Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.03.2019 року у справі №367/1651/15-ц

Постанова

Іменем України

27 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 367/1651/15-ц

провадження № 61-10485св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 червня 2016 року у складі судді Мікуліна А. В. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 06 липня 2016 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Кашперської Т. Ц., Поліщука М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року ПАТ «Родовід Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що 06 жовтня 2008 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 25 560 дол. США на купівлю автомобіля, зі сплатою 7,7 % річних та сплатою страхових платежів, з терміном повернення до 06 жовтня 2015 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 06 жовтня 2008 року, між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 86/АК-00030.08.2-3/П, відповідно до умов якого поручитель зобов'язалася солідарно відповідати перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань на підставі кредитного договору.

У зв'язку з тим, що позичальник належним чином не виконує умови кредитного договору, станом на 17 лютого 2015 року у нього перед банком утворилась заборгованість у загальному розмірі 11 874 305,96 грн.

На підставі викладеного ПАТ «Родовід Банк» просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 06 жовтня 2008 року № 86/АК-00030.08.2 у розмірі 28 675,33 дол. США (тіло кредиту та відсотки) та 1 112 7316,69 грн (пеня, 3 % річних, плата за кредитом), а також понесені витрати зі сплати судового збору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 04 червня 2016 року позов ПАТ «Родовід Банк» задоволено.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором від 06 жовтня 2008 року № 86/АК-00030.08.2 у розмірі 28 675,33 дол. США (тіло кредиту та відсотки) та 11 127 316,69 грн (пеня, 3 % річних, плата за кредитом).

Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 654 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 порушив умови взятого на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення суми кредиту та відсотків за його користування в порядку і на умовах, зазначених у кредитному договорі, а ОСОБА_2, як поручитель, не виконала свого обов'язку відповідати перед кредитором за належне виконання позичальником умов кредитного договору.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 червня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав усім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення не відповідають критеріям законності і обґрунтованості. Апеляційний суд, у порушення вимог статті 4 ЦПК України 2004 року, обмежив заявника у захисті своїх законних прав та інтересів, та не сприяв повному і всебічному з'ясуванню обставин справи. Відповідача ОСОБА_1 не було повідомлено належним чином про дату, час та місце судових засідань під час розгляду справи в суді першої інстанції, а повістка була направлена судом на іншу адресу ніж та, за якою проживає заявник.

Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що ПАТ «Родовід Банк» включило до загального розміру кредитної заборгованості пеню і проценти, що є одним й тим самим видом цивільно-правової відповідальності, та вимагає подвійного стягнення неустойки, що суперечить змісту статті 61 Конституції України. Крім того, положеннями кредитного договору не визначено розмір штрафу, який позивачем включено до загального розміру заборгованості, а надані позивачем докази не відображають джерел їх нарахування. Залишено поза увагою також те, що позовна давність щодо кредитних коштів і процентів, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували, що в договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору (пункт 4.1) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором, не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки не узгоджується з положеннями частини першої статті 251 та частини першої статті 252 ЦК України. У цьому випадку застосуванню підлягають норми частини четвертої статті 559 ЦК України.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу позивачем до суду не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та запинено виконання рішення суду першої інстанції до закінчення касаційного розгляду.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 грудня 2016 року справу за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року цивільну справу № 367/1651/15-ц передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 06 жовтня 2008 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 25 560 дол. США на купівлю автомобіля, зі сплатою 7,7 % річних та сплатою страхових платежів, з терміном повернення до 06 жовтня 2015 року.

06 жовтня 2008 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 86/АК-00030.08.2-3/П, згідно з умовами якого поручитель зобов'язалася солідарно відповідати перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором від 06 жовтня 2008 року № 86/АК-00030.08.2 виконав повністю, надавши ОСОБА_1 грошові кошти у сумі, визначеній кредитним договором, що підтверджується заявою на видачу готівки № 544_26.

ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, не забезпечив своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого станом на 17 лютого 2015 року у нього перед позивачем утворилася заборгованість, яка відповідно до наданого позивачем розрахунку становить 28 675,33 дол. США (тіло кредиту та відсотки) та 11 127 316,69 грн (пеня, 3 % річних, плата за кредитом), та складається із заборгованості за кредитом у розмірі 2 456 дол. США, простроченої заборгованості за кредитом - 20 273,13 дол. США, заборгованості за відсотками - 81,51 дол. США, простроченої заборгованості за відсотками - 5 864,69 дол. США, заборгованості плати за кредитом - 2 663,34 грн, простроченої заборгованості плати за кредитом - 47 206,04 грн, загальна сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості - 11 009 303,50 грн, 3 % річних від суми простроченої кредитної заборгованості - 56 533,01 грн, інфляційні втрати від суми простроченої плати за кредитом - 11 610,80 грн.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Враховуючи наведені норми закону, а також той факт, що відповідачем ОСОБА_1 порушено умови кредитного договору, а саме: не виконано належним чином зобов'язання щодо сплати кредиту і відсотків у сумі, передбаченій умовами кредитного договору, а відповідач ОСОБА_2 зобов'язалася солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» повинні бути задоволені в повному обсязі як такі, що обґрунтовані та доведені належними доказами у справі.

Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції з огляду на наступне.

За змістом статей 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

У разі, якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити (частина третя статті 551 ЦК України).

Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства, дають право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15.

З такою позицією Верховного Суду України погодилася Велика Палата Верховного Суду (постанова від 12 грудня 2018 року у справі

№ 703/1181/16-ц, провадження № 14-442цс18), зазначивши про відсутність правових підстав для відступлення від неї у частині щодо застосування положень частини третьої статті 551 ЦК України.

Отже, висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 11 009 303,50 грн, зважаючи, що її розмір суттєво перевищує суму основної заборгованості, не можна вважати законним і обґрунтованим, тобто таким, який би відповідав завданню цивільного судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справи.

При цьому судами попередніх інстанцій взагалі не проаналізовано наданий позивачем розрахунок заборгованості на предмет його відповідності умовам кредитного договору та вимогам закону.

Крім того, покладання на поручителя солідарного обов'язку виконання зобов'язання за кредитним договором ґрунтується на неповному встановленні фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Таким чином, якщо договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до моменту припинення дії основного договору, та якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимогу до поручителя про виконання зобов'язання, зобов'язання за договором поруки припиняється.

Договором поруки, укладеним між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2, не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки згідно з пунктом 4.1 цього договору встановлено, що він діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Згідно з пунктом 3.1.1 кредитного договору, укладеного 06 жовтня 2008 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1, повернення кредиту здійснюється щомісячно частками у розмірі 304 дол. США та нарахованими процентами по 20 число (включно) кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту.

Приймаючи до уваги наданий банком розрахунок та вважаючи його таким, що повною мірою відображає характер пред'явлених вимог, суд першої інстанції не встановив, коли саме позичальником здійснено останній платіж у рахунок погашення кредитної заборгованості.

Зазначене має вирішальне значення для правильного вирішення спору, оскільки вказує на момент виникнення у кредитора права вимоги до поручителя за договором поруки, строк дії якого у такому випадку становитиме шість місяців від дня, наступного за тим, який зазначено у пункті 3.1.1 кредитного договору.

У порушення вимог статей 212-215, 315 ЦПК України 2004 року суди попередніх інстанцій на зазначені вище вимоги закону та обставини справи уваги не звернули, не визначилися з датою спливу шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України для звернення кредитора з вимогою про виконання основного зобов'язання, та дійшли передчасного висновку можливість задоволення позову у повному обсязі.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати зміни, внесені до статті 559 ЦК України Законом України від 03 липня 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування», а також правові висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6?1746цс16, відповідно до яких сплата коштів за обслуговування кредиту, тобто коштів, які супроводжують кредит, є несправедливою умовою кредитного договору, а тому не підлягає стягненню з позичальника.

Крім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК України 2004 року та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При повному або частковому задоволенні позову до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

У порушення наведеної норми процесуального права суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, стягнув з відповідачів на користь позивача судові витрати в солідарному порядку.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 06 липня 2016 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк