Історія справи

Постанова

Іменем України

26 березня 2020 року

м. Київ

справа № 336/2144/17

провадження № 61-26391св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Міністерство оборони України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2017 року у складі судді Дацюк О. І. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 07 березня 2018 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Онищенка Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання права на призначення та стягнення одноразової грошової допомоги.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2018 року провадження у справі закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Запорізького області від 07 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що подана ОСОБА_1 позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить, посилаючись на порушення норм процесуального права, скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, постановити нову постанову про направлення справи на продовження розгляду справи до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що предметом цивільного позову є стягнення з відповідача недоплаченого розміру одноразової грошової допомоги, а суди неправильно встановили предмет позову, що призвело до прийняття неправомірного рішення.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 10 лютого 2014 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про виплату одноразової грошової допомоги.

Вважаючи, що має право на отримання допомоги у більшому розмірі, ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Міністерства оборони України про визнання права на призначення та стягнення одноразової грошової допомоги.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, що діяла на момент подачі касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи зокрема судом, встановленим законом.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України, передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом частини другої та пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг віднесено до справ незначної складності.

З огляду на вищенаведене, закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що подана ОСОБА_1 позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, між сторонами виник судовий спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, тому провадження у справі підлягає закриттю саме з цих підстав.

Доводи касаційної скарги про те, що суди неправильно встановили предмет позову, що призвело до прийняття неправомірного рішення, та предметом цивільного позову є стягнення з відповідача недоплаченого розміру одноразової грошової допомоги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для забезпечення позову у спосіб обраний позивачем та не дають підстав для висновку про те, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції постановлені без додержання норм процесуального права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції в незміненій частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги),Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 07 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко