Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.07.2018 року у справі №456/3229/17

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 456/3229/17

провадження № 61-36892 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Стрийська міська рада

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 лютого 2018 року у складі судді Янко Б. Я. та постанову Апеляційного суду Львівської області

від 22 травня 2018 року у складі колегії суддів: Павлишина О. Ф., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Стрийської міської ради про визнання права власності на гаражі.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, він має у користуванні бокс, який складається з трьох спарених гаражів у гаражному колективі імені Нижанківського у АДРЕСА_1 .

Гараж за № НОМЕР_2 побудований у 1997 році на підставі рішення Стрийського міськвиконкому № 408 від 11 грудня 1996 року про виділення земельної ділянки під будівництво гаража, гараж за № НОМЕР_1 - у 2003 році, на підставі рішення Стрийського міськвиконкому № 210 від 25 липня 2002 року про виділення земельної ділянки під будівництво гаража, гараж за № НОМЕР_2 - у 2005 році, на підставі рішення Стрийського міськвиконкому №94 від 29 березня 2005 року про виділення земельної ділянки під будівництво гаража. Всі три гаражі побудовані впритул один до одного та складають єдиний гаражний блок.

Посилаючись на те, що у нього виникла необхідність відчуження гаражів і гаражний колектив не заперечує проти оформлення за ним права власності на гаражі, просив визнати за ним право власності на гаражі за НОМЕР_3, НОМЕР_1, НОМЕР_2 в гаражному колективі імені Нижанківського по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 лютого 2018 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надав будівельних паспортів на гаражі у гаражному колективі імені Нижанківського у місті Стрию Львівської області; не виготовив відповідних звітів про проведення технічного обстеження гаражів, які б засвідчили безпеку та готовність гаражів до експлуатації.

Зазначене, а також невизначеність правового режиму земельної ділянки, на яких розташовані спірні гаражі, відсутність відомостей щодо права власності чи користування на земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 22 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 лютого 2018 року змінено, виключено з мотивувальної частини посилання на самочинне будівництво, у іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження здачі гаражів в експлуатацію та відмови у реєстрації права власності, відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Разом з тим, суд безпідставно послався на частини першу, третю та п`яту статті 376 ЦК України, оскільки будівництво кожного з гаражів позивачем здійснювалося на наявності дозволу виконкому міської ради.

Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги

У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій він, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 лютого 2018 року і постанову Апеляційного суду Львівської області від 22 травня 2018 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини та перевірили надані ним докази, зокрема документи, які підтверджують законність зведення ним гаражів, наявність на них будівельних паспортів та документів, що підтверджують їх готовність до експлуатації, внаслідок чого безпідставно відмовили йому у визнанні права власності на гаражі.

Поза увагою судів залишились і його доводи про неможливість у позасудовому порядку оформити право власності на зазначене майно, оскільки міська рада відмовляє йому у видачі свідоцтв про право власності на гаражі у зв`язку з тим, що гаражний колектив не приватизував земельну ділянку, на якій побудовані гаражі.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами фактичні обставини справи

З 1996 року ОСОБА_1 є членом гаражного колективу імені Нижанківського за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Стрийської міської ради Львівської області від 11 грудня 1996 року №408, ОСОБА_1 виділено земельну ділянку під будівництво гаражу у гаражному колективі на АДРЕСА_1 .

18 червня 1997 року головним архітектором міста Стрия погоджено план розміщення гаражів у гаражному колективі імені Нижанківського.

Рішенням Стрийської міської ради Львівської області від 25 липня 2002 року

№ 210 дозволено ОСОБА_1 будівництво гаражу у гаражному колективі імені Нижанківського.

Рішенням Стрийської міської ради Львівської області від 29 березня 2005 року № 94 дозволено ОСОБА_1 будівництво гаражів у гаражному колективі імені Нижанківського по вулиці Нижанківського (гараж загальним розміром 6,0х11,0м).

21 березня 2016 року начальником відділу архітектури і містобудування надано висновок про відповідність будівельним нормам і правилам побудованих гаражів НОМЕР_3, НОМЕР_1, НОМЕР_2 в гаражному колективі імені Нижанківського.

02 жовтня 2017 року виготовлено технічні паспорти на спірні гаражі.

07 лютого 2018 року Стрийська міська рада відмовила ОСОБА_1 у задоволені заяви про визнання права власності на гаражі, зазначивши, що відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підставою для оформлення права власності на новозбудоване чи реконструйоване нерухоме майно є зокрема, декларація про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрована Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області. Для оформлення права власності на гаражі необхідно звернутися до державного реєстратора прав, попереднього визнавши право власності на зазначені об`єкти містобудування згідно норм, передбачених статтею 376 ЦК України та прийняти об`єкти в експлуатацію, відповідно до пункту 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах якщо це право не визнається іншою собою, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Порядок набуття права власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) визначено статтею 331 ЦК України, відповідно до частини другої якої право власності виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Установивши, що гаражі НОМЕР_3 , НОМЕР_1 , НОМЕР_2 у гаражному колективі імені Нижанківського по АДРЕСА_1 не здані в експлуатацію відповідно до чинного законодавства, та враховуючи, що суд не може здійснювати повноваження реєстраційних органів, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Верховний суд погоджується з висновками апеляційного суду, що на спірні правовідносини не поширюється положення частини першої, третьої та п`ятої статті 367 ЦК України, оскільки будівництво гаражів здійснено на підставі дозволів наданих Стрийською міською радою Львівської області.

Твердження заявника про те, що гаражний колектив не заперечує щодо оформлення за ним права власності на гаражі є неспроможними, оскільки порядок набуття права власності на новостворене майно передбачений чинним законодавством, у тому числі частиною другою статті 331 ЦК України, вимоги якого заявником не дотримано у повному обсязі, оскільки новостворене майно в експлуатацію не здано.

Доводи касаційної скарги про безпідставне застосування апеляційним судом Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є необгрунтованими, оскільки цей закон регулює планування та забудову території, на якій передбачено провадження містобудівної діяльності, у тому числі здійснення державного архітектурно-будівельного контролю щодо об`єктів, розташованих в межах та за межами населених пунктів та прийняття в експлуатацію закінчених об`єктів будівництва.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій правильно визначено характер правовідносин, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 лютого

2018 року, у незмінній після апеляційного перегляду частині, та постанову Апеляційного суду Львівської області від 22 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак