Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.07.2019 року у справі №607/16873/18

Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 607/16873/18

провадження № 61-12451св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Тернопільська міська рада,

треті особи: Садівниче товариство робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з. д., Перша Тернопільська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2019 року у складі судді Вийванка О. М. і постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 травня 2019 року у складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Міщій О. Я., Ткач З. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тернопільської міської ради про визнання факту належності на праві приватної власності її померлій матері ОСОБА_3 садового будинку АДРЕСА_1 із господарськими спорудами та визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом на садовий будинок АДРЕСА_1 з жилими спорудами.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 , яка до дня смерті була власником і користувалась садовим будинком АДРЕСА_1 і земельною ділянкою.

Позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Державний нотаріус Першої державної нотаріальної контори м. Тернополя постановою від 15 березня 2016 року відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок.

Відповідно до технічного паспорту на будинок АДРЕСА_1 від 13 січня 1992 року власником цього садового будинку є ОСОБА_3 .

Позивач не може оформити спадщину у нотаріуса, оскільки реєстрація права власності на зазначений будинок проведена 13 січня 1992 року відповідно до чинного на той час законодавства, проте правовстановлюючий документ було втрачено.

Інших спадкоємців немає.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 15 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження належності об`єкта спадкування на праві власності спадкодавцю. Судом не взято до уваги копію технічного паспорту на садовий будинок АДРЕСА_1 , оскільки позивач не надав оригіналу даного технічного паспорту. Позивачем не доведено коли саме та ким було споруджено спірну будівлю, який порядок набуття права власності на об`єкти новозбудованого нерухомого майна існував на той час. Також позивач не надала доказів передання ОСОБА_3 земельної ділянки на АДРЕСА_1 для садівництва та дозволу на будівництво садового будинку. Можливість виникнення права власності за рішенням суду у такому випадку законом не передбачена.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2019 року залишено без змін.

Постанова Тернопільського апеляційного суду мотивована тим, що надана позивачем і не завірена в установленому законом порядку ксерокопія технічного паспорту без зазначення інвентарного та реєстрового номера та довідка дачного кооперативу, не є достатніми доказами та підставами для визнання за позивачем права власності на садовий будинок в порядку спадкування за законом. У матеріалах справи відсутні докази надання ОСОБА_3 земельної ділянки на АДРЕСА_1 для садівництва та дозволу на будівництво садового будинку, відсутній технічний паспорт на будинок.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 травня 2019 року, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 .

Верховним Судом ухвалою від 03 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що відповідно до технічного паспорту на будинок АДРЕСА_1 від 13 січня 1992 року власником будинку є ОСОБА_3 , садовий будинок містить кухню, підвал, на земельній ділянці розміщено три сараї.

Довідкою садівничого товариства від 18 лютого 2012 року № 2 підтверджуєтеся, що ОСОБА_3 була членом цього товариства та користується земельною ділянкою № НОМЕР_1 для ведення садівництва, на якій розташовані садовий будинок, господарські споруди, 30 фруктових дерев, 25 фруктових кущів.

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з якою речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Щодо отримання дублікатів правовстановлюючих документів, на чому зауважувала міська рада, позивач зазначає, що законодавство надає право на отримання дублікатів таких документів лише за особистим зверненням власника майна, проте ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що унеможливлює отримання дублікату правовстановлюючого документу та надання його нотаріусу.

Судом застосовано статтю 331 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), який діяв на день смерті спадкодавця щодо визначення державної реєстрації. Проте факт будівництва садового будинку відбувся до 13 січня 1992 року, що підтверджується технічним паспортом, довідками садівничого товариства та не спростовано іншими доказами. Отже, суд помилково застосував ЦК України 2003 року, оскільки мали бути застосовані норми, що діяли на момент виникнення права власності на садовий будинок.

У листі Вищого господарського суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що до 2004 року нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦКта Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

На момент видачі технічного паспорту на садовий будинок (13 січня 1992 року) діяла Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року.

У пункті 1 цієї Інструкції передбачено, що реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.

Під будинком, як об`єктом правової реєстрації, розуміється один будинок з приналежними до нього службовими будівлями та спорудами (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці, під самостійним порядковим номером по вулиці, провулку, площі (пункт 2 Інструкції).

Не підлягають реєстрації будинки та домоволодіння, які розташовані на територіях, що вилучені з віддання місцевих Рад депутатів трудящих постановами Уряду (на землях промислових підприємств, транспорту, Міністерства оборони СРСР та ін.). Не підлягають реєстрації також будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані (пункт 6 Інструкції).

На підставі перевірених документів і свого висновку бюро технічної інвентаризації вносить відомості про право власності на будинок (домоволодіння) до реєстрової книги даного населеного пункту і проставляє на документі власника реєстраційний напис за встановленою формою (додаток № 4) (пункт 23 Інструкції).

З наведених положень Інструкції вбачається, що на час складення технічного паспорту на садовий будинок із спорудами він був правовстановлюючим документом.

Садовий кооператив створений у відомчому підпорядкуванні для працівників транспорту. Чинне законодавство не передбачало обов`язкової реєстрації права власності на спадковий будинок. Тому суди неправильно застосували норми матеріального права, неправильно оцінили докази та обставини справи.

У зазначеному листі Вищого господарського суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі зауважено, що у разі смерті члена житлово-будівельного садівницького товариства, якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, але свідоцтво про право власності не отримав, жилий будинок у садівницькому товаристві входить до складу спадщини.

Суди не взяли до уваги доказ - копію технічного паспорту на садовий будинок, оскільки у позивача відсутній його оригінал. У даному випадку відсутність цього правовстановлюючого документу було підставою для відмови нотаріуса у видачі свідоцтва на спадщину та причиною звернення до суду. Суди не вказали яким доказам у справі суперечить даний доказ. Достовірність даного доказу підтверджують інші докази, а саме - довідки садівничого товариства, а також обставини, встановлені у судовому засіданні.

Позиції інших учасників

У серпні 2019 року Тернопільська міська рада через представника Ахтейчук Н. М. надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якій просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відзив мотивований тим, що відповідно до статті 380 ЦК України жилим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, призначена для постійного у ній проживання. Садовий будинок відповідно до ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» - будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для жилих будинків. Господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежилі) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.

З огляду на це, позивач хибно вважає садовий будинок жилим, господарські споруди жилими, що відрізняються за суттю та процедурою оформлення права власності.

Оскільки садовий будинок не належав спадкодавцю, то він не був частиною спадкового майна.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підлягає застосуванню, оскільки незважаючи на час виникнення права власності, на цей час державна реєстрація права власності є обов`язковою, оскільки без її вчинення власник не може розпоряджатися об`єктом права власності.

У листі Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35/18/1 передбачено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що розташовані на території сільських, селищних, міських рад та які закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків надання відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинки). Позивач документів щодо прав на земельну ділянку не подавала до суду. Землекористувачем даної земельної ділянки є садівниче товариство робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з. д., а ОСОБА_3 була членом зазначеного садівничого товариства.

У разі смерті забудовника його права переходять до спадкоємців, які для набуття права власності повинні здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає виникнення права власності з моменту його реєстрації.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. У такому випадку до спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Технічний паспорт на садовий будинок не є правовстановлюючим документом. У позивача, крім того, наявна лише копія технічного паспорту.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Фактичні обставини, встановлені судом

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .

Після смерті матері позивача відкрилася спадщина на спадкове майно: 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 та грошові вклади з нарахованими на них відсотками та компенсаційними виплатами у Публічному акціонерному товаристві «Ощадбанк».

Спадкоємцем за законом на майно померлої ОСОБА_3 є її донька ОСОБА_1 , інших спадкоємців немає.

На зазначене майно позивачу видані свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 липня 2012 року та від 23 серпня 2012 року.

Позивач звернувся до Першої тернопільської державної нотаріальної контори щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на садовий будинок АДРЕСА_1 із жилими спорудами.

15 березня 2016 року державний нотаріус Першої тернопільської державної нотаріальної контори видав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, з тих підстав, що відсутній документ про право власності на нерухоме майно та технічний паспорт.

Відповідно до довідки Садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д. № 2 від 18 лютого 2012 року, ОСОБА_3 дійсно була членом даного товариства і користувалася земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , для ведення садівництва. На земельній ділянці, розташований: садовий будинок і господарські споруди та багаторічні насадження.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

При розгляді справи судами встановлено що позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, що мотивовано нотаріусом відсутністю документа про право власності на нерухоме майно та технічного паспорта.

У пункті 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, міститься перелік об`єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва.

Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

У матеріалах справи наявна копія технічного паспорту від 13 січня 1992 року, складеного Бюро технічної інвентаризації за результатами технічної інвентаризації садового будинку з господарськими будівлями на АДРЕСА_1 , в якій зазначено, що будівництво садового будинку та сараїв здійснено ОСОБА_3 у 1970 році.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій аргументів позивача щодо обумовленості звернення до суду саме відсутністю оригіналу технічного паспорта, внаслідок чого нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право власності, та відсутністю правової можливості отримання дубліката технічного паспорту на дане спадкове майно, є необґрунтованими.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією права власності на збудовані об`єкти нерухомого майна, нерозривно пов`язані з законодавством у сфері містобудування, а саме із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Так, відповідно до норм вказаного Закону, обов`язковою умовою створення об`єкта містобудування як об`єкта цивільно-правових відносин, щодо якого можуть виникати речові права, є прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» набрав чинності з 12 березня 2011 року. У пункті 9 Розділу V «Прикінцеві положення» цього Закону передбачений певний строк для проходження процедури прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами їх технічного обстеження.

Зокрема, до таких об`єктів було віднесено індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період з 05 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року.

Враховуючи наведене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпні 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з частиною третьою статті 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Правовідносини щодо будівництва садових будинків і набуття прав на них до 05 серпня 1992 року регламентувалися нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року, а не нормами ЦК України від 16 січня 2003 року, на які послався суд першої інстанції, оцінюючи підстав виникнення права власності на новостворене майно.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.Законодавство, чинне на зазначений час, не пов`язувало виникнення права власності на садові будинки з надвірними будівлями та спорудами з державною реєстрацією такого права.

Документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна й містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Враховуючи зазначене, до предмету доказування у цій справі належали обставини щодо часу будівництва садового будинку з господарськими спорудами та оформлення на них технічного паспорту, якщо відповідне будівництво закінчено до 05 серпня 1992 року.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач не довела рік закінчення будівництва садового будинку із спорудами, а надана нею копія технічного паспорту правильно не була прийнята судами попередніх інстанцій до уваги з огляду на те, що копія не засвідчена належним чином, а також у позивача відсутній оригінал технічного паспорта.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У частині першій статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до стаття 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Разом з тим, незважаючи на те, що копія технічного паспорту на садовий будинок була поставлена під сумнів відповідачем, позивач, посилаючись на відсутність у неї оригіналу технічного паспорту на садовий будинок із господарськими спорудами, оформленого на її матір, не заявляла клопотання про витребування письмових доказів на підтвердження факту інвентаризації зазначених будівель і оформлення технічного паспорту на них.

Згідно зі статтею 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другійі третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами. Відповідно до статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права..

Судами попередніх інстанцій правильно встановлені фактичні обставини справи та застосовані норми матеріального і процесуального права, що підлягали застосуванню, з огляду на що, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює рішення та не ухвалює нове рішення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко М. Ю. Тітов