Постанова

Іменем України

23 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 152/1500/17

провадження № 61-41434св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - приватне підприємство "Агрофірма "Відродження",

третя особа - Відділ у Шаргородському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу голови комісії з припинення приватного підприємства "Агрофірма "Відродження" Міняйла Володимира Андрійовича на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 14 березня 2018 року у складі Славінської Н. Л. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 19 червня 2018 року у складі колегії суддів: Стадника І. М., Міхасішина І. В., Войтко Ю. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства "Агрофірма "Відродження" (далі - ПП "Агрофірма "Відродження"), третя особа - Відділ у Шаргородському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі державного акту серії ВН №077344 від 28 червня 2003 року, який виданий згідно з розпорядженням Шаргородської районної державної адміністрації від 11 червня 2003 року № 174, він є власником земельної ділянки площею 1,6102 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У 2007 році іноземний інвестор, який володів 5 % акцій компанії "Українські аграрні інвестиції" пообіцяв великі прибутки за користування земельними ділянками його сім'ї, але без укладення договору оренди і протягом майже десяти років його сім'я отримувала незначні кошти чи сільськогосподарську продукцію, на його думку, від іноземного інвестора.

Однак, влітку 2017 року йому стало відомо, що орендарем його земельної ділянки є ПП "Агрофірма "Відродження", що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру № НВ-0507040822017, відповідно до якого орендарем є ПП "Агрофірма "Відродження", дата державної реєстрації - 20 квітня 2007 року, строк оренди - 20 років.

Він неодноразово направляв відповідачу листи з проханням добровільно розірвати договір оренди, так як підпис на ньому сфальсифікований, проте до цього часу відповіді не отримав, у зв'язку з чим змушений звернутися до суду.

Оскільки позивач договір оренди землі не підписував, про його існування не знав і дізнався тільки у 2017 році, що свідчить про відсутність волевиявлення на укладення правочину і, відповідно до вимог статей 203, 215, 216 ЦК України, є підставою для визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 23 лютого 2018 року, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним укладений між ним та ПП "Агрофірма "Відродження" договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0525384800:01:003:0014 загальною площею 1,6102 га, що зареєстрований в Державному земельному кадастрі 20 квітня 2007 року, скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 1,6102 га, розташованої на території Лозівської сільської ради, з кадастровим номером 0525384800:01:003:0014, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зареєстрована у Державному земельному кадастрі 20 квітня 2007 року, стягнути з відповідача судові витрати, витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи у розмірі 2 476,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 14 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 23 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та ПП "Агрофірма "Відродження" в особі директора Шаргородської філії ОСОБА_3, про передачу в строкове платне користування земельної ділянки площею 1,6102 га з кадастровим номером 0525384800:01:003:0014 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований у Шаргородському районному відділі Вінницької філії ДП "Центр ДЗК" при Державному Комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 квітня 2007 року за № 04:07:848:00364, та скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 1,6102 га з кадастровим номером 0525384800:01:003:0014 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, зареєстрованого у Шаргородському районному відділі Вінницької філії ДП "Центр ДЗК" при Державному Комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 квітня 2007 року за № 04:07:848:00364.

Стягнуто з ПП "Агрофірма Відродження" на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті на проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 2 476,00 грн та витрати на надання правової допомоги за договором від 11 вересня 2017 року № 17 в сумі 4 500,00 грн.

Стягнуто з ПП "Агрофірма Відродження" судовий збір в сумі 1 600,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підписання оспорюваного договору відбулось не позивачем, а іншою особою, яка не мала на це повноважень та за відсутності волевиявлення власника землі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 19 червня 2018 року апеляційну скаргу ПП "Відродження" задоволено частково.

Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 14 березня 2018 року скасовано в частині стягнення витрат на правову допомогу в сумі 4 500,00
грн та в задоволенні вимог в цій частині відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що спірним договором оренди права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 на володіння та розпорядження земельною ділянкою порушені відповідачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19 жовтня 2018 року голова комісії з припинення ПП "Агрофірма "Відродження" Міняйло В. А. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 14 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 19 червня 2018 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що 12 жовтня 2017 року відповідачем було подано клопотання про застосування строків позовної давності. Позивач щороку отримував орендну плату та не заперечував проти цього, а відтак у нього була об'єктивна можливість дізнатися про порушення його прав. ОСОБА_1 було відомо про те, що земельна ділянка перебуває у користуванні відповідача без укладення договору, що суперечать вимогам статті 14 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, до літа 2015 року позивач жодного разу не звертався до відповідача з вимогою припинити користуватися земельною ділянкою.

В матеріалах справи не містяться доказів які б підтверджували, що позивачу не було відомо про існування додаткового договору, який є предметом спору, а тому позивач знав про існування договору з моменту його укладення.

Доводи інших учасників справи

У грудні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, направив до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з 2004 року переніс тяжкі хвороби, внаслідок чого йому присвоєно І групу інвалідності по зору, тобто на момент підписання оспорюваного договору оренди він був сліпий.

Позивач був обізнаний про свої майнові права на земельну ділянку, проте не знав і не міг дізнатися з 2007 року про порушення своїх прав саме відповідачем, оскільки спірного договору оренди не підписував та дізнався про його наявність у липні 2015 року. Дізнавшись про наявність договору оренди землі ОСОБА_1 відмовився від отримання орендної плати у 2016 році.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій повно, всебічно та об'єктивно досліджено всі обставини справи та прийнято законне та обґрунтоване рішення, тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.

Крім того позивач подав клопотання, в якому, посилаючись на пункт 2 частини 2 статті 19, статтю 389 ЦПК України, просив закрити касаційного провадження за касаційною скаргою голови комісії з припинення ПП "Агрофірма "Відродження" Міняйла В. А. на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 14 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 19 червня 2018 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН № 077344, виданого відповідно до розпорядження Шаргородської районної державної адміністрації від 11 червня 2003 року за № 174 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим № 0525384800:01:003:0014 площею 1,6102 га, яка знаходиться на території Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

23 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та ПП "Агрофірма "Відродження" в особі директора Шаргородської філії ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 01 лютого 2007 року укладено оспорюваний договір оренди, згідно з умовами якого позивач передав ПП "Агрофірма "Відродження" у строкове платне користування строком на 20 років за орендну плату, що становить 1,5 % від нормативної грошової оцінки в розмірі 287,37 грн, для сільськогосподарського використання належну йому земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,6102 га, яка знаходиться в межах Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

Зазначений договір оренди зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 квітня 2007 року за № 04:07:848:00364.

23 лютого 2007 року на вказаному договорі оренди землі секретарем виконкому Лозівської сільської ради ОСОБА_5 вчинено запис про те, що справжність підпису ОСОБА_1 на договорі оренди нею посвідчено, підпис зроблено в її присутності, дієздатність позивача нею перевірено, і дані нотаріальні дії зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій сільської ради за № 302.

Відповідно до висновку технічної та почеркознавчої експертизи від 24 січня 2018 року за № 7217/7218/7219/17-21, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 під договором оренди земельної ділянки, укладеним від його імені з ПП "Агрофірма "Відродження" та зареєстрованим у Держгеокадастрі 20 квітня 2007 року в розділі "Реквізити" в графі "Орендодавець" виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів (пункт 1 висновку); підпис від імені ОСОБА_1 під договором оренди земельної ділянки, укладеним від його імені з ПП "Агрофірма "Відродження" та зареєстрованим у Держгеокадастрі 20 квітня 2007 року в розділі "Реквізити" в графі "Орендодавець" ймовірно виконані не самим ОСОБА_1, а іншою особою (пункт 2 висновку); питання щодо виконання підписів ОСОБА_1 під договором оренди земельної ділянки у незвичних умовах, чи не знаходився він в момент підписання цього документу в незвичайному стані, чи не виконано підпис в зазначеному документі навмисно зміненим почерком не вирішувалось, у зв'язку з відсутністю в розпорядженні експерта зразків підпису особи, яка виконала дані підписи (питання відносно виконання цих підписів ОСОБА_1 вирішено в ймовірно негативній формі (пункт 3 висновку).

Також, із почеркознавчого висновку вбачається, що при дослідженні зразків підпису ОСОБА_1 встановлено розбіжні ознаки стійкі, суттєві, але їх кількість достатня лише для ймовірного висновку про те, що досліджувані підписи ймовірно виконані не самим ОСОБА_1, а іншою особою. Проте, ймовірний висновок у даному випадку пояснюється лише недостатньою кількістю вільних зразків підпису ОСОБА_1 (пункт 2 почеркознавчого дослідження).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду землі" об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 103 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки судом першої інстанції призначено судову почеркознавчу експертизу.

Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частини 1 статті 215 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених пункту 1 частини 1 статті 60 ЦПК України.

За змістом частини 1 статті 61 ЦПК України 2004 року обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, встановивши, що договір оренди, укладений від імені позивача, підписано не ОСОБА_1, а ймовірно іншою особою, тому зазначений договір було укладено без волевиявлення останнього, дійшов обґрунтованого висновку про його недійсність на підставі частини 3 статті 203 та частини 1 статті 215 ЦК України. При цьому судами першої та апеляційної інстанцій правильно враховано, що експертом надано однозначну відповідь на поставлене питання в ухвалі про призначення експертизи про те, чи виконаний підпис під договором оренди землі позивачем чи іншою особою, а ймовірність висновку пояснюється лише недостатньою кількістю зразків підпису ОСОБА_1, який є повністю незрячим і не може надати вільних зразків почерку та підпису.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом є безпідставними, оскільки початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати не з моменту укладання договору оренди, який він не підписував, а з моменту як позивач дізнався або міг дізнатися про порушення свого права.

Інші доводи наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування ухвалених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Щодо клопотання позивача про закриття касаційного провадження у справі.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень статті 19 ЦПК України, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правил пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.

Предметом позову у цій справі є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладений між позивачем та ПП "Агрофірма "Відродження", з кадастровим номером 0525384800:01:003:0014 загальною площею 1,6102 га та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 1,6102 га, розташованої на території Лозівської сільської ради, з кадастровим номером undefined.

Таким чином, ця справа не є малозначною в силу закону, оскільки в даній справі позовні вимоги немайнового характеру, а тому така справа може бути визнана малозначною лише за постановленням ухвали суду про віднесення її до категорії малозначних.

Під час відкриття касаційного провадження у справі Верховний Суд не встановив наявність підстав для віднесення справи до категорії малозначних.

Враховуючи викладене, а також наведені норми закону, у задоволенні клопотання позивача необхідно відмовити.

Щодо клопотань сторін про розгляд за їх участю даної справи.

У касаційній скарзі голова комісії з припинення ПП "Агрофірма "Відродження" Міняйла В. А. та у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1, сторони просили провести розгляд справи за їх участю.

Клопотання не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розгляд цієї справи в касаційному порядку проведений Верховним Судом за правилами статті 401 ЦПК України в порядку письмового провадження, в якому учасники справи не повідомляються про такий розгляд.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження.

Відмовити в задоволенні клопотань голови комісії з припинення приватного підприємства "Агрофірма "Відродження" Міняйла Володимира Андрійовича та ОСОБА_1 про розгляд за їх участю даної справи.

Касаційну скаргу голови комісії з припинення приватного підприємства "Агрофірма "Відродження" Міняйла Володимира Андрійовича залишити без задоволення.

Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 14 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 19 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко