Постанова

Іменем України

19 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 316/594/18-ц

провадження № 61-5447 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - ОСОБА_2;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 10 грудня 2019 року у складі судді Бульби О. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Маловічко С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1 Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та стягнення грошової компенсації.

Позовна заява мотивована тим, що 03 жовтня 2009 року між нею

та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, від якого вони мають

сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У березні 2018 року її чоловік звернувся до суду із позовом про розірвання шлюбу між ними. Вони не можуть дійти згоди щодо поділу спільного майна подружжя, а саме двох автотранспортних засобів, які набуті за спільні кошти:

- автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 2000 року випуску, який було придбано та зареєстровано 16 липня 2014 року на ім'я ОСОБА_2;

- автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 2004 року випуску, який було придбано та зареєстровано 04 січня 2017 року на ім'я ОСОБА_2.

Вирішити питання поділу цих автомобілів, які набуті за час шлюбу та перебувають у володінні відповідача, між ними не вдалося. ОСОБА_2 відмовляється сплатити їй грошову компенсацію вартості 1/2 частини вказаних автотранспортних засобів. При цьому перешкоджає їй, як власнику, на власний розсуд володіти, користуватись та розпоряджатися належним їй на праві спільної сумісної власності майном.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- припинити право приватної власності ОСОБА_2 на автотранспортні засоби, а саме: автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 2000 року випуску, який було придбано та зареєстровано 16 липня 2014 року на ім'я ОСОБА_2, вартістю 116 935,20 грн, а також автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 2004 року випуску, який було придбано та зареєстровано 04 січня 2017 року на ім'я ОСОБА_2, вартістю 178 672,80 грн;

- визнати право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1

та ОСОБА_2 на вказані автотранспортні засоби;

- припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1

та ОСОБА_2 на вказані автотранспортні засоби;

- виділити у власність ОСОБА_2 автотранспорті засоби:

автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 2000 року випуску; автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 2004 року випуску;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію вартості її частки у праві власності за два автомобіля у розмірі 147 804 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 10 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Припинено право приватної власності ОСОБА_2 на автотранспортні засоби:

- автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 2000 року випуску, який було придбано та зареєстровано 16 липня 2014 року на ім'я ОСОБА_2, вартістю 116 935,20 грн;

- автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 2004 року випуску, який було придбано та зареєстровано 04 січня 2017 року на ім'я ОСОБА_2, вартістю 178 672,80 грн.

Визнано право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на автотранспортні засоби: автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 2000 року випуску; автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER,

2004 року випуску.

Виділено у власність ОСОБА_2 автотранспортні засоби: автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 2000 року випуску, вартістю 116 935,20 грн; автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 2004 року випуску, вартістю 178 672,80 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості її частки у спільно нажитому майні подружжя у розмірі 147 804 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що спірні автотранспортні засоби є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набуті за час шлюбу, за спільні кошти. При розгляді вимог ОСОБА_1 щодо припинення її права на частку у спільному майні шляхом отримання від ОСОБА_2 грошової компенсації вартості її частки у двох автомобілях, які є неподільною річчю, суд виходив із неможливості виділити належну

їй 1/2 частини кожного автомобіля в натурі, так як спільним майном користується виключно ОСОБА_2, який володіє та користуються двома вищезазначеними автомобілями, а позивачка не має посвідчення водія, транспортними засобами керувати не вміє, при цьому відповідач

є приватним підприємцем, тому спроможний за таких обставин виплатити 1/2 частини грошової компенсації вартості автомобілів, виходячи з ринкової вартості подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи відповідно до довідок експерта від 03 квітня 2018 року № 118, №119, у зв'язку з неможливості встановлення їх дійсної (ринкової) вартості, оскільки відповідач відмовився надати автотранспортні засоби експерту з метою визначення їх вартості.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 10 грудня 2019 року - без змін.

Погоджуючись із висновком районного суду, апеляційний суд також зазначив, що спірне автомобілі є спільним сумісним майном подружжя й підлягають поділу між ними. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що при неможливості встановлення дійсної (ринкової) вартості спірного майна, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи,

яка відповідно до довідок експерта від 03 квітня 2018 року № 118, № 119 становить: автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, 2000 року випуску, - 116 935,20
грн; автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 2004 року

випуску, - 178 672,80 грн. При цьому апеляційний суд вважав правильним незастосування до спірних правовідносин положення частини п'ятої

статті 71 СК України, оскільки ця норма права не вимагає обов'язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і згоди на отримання компенсації на свою користь заявляє позивач.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині припинення права спільної сумісної власності подружжя на автотранспортні засоби, виділення їх у власність відповідачу та стягнення грошової компенсації 1/2 їх вартості скасувати й ухвалити нове рішення, яким

у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали

з Енергодарського міського суду Запорізької області. Виконання рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 10 грудня 2019 року зупинено до закінчення його перегляду у касаційному порядку.

У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та стягнення грошової компенсації призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що спірні автомобілі були придбані за спільні кошти сторонами за час шлюбу, а тому належать їм на праві спільної сумісної власності. Оскільки йому з позивачкою на праві спільної сумісної власності належить два автомобіля, які могли б бути розподілені між ними в натурі, тобто кожному по одному, але про це вимог позивачка не заявляла, то суд мав би їх поділити, визначивши кожному ідеальну частку у праві спільної сумісної власності без припинення права спільної сумісної власності. Також суди не встановили і не надали оцінки тому, чи спроможний він виплатити позивачці грошову компенсацію

у рахунок визнання за ним права власності на спільне майно та чи не становитиме це для нього надмірний тягар. Крім того, суди не врахували,

що вартість спірних автомобілів можливо встановити лише шляхом призначення автотоварознавчої експертизи, яку проведено не було. Саме відсутність у нього грошових коштів стала підставою для непроведення судової експертизи вартості автомобілів, а тому висновок суду про те, що відповідач відмовився надати автотранспортні засоби експерту з метою визначення їх вартості є необґрунтованим. Разом з тим, на час подання апеляційної скарги у нього з'явилася така можливість і ним сплачено за проведення експертного авто-товарознавчого дослідження з оцінки транспортних засобів, яке було долучено до апеляційної скарги.

Посилається на відповідні судові рішення Верховного Суду України та Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 жовтня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, від якого у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6).

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 09 жовтня 2018 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

За час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі сторонами набуто два автомобілі, які зареєстровані за ОСОБА_2, а саме: 16 липня 2014 року автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 2000 року випуску, (а. с. 9) та 04 січня

2017 року автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 2004 року випуску,

(а. с. 10).

ОСОБА_1 заявлено вартість автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT,

2000 року випуску, у розмірі 116 935,20 грн, на підтвердження якої надано довідкове повідомлення експерта від 03 квітня 2018 року № 118 щодо орієнтованої ринкової вартості автомобіля (а. с. 12) та вартість автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 2004 року випуску, у розмірі 178 672,80 грн, на підтвердження якої надано довідкове повідомлення експерта від 03 квітня 2018 року № 119 щодо орієнтованої ринкової вартості автомобіля (а. с. 13).

За клопотанням ОСОБА_2 ухвалою Енергодарського міського

суду Запорізької області від 20 грудня 2018 року було призначено судову автотоварознавчу експертизу з метою з'ясування дійсної ринкової вартості транспортних засобів, що є предметом спору у цій справі (а. с. 62-62).

Згідно з повідомленням судового експерта від 08 червня 2019 року № 41 судову автотоварознавчу експертизу проведено не було у зв'язку з ненаданням ОСОБА_2 за попередньою домовленістю транспортних засобів у призначений час, дату та місце (а. с. 71).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення

від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини 1 і 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної

інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою

для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частиною 1 статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до частини 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, спільне майно подружжя, за відсутності домовленості між ними,

слід ділити порівну, з врахуванням обставин, що мають значення у справі, призначення речей, їх фактичного перебування у володінні одного

з подружжя та намірів щодо володіння та використання майна кожним з подружжя.

Частиною 1 та 2 статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частина 4 та 5 статті 71 СК України).

При цьому, позивачка, яка просила припинити право спільної сумісної власності подружжя, погодилася на отримання грошової компенсації, а тому вимоги частини 2 статті 364 ЦК України дотримані.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 372 ЦК України у разі

поділу майна, яке є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

За загальним правилом при розгляді справ про поділ спільного майна подружжя вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Пленум Верховного Суду України у пунктах 22,30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснив судам, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Враховуючи, що встановлення ринкової вартості транспортних засобів за призначеною ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області

від 20 грудня 2018 року судовою автотоварознавчою експертизою не було проведено через те, що ОСОБА_2, який користується спірними автомобілями та який ухилився від її проведення, не надавши експерту транспортні засоби, про що свідчить повідомлення експерта від 08 червня 2019 року № 41 (а. с. 71), інших належних доказів вартості транспортних засобів надано суду не було, суди дійшли вірного висновку про те, що у разі неможливості встановлення дійсної (ринкової) вартості майна, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи, яка відповідно до довідок експерта від 03 квітня 2018 року № 118, № 119 становить: автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, 2000 року випуску, - 116 935,20 грн; автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 2004 року випуску, - 178 672,80 грн.

Зазначене узгоджується з положеннями статті 109 ЦПК України, яка передбачає, якщо учасник справи ухилився від подання експертам необхідних матеріалів або від іншої участі в експертизі, суд визнає цей факт встановленим.

При цьому зазначену вартість спірних автомобілів відповідно до вищевказаних довідок ОСОБА_2 належними та допустимими доказами не спростовав.

Також апеляційний суд вірно не прийняв до уваги висновок експертного

авто-товарознавчого дослідження з оцінки транспортних засобів від 03 січня 2020 року, які були додані ОСОБА_2 до апеляційної скарги, так як зазначені висновки щодо оцінки вартості спірних автомобілів були складені вже після ухвалення рішення суду першої інстанції, а згідно з частиною 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Апеляційний суд свій висновок мотивував належним чином.

Таких доказів неможливості подання до суду першої інстанції експертної оцінки вартості спірних автомобілів ОСОБА_2 не надав. При цьому судова автотоварознавча експертиза, яка була призначена судом першої інстанції саме за клопотанням ОСОБА_2 з метою з'ясування дійсної ринкової вартості транспортних засобів, не була проведена у зв'язку

з ненаданням самим ОСОБА_2 транспортних засобів у призначений час, дату та місце за попередньою домовленості (а. с. 71), а не у зв'язку з відсутністю грошових коштів у останнього на її проведення.

Зазначеним спростовуються доводи касаційної скарги у відповідній частині.

Крім того, судами встановлено, що ОСОБА_1 позбавлена можливості користуватися спірними автомобілями, оскільки посвідчення водія вона

не має, транспортними засобами керувати не вміє, а з часу припинення шлюбних відносин між сторонами вищезазначені автомобілі знаходяться

у володінні ОСОБА_2, який є приватним підприємцем, постійно ними користується та обмежує позивачці доступ до них.

При поділі майна подружжя, яке не домовилося добровільного його поділити, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка та інші обставини, що мають істотне значення.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що ОСОБА_2 самостійно користується транспортними засобами,

а тому у разі визнання за кожним із подружжя ідеальної частки у праві спільної сумісної власності на транспортні засоби, як про це заявляє відповідач в апеляційній та касаційній скаргах, виникне ситуація, коли відповідач продовжуватиме користуватися спірними автомобілями,

а позивачка такої можливості буде позбавлена.

Доводи ОСОБА_2 про те, що суди не визначились із тим, чи спроможний він виплатити грошову компенсацію у розмірі 147 804 грн,

є безпідставними, оскільки відповідачу залишається у власності два автомобіля, за рахунок яких, при відсутності коштів, він зможе сплатити компенсацію, а інші мотиви належним чином наведені судами попередніх інстанцій. Цим самим спростовуються посилання ОСОБА_2 на відповідні судові рішення Верховного Суду України та Верховного Суду

у цій частині.

Разом з тим, Верховний Суд не погоджується з висновком суду й погоджується з доводами касаційної скарги про те, що об'єктом поділу майна

подружжя є два автомобіля, а не один неподільний, які можливо поділити між подружжям. Проте таких позовних вимог позивачка не заявляла,

а відповідач, маючи таку правову можливість, користуючись послугами адвоката, таких вимог також не заявляв. Тому, ураховуючи наведені вище доводи та норми права, Верховний Суд погоджується із запропонованим судами варіантом поділу майна подружжя. А ці неточності у мотивах судових рішень не призвели до неправильного вирішення спору, а з формальних підстав законне рішення суду скасоване бути не може (частина 2 статті 410 ЦПК України).

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів, розглянувши касаційну скаргу у межах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення,

а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 10 грудня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 лютого

2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк