Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.10.2018 року у справі №342/86/17

Постанова

Іменем України

27 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 342/86/17

провадження № 61-45390св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - публічне акціонерне товариства «Брокбізнесбанк»,

представники відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, приватний нотаріус Городенківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Яшан Роман Романович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 11 травня 2018 року у складі судді Федів Л. М. та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Томин О. О., Фединяка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (далі - ПАТ «Брокбізнесбанк»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, приватний нотаріус Городенківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області ЯшанР. Р., про захист прав споживачів, визнання іпотечного договору недійсним і відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що15 квітня 2008 року між ним та акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (далі - АТ «Брокбізнесбанк») було укладено кредитний договір, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 10 000,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 14 квітня 2018 року.

14 квітня 2008 року між ним та АТ «Брокбізнесбанк» було укладено іпотечний договір, згідно з яким він з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 11 квітня 2008 року передав в іпотеку банку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно - незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1 га за цією самою адресою.

Вказував, що кредитний договір від 11 квітня 2008 року він ніколи не укладав, а уклав такий договір 15 квітня 2008 року, тобто на день пізніше, ніж вказаний іпотечний договір. Оскільки, як зазначено у пункті 1.1 іпотечного договору, він має забезпечувати виконання умов кредитного договору, тому такий договір мав бути укладеним у той самий день, що і кредитний договір, чи пізніше. Укладення кредитного договору 15 квітня 2008 року виключає можливість укладення іпотечного договору за день до цього як забезпечення цього кредиту.

Вказане свідчить, що договір іпотеки укладено з порушенням вимог частини п'ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої іпотека має похідний характер від основного зобов'язання. Отже, іпотека не може існувати на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 11 квітня 2008 року, якого взагалі не існує.

Також зазначав, що ПАТ «Брокбізнесбанк» не надало доказів того, що воно є правонаступником АТ «Брокбізнесбанк», його не було повідомлено про заміну кредитора. З теперішнім кредитором - ПАТ «Брокбізнесбанк» договорів кредиту та/або іпотеки він не укладав. Крім того, договір іпотеки було підписано не уповноваженим представником банку, а керівником філії банку, яка не є юридичною особою. Такими неправомірними діями банку йому було завдано моральну шкоду у розмірі 400 000,00 грн.

На підставі вказаного, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним іпотечний договір від 14 квітня 2008 року, укладений між ним та АТ «Брокбізнесбанк», припинити іпотеку на житловий будинок і земельну ділянку площею 0,10 га по АДРЕСА_1 та стягнути з ПАТ «Брокбізнесбанк» 400 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 11 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним іпотечний договір від 14 квітня 2008 року, укладений між АТ «Брокбізнесбанк» і ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Городенківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Яшаном Р. Р. за реєстровим № 832.

Припинено іпотеку на житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1 га за цією ж адресою, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у частині п'ятій статті 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання. Оскільки оспорюваний договір іпотеки від 14 квітня 2008 року було укладено на забезпечення виконання зобов'язань позивача за кредитним договором від 11 квітня 2008 року, а не за кредитним договором від 15 квітня 2008 року, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 10 000,00 дол. США, то цей правочин укладено з порушенням вимог законодавства (частини п'ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку»), що відповідно до статей 203, 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним і припинення іпотеки відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Твердження позивача, що договір іпотеки було укладено неуповноваженою особою є безпідставним, оскільки керівник Івано-Франківської філії АТ «Брокбізнесбанк» діяв на підставі довіреності, виданої 24 квітня 2007 року АТ «Брокбізнесбанк», згідно з пунктом 4.3 якої він мав повноваження від імені банку укладати, підписувати, вносити зміни та розривати кредитні договори, договори застави, іпотеки.

Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на законі і не підтверджені належними доказами.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 вересня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Брокбізнесбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» залишено без задоволення.

Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 11 травня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в оспорюваному договорі іпотеки, укладеному між АТ «Брокбізнесбанк» і ОСОБА_1 14 квітня 2008 року, зазначено, що його укладено на забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором від 11 квітня 2008 року № 4088/10, у той час як у дійсності між сторонами було укладено кредитний договір за № 4088/10 лише 15 квітня 2008 року, за яким позивачем було отримано кредитні кошти, тому наявні підстави для визнання договору іпотеки недійсним (статті 203, 215 ЦК України), оскільки згідно з частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПАТ «Брокбізнесбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки недійсним і припинення іпотеки скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Судові рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 не оскаржуються, тому відповідно до статті 400 ЦПК України у цій частині в касаційному порядку не переглядаються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Брокбізнесбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, приватний нотаріус Городенківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Яшан Р. Р., про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним і відшкодування моральної шкоди призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, безпідставно визнав недійсним договір іпотеки від 14 квітня 2008 року, оскільки цей правочин було укладено з метою забезпечення виконання позивачем зобов'язань саме за кредитним договором від 15 квітня 2008 року, а помилкове зазначення приватним нотаріусом при посвідченні цього договору посилання на кредитний договір від 11 квітня 2008 року не може змінювати домовленість сторін і не впливає на чинність договору іпотеки. Крім того, рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2016 року, встановлено, що у ОСОБА_5 наявна прострочена заборгованість за кредитним договором від 15 квітня 2008 року і визнання недійсним договору іпотеку, укладеного на забезпечення цього зобов'язання, позбавляє банк можливості реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення існуючої заборгованості.

Крім того, уся послідовність дій сторін, свідчить, що договір іпотеки від 14 квітня 2008 року було укладено на забезпечення зобов'язань за кредитним договором від 15 квітня 2008 року. Так, з метою отримання кредиту, ОСОБА_1 звернувся до банку з відповідною заявою, де йому було повідомлено, що кредит йому може бути наданий за умови укладення договору іпотеки. Такий договір між сторонами було укладено 14 квітня 2008 року, а 15 квітня 2008 року ОСОБА_1 відповідно до укладеного сторонами договору отримав кредитні кошти.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14 квітня 2008 року між ОСОБА_5 і АТ «Брокбізнесбанк» було укладено іпотечний договір, згідно з яким ОСОБА_5 з метою забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором від 11 квітня 2008 року передав в іпотеку банку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно - незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1 га за цією ж адресою.

У договорі погоджено, що під основним зобов'язанням сторони розуміють зобов'язання позичальника (ОСОБА_5.) перед іпотекодержателем (АТ «Брокбізнесбанк»), що випливають із умов кредитного договору, а саме: повернути іпотекодержателю кредит у розмірі 10 000,00 дол. США та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних.

15 квітня 2008 року між АТ «Брокбізнесбанк» і ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 10 000,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 14 квітня 2018 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПАТ «Брокбізнесбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

За правилами частини другої статті 7 Закону України «Про іпотеку» якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів; зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; посилання на видачу заставної або її відсутність. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Відповідно до правил частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки недійсним і припинення іпотеки, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, не врахував положення частини четвертої статті 3 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою іпотекою може бути забезпечено задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому. Таким чином, укладення договору іпотеки раніше кредитного договору не суперечить вимогам законодавства.

Крім того, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди не звернули увагу, що зі змісту оспорюваного договору іпотеки вбачається, що цей правочин укладено з метою забезпечення виконання позичальником основного зобов'язання, яке полягає у поверненні позикодавцю кредиту у розмірі 10 000,00 дол. США і сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних. З указаного вбачається, що основне зобов'язання, на забезпечення якого було укладено договір іпотеки від 14 квітня 2008 року, відповідає змісту кредитного договору від 15 квітня 2008 року, за умовами якого ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 10 000,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних. При цьому, судом установлено, що 11 квітня 2008 року кредитний договір між сторонами не укладався, іншого зобов'язання аналогічного за змістом зобов'язанню, визначеному у договорі іпотеки від 14 квітня 2008 року, окрім зобов'язання за кредитним договором від 15 квітня 2008 року, між сторонами не існує.

Також між АБ «Брокбізнесбанк» і ОСОБА_5 15 квітня 2008 року, 08 липня 2008 року,02 жовтня 2008 року, 10 квітня 2009 року, 15 липня 2009 року, 15 жовтня 2009 року, 15 квітня 2010 року, 08 серпня 2010 року, 19 жовтня 2010 року, 27 січня 2011 року, 29 вересня 2011 року, 29 грудня 2011 року були підписані акти перевірки наявності майна, що передається в іпотеку згідно з кредитними договором від 15 квітня 2008 року № 4088/10 (а. с. 75-86, т. 2).

Зазначене вище судами не враховано та у порушення вимог статті 89 ЦПК України, якою врегульовано питання оцінки доказів, не здійснивши системний аналіз доказів у взаємозв'язку і сукупності, не ідентифікували договір кредиту, дату його укладення і його забезпечення, а також не встановили, чи укладався між сторонами 11 квітня 2008 року інший кредитний договір.

Таким чином, суди вищевказані положення закону не врахували, не з'ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, не встановили в забезпечення якого основного зобов'язання було укладено оспорюваний договір іпотеки, тому дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки недійсним і припинення іпотеки.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені, тому усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо.

Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Оскільки суди не встановили фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, та не перевірили доводи сторін і надані на їх підтвердження докази, то ухвалені у справі судові рішення відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» задовольнити частково.

Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 11 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 вересня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки недійсним і припинення іпотеки скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников Ю. В. Черняк