Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.08.2019 року у справі №752/21181/17
Ухвала КЦС ВП від 14.02.2019 року у справі №752/21181/17

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 752/21181/17

провадження № 61-2735св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),

суддів: Калараша А. А., Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного провадження касаційні скарги комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року у складі суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва») звернулось із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території.

Позов мотивовано тим, що будинок № АДРЕСА_4 знаходиться на балансі та обслуговувані КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва». Квартира № 5 у вказаному будинку, належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 . У вказаній квартирі зареєстрований ОСОБА_2 Відповідачі не сплачують кошти за житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим за період з 01 травня 2015 року до 01 серпня 2017 року виникла заборгованість в розмірі 7 909 грн 49 коп. На підставі зазначеного позивач просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість з житлово-комунальних послуг в розмірі 7 909 грн 49 коп., а також 3% річних від простроченої суми в розмірі 276 грн 01 коп.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 6 грудня 2017 року позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» заборгованість за житлово-комунальних послуг в розмірі 7 909 грн 49 коп.; 3% річних від простроченої суми в розмірі 276 грн 01 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» заборгованість з житлово-комунальних послуг в розмірі 7 561 грн 31 коп. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 271 грн 77 коп. У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що квартира АДРЕСА_4 належить на праві власності ОСОБА_1 , а його син ОСОБА_2 зареєстрований у вказаній квартирі. Оскільки відповідачі не здійснюють оплати за фактично надані житлово-комунальні послуги, то з них підлягають стягненню кошти на оплату таких послуг, а також 3% річних від простроченої суми, оскільки обов`язок споживачів здійснювати оплату наданих житлово-комунальних послуг - є грошовим зобов`язанням.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції керувався тим, що ОСОБА_2 заперечував факт проживання в спірній квартирі, а позивачем не спростовано належними доказами вказаних доводів, тому ОСОБА_2 не має обов`язку сплачувати житлово-комунальні послуги, яких він не отримував. Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення заборгованості з житлово-комунальних послуг за липень 2017 року в розмірі 466 грн 25 коп., та серпень 2017 року в розмірі 422 грн 04 коп., нарахованих на підставі розпорядження КМДА № 668 від 06 червня 2017 року, оскільки зазначене розпорядження визнано протиправним та скасовано рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2018 року у справі №826/8441/17, яке залишено в силі Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року, тому розмір заборгованості за вказані два місяці становить 540 грн 10 коп., виходячи із тарифів, затверджених попереднім розпорядженням КМДА №422 від 30 квітня 2015 року. У зв`язку з цим, підлягає зменшенню й розмір 3% річних від простроченої суми з 276 грн 01 коп. до 271 грн 77 коп.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та закрити провадження у справі, або у випадку відмови закриття провадження у справі, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» відмовити.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 12 та 28 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з Голосіївського районного суду м. Києва 759/21181/17.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2019 року справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апеляційним судом не були враховані доводи відповідача про те, що виконавцем послуг є не позивач, а інша юридична особа - КП ЖЕО-112; послуги, які надаються, - неналежної якості; відповідачем укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з іншою юридичною особою - - КП ЖЕО-112. Крім того, висновок суду про обслуговування позивачем спірного будинку на підставі рішення Київської міської ради № 270/270 від 9 жовтня 2014 року є помилковим, оскільки згідно вказаного рішення спірний будинок було передано лише на баланс позивача, а не призначення позивача виконавцем послуг з обслуговування будівників і споруд та прибудинкових територій.

Касаційна скарга КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» мотивована тим, що апеляційний суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимоги про стягнення коштів з житлово-комунальних послуг за липень 2017 року в розмірі 466 грн 25 коп., та серпень 2017 року в розмірі 422 грн 04 коп., нарахованих на підставі розпорядження КМДА № 668 від 06 червня 2017 року, оскільки зазначене розпорядження визнано протиправним та скасовано рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2018 року у справі, яке залишено в силі Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року. У порушення статті 58 Конституції України суд не врахував, що рішення суду, яким скасовано розпорядження КМДА № 668 від 06 червня 2017 року набрало чинності лише 20 грудня 2018 року.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

13 березня 2019 року надійшов відзив від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на касаційну скаргу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», у якому просять касаційну скаргу комунального підприємства залишити без задоволення, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 (а.с.7, 9 т.1).

Судами встановлено, що син ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зареєстрований у вказаній квартирі з 23 травня 2006 року, однак відповідачі заперечують факт проживання ОСОБА_2 у квартирі.

Будинок, в якому знаходиться спірна квартира, обслуговує позивач, він надає мешканцям будинку АДРЕСА_4 комунальні послуги, що підтверджується рішенням Київської міської ради №270/270 від 09 жовтня 2014 року (а.с.10,11 т.1).

Як встановлено судами, у січні 2017 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» запропонувало відповідачу ОСОБА_1 , як власнику квартири АДРЕСА_4 , укласти договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території й погасити заборгованість по комунальним послугам, які йому було надано підприємством, направивши відповідну претензію, однак відповідач від укладення договору та погашення заборгованості ухилився (а.с. 12 т.1).

Згідно розрахунку заборгованості по оплаті комунальних послуг, станом на вересень 2017 року, сума заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем за період з 01 травня 2015 року по 31 серпня 2017 року становить 7 909 грн 49 коп. та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в розмірі 276 грн 01 коп. (а.с. 8 т.1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та касаційна скарга ОСОБА_1 - підлягає залишенню без задоволення, з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV (чинного на момент виникнення спірних правовідносин щодо надання послуг за період з 1 травня 2015 року по 1 вересня 2017 року)відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно статей 14, 20, 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний проводити оплату таких послуг відповідно до затверджених органом місцевого самоврядування тарифів.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

За змістом ч. 3 ст. 29 цього Закону, договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Отже, законодавством встановлено обов`язок власника квартири укладати відповідні договори про надання послуг з безпосередніми їх виконавцями, а також обов`язок оплачувати отримані послуги.

За змістом статті 322 ЦК України саме на власника покладається тягар утримання майна.

Згідно з частиною третьою статті 156 ЖК України повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.

За змістом указаної норми закону, розмір участі члена сім`ї власника у витратах по утриманню будинку (квартири) та прибудинкової території визначається за домовленістю між власником та членом його сім`ї, а в разі спору - судом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження фактичного проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі, а тому правові підстави для стягнення з вказаної особи коштів на оплату житлово-комунальних послуг - відсутні.

А тому, є обґрунтований висновок апеляційного суду, що саме відповідач ОСОБА_1 , як власник квартири АДРЕСА_4 , зобов`язаний укласти договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території та відповідно нести витрати по сплаті вказаних комунальних послуг.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (Постанова Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року № 6-2951цс15).

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень статей 509, 526 ЦК України, правовідносини, які виникли між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому на боржників покладено обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, а тому на спірні правовідносини поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з боржника суми боргу та 3% річних від простроченої суми.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач належним чином виконував взяті на себе зобов`язання, а ОСОБА_1 користувався наданими послугами, проте не здійснював їх оплату, тому з нього підлягають стягненню кошти на оплату наданих житлово-комунальних послуг, а також 3% річних від простроченої суми.

Так, апеляційним судом досліджено та встановлено, що позивачем на підтвердження своїх вимог подано докази щодо фактичних та нормативних витрат на послуги з утримання будинку та прибудинкової території за адресою АДРЕСА_4 (а.с.22-24 т.1) та розрахунок заборгованості по квартирі АДРЕСА_4 , власником якої є відповідач ОСОБА_1 (а.с. 8 т.1),за період з 01 травня 2015 року по 01 вересня 2017 року.

Крім того, апеляційний суд прийшов до правильного висновку, щодо розрахунку заборгованості в період з 01 травня 2015 року до 01 червня 2017 року, здійсненого відповідно до розпорядження КМДА №422 від 30 квітня 2015 року «Про встановлення тарифів та структури тарифів та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», тобто по 270, 05 грн. за місяць.

В частині нарахування відповідачу заборгованості по комунальним послугам за липень 2017 року в сумі 466,25 грн, та серпень 2017 року в сумі 422, 03 грн. на підставі розпорядження КМДА №668 від 06 червня 2017 року, апеляційний суд прийшов до висновку, що дане розпорядження було визнано протиправним та сковано рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2018 року у справі №826/8441/17, яке залишено в силі Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року, тому розмір нарахування за вказані місяці повинен бути в розмірі 270,05 грн, затверджених попереднім розпорядженням КМДА (№422 від 30 квітня 2015 року), у зв`язку з чим сума заборгованості за вказані місяці ( липень - серпень 2017 року) повинна бути зменшена до 540,10 грн., замість 888,28 грн. , а загальний розмір заборгованості - зменшений до 7561,31 грн. Також підлягає зменшенню і сума 3 відсотків річних з 276, 01 грн. до 271,77 грн.

Отже, встановивши всі фактичні обставини справи апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку, що позивач належним чином виконував взяті на себе зобов`язання, а відповідач користувався наданими послугами, проте не здійснював їх оплату, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі розрахованому відповідно до розпорядженням КМДА №422 від 30 квітня 2015 року, а саме в сумі 7561,31 грн. Також позивач має право на відшкодування збитків у зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань в розмірі 271,77 грн.

Інші аргументі касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за встановлені статтею 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції та не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, викладених у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. М. Сімоненко

Судді А. А. Калараш

А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров