Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.03.2018 року у справі №343/665/17

Постанова

Іменем України

27 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 343/665/17

провадження № 61-807св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду АнтоненкоН. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,

учасники справи :

позивач -ОСОБА_4,

відповідачі - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представник відповідачів - ОСОБА_7,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2017 року у складі судді Керніцького І. І. та на ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2017 року у складі суддів : Деляшевського В. А., Малєєва А. Ю., Матківського Р. Й.,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних

справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу та витребування із чужого незаконного володіння частини житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В обгрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що після смерті його баби ОСОБА_9 відкрилась спадщина на належну їй Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1, у зв'язку з чим була заведена спадкова справа та визнано його та його діда ОСОБА_5 спадкоємцями першої черги.

Посилаючись на відсутність можливості оформлення права на спадкове майно, враховуючи відсутність правовстановлюючих документів на це майно та продаж ОСОБА_5 без його згоди спадкового майна ОСОБА_6, позивач просив суд визнати за ним право власності на ј частину житлового будинку АДРЕСА_1, визнати частково недійсним договір купівлі-продажу від 14 липня 2016 року в ј його частині, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, та витребувати із незаконного володіння ОСОБА_6 ј частину спірного майна.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2017 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що єдиним власником спірного майна на час смерті ОСОБА_9 був ОСОБА_5, який в подальшому відчужив належне йому на праві власності майно ОСОБА_6 Оскільки відповідач на підставі неоспорюваних правовстановлюючих документів відчужив належне йому майно, підстави для визнання цього майна спадковим майном після смерті ОСОБА_9 відсутні.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2017 року рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2017 року залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у грудні 2017 року, ОСОБА_4 просить скасувати рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2017 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки судів не відповідають обставинам справи.

2 січня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

17 січня 2018 року вказана справа надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

16 лютого 2018 року від ОСОБА_5, ОСОБА_6 надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2017 року та на ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2017 року.

Заперечення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обгрунтовані тим, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій є законні та ухвалені з дотриманням матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 висновків судів не спростовують.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставин, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги його висновків не спростовують.

Судами встановлено, що позивач є онуком відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після смерті ОСОБА_9 відкрилася спадщина.

Спадкоємцями першої черги за законом майна померлої ОСОБА_9 є її чоловік ОСОБА_5 та онук ОСОБА_4

Постановою державного нотаріуса Долинської районної державної нотаріальної контори від 24 листопада 2016 року відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ј частину житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1, оскільки ним не надано правовстановлюючих документів, що підтверджують належність цього майна спадкодавцеві.

Встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав на праві приватної власності ОСОБА_5 (свідоцтво про право власності від 28 січня 2003 року, видане на підставі рішення виконавчого комітету Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області від 26 грудня 2002 року №44).

14 липня 2016 року ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу відчужив належний йому на праві приватної власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_6

Доказів належності вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами ОСОБА_9 або даних про те, що вона за життя оспорювала факт належності будинку чоловікові суду не надано.

За змістом статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У першу чергу право на спадкування за законом відповідно до статті 1261 ЦК України мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що спірний будинок з господарськими будівлями та спорудами на момент смерті спадкодавця належав на праві власності ОСОБА_5, який в подальшому був ним відчужений, та враховуючи, що позивачем не надано доказів належності цього будинку ОСОБА_9, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання спірного майна спадковим майном після смерті ОСОБА_9

Правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення частини спірного майна позивачу, оскільки права на спадкування житлового будинку позивач не має, а тому право оспорювати договір купівлі-продажу у нього не виникло.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки є аналогічними тим, що були предметом розгляду судом апеляційної інстанції, їм надана належна оцінка.

Інші доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанцій при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права, оскільки не містять у собі посилань на обставини чи докази, якими спростовуються встановлені судами обставини.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В . І. Крат