Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.12.2018 року у справі №662/953/17

Постанова

Іменем України

08 липня 2020 року

місто Київ

справа № 662/953/17

провадження № 61-47688св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Подівська сільська рада Новотроїцького району Херсонської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Вейтас І. В., Кузнєцової О. А., Приходько Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання права власності у порядку спадкування.

В обґрунтування позову посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат ОСОБА_5. Після його смерті відкрилася спадщина, до якої входять земельні ділянки, загальною площею 11,47 га, що розташовані на території Подівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області. Вона є єдиною спадкоємицею за законом, мати та інша сестра відмовилися від прийняття спадщини.

Вона, як спадкоємець за законом, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5, однак нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на зазначені земельні ділянки. Оригінал державного акта на землю втрачений, а його дублікат не видається. Зазначена обставина перешкоджає їй реалізувати свої спадкові права. Просила визнати за нею право власності в порядку спадкування.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 31 січня 2018 року позов задоволено, визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування на земельну ділянку, площею 6,4425 га, яка розташована на території Подівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області, кадастровий номер: 6524483300:04:017:0007, та на земельну ділянку, площею 5,0277 га, яка розташована на території Подівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області, кадастровий номер: 6524483300:03:001:0278.

ОСОБА_4, яка не брала участі у розгляді справи, вважаючи, що суд вирішив питання про її права та інтереси, у серпні 2018 року звернулася до Херсонського апеляційного суду із апеляційною скаргою, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

Апеляційна скарга обґрунтовувалася тим, що вона є рідною дочкою померлого ОСОБА_5, а позивач є її тіткою. Про смерть батька вона дізналася наприкінці червня 2018 року, 11 липня 2018 року отримала дублікат свідоцтва про смерть та звернулася до нотаріальної контори для оформлення спадщини, однак їй відмовлено у зв'язку з тим, що нею пропущено шестимісячний строк для звернення із заявою про отримання спадщини, після чого ОСОБА_4 звернулася до Новотроїцького районного суду Херсонської області з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4.

Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалася тим, що під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що матеріали справи та апеляційна скарга ОСОБА_4 з доданими до неї матеріалами не містять доказів, що підтверджують факт прийняття нею, як спадкоємцем першої черги, спадщини. На час звернення з апеляційною скаргою ОСОБА_4 такого права не набула, а лише захищає його у судовому порядку шляхом визначення додаткового строку для прийняття спадщини. З огляду на викладене та характер спірних правовідносин апеляційний суд дійшов висновку, що відсутні підстави вважати ОСОБА_4 у цьому спорі особою, питання про права якої на спірне майно вирішені судом.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв'язку у грудні 2018 року, ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суд апеляційної інстанції не взяв уваги, що позивач ввела суд в оману, зазначивши, що окрім неї спадкоємці відсутні. Заявниця є дочкою померлого, отже є спадкоємицею першої черги і оспорюване рішення порушує її права та інтереси.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У наданому відзиві позивач просила касаційну скаргу залишити без задоволення.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law32~) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law33~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law34~.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у грудні 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності ~law35~.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному статті 263 ЦПК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті відкрилася спадщина на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 11,47 га, які розташовані на території Подівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області.

Позивач є рідною сестрою ОСОБА_5, спадкоємцем другої черги за законом.

Спадщину після смерті ОСОБА_5 позивач прийняла шляхом подання відповідної заяви нотаріусу 15 травня 2017 року, що підтверджується витягом про відстеження листів та конвертом із штампом.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Верховний Суд в оцінці оскаржуваної ухвали апеляційного суду врахував, що відповідно до частини 1 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту
3.1 пункту 3 мотивувальної частини). За правилами частини 1 статті 292 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вирішуючи питання про прийняття та розгляд апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції має встановити, чи вирішувалися питання про права та обов'язки цієї особи.

Суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження, встановив, що ОСОБА_4 не є особою, яка брала участь у цій справі у суді першої інстанції, та зазначив, що нею не доведено, що рішення суду у цій справі стосується її прав та інтересів.

В оцінці зазначеного Верховний Суд врахував, що, вирішуючи питання про те, чи стосується рішення у справі прав та інтересів осіб, які не залучалися до її розгляду, апеляційний суд має надавати комплексну оцінку усім доказам у справі, апеляційній скарзі та доказам, доданим до апеляційної скарги.

Предметом позову у справі, що переглядається, є визнання права власності у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частин 1 , 2 статті 1220 ЦК України).

Частиною 1 статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

У частині 1 статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого частині 1 статті 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина 1 статті 1272 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 1272 ЦК України за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. У частині третій цієї статті зазначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Зважаючи на наведене, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовом про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина 2 статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина 5 статті 1268 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною 1 статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина 3 статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є об'єктом цивільного права, вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на момент звернення до суду із позовом ОСОБА_1 та на момент ухвалення рішення судом першої інстанції ОСОБА_4 спадщину після смерті її батька не прийняла та вважалася такою, яка прийняла спадщину в силу певного віку, обмеженості дієздатності або факту проживання разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини.

Тобто, за загальним правилом участь у спадкових правовідносинах ґрунтується на свідомому прийнятті відповідної спадщини після її відкриття, вчиненому протягом встановленого законом (а в якості винятку із загального правила - визначеного додатково судом) обмеженого строку.

Звертаючись у серпні 2018 року до Херсонського апеляційного суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_4 зазначила, що про смерть батька вона дізналася лише наприкінці червня 2018 року і у серпні 2018 року звернулася до суду із позовом про визначення їй додаткового строку на прийняття згаданої спадщини.

В оцінці доводів касаційної скарги Верховним Судом враховано, що рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 03 грудня 2018 року у справі № 662/1724/18, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.

Наведене свідчить, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції у цій справі, що переглядається, у іншому судовому провадженні вирішувався позов ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Враховуючи, що заявник посилалася на зазначену обставину в апеляційній скарзі, апеляційному суду було відомо про наявність відповідного судового провадження і на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення позов про визначення додаткового строку вирішений не був, а тому ухвалу Херсонського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року постановлено судом передчасно.

Верховний Суд дійшов переконання, що суд апеляційної інстанції зобов'язаний був зупинити провадження у цій справі на час вирішення спору іншим судом за позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини, а також не вправі був постановляти оскаржувану ухвалу про закриття провадження у справі до завершення зазначеного судового провадження. Від іншого судового провадження та висновків, які зробили суди у відповідній справі, залежало, чи виникне у заявника правова можливість прийняти спадщину, а отже, й вступити у спірні правовідносини як у особи, яка має право та претендує на спірну спадщину.

Постановою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 03 грудня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року у справі № 662/1724/18 залишено без змін.

Таким чином, станом на день розгляду цієї справи Верховним Судом ОСОБА_4 у обмежені законом строки не прийняла спадщину, у визначенні додаткового строку на прийняття спадщини їй судом остаточно відмовлено, що свідчить про те, що вона не набула прав на спадщину, не є учасником спірних правовідносин.

Хоча у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, вчинив такі дії передчасно, оскільки ОСОБА_4 була спадкоємцем першої черги за законом і претендувала на спадщину, втім підстави для скасування зазначеного рішення суду нині відсутні.

Станом на момент вирішення цієї касаційної скарги судові рішення у згаданому провадженні набули статусу остаточних, заявнику відмовлено у задоволенні її вимог, відсутні інші підстави для висновку про те, що заявник є учасником спадкових правовідносин.

Верховний Суд вважає, що станом на момент вирішення цієї касаційної скарги недоліки апеляційного розгляду та оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції не можуть бути підставою для скасування зазначеної ухвали, оскільки, як наголошував Європейський суд з прав людини у справах "Sutyazhnik v. Russia" від 29 липня 2009 року, "Esertas v. Lithuania" від 31 травня 2012 року, у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За правилом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на наведене, Верховний Суд встановив, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги спрямовані на зміну оцінки обставин справи і висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Херсонського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

С. О. Погрібний

В. В. Яремко