Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 369/3186/17

провадження № 61-42486св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - Княжицька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року у складі судді: Пінкевич Н. С., та постанову апеляційного суду Київської області від 18 липня 2018 року у складі колегії суддів: Кулішенка Ю. М., Сушко Л. П., Журби С. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті ОСОБА_5 (тітки позивача) відкрилась спадщина на нерухоме майно, в тому числі на житловий будинок та земельні ділянки в АДРЕСА_1 . У встановлений законом строк ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини але нотаріус їй відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину з мотивів наявності спадкоємця за заповітом - ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 за життя склала в один день 22 грудня 2004 року два заповіти: перший об 11 год, яким все майно заповідала ОСОБА_6 , та другий о 15.30 год, яким ОСОБА_6 заповідала лише земельну частку (пай). Вважала, що ОСОБА_6 за заповітом успадкував лише земельну частку (пай), а все інше майно має спадкуватись між всіма спадкоємцями за законом, які в установлений строк прийняли спадщину, а саме житловий будинок та земельні ділянки площею 0,3708 га та площею 0,2179 га.

ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на:

житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку площею 0,3708 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку площею 0,2179 га, що знаходиться на території Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Київської області від 18 липня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що звертаючись до суду з цим позовом, позивачка вказала, що заповіти ОСОБА_5 суперечать один одному, тому що визначають різний обсяг спадкового майна, який підлягає спадкуванню. Суди при відмові в задоволенні позову вважали, що ОСОБА_5 склала заповіти, які посвідчені однією особою, стосуються одного спадкоємця, не суперечать один одному. Оскільки останній заповіт не змінює усі умови попереднього заповіту та не скасовує його, а лише уточнює в частині, що стосується земельної ділянки площею 1,8547 га, що розташована на території Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Аргументи учасників справи

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Київської області від 18 липня 2018 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржені рішення і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували положення статті 1254 ЦК України. Вказує, що заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району від 22 грудня 2004 року о 15 год 30 хв за реєстровим № 347 є новим заповітом, який містить нове заповідальне розпорядження щодо спадкового майна, і тому на підставі статті 1254 ЦК України скасовує попередній заповіт. Заповіт ОСОБА_7 за реєстровим № 347 містить розпорядження тільки відносно права на земельну ділянку (пай) розміром 1,8547 га, а інше майно на яке відкрилась спадщина, має спадкуватись спадкоємцями за законом.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5

ОСОБА_1 є племінницею ОСОБА_5

У межах встановленого строку для прийняття спадщини до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу із заявами про прийняття спадщини звернулись 03 червня 2013 року - ОСОБА_6 (спадкоємець за заповітом), 09 листопада 2013 року - ОСОБА_1 (спадкоємець за законом за правом представлення), 09 листопада 2013 року - ОСОБА_3 .

15 серпня 2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 був зареєстрований шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1029. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 змінив прізвище на ОСОБА_6 .

До складу спадщини після смерті ОСОБА_5 входить право на:

домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку площею 0,3708 га за адресою: АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку площею 0,2179 га, що знаходиться на території Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

земельної ділянки площею 1,8547 га, що знаходиться на території Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

У 1998 році ОСОБА_5 склала заповіт, відповідно до якого все майно заповідала ОСОБА_10 та ОСОБА_11

22 грудня 2004 року в 11 год 00 хв посвідчено заповіт за реєстровим № 343, відповідно до якого ОСОБА_5 заповіла все своє майно на випадок смерті ОСОБА_6

22 грудня 2004 року в 15 год 30 хв посвідчено заповіт за реєстровим № 347, відповідно до якого ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_6 земельну ділянку (пай) розміром 1,8547 га ОСОБА_6 , що належала їй згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 , виданого 25 жовтня 2002 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності за № 38588/1218.

При відмові в задоволенні позовних вимог суди вважали, що ОСОБА_5 склала заповіти, які посвідчені однією особою, стосуються одного спадкоємця, не суперечать один одному. Оскільки останній заповіт не змінює усі умови попереднього заповіту та не скасовує його, а лише уточнює в частині, що стосується земельної ділянки площею 1,8547 га, що розташована на території Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Колегія суддів не погоджується з цим висновок з таких мотивів.

Відповідно до частини першої статті 1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

У частині другій та четвертій статті 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її чстини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

При складенні заповідачем декількох заповітів може мати місце їх «конкуренція», оскільки необхідно з`ясувати, який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно.

Аналіз частини другої та третьої статті 1254 ЦК України дозволяє констатувати, що законодавець для випадку, коли заповідачем складено декілька заповітів, передбачив правила, що повинні враховуватися для того, щоб визначити який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно. Такі правила полягають в тому, що:

по-перше, внаслідок складення нового заповіту відбувається втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт повністю суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі останнього заповіту;

по-друге, внаслідок складення нового заповіту відбувається часткова втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт частково суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт тільки частково скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі двох заповітів.

Тлумачення частини третьої статті 1254 ЦК України свідчить, що складення нового заповіту, яким зменшено обсяг спадкової маси, порівняно з попереднім, але не змінено спадкодавця, скасовує попередній заповіт у відповідній частині, оскільки спадкодавець визначив спадкоємця тільки щодо частини спадщини.

У справі, яка переглядається, перший заповіт від 22 грудня 2004 року за реєстровим № 343 стосувався всього спадкового майна, натомість другий заповіт від 22 грудня 2004 року за реєстровим № 347 стосувався тільки земельної ділянки (паю) розміром 1,8547 га. Заповіт від 22 грудня 2004 року за реєстровим № 347 суперечить заповіту від 22 грудня 2004 року за реєстровим № 343, оскільки спадкодавець в останньому заповіті розпорядилася на випадок смерті тільки правом на земельну ділянку (пай) розміром 1,8547 га.

Таким чином, визначення спадкоємця на право на земельну ділянку (пай) розміром 1,8547 га має відбуватися згідно заповіту від 22 грудня 2004 року за реєстровим № 347, а все інше спадкове майно повинно спадкуватися на підставі закону, як частина спадщини, що не охоплена заповітом.

Відповідно до частини першої статті 1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Проте при розгляді справи суди не встановили, хто із спадкоємців ОСОБА_5 має право на спадкування за законом спадщини, що не охоплена заповітом.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржені рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Київської області від 18 липня 2018 рокускасувати.

Передати справу № 369/3186/17 на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Київської області від 18 липня 2018 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. І. Крат