Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.02.2019 року у справі №490/3071/17

Постанова

Іменем України

27 лютого 2019 року

м. Київ

справа №490/3071/17

провадження № 61-30375св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

головуючого - Крата В.І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В.І., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Держава Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби в Миколаївській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2017 року в складі судді Гуденко О. А. та на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 16 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В., Темнікової В. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі головного управління Державної казначейської служби в Миколаївській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу державної влади.

В обґрунтування позовних вимог указував, що 25 листопада 2016 року постановою Центрального районного суду м. Миколаєва постанову державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області про закриття виконавчого провадження щодо зобов'язання постійної комісії Миколаївської міської ради розглянути заяву ОСОБА_4 від 21 серпня 2014 року по розмежуванню земельних ділянок на АДРЕСА_1 визнано протиправною. Посилаючись на те? що зазначеними неправомірними діями державного виконавця порушені його права та йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у необхідності докладання додаткових зусиль для відновлення порушеного права, ОСОБА_4 просив стягнути з відповідача 1 000 грн моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів незаконність дій державного виконавця та що саме неправомірними діями відповідача йому завдано моральну шкоду.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 16 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції змінено. В задоволенні позову відмовлено з інших підстав. Рішення апеляційного суду мотивовано неможливістю розгляду зазначеного спору без залучення Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Миколаївській області в якості відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Надходження касаційної скарги

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

25 травня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм Конституції України, матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції не взяв до уваги те, що позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди з Держави Україна, оскільки державний виконавець є державним службовцем, діє від імені держави. Крім того, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, оскільки неправильно вказав назву позову, помилково вважав, що оскарження постанови державного виконавця є процесуальною дією та не тягне за собою визнання дій державного виконавця неправомірними. Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не звернув увагу на те, що у справах за позовом ОСОБА_4 до Держави Україна в особі державних органів не вказував на необхідність залучення до участі у справі інших відповідачів.

Заперечення, відзив на касаційну скаргу

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

2. Мотивувальна частина рішення

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини у справі

Суди встановили, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_4 до Миколаївської міської ради. Визнано протиправним та скасовано рішення постійної комісії Миколаївської міської ради з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин від 13 жовтня 2013 року № 135, зобов'язано постійну комісію Миколаївської міської ради розглянути заяву ОСОБА_4 від 21 серпня 2014 року по розмежуванню земельних ділянок на АДРЕСА_1.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 29 червня 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного судового рішення. Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 06 вересня 2016 року вказане виконавче провадження закінчено у зв'язку з повним виконанням судового рішення.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2016 року задоволено позов ОСОБА_4 та визнано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 06 вересня 2016 року про закінчення виконавчого провадження протиправною та скасовано. Зобов'язано відновити виконавче провадження, виконати рішення суду щодо зобов'язання постійної комісії Миколаївської міської ради розглянути заяву ОСОБА_4 від 21 серпня 2014 року про розмежування земельних ділянок на АДРЕСА_1.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосування норми права

За змістом статей 23 1167 1174 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки неправомірні дії державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області щодо закриття виконавчого провадження були допущені під час здійснення ним своїх повноважень, і це встановлено судовим рішенням, то заподіяна такими діями шкода, підлягає відшкодуванню державою на підставі статті 1174 ЦК України.

Держава Україна як учасник цивільних відносин є боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Держава бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у зазначеній справі є Головне управління Державної казначейської служби в Миколаївській області, яке відповідно до законодавства є органом, який здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Зазначений висновок узгоджується з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду в справа № 910/2396/16 (провадження № 12-100гс18).

Європейський суд з прав людини у справі CHUYKINA v. UKRAINE, № 28924/04, § 51, від 13 січня 2011 року вказав, що ліквідація державної установи без правонаступництва не може звільнити державу від необхідності виконання рішення щодо ліквідованого органу. Інший висновок дозволить державі використовувати такий підхід, щоб уникати сплати боргів своїх органів, особливо беручи до уваги те, що потреби, які змінюються, змушують державу часто змінювати свою організаційну структуру, включаючи формування нових органів та ліквідацію старих. Подібний підхід слід застосовувати до судового провадження у справі проти державного органу, в якому особа оскаржує виконавче провадження, враховуючи, що це виконання було і залишається обов'язком держави, незалежно від того, який конкретно орган відповідає за виконання цієї функції у будь-який момент часу.

Колегія суддів вважає, що такий підхід підлягає застосуванню і при вирішенні даної справи.

Відповідно до вимог статті 1174 ЦК України обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на Державу Україна шляхом списання коштів із державного бюджету Казначейством України як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного висновок апеляційного суду про неможливість розгляду справи без залучення до участі у справі Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Миколаївській області не можна визнати законним і обґрунтованим.

Відмовляючи в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, суди не врахували наявність преюдиційного судового рішення про визнання протиправною постанову державного виконавця про закриття виконавчого провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Миколаївської міської ради про зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_4 по розмежуванню земельних ділянок на АДРЕСА_1.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Доводи позивача про те, що у пенсійному віці та доглядаючи сина з інвалідністю він змушений був витрачати час на звернення до суду за захистом своїх прав, що призвело до порушення звичайного ритму та способу життя та вимагало додаткових зусиль для відновлення порушених прав, дають підстави для висновку про наявність підстав для компенсації моральної шкоди.

Заявлений позивачем розмір компенсації моральної шкоди в 1 000 грн, відповідає характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнав позивач, характеру та тривалості його немайнових втрат та можливості їх відновлення, засадам розумності та справедливості.

За таких обставин рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2017 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 16 листопада 2017 року підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову відповідно до статті 412 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 412 409 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2017 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 16 листопада 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_4 до Держави Україна в особі Головного управління державної казначейської служби в Миколаївській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу державної влади задовольнити. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 компенсацію моральної шкоди в сумі 1 000 (одна тисяча) гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. П. Курило