 48; закласти дверний проріз між приміщеннями № 48-А та № 30, № 48-А та № 31, № 48-А та № 32;

- на другому поверсі: влаштувати перегородку по межі поділу у приміщенні № 95; закласти дверний проріз між приміщеннями № 95-А та № 101.

Зобов`язав ОСОБА_1 на першому поверсі влаштувати дверний проріз між приміщеннями № V та № 48-А і на другому поверсі закласти дверний проріз та влаштувати новий дверний проріз у приміщенні № 78.

Зобов`язав ОСОБА_2 використовувати існуючий пожежний вихід (відсутній у технічному паспорті) до приміщення № 88 з тильної сторони фасаду.

Зобов`язав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 влаштувати автономні системи: опалення, електропостачання, водопостачання та каналізації.

Встановив порядок користування земельною ділянкою в натурі, площею 0,2635 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2622883601:01:004:0180, згідно з варіантом № 1, а саме:

- ОСОБА_1 надав частину земельної ділянки з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: 25,74; 6,37; 4,07; 12,15; 21,34; 7,93; 4,06; 4,01; 4,96; 26,93; 1,00; 4,83; 1,00; 1,65; 2,05; 6,03; 1,43; 4,21; 1,00; 2,37; 13,44 - площею 0,13175 га (1 317,5 кв. м) (синій колір додатку 4 висновку);

- ОСОБА_2 надав частину земельної ділянки з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: 38,31; 13,44; 2,37; 1,00; 4,21; 1,43; 6,03; 2,05; 1,65; 1,00;4,83; 1,00; 26,93; 0,84; 9,95; 3,97; 5,04; 5,51; 17,14; 5,09; 5,69; 6,64; 31,02 площею 0,13175 га (1 317,5 кв. м) (зелений колір додатку 4 висновку).

При даному варіанті порядку користування земельною ділянкою для організації технічної можливості обслуговування торгового центру, виділив частину земельної ділянки шириною 1,0 м (червоний колір додатку 4) із встановленням сервітуту (право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд) для позивача та відповідача.

Додатковим рішенням від 26 лютого 2024 року Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області задовольнив заяву адвоката ОСОБА_1 Іваніва О. Б. про ухвалення додаткового рішення у цій справі.

Ухвалив додаткове рішення, яким стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи у розмірі 30 000,00 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 320,77 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 12 000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 19 вересня 2023 року № 3/23 існує технічна можливість поділу будівлі торгового центру та земельної ділянки. Врахувавши те, що ухвалою Калуського міськрайонного суду від 12 грудня 2011 року визнано мирову угоду, укладену між сторонами, у якій визначено порядок користування торговим центром, і який майже відповідає варіанту поділу № 1, запропонованому експертом у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 19 вересня 2023 року № 3/23, а також врахувавши те, що відповідач зустрічного позову не заявив, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та поділу спірного майна відповідно до 1 варіанту висновку експерта.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції керувався тим, що оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, то сплачений нею судовий збір у розмірі 6 320,77 грн, а також понесені нею витрати на проведення будівельно-технічної експертизи у розмірі 30 000,00 грн підлягають стягненню з відповідача. Також суд вважав, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених нею витрат на правову допомогу у розмірі 12 000,00 грн, оскільки такі витрати дійсно були пов`язані з розглядом цієї справи, а виконана адвокатом робота знайшла своє відображення у матеріалах справи.

Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 21 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2024 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а також зазначив, що варіант № 1 поділу торгового центру враховує рівний поділ приміщення між співвласниками відповідно до їх ідеальних часток та майже відповідає фактичному порядку користування приміщеннями, який склався між співвласниками. При реалізації другого варіанту поділу відступ від ідеальних часток по вартості торгового центру для першого співвласника на 179 640,00 грн менше, відповідно для другого співвласника на 179 640,00 грн більше.

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі

14 червня 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Савчук Р. Р., через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 травня 2024 року, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково та провести реальний поділ торгового центру згідно з варіантом поділу № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 19 вересня 2023 року № 3/23.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 березня 2018 року в справі № 559/848/15, від 06 листопада 2019 року в справі № 127/14320/15, від 29 січня 2020 року в справі № 569/4074/14 (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідач та його представник під час розгляду справи просили провести поділ нежитлового приміщення та визначити порядок користування земельною ділянкою згідно із варіантом поділу № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 19 вересня 2023 року № 3/23, оскільки зазначений варіант поділу спірного майна є найбільш обґрунтованим та не потребує проведення будь-яких перепланувань. Крім цього, при такому розподілі кожна сторона отримує автономні системи електро- та водопостачання. Натомість, обраний судом варіант поділу № 1 фактично не вирішує спір між сторонами, так як при такому варіанті сторони не будуть мати автономні системи електро- та водопостачання.

Також обраний судом варіант поділу спірного майна передбачає необхідність поділу земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача на підставі договору оренди. Тому з метою реалізацією обраного судами варіанту розподілу та виділення кожній із сторін земельної ділянки в натурі, виникає необхідність припинення чинного договору оренди землі, складання технічної документації на кожну земельну ділянку, присвоєння їм кадастрових номерів, укладення окремих договорів оренди.

Суди не врахували, що у матеріалах справи відсутні висновки про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, документи про погодження з компетентними органами щодо можливості здійснення запланованих експертом перепланувань та переобладнань при виділенні кожному із співвласників належної йому частки у спірному будинку згідно із запропонованим експертом варіантом № 1.

Зазначає, що суди під час поділу спірного майна в натурі не надали правової оцінки тому факту, що відповідач ОСОБА_2 займається підприємницькою діяльністю та використовував перший поверх торгового центру для ведення бізнесу, зокрема кафе та магазину.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою від 24 липня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

Справу передано до Верховного Суду у серпні 2024 року.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Фактичні обставини, з`ясовані судами

23 листопада 1995 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який розірвано 27 березня 2008 року (а. с. 5, 6).

Підчас перебування у шлюбі 30 вересня 2003 року сторонами було придбано двохповерхову будівлю торгового центру, яка знаходиться на АДРЕСА_1 .

Рішенням від 24 вересня 2009 року Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в справі № 2-1722/2009 визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку спірної двоповерхової будівлі торгового центру, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , зареєстрованої в ОБТІ за ОСОБА_2 . Визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку зазначеної будівлі торгового центру (а. с. 7-8).

Ухвалою від 12 грудня 2011 року Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в справі № 2-2330/11 визнав мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визначив між сторонами порядок користування торговим центром, а саме:

- ОСОБА_1 залишив у користування на ІІ поверсі приміщення: сходова клітка (І) - 25,3 кв. м;·робоче приміщення (60) - 21,1 кв. м; робоче приміщення (61) - 109,6 кв. м; підсобне приміщення (62) - 11,7 кв. м; підсобне приміщення (63) - 10,7 кв. м; підсобне приміщення (64) - 7,0 кв. м; підсобне приміщення (65) - 6,8 кв. м; підсобне приміщення (66) - 6,9 кв. м; підсобне приміщення (67) - 6,2 кв. м; підсобне приміщення (68) - 5,8 кв. м; коридор (69) - 59,5 кв. м;·робоче приміщення (70) - 12,8 кв. м, робоче приміщення (71) - 11,4 кв. м;·робоче приміщення (72) - 10,0 кв. м; підсобне приміщення (73) - 11, 6 кв. м; підсобне приміщення (74) - 5,1 кв. м, робоче приміщення (75) - 10,6 кв. м, підсобне приміщення (76) - 10,2 кв. м; робоче приміщення (77) - 8,9 кв. м; підсобне приміщення (102) - 6,3 кв. м; підсобне приміщення (103) - 7,4 кв. м; санвузол (104) - 1,1 кв. м; приміщення умивальника (105) - 2,1 кв. м; приміщення умивальника (106) - 1,1 кв. м; санвузол (107) - 1,0 кв. м;·коридор (108) - 2,7 кв. м; приміщення умивальника (109) - 0,9 кв. м;

- решта приміщень на другому поверсі: сходова клітка (ІІІ) - 24,4 кв. м, робоче приміщення (78) - 11,5 кв. м, робоче приміщення (79) - 29,2 кв. м;·робоче приміщення (80) - 11,3 кв. м; робоче приміщення (81) - 17,9 кв. м; робоче приміщення (82) - 15,8 кв. м; підсобне приміщення (83) - 5,9 кв. м; робоче приміщення (84) - 10,6 кв. м; підсобне приміщення (85) - 1,3 кв. м; приміщення умивальника (86) - 1,3 кв. м; санвузол (87) - 1,2 кв. м; коридор (88) - 17,5 кв. м; робоче приміщення (89) - 52,1 кв. м; робоче приміщення (90) - 16,2 кв. м;·підсобне приміщення (91) - 3,7 кв. м; підсобне приміщення (92) - 8,0 кв. м; коридор (93) - 7,1 кв. м; ·підсобне приміщення (94) - 8,0 кв. м; хол з коридором (95) - 132,0 кв. м; підсобне приміщення (96) - 1,7 кв. м; підсобне приміщення (97) - 16,8 кв. м; підсобне приміщення (98) - 36,2 кв. м;·робоче приміщення (99) - 7,8 кв. м; підсобне приміщення (100) - 4,1 кв. м; робоче приміщення (101) - 7,7 кв. м залишено в користуванні ОСОБА_2 .

На першому поверсі передано у користування відповідачу такі приміщення: підсобне приміщення (30) - 9,9 кв. м; підсобне приміщення (31) - 6,1 кв. м, робоче приміщення (32) - 18,8 кв. м; коридор (34) - 7,0 кв. м; тамбур (35) - 3,5 кв. м; робоче приміщення (36) - 11,6 кв. м; коридор (48-А) - 17,0 кв. м; тамбур (VІ) - 2,1 кв. м; тамбур (VІІ) - 2,5 кв. м; сходова клітка (VІІІ) - 27,8 кв. м; підсобне приміщення (33) - 17,5 кв. м;·кухня (37) - 32,1 кв. м; мийка (38) - 6,4 кв. м; робоче приміщення (39) - 11,4 кв. м; робоче приміщення (40) - 11,9 кв. м; робоче приміщення (41) - 12,3 кв. м; робоче приміщення (42) - 6,6 кв. м; підсобне приміщення (43) - 4,3 кв. м; тамбур (44) - 2,3 кв. м; підсобне приміщення (45) - 2,3 кв. м; тамбур (46) - 1,5 кв. м; майстерня (47) - 14,0 кв. м; коридор (48-Б) 49,5 кв. м; підсобне приміщення (49) 5,7 кв. м; цех (50) - 18,1 кв. м; холодильна камера (51) - 5,8 кв. м; санвузол (52) - 1,0 кв. м; приміщення умивальника (53) - 1,1 кв. м; приміщення умивальника (54) - 1,4 кв. м; санвузол (55) - 1,2 кв. м; холодильна камера (56) - 7,0 кв. м; холодильна камера (57) - 9,1 кв. м; хол (58) - 18,9 кв. м; зал (59) - 102,2 кв. м.

У користуванні позивача на першому поверсі залишив приміщення: тамбур (І) - 3,4 кв. м; сходова клітка (ІІ) - 17,0 кв. м; торговий зал (1) - 97,2 кв. м; підсобне приміщення (2) - 15,6 кв. м; підсобне приміщення (3) - 8,0 кв. м; підсобне приміщення (4) - 5,8 кв. м; ·підсобне приміщення (5) - 7,8 кв. м;·підсобне приміщення (6) - 6,4 кв. м; підсобне приміщення (7) - 4,1 кв. м; підсобне приміщення (8) - 7,0 кв. м; підсобне приміщення (9) - 7,7 кв. м; підсобне приміщення (10) - 44,5 кв. м; підсобне приміщення (11) - 9,2 кв. м; підсобне приміщення (12) - 3,9 кв. м; підсобне приміщення (13) - 3,5 кв. м; коридор (14) - 36,8 кв. м; ·тамбур (15) - 5,3 кв. м; тамбур (16) - 5,0 кв. м;·підсобне приміщення (17) - 3,5 кв. м; підсобне приміщення (18) - 9,5 кв. м; ·підсобне приміщення (19) - 4,7 кв. м;·тамбур (20) - 15,0 кв. м;·приміщення (21) - 21,3 кв. м; приміщення (22) - 7,0 кв. м; підсобне приміщення (23) - 3,4 кв. м; підсобне приміщення (24) - 3,7 кв. м; санвузол (25) - 1,0 кв. м; підсобне приміщення (26) - 1,3 кв. м; санвузол (27) - 1,3 кв. м;·приміщення умивальника (28) - 1,2 кв. м; ·приміщення умивальника (29) - 2,2 кв. м.

Зобов`язав ОСОБА_2 приміщення: тамбур (І) - 3,4 кв. м; сходова клітка (ІІ) - 17,0 кв. м; торговий зал (1) - 97,2 кв. м; підсобне приміщення (2) - 15,6 кв. м; підсобне приміщення (3) - 8,0 кв. м; підсобне приміщення (4) - 5,8 кв. м; підсобне приміщення (5) - 7,8 кв. м; підсобне приміщення (6) - 6,4 кв. м; підсобне приміщення (7) - 4,1 кв. м; підсобне приміщення (8) - 7,0 кв. м; підсобне приміщення (9) - 7,7 кв. м; підсобне приміщення (10) - 44,5 кв. м; підсобне приміщення (11) - 9,2 кв. м;·підсобне приміщення (12) - 3,9 кв. м; підсобне приміщення (13) - 3,5 кв. м;·коридор (14) - 36,8 кв. м; тамбур (15) - 5,3 кв. м; тамбур (16) - 5,0 кв. м; підсобне приміщення (17) - 3,5 кв. м; підсобне приміщення (18) - 9,5 кв. м; підсобне приміщення (19) - 4,7 кв. м; тамбур (20) - 15,0 кв. м; приміщення (21) - 21,3 кв. м; приміщення (22) - 7,0 кв. м; підсобне приміщення (23) - 3,4 кв. м; підсобне приміщення (24) - 3,7 кв. м; санвузол (25) - 1,0 кв. м; підсобне приміщення (26) - 1,3 кв. м;·санвузол (27) - 1,3 кв. м; приміщення умивальника (28) - 1,2 кв. м; приміщення умивальника (29) - 2,2 кв. м передати ОСОБА_1 в користування до 01 квітня 2012 року, передати ключі і не чинити перешкод у користуванні ними, а до 01 квітня 2012 року дані приміщення залишив у користуванні ОСОБА_2 .

Залишив у спільному користуванні сторін: сходову клітку (ІІ) - 16,3 кв. м на другому поверсі, тамбур (ІІІ) - 1,8 кв. м на першому поверсі, тамбур (ІV) - 1,3 кв. м на першому поверсі;·сходова клітка (V) - 12,7 кв. м на першому поверсі (а. с. 9-17).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної власності належить по 1/2 частки спірного торгового центру. ОСОБА_2 надано в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,2635 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі кадастровий номер 2622883601:01:004:0180, що знаходиться за адресою спірного торгового центру (а. с. 18, 19, 32, 34).

Ухвалою від 11 травня 2023 року Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у цій справі призначив судову будівельно-технічну експертизу для вирішення питання про поділ спірного нерухомого майна між його співвласниками.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 19 вересня 2023 року № 3/23 є технічна можливість поділу торгового центру та розподілу в натурі земельної ділянки площею 0,2635 га (встановлення порядку користування земельною ділянкою), відповідно до часток співвласників (по 1/2 частці). Експерт запропонував два варіанти поділу торгового центру та встановлення порядку користування земельної ділянки (а. с. 60-110).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Згідно з частинами першою - третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша-третя статті 364 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до частини другої статті 367 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Тлумачення положень статей 183 358 364 379 380 382 ЦК України дає підстави для висновку про те, що поділ будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2012 року в справі № 6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року в справі № 205/9065/15, від 27 травня 2020 року в справі № 173/1607/15, від 11 жовтня 2021 року в справі № 607/14338/19, від 16 січня 2025 року в справі № 278/2012/22.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, вивчивши наведені у висновку будівельно-технічної експертизи від 19 вересня 2023 року № 3/23 варіанти поділу спірного торгового центру, врахувавши позицію щодо розподілу спільної часткової власності обох сторін, дійшов обґрунтованого висновку про те, що запропонований експертом варіант № 1 розподілу спірної нерухомості відповідає найкращим інтересам сторін, відповідає ідеальним часткам кожного із співвласників, а також відповідає фактичному порядку користування приміщеннями, який склався між співвласниками, забезпечує можливість експлуатації приміщень торгового центру як окремих об`єктів нерухомості, під час проведення переобладнань не потребує великих затрат матеріального характеру і фізичних зусиль.

Будь-яких застережень щодо неможливості поділу спірного майна за першим варіантом і проблемність проведення будь-яких ремонтно-будівельних робіт, висновки експертизи не містять.

Водночас суди правильно врахували те, що другий варіант поділу, запропонований експертом, передбачає відступ від ідеальних часток та необхідність стягнення грошової компенсації.

Також апеляційний суд правильно відхилив доводи відповідача, що другий варіант поділу спірного приміщення є найбільш обґрунтованим, оскільки не потребує проведення будь-яких перепланувань, зазначивши про те, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 19 вересня 2023 року № 3/23 при обох запропонованих варіантах експерта необхідно провести роботи із реконструкції та перепланування та кожному співвласнику необхідно влаштувати автономні системи опалення, електропостачання, водовідведення та каналізації.

Колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги про те, що обраний судами варіант поділу спірного майна передбачає необхідність поділу земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача на підставі договору оренди, з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-841цс16 зроблено висновок, що при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про можливість поділу спірного торгового центру та встановлення порядку користування земельною ділянкою згідно з варіантом № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи, оскільки суди врахували фактичний порядок користування та частки кожного із співвласників, виділ їм відповідних площ земельної ділянки для обслуговування об`єктів нерухомості. Перебування спірної земельної в оренді відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Крім того, колегія суддів враховує те, що другий варіант поділу земельної ділянки передбачає залишення земельної ділянки у спільному користуванні та зумовлює необхідність встановлення чисельних земельних сервітутів, що значно обтяжуватиме земельну ділянку іншого користувача та може породити новий спір між сторонами.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частина оскаржуваних судових рішеннь.

Суди надали належну оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може з тих підстав, що встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі по суті заявлених вимог, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначились з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання у касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду є необґрунтованими, оскільки оскаржувані судові рішення таким висновкам не суперечать, і встановлені судами у цих справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими ніж у справі, яка переглядається. У цій справі суд апеляційної інстанції виходив з конкретних обставин справи з урахуванням наданих сторонами доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Савчук Роман Романович, залишити без задоволення.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко