Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.02.2019 року у справі №280/342/18

Постанова

Іменем України

27 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 280/342/18

провадження № 61-2098 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представник позивачів- ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

представник відповідача- ОСОБА_7,

третя особа - ОСОБА_8,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2018 року у складі судді Янчук В. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_8, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нерухомим майном шляхом виселення.

Позовна заява мотивована тим, що вони відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 04 вересня 2004 року є співвласниками житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Після придбання будинку вони надали дозвіл на вселення та реєстрацію у вищевказаному житловому будинку до першої їх вимоги про виселення ОСОБА_6, яка є матір'ю колишнього чоловіка ОСОБА_4. - ОСОБА_8, третьої особи у справі, шлюб між якими був розірваний рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 01 березня 2004 року. З 02 квітня 2004 року вони не є членами однієї сім'ї з відповідачкою та ОСОБА_8, а придбаний ними житловий будинок та земельна ділянка є спільною позивачів власністю.

Крім того, ОСОБА_8 має у приватній власності інше нерухоме майно загальною площею 117,3 кв. м та земельну ділянку площею 0,1072 га по АДРЕСА_2, при цьому не має іншої сім'ї, дітей, проживає один, а, отже, має можливість забрати до себе свою рідну матір - ОСОБА_6

Вони вирішили продати зазначений житловий будинок і земельну ділянку та переїхати для проживання в інший населений пункт. У зв'язку з чим 14 лютого 2018 року надіслали відповідачці письмову вимогу про виселення з будинку і зняття з реєстраційного обліку у ньому. Проте 24 лютого 2018 року отримали відповідь, в якій відповідачка заперечує проти виселення, посилаючись на відсутність у неї іншого житла. Вважали, що ОСОБА_6 такими діями чинить їм перешкоди у користуванні спірним житловим будинком, який належить їм на праві власності.

З урахуванням викладеного ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили суд усунути їм перешкоди у користуванні майном шляхом виселення ОСОБА_6 з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2018 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні та розпорядженні майном ОСОБА_3, ОСОБА_4 і виселено ОСОБА_6 з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час придбання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 спірного житлового будинку ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не були членами їхньої сім'ї, оскільки у березні 2004 року шлюб між ОСОБА_4, яка є співвласником спірного житлового будинку, та ОСОБА_8 розірвано, між сторонами будь-яких договірних відносин щодо користування належним їм майном не існувало. Усна згода позивачів на проживання відповідачки у спірному житловому будинку не є підставою для виникнення у ОСОБА_6 правового статусу члена сім'ї власників будинку. Отже, оскільки позивачі є власниками спірного будинку і як власники цього майна надали право відповідачці користуватись ним, остання разом з ними не проживає, спільним побутом сторони не пов'язані, позивачі мають намір розпорядитись своїм майном та продати його, проте відповідачка перешкоджає їм, так як зареєстрована у цьому житловому будинку, тому право ОСОБА_6 на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України, а права позивачів захисту шляхом її виселення без надання іншого житлового приміщення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не були членами сім'ї ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на час придбання позивачами спірного житлового будинку, будь-яких договірних відносин щодо користування цим майном між ними не існувало. Усна згода позивачів на проживання відповідачки у спірному житловому будинку не є підставою для виникнення у останньої правового статусу члена сім'ї власників будинку. Таким чином, відповідачка разом з позивачами тривалий час не проживає, спільним побутом сторони не пов'язані, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 мають намір розпорядитись належним їм на праві власності майном шляхом його продажу, а ОСОБА_6 перешкоджає у вчиненні таких дій, оскільки зареєстрована у цьому житловому будинку, тому право ОСОБА_6 на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України, а права позивачів захисту шляхом її виселення без надання іншого житлового приміщення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_8, третя особа у справі, просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідачка судові рішення не оскаржила.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 280/342/18 з Коростишівського районного суду Житомирської області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2019 року справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_8, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нерухомим майном шляхом виселенняпризначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 є онукою, а ОСОБА_4 - колишньою невісткою ОСОБА_6, судами було встановлено, що остання постійно проживає у спірному житловому будинку. Апеляційний суд, вказуючи про те, що шлюбні відносини тривалий час припинені не зазначив, між ким саме, оскільки обставини щодо припинення шлюбних відносин між ОСОБА_8 та ОСОБА_4, якщо це малось на увазі, не встановлювалися, докази на підтвердження цього не надавались, а цей факт є предметом іншого судового спору. ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було надано документи на підтвердження факту оспорення ними права позивачів на спірний житловий будинок. Крім того, припинення шлюбних відносин з власником житлового будинку не позбавляє колишнього члена сім'ї права, яке набуто у встановленому законом порядку, на користування цим майном.

Доводи особи, яка подала відзив

У лютому 2019 року представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, відповідачка своє виселення не оскаржує, а ОСОБА_8 не зазначено, як вказані обставини впливають на його права і обов'язки. Суди дійшли правильного висновку про відсутність сімейних відносин між позивачами та відповідачкою, тому дійшли обгрунтованого висновку про виселення останньої з належного ОСОБА_3 та ОСОБА_4 житлового будинку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_8 та ОСОБА_4 з 1988 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 01 березня 2004 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_4. було розірвано.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 04 вересня 2004 року придбали житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1.

Після придбання вищевказаного житлового будинку, з усної згоди позивачів, ОСОБА_6 мати - ОСОБА_8 - вселилась, проживає та зареєстрована у житловому будинку по АДРЕСА_1.

14 лютого 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 направили ОСОБА_6 письмову вимогу про виселення з будинку та зняття з реєстраційного обліку.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на час придбання позивачами спірного житлового будинку, не були членами сім'ї ОСОБА_3 і ОСОБА_4, договірних відносин щодо користування цим нерухомим майном між ними не існувало.

Суди дійшли вірного висновку про те, що усна згода позивачів на проживання відповідачки у спірному житловому будинку не є підставою для виникнення в останньої правового статусу члена сім'ї власників будинку. Отже, оскільки відповідачка спільним побутом з позивачами не пов'язана, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають намір розпорядитись належним їм на праві власності майном, а ОСОБА_6 перешкоджає у вчиненні таких дій, так як зареєстрована у цьому житловому будинку, тому права позивачів підлягають захисту шляхом виселення відповідачки з будинку без надання іншого житлового приміщення.

Відповідачкою такі висновки судів не спростовано, у касаційному порядку судові рішення нею не оскаржувалися.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було надано документи на підтвердження факту оспорення ними права позивачів на спірний житловий будинок, не є підставою для скасування судових рішень, так як ці обставини не впливають на правовідносини між сторонами, що виникли у цій справі.

Посилання касаційної скарги на те, що припинення шлюбних відносин з власником житлового будинку не позбавляє колишнього члена сім'ї права, яке набуто у встановленому законом порядку, на користування цим майном, спростовуються висновками судів про те, що відповідачка вселилась до спірного житлового будинку після розірвання шлюбу між її сином - ОСОБА_8 - та ОСОБА_4, співвласником житлового будинку, тобто ОСОБА_6 не набула права на користування будинку, як член сім'ї його власника.

Колегія суддів також зазначає, що третя особа у справі - ОСОБА_8, щодо якого судове рішення не ухвалювалось, по суті діє в інтересах і на захист відповідачки - ОСОБА_6, яка йому таких процесуальних прав не надавала.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а фактично направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є.В. Синельников

Ю.В. Черняк