Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.11.2019 року у справі №347/1931/18

Постанова

Іменем України

26 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 347/1931/18

провадження № 61-18688св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Старокутська сільська рада Косівського району Івано-Франківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Мелінишин Г. П., Ясеновенко Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Старокутської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області про скасування рішення Старокутської сільської ради від 19 липня 2018 року, державної реєстрації права власності на земельну ділянку та договору дарування земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що з народження та по даний час

ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1. У даному господарстві проживала вся його родина. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача

ОСОБА_4, після смерті якої позивач згідно заповіту успадкував житловий будинок в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,27 га, яка складається з двох частин: із земельної ділянки площею 0,14 га для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та 0,13 га - для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1.

У липні 2018 року рішенням сесії Старокутської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку площею 0,0279 га по АДРЕСА_1 яка перебуває у його фактичному користуванні.

Вказана земельна ділянка надана відповідачу без вилучення з його (позивача) користування та з порушенням вимог закону щодо безоплатної передачі земельної ділянки відповідачу.

ОСОБА_1 просив скасувати рішення сесії Старокутської сільської ради від 19 липня 2018 року про затвердження ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0279 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 та передачу йому безоплатно у власність даної земельної ділянки та скасувати рішення про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0279 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1

Збільшуючи позовні вимоги позивач просив скасувати договір дарування земельної ділянки укладений 21 серпня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідно до якого відповідач подарував спірну земельну ділянку ОСОБА_3 та рішення про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_3 на дану земельну ділянку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від

27 травня 2019 року позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення двадцять першої сесії сьомого демократичного скликання Старокутської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 19 липня 2018 року "Про затвердження ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0279 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 2623687001:02:004:0298 в АДРЕСА_1 та передачу громадянину ОСОБА_2 безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0279 га".

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 42246267 від 26 липня 2018 року та запис про право власності: 27214451 від 23 липня 2018 року, вчиненого реєстратором Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області ОСОБА_5, про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на земельну ділянку площею 0,0279 га кадастровий номер 2623687001:02:004:0298 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1

Скасовано договір дарування земельної ділянки площею 0,0279 га кадастровий номер 2623687001:02:004:0298 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Кабином А. Р. 21 серпня 2018 року і внесений до реєстру за № 1225.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 42705908 від 27 серпня 2018 року та запис про право власності: 27642944 від 21 серпня 2018 року, вчиненого реєстратором - приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Кабином А. Р., про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0279 га кадастровий номер 2623687001:02:004:0298 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_1.768,40 грн недоплаченого судового збору на користь держави.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив зі того, що спірна земельна ділянка не належала до вільного фонду сільської ради, так як перебувала у довготривалому добросовісному користуванні сім'ї ОСОБА_1, а тому її передача у власність ОСОБА_2 була здійснена з порушенням вимог закону.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 154,00 грн витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що рішення Старокутської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 19 липня 2018 року "Про затвердження ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0279 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 2623687001:02:004:0298 в АДРЕСА_1 та передачу громадянину ОСОБА_2 безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0279 га" прийнято в межах наданих повноважень з додержанням вимог чинного земельного законодавства, законних прав та інтересів позивача не порушує, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року та залишити в силі рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від

27 травня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що під час винесення оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування, було порушено порядок передачі земельної ділянки громадянам, оскільки спірна земельна ділянка перебувала у фактичному користуванні сім'ї ОСОБА_1 ще з повоєнних часів, тобто не була вільною. У Державному акті на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ІФ № 000453 визначено неправильно площу земельною ділянки в розмірі 0,14 га, оскільки фактично вона є більшою рівно на 0,0279 га.

Доводи інших учасників справи:

27 листопада 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу

ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи:

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Косівського районного суду Івано-Франківської області.

Зупинено дію постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року до закінчення касаційного провадження.

25 листопада 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

26 листопада 2019 року матеріали цивільної справи передано судді-доповідачу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Короткий зміст фактичних обставин справи:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_4 у 2006 році отримав у спадок належне їй нерухоме майно, а саме: житловий будинок за АДРЕСА_1, та дві земельні ділянки загальною площею 0,27 га, з яких: земельна ділянка для обслуговування житлового будинку площею 0,14 га (кадастровий номер 2623687001:02:004:0176) та земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства площею 0,13 га (кадастровий номер 2623687001:02:004:0178), на які 12 березня 2010 року Косівською державною нотаріальною конторою ОСОБА_1. було видано свідоцтво про право на спадщину за №
331.

Право власності спадкодавця ОСОБА_4 на вказані земельні ділянки підтверджується копією Державного акта серії ІІ-ІФ № 000453, виданого

21 жовтня 1996 року і зареєстрованого за № 1212 в Книзі реєстрації Державних актів та копією рішення Старокутської сільської ради від 29 грудня 1993 року про передачу ОСОБА_4 у власність вищенаведених земельних ділянок.

Видачі позивачу вказаних свідоцтв про право на спадщину передувало відновлення та винесення в натурі меж земельної ділянки, яка належала його матері ОСОБА_4, згідно Державного акта ІІ-ІФ № 000453, виданого

21 жовтня 1996 року, про що було складено акт від 10 лютого 2010 року.

Таким чином на місці було відновлено та винесено в натурі межі земельної ділянки ОСОБА_4, після смерті якої, її успадкував ОСОБА_1, кадастровий номер 2623687001:02:004:0176.

Рішенням сесії Старокутської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 23 лютого 2018 року надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0279 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 із земель комунальної власності, сільскогосподарського призначення.

Рішенням тієї ж ради від 27 квітня 2018 року погоджено межу земельної ділянки ОСОБА_2 із земельною ділянкою ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3.

Рішенням сесії Старокутської сільської ради від 19 липня 2018 року затверджено ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0279 га для ведення особистого селянського госпродарства, кадастровий номер: undefined в АДРЕСА_1 та передано йому безоплатно у власність вказану земельну ділянку.

Звертаючись із позовом про визнання неправомірним рішення Старокутської сільської ради про надання ОСОБА_2 спірної земельної ділянки площею 0,0279 га, ОСОБА_1 посилався на те, що вказана земельна ділянка належала його родині та перебуває у його користуванні.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Згідно з частиною 1 статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до частиною 1 статті 12 ЗК України.

Відповідно до частини 1 статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до положень статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частинами 1 , 5 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Частинами 1 , 5 статті 116 ЗК України або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Нормами вказаної статті передбачено надання земельних ділянок, які перебувають у власності чи користуванні громадян у власність чи користування інших осіб лише після припинення права власності чи права користування земельними ділянками, які надані у встановленому законом порядку.

Частиною 1 статті 119 ЗК України передбачено, що громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених Частиною 1 статті 119 ЗК України.

Апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що

ОСОБА_1 спірна земельна ділянка у встановленому законом порядку у користування або у власність не надавалася, з клопотанням до органу місцевого самоврядування про передачу йому у власність чи користування спірної земельної ділянки за набувальною давністю

ОСОБА_1 не звертався. Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки рішення Старокутської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 19 липня 2018 року прийнято в межах наданих повноважень з додержанням вимог чинного земельного законодавства, законних прав та інтересів позивача не порушує,

Доводи заявника про те, що в Державному акті неправильно визначено площу земельної ділянки в розмірі 0,14 га, в той час коли у фактичному користуванні також перебуває 0,0279 га є безпідставними, оскільки за життя

ОСОБА_4 вказаний Державний акт та рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого він був виданий не оскаржувала. Крім того, з моменту отримання у спадщину спадкового майна, ОСОБА_1 також ніяких дій щодо оскарження Державного акта та рішення органу місцевого самоврядування не вчиняв. Натомість відновив та виніс в натур межі земельної ділянки, яку успадкував після смерті своєї матері.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанцій, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Івано-Франківського апеляційного суду від

16 вересня 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

За змістом частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини 3 статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює дію постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Івано-Франківського апеляційного суду від

16 вересня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко