Історія справи

Постанова КЦС ВП від 07.10.2018 року у справі №2-701/07

Постанова

Іменем України

26 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 2-701/07

провадження № 61-19559 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Хопти С. Ф.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Волинської області у складі судді Лівандовської-Кочури Т. В. від 23 вересня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь грошову компенсацію за

1/2 частку квартири АДРЕСА_1 у сумі

154 342 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області у складі судді Костюкевича О. К. від 18 липня 2007 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 компенсацію за 1/2 частку її вартості у сумі 154 342 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 23 вересня 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 липня 2007 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, наведені заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалу про залишення його апеляційної скарги без руху постановила суддя, яка брала участь у розгляді цієї справи, вона не вправі була повторно брати участь у вирішенні спору, у зв'язку із чим вказана ухвала не породжує для нього жодних правових наслідків, що в свою чергу свідчить про незаконність ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, а ухвалою цього ж суду від 06 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною третьої статті 297 ЦПК України 2004 року передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом пункту 2 частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року якщо вказані особою, яка подала апеляційну скаргу, підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Судом установлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 липня 2007 року задоволено позов ОСОБА_4

Позивач та його представник були присутні 18 липня 2007 року під час проголошення рішення, що підтверджується журналом судового засідання (а. с. 91-92).

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України, у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції, заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Судом установлено, що у травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 липня 2007 року, тобто більше ніж через 7 років, з пропущенням строку, передбаченого на його оскарження.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції посилаючись на тяжкі сімейні обставини, відсутність коштів та довготривалі судові процеси щодо захисту права на квартиру.

Ухвалою судді Апеляційного суду Волинської області у складі судді Завидовської-Марчук О. Г. від 11 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху в зв'язку з несплатою судового збору та відсутністю обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження судового рішення, надано заявнику строк тривалістю тридцять днів з дня отримання копії ухвали для усунення її недоліків, зокрема, звернутися до суду з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, навівши інші поважні причини для поновлення цього строку та подавши відповідні докази.

Копію вказаної ухвали суду апеляційної інстанції представник

ОСОБА_4 за довіреністю - ОСОБА_6 отримав 18 серпня

2016 року (а. с. 199).

Станом на 23 вересня 2016 року ОСОБА_4 відповідної заяви з наведенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження не надав, тому ухвалою Апеляційного суду Волинської області у складі судді Лівандовської-Кочури Т. В. від 23 вересня 2016 року йому відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Встановивши, що ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_7 достовірно знаючи про те, що суд визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, запропонував навести інші причини, у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги в частині зазначення інших підстав для поновлення вказаного строку не усунули, суд обґрунтовано, відповідно до положень частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року, відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Заінтересовані особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ,

від 21 грудня 2010 року).

Подання апеляційної скарги після спливу більше семи років з моменту ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності.

Оцінюючи доводи касаційної скарги щодо вирішення справи неповноважним складом суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини другої статті 21 ЦПК України 2004 року суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної і першої інстанцій, у перегляді справи Верховним Судом України, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи нового рішення апеляційного суду.

Положення частини другої вказаної статті містять заборону участі судді у новому розгляді тільки після скасування рішення, прийнятого ним же. Не виключена можливість повторної участі судді у розгляді справи у разі скасування прийнятої з його участю ухвали, якою не закінчувалося провадження у справі. Таким чином, визначальним юридичним фактом, що унеможливлює повторну участь судді у новому розгляді справи, є скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження у справі.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Апеляційного суду Волинської області у складі колегії суддів: Завидовської-Марчук О. Г., Данилюк В. А., Осіпчук В. В. від 11 березня 2009 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 липня 2007 року відмовлено, апеляційну скаргу залишено без розгляду. Ця ухвала не є такою, якою закінчено розгляд справи, і це судове рішення не було скасовано, оскільки ухвалою Верховного Суду України від 11 червня 2010 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на вказану ухвалу відмовлено.

За таких обставин, постановлюючи ухвалу про залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_4 від 11 серпня 2016 року, суддя

ОСОБА_8 не мала перешкод до її розгляду, а можливість повторної участі цієї судді у вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги ОСОБА_4 не суперечить приписам статті 21 ЦПК України 2004 року.

Крім того, суддя Завидовська-Марчук О. Г. не постановляла оскаржувану ухвалу суду від 23 вересня 2016 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, а ухвала про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_4 не оскаржується.

Відвід судді Завидовської-Марчук О. Г. не скасовує постановлену нею ухвалу від 08 вересня 2016 року про залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_4 та не звільняє останнього від її виконання.

Слід зауважити, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки і разом з тим, розпоряджаються процесуальними правами на свій розсуд.

Відповідно до статті 410 ЦПК України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 23 вересня 2016 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С. Ф. Хопта

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є.В. Синельников

Ю.В. Черняк