Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.08.2018 року у справі №214/5314/17

Постанова

Іменем України

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 214/5314/17

провадження № 61-41433св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Державне підприємство "Сетам", Саксаганський відділ державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2018 року у складі судді Євтушенка О. І. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2018 року у складі колегії суддів:

Барильскої А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ"), Саксаганського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області (далі - Саксаганський ВДВС м. Кривого Рогу ГТУЮ в Дніпропетровській області), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), про визнання недійсним та скасування протоколу про проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки, акта про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

На обґрунтування позову посилався на те, що 04 квітня 2008 року між ним та ПАТ "Укрсоцбанк" укладений кредитний договір № 131/08-КВ/004, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 35 000 дол. США для придбання нерухомості - квартири АДРЕСА_1. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 04 квітня 2008 року між ним та ПАТ "Укрсоцбанк" укладений договір іпотеки № 131/08-КЗ/004, відповідно до умов якого предметом іпотеки була вказана квартира. У зв'язку з різким коливанням курсу долара США на валютному ринку України, знецінення національної валюти, він втратив частину своїх доходів та не зміг в обумовлені договором строки виконувати свої кредитні зобов'язання.

Придбана ним за кредитні кошти квартира є єдиним об'єктом нерухомості, який є у нього у власності, де він проживає та зареєстрований. 17 липня 2017 року ДП "СЕТАМ" організувало проведення електронних торгів, на яких було виставлено лот № 222094 - предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1. Відповідно до протоколу № 272337 за результатами проведення електронних торгів переможцем став ОСОБА_2.

Про день проведення торгів та початкову ціну лота він не був повідомлений, тим самим позбавлений можливості брати участь у торгах та залучити до них потенційних покупців. 21 серпня 2017 року державний виконавець Саксаганського ВДВС м. Кривого Рогу ГТУЮ в Дніпропетровській області видав акт про реалізацію предмета іпотеки у межах ВП № 51734107. Жодних повідомлень про результати визначення вартості чи оцінки майна він не отримував, тим самим був позбавлений можливості оскаржити висновок оцінювача, в результаті чого іпотечне майно реалізоване за заниженою ціною, що не відповідає дійсній вартості. Зазначав, що він недоотримав грошових коштів від реалізації нерухомості, оскільки вони будуть перераховані кредитору в меншій сумі, ніж він міг розраховувати. Зазначені обставини він розцінює як порушення процедури проведення торгів і порушення його прав та інтересів. З урахуванням наведеного, просив суд визнати недійсними та скасувати протокол проведення електронних торгів від 17 липня 2017 року за № 272337, акт про реалізацію предмета іпотеки від 21 серпня 2017 року ВП № 51734107, свідоцтво про право власності на двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний № 1408, бланк НМТ 161151, видане 19 вересня 2017 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Є. М.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутні правові підстави для визнання недійсними прилюдних торгів, оскільки реалізація майна здійснена за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який не втратив чинності, жодних порушень прав і законних інтересів ОСОБА_1 як особи, яка оспорювала прилюдні торги та є боржником у зобов'язанні, внаслідок невиконання якого з нього судовим рішенням стягнуто заборгованість, допущено не було. Щодо доводів позивача про наявність порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - ~law23~) при зверненні стягнення на предмет іпотеки до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, його опису, визначення вартості та проведення оцінки майна, його подальшої уцінки тощо, то суд першої інстанції зазначив, що вони не заслуговують на увагу, оскільки дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2018 року рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність порушень при проведенні прилюдних електронних торгів, які відбулись 17 липня 2017 року, оскільки реалізація майна була здійснена за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який не втратив чинність, позивач не довів наявність порушень при проведенні прилюдних торгів.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та задовольнити позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що станом на дату підготовки заявки на реалізацію арештованого майна у його власності була лише двокімнатна квартира АДРЕСА_1. Згоди на реалізацію цієї квартири він не надавав, а тому відповідно до Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" зазначена квартира не могла бути відчужена. Також зазначає, що він не був повідомлений про день та час проведення перших електронних торгів, лот № 213200, та других електронних торгів, лот № 222094, та про початкову ціну продажу майна, що позбавило його можливості брати участь у торгах та залучити до торгів потенційних покупців, які б могли створити конкуренцію та запропонувати вищу ціну за спірне нерухоме майно.

У листопаді 2018 року надійшов відзив Саксаганського ВДВС м. Кривого Рогу ГТУЮ у Дніпропетровській області на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон № 460-ІХ, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон № 460-ІХ (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у серпні 2018 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності ~law28~.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності ~law29~) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що 04 квітня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБСР "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 131/08-КВ/004, за умовами пункту 1.1 якого кредитор надав позичальникові кредит у сумі 35 000 дол. США зі сплатою процентів за користування ним за ставкою 9,9 % річних (а. с. 6-8).

Відповідно до пункту 1.2 договору, кредит надано позичальникові з метою придбання нерухомості - двокімнатної квартири загальною площею 44,67 кв. м, та житловою площею 27,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 6).

Факт набуття нерухомого майна у власність підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 04 квітня 2008 року серії ВКК № 082815, посвідченим приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Стюрко О. О., зареєстрованим у реєстрі за № 1174 (а. с. 4,5).

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань 04 квітня 2008 року між АКБСР "Укрсоцбанк ", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 131/08-КЗ/004, за умовами якого предметом іпотеки визначено квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 10-11). Відповідне застереження щодо забезпечення кредитного договору від 04 квітня 2008 року № 131/08-КВ/004 іпотекою міститься також у пункті 1.3 кредитного договору.

У зв'язку з неналежним виконанням кредитно-договірних зобов'язань, на виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 червня 2014 року, 23 травня 2015 року суд видав виконавчий лист № 6/755/48/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості за кредитним договором у сумі 258
651,40 грн, судового збору в сумі 243,60 грн та третейського збору 2 904,82 грн (а. с. 70).

Зазначений виконавчий документ прийнято до примусового виконання Саксаганським ВДВС м. Кривого Рогу ГТУЮ в Дніпропетровській області із відкриттям виконавчого провадження за № 51734107.

У ході примусового виконання рішення суду державний виконавець Саксаганського ВДВС м. Кривого Рогу ГТУЮ в Дніпропетровській області виявив предмет іпотеки - нерухоме майно, яке належить боржнику ОСОБА_1, а саме: квартиру АДРЕСА_2.

Відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 вересня 2017 року (а. с. 15,49-54), окрім житлового приміщення - предмета іпотеки, за ОСОБА_1 на праві приватної власності значилось зареєстрованим також інше нерухоме майно: садовий будинок АДРЕСА_3 - на підставі договору купівлі-продажу від 01 серпня 2008 року, право власності зареєстроване Комунальним підприємством "Криворізьке бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради" (далі - КП "Криворізьке БТІ") 19 серпня 2008 року за № 1384 у книзі 4Д-384, реєстраційний номер майна - 2127142 та квартира АДРЕСА_4 - на підставі договору купівлі-продажу від 30 листопада 2007 року, право власності зареєстроване КП "Криворізьке БТІ" 20 грудня 2007 року за № 172 у книзі 270П-172, реєстраційний номер майна - 20738005.

25 листопада 2016 року, у межах виконавчого провадження, державний виконавець виніс постанову опису й арешту майна - квартири АДРЕСА_2. На квартиру накладено заборону відчуження із переданням для реалізації не раніше 05 грудня 2016 року (а. с. 55-58). Опис майна державний виконавець провів у присутності ОСОБА_1, копію постанови вручив йому, що підтверджується його підписом у постанові про її отримання. Жодних зауважень чи заперечень з текстом постанови, її винесенням державним виконавцем, ОСОБА_1 не зазначив, у встановленому законом порядку її не оскаржував (а. с. 58).

З метою встановлення вартості арештованого майна, суб'єктом оціночної діяльності - СОД ООО "Центр экспертного исследования" на виконання постанови Саксаганського ВДВС м. Кривого Рогу ГТУЮ в Дніпропетровській області надав звіт про оцінку вказаної квартири, вартість якої станом на 10 лютого 2017 року визначена у розмірі 206 394 грн (без ПДВ).

Повідомлення про оцінку майна направлено як стягувачеві, так і боржникові ОСОБА_1 за обома відомими адресами його проживання та реєстрації, що підтверджується повідомленням Саксаганського ВДВС м. Кривого Рогу ГТУЮ в Дніпропетровській області від 01 березня 2017 року за № 13.13-47/3101, чеком ЦПЗ № 2 та реєстром відправлення кореспонденції (а. с. 60-62).

15 квітня 2017 року Саксаганський ВДВС м. Кривого Рогу ГТУЮ в Дніпропетровській області звернувся до ДП "СЕТАМ" із заявкою на реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів та долученням відповідних документів (а. с. 81-83).

28 квітня 2017 року ДП "СЕТАМ" направило сторонам виконавчого провадження та Саксаганському ВДВС м. Кривого Рогу ГТУЮ в Дніпропетровській області повідомлення про день, час проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки - двокімнатної квартири, загальною площею 44,67 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер лота - 213200, початкова ціна продажу майна - 206 394 грн, дата та час проведення електронних торгів - 25 травня 2017 року о 09.00 год (а. с. 72).

Відомості про проведення електронних торгів також опубліковано в офіційних виданнях - газеті "Зоря" (а. с. 85), "Наше місто" (а. с. 87).

У зв'язку з тим, що 25 травня 2017 року торги не відбулися, державний виконавець провів уцінку арештованого майна на 20 % й визначив вартість майна після уцінки у розмірі 165 115,20 грн.

23 червня 2017 року ДП "СЕТАМ" направило сторонам виконавчого провадження та Саксаганському ВДВС м. Кривого Рогу ГТУЮ в Дніпропетровській області повідомлення про день, час проведення електронних торгів з реалізації уціненого лота - предмета іпотеки, проведеннях яких призначено на 17 липня 2017 року о 09:00 (а. с. 73). Відомості про проведення електронних торгів також опубліковано в газетах "Aviso" (а. с. 89) та "Варіанти" (а. с. 91).

За результатом проведення електронних торгів переможцем став учасник № 8 - ОСОБА_2, про що державний виконавець Саксаганського ВДВС м. Кривого Рогу ГТУЮ в Дніпропетровській області склав протокол проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна від 17 липня 2017 року за № 272337 (а. с. 20-21).

На підставі протоколу державний виконавець склав акт про реалізацію предмета іпотеки від 21 серпня 2017 року (а. с. 22), відповідно до якого приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Кульбіда Є. М. 19 вересня 2017 року видав ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 138).

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ~law30~ та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок).

Згідно зі ~law31~ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у ~law32~ органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, ~law33~, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ~law34~, а також рішеннями, які відповідно до ~law35~ підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ~law36~ заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

За загальним правилом реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною (~law37~).

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення торгів, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством.

Вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.

Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (стаття 650 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Згідно з частиною 1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

З аналізу частини 1 статті 650, частини 1 статті 655 та частини 4 статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина 1 статті 658 ЦК України).

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Отже, відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами 1 -3 та 6 статті 203 ЦК України (частинами 1 -3 та 6 статті 203 ЦК України).

Подібний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 викладено правовий висновок про те, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок, відповідно до якого головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16.

Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Отже, проведення прилюдних торгів з порушенням є підставою для визнання цих торгів недійсними лише за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Торги можуть бути визнані недійсними у разі встановлення порушень процедури їх проведення, що впливають на результати торгів і порушуватимуть права та законні інтереси особи, яка оскаржує ці торги.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними прилюдних торгів, оскільки реалізація майна здійснена за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який не втратив чинність, жодних порушень прав і законних інтересів позивача порушено не було.

Доводи касаційної скарги щодо неповідомлення заявника про день та час проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу майна були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, які їх обґрунтовано спростували, з посиланням на матеріали справи, які підтверджують належне повідомлення ДП "Сетам" як організатором проведення торгів позивача про електронні торги.

У постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15 зазначено, що суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема боржника, про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу. При цьому під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами необхідних відомостей. Отже, загальний зміст поняття "повідомлення" передбачає не тільки направлення відомостей, з якими особу слід ознайомити, а й отримання цією особою зазначених відомостей. Разом з тим сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Суди першої та апеляційної інстанцій не встановили зазначених порушень порядку проведення торгів.

Доводи заявника, що на час передачі належної йому на праві власності квартири на примусову реалізацію існувала заборона відчуження майна, встановлена Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиту в іноземній валюті", є безпідставними з огляду на таке.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиту в іноземній валюті" протягом дії пункту 1 частини 1 статті Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиту в іноземній валюті" не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Суди встановили, що позивач фактично дав свою згоду на відчуження спірної квартири в рахунок виконання ним кредитних зобов'язань, враховуючи його дії та згоду на опис і арешт майна, та зазначили, що до 28 квітня 2016 року позивач не використовував квартиру для проживання та не був там зареєстрований. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій оцінили факт зміни місця реєстрації та подальше відчуження всіх наявних у нього об'єктів нерухомості на користь його дружини, у тому числі безпосередньо після відкриття виконавчого провадження, як намір умисного створення обставин, які б виключили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в силу дії мораторію, визначеного Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою-п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (стаття 13 ЦК України).

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень стаття 13 ЦК України (частина 3 статті 16 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами.

Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідки щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові (постанова Верховного Суду від 03 червня 2020 року, справа № 318/89/18 (провадження № 61-128св19).

З огляду на наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про зловживання позивачем наданими йому цивільними правами та зазначили, що на спірні правовідносини положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиту в іноземній валюті" не поширюються.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до власного тлумачення норм матеріального права, незгоди заявника з висновками судів та необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко